Портал для пацієнтів

​Проблеми української трансплантології. Частина 3: життя після пересадки

Трансплантація – це не тільки операція з пересадки органу, а й складна і тривала процедура, до якої задіяні спеціалісти різних галузей. Після пересадки органу лікування для пацієнта не закінчується. Для нього починається нове життя – постійний прийом спеціальних ліків та регулярні обстеження у лікарів.

Життя під контролем

Після трансплантації органу пацієнт деякий час в лікарні знаходиться під пильним контролем лікарів. Потрібно пересвідчитися в тому, що орган прижився. Для прикладу, після успішної пересадки нирки, орган починає повноцінно функціонувати через 5-10 днів після операції.

Імунна система організму так побудована, що усіляко намагається відторгнути усе чужорідне, в тому числі і донорські органи і клітини (у випадку трансплантації кісткового мозку). Аби у пацієнта не було відторгнення органу, йому призначають спеціальні препарати – імуносупресори, що пригнічують діяльність імунної системи. З іншого боку, пригнічений імунітет – це підвищений ризик інфекційних хвороб, тож хворому потрібно завжди пильнувати за станом свого здоров’я.

Читайте також: Проблеми української трансплантації. Частина 1: дочекатися органу

Україна фінансує закупівлю імуносупресорів для осіб, які їх потребують. У бюджеті кожного міста на це передбачені кошти, але часто з фінансуванням і поставками таких ліків бувають проблеми, особливо після 2014 року, внаслідок розпалу фінансової кризи в Україні. Тому пацієнтам часто доводиться закупати ліки за власний кошт, аби уникнути тяжких ускладнень.

Складнощі реабілітації для українських пацієнтів

Через фактичну відсутність власної трансплантологічної системи, українські пацієнти стали заручниками обставин, через які їм доводиться вкрай тяжко. Це стосується не лише самої операції з пересадки органу, а й процедури відновлення після трансплантації.

Для прикладу, пацієнти, що потребують пересадки серця, як правило, відправляються на лікування в Білорусь або Індію, де їм роблять трансплантацію. Але поки український пацієнт дочекається фінансування пройде чимало дорогоцінного часу. За цей період, поки хворий чекає, його організм поступово слабшає, виникають ускладнення, з якими важко боротися вже після трансплантації. Якщо розглядати трансплантацію серця, то у таких хворих порушується робота нирок, легенів, в організмі накопичується рідина, є ризик септичних ускладнень. Навіть після успішної трансплантації серця ці проблеми лишаються, і пацієнту доводиться прикладати чимало зусиль аби впоратися з ними. Якби в Україні трансплантація органів проводилася вчасно, то багатьох ускладнень можна було б уникнути, і якість життя таких пацієнтів була б суттєво кращою.

Читайте також: Проблеми української трансплантології. Частина 2: чому Україна в аутсайдерах?

Пацієнти, яким не допоможуть в Україні

Усе набагато складніше з органами, пересадку яких в Україні не роблять. Наприклад, пересадка легенів. Це надто складна операція, результати якої спрогнозувати вкрай важко. В країнах Європи перед трансплантацією легенів пацієнт підписує згоду на те, що після операції можлива поява різних ускладнень, в тому числі і смерть. З огляду на це, пацієнти в країнах ЄС до останнього зволікають з пересадкою, адже бояться непередбачуваних наслідків. Українці, на жаль, не можуть собі такого дозволити. Держава не видає необхідних медикаментів для утримання таких хворих, тому доводиться робити пересадку якнайскоріше. Як правило, після такої операції (якщо все відносно добре), пацієнт проходить курс реабілітації в клініці, де йому робили пересадку. В залежності від стану здоров’я хворого, йому потрібно регулярно відвідувати свого лікаря, адже в будь-який момент можливе інфекційне ускладнення через імуносупресію. В Україні немає спеціалістів, які б могли фахово доглядати за такими хворими, а також не існує спеціального центру, де могли б допомогти людям, що живуть з донорськими легенями. Це варто враховувати, коли пацієнт наважується на трансплантацію легенів. 


Нема коментарів

MTEC 2019 (укр.)
Заповнити заявку на лікування