Клінічні рекомендації при терапії псевдомембранозного коліту

Псевдомембранозний коліт – це гостре запалення товстого кишечника на фоні тривалого прийому антибіотиків. Захворювання проявляється діареєю, болем у животі, загальною слабкістю. Приблизно 30% випадків закінчуються смертю пацієнта.

Причини захворювання

Клінічні рекомендації при терапії псевдомембранозного коліту

Антибактеріальні препарати викликають загибель не тільки збудників захворювань, але й корисних бактерій, що заселяють кишківник. За порушення мікрофлори посилено розмножуються умовно-патогенні бактерії.

Одна з них – Клостридія диффіциле – викликає запалення кишечника.

Псевдомембранозний коліт провокує тривалий прийом антибіотиків, цитостатиків, препаратів, що пригнічують імунітет, та проносних. Часто це такі препарати:

  • Амоксицилін;
  • Ампіцилін;
  • Лінкоміцин;
  • група цефалоспоринів (Цефтріаксон, Цефотаксим);
  • Лівоміцетин;
  • Тетрациклін;
  • Кліндаміцин;
  • Пеніцилін.

Цілі лікування патології

Терапія псевдомембранозного коліту спрямована на усунення основної патогенетичної ланки – умовно-патогенної бактерії Clostridium difficile, виведення з організму її токсичних продуктів метаболізму, а також відновлення функціонування кишечника.

Методи терапії

Клінічні рекомендації при терапії псевдомембранозного коліту

Лікування даної патології, як правило, консервативне та комплексне. Насамперед пацієнтам терміново припиняють антибіотикотерапію, рекомендують вживати більше рідини для попередження зневоднення, призначають введення фізрозчину, електролітів внутрішньовенно. При легких формах перебігу захворювання етіотропні препарати не потрібні.

Тяжкі ускладнення (наприклад, прорив) внаслідок псевдомембранозного коліту вимагають хірургічного втручання – резекції ураженої частини кишечника.

Медикаментозне лікування

Комплекс призначених препаратів при фармакологічній терапії залежить, насамперед, стану пацієнта, вираженості різних клінічних синдромів. Як правило, медикаментозне лікування включає:

  • етіотропну терапію;
  • інфузії;
  • корекцію дисбактеріозу.

Етіотропне

Клінічні рекомендації при терапії псевдомембранозного коліту

При середньотяжких та тяжких формах перебігу захворювання необхідне призначення специфічної етіотропної терапії, спрямованої на знищення Clostridium difficile. Згубну дію на бактерію має Метронідазол і Ванкоміцин. Тривалість курсу лікування становить близько 5-7 днів. Ванкоміцин при псевдомембранозному коліті призначають лише у разі непереносимості Метронідазолу або відсутності позитивної динаміки його застосування.

Інфузійне

Клінічні рекомендації при терапії псевдомембранозного коліту

При тяжкій дегідратації (зневодненні) призначають інфузійну терапію за допомогою розчинів Рінгера, Гартмана. Введення таких препаратів здійснюють при постійному контролі діурезу з метою оцінки ступеня зневоднення. З іншого боку, при захворюванні відбуваються значні втрати білка. Його заповнюють запровадженням розчину альбуміну, людської плазми. Якщо діарея призвела до порушення балансу електролітів, призначають розчини калію хлориду.

Корекція дисбактеріозу

Клінічні рекомендації при терапії псевдомембранозного коліту

Основна мета корекції дисбактеріозу – нормалізувати всі основні функції товстого кишечника, запобігти рецидиву захворювання. Для відновлення нормальної мікрофлори призначають ентеросорбенти (Смекту) та препарати, що містять лактобактерії: Біфідум, Лінекс, Колібактерін та ін. Курс лікування становить приблизно 20-30 днів залежно від вираженості симптомів.

Хірургічне лікування

При псевдомембранозному коліті, що ускладнений токсичним мегаколоном (збільшенням товстої кишки), показано хірургічне лікування за допомогою сегментарної резекції (видалення) ураженої частини органу. У разі перфорації та перитоніту необхідно в невідкладному порядку видаляти кишку, санувати та дренувати черевну порожнину.

Летальність у ранньому післяопераційному періоді становить від 50 до 60%.

Дієтотерапія

Клінічні рекомендації при терапії псевдомембранозного коліту

При сильній діареї показаний голод протягом 1-3 діб із вживанням у великих обсягах рідини (вода, несолодкий міцний чай, відвар ромашки або шипшини). На 2-3 день, за умови стихання діареї, рекомендується поступово додавати до раціону кефір, несолодкі киселі, протертий сир.

У період одужання дієту поступово розширюють та переводять пацієнта на загальний стіл за винятком алкоголю, спецій, смажених та жирних продуктів.

Обмежень у раціоні слід дотримуватись навіть після повного зникнення симптомів. При тяжкій формі хвороби пацієнту показано парентеральне харчування, яке є введенням поживних речовин у рідкому вигляді за допомогою внутрішньовенного катетера.

Прогноз

При лікуванні псевдомембранозного коліту прогноз насамперед визначається ступенем тяжкості захворювання:

  • При легких формах патології після припинення антибіотикотерапії та призначення курсу пробіотиків спостерігається повне одужання.
  • При псевдомембранозному коліті середньої тяжкості клінічні прояви зберігаються протягом кількох тижнів чи місяців. З іншого боку, часто спостерігаються рецидиви захворювання.
  • Тяжкі форми патології нерідко завершуються загибеллю хворих внаслідок тяжкої інтоксикації та ускладнень (як правило, перфорації товстої кишки та розвитку перитоніту). Якщо пацієнт переніс захворювання, то він зберігає порушення функціонування товстого кишечника. Нерідко частину органу видаляють та накладають колостому.

Відео

EuroMD
Додати коментар