Защемлення сідничного нерва – це специфічний комплекс симптомів, пов’язаних з його стисненням на тому чи іншому рівні. Захворювання супроводжується вираженим больовим синдромом, а деяких випадках легким порушенням функції тазових органів.
Загальна інформація
Сідничний нерв є найбільшим в організмі. Він утворений гілками спинномозкових корінців, що виходять з хребта на рівні 4-5 поперекового та 1-3 крижових хребців. Нерв проходить через грушоподібний отвір у сідничних м’язах і спускається по задній поверхні сідниці та стегна до коліна.
Найчастіше защемлення відбувається на рівні поперекового відділу хребта, особливо схильному до утворення гриж через високе навантаження при ходьбі і сидінні. Трохи рідше зустрічається здавлення області грушевидного отвори, що розвивається і натомість різкого м’язового спазму.
Причини
До списку причин защемлення сідничного нерва входить:
- остеохондроз поперекового та крижового відділу хребта, протрузія та грижа міжхребцевих дисків; в результаті відбувається звуження хребетного каналу та здавлення корінців, що формують нерв;
- травми хребта;
- порушення постави, сколіоз поперекового відділу хребта;
- захворювання кульшового суглоба, особливо артроз;
- міофасціальний больовий синдром: різкий спазм м’яза, пов’язаний із сильним болем, наприклад, при забиття або невдалої ін’єкції;
- тривале надмірне навантаження на м’язи тазу (наприклад, знаходження у незручній позі);
- запальні захворювання органів малого тазу, що супроводжуються рефлекторним спазмом м’язових волокон;
- переохолодження;
- об’ємні утворення в області сідничного нерва: доброякісні та злоякісні пухлини, абсцеси;
- вагітність: утиск виникає на тлі тиску збільшеної матки на розташовані поруч структури.
Ризик розвитку защемлення суттєво підвищується:
- на фоні надлишкової маси тіла;
- при недостатньому надходженні мінералів з їжею;
- при гострих чи хронічних інтоксикаціях (солі важких металів, алкоголь, наркотики);
- при оперізуючому герпесі, який локалізується в області сідничного нерва.
Види
Залежно від походження, виділяють два види защемлення сідничного нерва:
- первинне: пов’язане з перетисканням нервового стовбура спазмованим м’язом;
- вторинне: пов’язане з патологією хребетного стовпа, кульшових суглобів, а також виникає на тлі вагітності, захворювань органів малого тазу.
Симптоми
Основною ознакою защемлення сідничного нерва є біль. Вона починається в області сідниць і поширюється по задній поверхні стегна аж до коліна та гомілковостопного суглоба. Залежно від місця та ступеня защемлення, відчуття можуть бути різкими та раптовими або ниючими, які не стихають протягом тривалого часу.
Якщо защемлення відбулося в області хребетного стовпа або кульшового суглоба, біль носить ниючий характер і посилюється при ходьбі, сидінні навпочіпки, зведенні ніг разом.
При защемленні в грушоподібному отворі, людина зазначає:
- тупі болі по всій поверхні стегна;
- відчуття мерзлякуватості або печіння шкіри в ураженій ділянці;
- зниження чутливості по задній стороні стегна та в області ахіллового сухожилля;
- пітливість ступнів, відчуття жару в пальцях ніг.
Якщо разом з нервом пережимається одна з великих артерій, що проходять у цій галузі, у пацієнта з’являється симптом хромоти, що перемежується. При тривалій ходьбі виникає біль у нозі, що супроводжується онімінням пальців та блідістю шкіри у цій галузі. Відчуття відбуваються самостійно на тлі відпочинку. Нерідко розвивається легка дисфункція тазових органів, зокрема пауза перед початком сечовипускання.
Симптоматика посилюється при ходьбі, а також сидячому положенні.
Діагностика
Діагностика защемлення сідничного нерва потребує всебічного обстеження пацієнта. Лікарю потрібно визначити не лише факт здавлення нервових волокон, а й рівень, на якому воно сталося. Для цього використовується:
- опитування пацієнта, під час якого він розповідає про свої скарги; особлива увага приділяється характеру болю, його інтенсивності, додатковим відчуттям під час нападу;
- збирання анамнезу: уточнюється час початку захворювання, наявність хронічних патологій, травм у минулому тощо;
- огляд: оцінка якості рефлексів, стану хребта, визначення зон найбільшої болісності тощо;
- рентген, КТ або МРТ поперекового та крижового відділу хребта для виявлення ознак остеохондрозу, протрузій або гриж міжхребцевих дисків, звуження хребетного катала;
- УЗД області ураження, що дозволяє побачити м’язовий спазм;
- дуплексне сканування судин нижніх кінцівок (УЗДГ): дозволяє оцінити стан артерій та вен, виключити судинну причину порушень;
- загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові при необхідності.
Якщо ураження сідничного нерва виникло на фоні захворювань органів малого тазу, буде потрібна додаткова консультація уролога або гінеколога, а також відповідне обстеження (УЗД, аналізи, мазки тощо).
