Портал для пацієнтів

​Що насправді відбувається з СЕС? Перспективи санепідемнагляду в Україні

Державна санітарно-епідеміологічна служба України ліквідована рішенням Уряду у 2017 році. Та протягом цих 3,5 років не вщухають дискусії щодо доцільності чи недоцільності цього рішення.

Пожвавішала ця тема з початком пандемії COVID-19. Рада Національної безпеки і оборони (РНБО) рекомендувала своїм рішенням відновити в Україні діяльність санепідемслужби. Кабмін відновив посаду Головного державного санітарного лікаря, що також подекуди було сприйнято як крок до відновлення Державної санепідемслужби.

Реакція суспільства та політикуму на вірогідність відновлення СЕС - від “нарешті, схаменулися” до жорстких нарікань на недоцільність. Є потреба розібратися з міфами навколо минулого та майбутнього протиепідеміологічного нагляду в Україні.

Корупційна спадщина

Державна СЕС дісталася сучасній Україні у спадщину від радянської системи охорони здоров'я. Вона об'єднувала систему органів, установ, закладів та підрозділів санітарно-епідеміологічного профілю МОЗ. Основним завданнями Держсанепідслужби України було вносити пропозицій щодо формування державної політики у галузі санітарного та епідемічного добробуту населення і реалізація державної політики у цій галузі.

Державна санепідслужба України мала спрямовувати свою діяльність на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань, радіаційних уражень, запобігання шкідливому впливу на здоров'я і життя факторів середовища життєдіяльності. СЕС охоплювала велику кількість функцій, починаючи від видачі дозвільних документів, до попереджувального санепіднагляду.

Фактично, ДержСЕС асоціювалася у українців з реагуванням на спалахи кишкових інфекцій, з перевіркою ринків, закладів харчування та хабарями, та була “лякалкою” для бізнесменів. Адже контролююча функція, на якій була зосереджена діяльність СЕС, несе за собою корупційні ризики. Її керівництво неодноразово фігурувало у корупційних історіях.

Водночас, впливати на реальні проблеми та виклики охорони здоров'я Державна СЕС виявилася неспроможною. Вона не змогла відреагувати на епідемію “свинячого грипу” в 2009-2010 років, на стрімке падіння рівня вакцинації, на епідемію ВІЛ. Не впоралася і з завданням проведення інформаційної кампанії щодо запобігання хворобам.

В процесі реформи санепіднагляду

Рішення, спрямовані на зміну застарілої неефективної моделі санепіднагляду, приймалися в два етапи.

Спочатку, Постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” Держсанепідслужба була реорганізована, приєднана до Державної інспекції з питань захисту прав споживачів (Держпродспоживслужби).

Потім Уряд на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2016 р., своєю Постановою від 29 березня № 348 2017 року відмінив рішення щодо реорганізації Державної санітарно-епідеміологічної служби. Водночас подальше функціонування Держсанепідслужби Уряд визнав недоцільним, оскільки виконання її функцій на той момент забезпечували МОЗ, Держпраці та Держпродспоживслужба. Тому Уряд прийняв рішення про ліквідацію Держсанепідслужби.

Нині до повноважень Держпродспоживслужби віднесені питання державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення, планові та позапланові перевірки установ, підприємств і організацій.

На Центр громадського здоров’я при МОЗ покладені функції профілактики захворювань. Мережа Лабораторних центрів, що знаходяться у прямому управлінні МОЗ, фактично відтворює вертикальну модель колишньої СЕС.

Чи бути СЕС в Україні?

Отже, колишня форма санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні виявилася неспроможною реагувати на виклики сьогодення. А яка тоді ефективна форма?

Успішний світовий досвід апелює до того, що державним пріоритетом епіднагляду має стати не контроль, а профілактика хвороб та популярізація здорового способу життя. Має бути система, яка прогнозує і передбачає епідемічні загрози. Тоді можна сподіватися на їх попередження та на ефективне реагування, а не лише на “розгрібання” наслідків та покарання винних.

Хорошим прикладом світового досвіду організації системи епіднагляду є CDC (Центри з контролю та профілактики захворювань в США). Незважаючи на те, що CDC - це федеральне агентство міністерства охорони здоров'я США, про його діяльність відомо далеко за межами країни. Адже сьогодні CDC бере участь у вивченні та профілактиці інфекційних і неінфекційних хвороб, поширених у світі.

CDC, що складається з організаційних підрозділів (центрів, інститутів, офісів), розробляє заходи щодо контролю та профілактики хвороб, але не проводить інспекцій. Центри вивчають статистику для формування доказових рішень, проводять наукову діяльність, розробляють програми громадського здоров'я, інформують людей, як запобігати та протидіяти загрозам для здоров'я. Діє центральна лабораторія біобезпеки. CDC співпрацює з центрами громадського здоров'я та органами управління охорони здоров'я в кожному штаті.

Нині, після ліквідації Державної СЕС старого зразка Україна зможе вибудувати дієву модель санітарно-епідеміологічного нагляду за прикладом CDC.

Законопроектом про систему громадського здоров'я передбачено створення Національної мережі центрів контролю за захворюваннями та децентралізованої системи регіональних центрів громадського здоров’я. Національна мережа центрів контролю за захворюваністю буде підпорядкована МОЗ.

Як повідомив заступник Міністра, Головний державний санітарний лікар Віктор Ляшко, система протиепідемічного захисту буде базуватися на вертикальній системі центрів контролю за захворюваннями. Базою для розбудови центрів контролю і профілактики захворювань можуть стати лабораторні центри (після оптимізації).

Разом з тим, за інформацією Головного санітарного лікаря, МОЗ зараз співпрацює з Інститутом токсикології в напрямку добудови і запуску клініки для пацієнтів з токсикологічними отруєннями. Також йде робота з Академією медичних наук щодо побудови єдиної лабораторію біологічної безпеки, яка об'єднає потреби та ресурси Академії, Центру громадського здоров'я, Інституту епідеміології. Планується робота з побудови клініки для емерджентних (тих, що з'явилися несподівано) інфекцій.

Про відновлення Державної санепідслужби не йдеться. Україна прямує до побудови ефективної сучасної системи епіднагляду, яка буде готова запобігати, виявляти та реагувати на загрози здоров'ю громадян. 


Нема коментарів