Діагноз остаточно підтверджується при виявленні під час огляду специфічних симптомів, характерних для ураження сідничного нерва:
- симптом Бонне: лікар піднімає випрямлену ногу пацієнта, що лежить на спині вгору, що викликає посилення больових відчуттів, потім згинає її в коліні, внаслідок чого біль стає менше;
- перехресний синдром: при піднятті однієї ноги нагору біль виникає і з іншого боку;
- зменшення виразності підошовного, колінного та ахіллового рефлексів.
Лікування
Лікування защемлення сідничного нерва потребує комплексного підходу. Лікарі використовує поєднання медикаментозної терапії, фізіотерапевтичних процедур, масажу, лікувальної фізкультури тощо.
Медикаментозне лікування
Залежно від виразності симптомів лікарі призначають препарати з наступних груп:
- аналгетики та нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): препарати на основі кетанова, мелоксикаму, диклофенаку, німесуліду тощо; добре блокують запальний процес, а також знижують болючі відчуття; призначаються курсом відповідно до показань; можуть призначатися у таблетованій або ін’єкційній формі, а також у вигляді мазей або пластирів для місцевого застосування;
- анестетики (новокаїн, лідокаїн): препарати, що зменшують чутливість больових рецепторів; використовуються для місцевого лікування (аплікації, компреси, пластирі), а також під час проведення фонофорезу або електрофорезу;
- гормональні засоби (дексаметазон, гідрокортизон, преднізолон): знімають запалення та набряк тканин, призначаються при неефективності аналгетиків та НПЗЗ; можуть застосовуватися у пролонгованій формі, що дозволяє вводити препарат раз на 3-4 тижні;
- міорелаксанти (мідокалм): препарати, що знімають м’язовий спазм і таким чином знімають компресію нерва;
- вітаміни групи В (мільгама, нейромультивіт): сприяють покращенню нервової провідності, використовуються для швидкого зняття оніміння, гіперчутливості та інших патологічних симптомів.
Винятково гарний ефект при затисканні сідничного нерва дають блокади. При цьому лікарська речовина (НПЗЗ, анестетик або гормональний препарат) вводиться безпосередньо в область спазмованого м’яза, що сприяє швидкому припиненню болю та настанню полегшення.
Немедикаментозне лікування
Немедикаментозні методи лікування включають:
- фізіотерапію: магнітотерапію, лазерну дію, електро- або фонофорез, УВЧ-терапія та інші методики, що сприяють зняттю спазму, поліпшенню живлення тканин, а також посилюють дію протизапальних засобів;
- масаж: лікувальний масаж призначається після усунення основного больового синдрому та зменшує ризик повторного защемлення;
- рефлексотерапія: вплив на біологічно активні точки за допомогою тонких голок чи простого натискання сприяє зняттю м’язових спазмів;
- лікувальна фізкультура: використовується поза загостренням, сприяє зміцненню м’язового каркасу, підвищує стійкість організму до фізичних навантажень; ефективна лише за щоденних заняттях протягом тривалого часу;
- мануальна терапія.
- кінезіотейпування
Додатково може бути призначене санаторно-курортне лікування у поєднанні з брудолікуванням та іншими бальнеологічними процедурами.
Хірургічне лікування при ущемленні сідничного нерва використовується рідко. Показаннями є різні об’ємні процеси в ураженій ділянці (пухлини, абсцеси), а також запущені форми остеохондрозу, які не піддаються терапії консервативними методами.
Ускладнення
Важливо пам’ятати, що рішення, як лікувати защемлення сідничного нерва в попереку або в сідничній ділянці, приймає тільки лікар. Самолікування може стати причиною значно більшого погіршення стану, а також розвитку ускладнень.
Найбільш ймовірним наслідком неправильного лікування є перехід захворювання на хронічну форму. У цьому випадку людина змушена роками жити з больовим синдромом різної інтенсивності, що накладає відбиток на його фізичний та психологічний стан. При затяжному болі пацієнт може зіткнутися:
- з неефективністю знеболювальних препаратів;
- з повним чи частковим паралічем;
- з порушенням роботи органів малого тазу;
- з порушеннями менструального циклу та навіть безпліддям;
- із запорами;
- з безсонням та депресією.
Спроби самостійно провести блокаду можуть спричинити ушкодження нервових волокон голкою шприца, а також розвитку абсцесу.
Профілактика
Щоб не допустити защемлення сідничного нерва, лікарі рекомендують:
- нормалізувати масу тіла;
- уникати носіння важких речей;
- не допускати переохолодження;
- стежити за поставою;
- регулярно займатися спортом на аматорському рівні для зміцнення м’язів, особливо добрий ефект дає плавання;
- мінімізувати стреси;
- правильно та збалансовано харчуватися без зловживання жирним, копченостями, гострими та консервованими стравами.
При появі дискомфорту та болю в попереку чи будь-якій іншій області важливо відразу ж звернутися до лікаря та пройти обстеження. Остеохондроз та інші патології набагато краще піддаються корекції на ранній стадії розвитку.
