Біль – це сигнал, який посилає організм, щоб попередити про потенційну небезпеку для здоров’я. Наприклад, людина прибирає руку, доторкнувшись до гарячої поверхні, або болем організм попереджає про те, що почала розвиватися якась хвороба. У цьому сенсі біль є корисним і важливим явищем.
У разі збереження болю навіть після припинення травмуючої дії або ж після лікування захворювання, що його викликало, такий стан визначають як «больовий синдром». Даний симптом болю є деструктивним і знижує можливості протистояння негативним факторам. Людина, яка страждає від больового синдрому, відчуває фізичний, емоційний і психологічний дискомфорт, що лише підсилює відчуття болю. Залежно від видів больового синдрому і визначають необхідне лікування.
Види больового синдрому
Виділяють декілька видів больового синдрому, в залежності від локалізації больових відчуттів, глибини і відчуття джерела походження болю.
За локалізацією. Існують місцеві та проекційні форми больового синдрому. Якщо причина больового синдрому викликана збоєм системи проведення больових імпульсів на рівні периферичної нервової системи, біль проявляється приблизно в зоні ураження. Це – місцева форма больового синдрому. Приклад – біль після стоматологічних маніпуляцій.
Проекційна форма больового синдрому виникає як наслідок збою в ЦНС. Вона проявляється як відбиті, блукаючі, фантомні болі, наприклад, в ампутованій кінцівці.
За глибиною болю виділяють соматичну і вісцеральну форми больового синдрому. У першому випадку больові відчуття виявляються як м’язовий біль, біль на шкірі, біль в суглобах, а в другому – як хворобливі відчуття у внутрішніх органах.
За походженням при больовому синдромі біль буває ноцігенним, нейрогенним і психогенним.
Ноцігенний біль обумовлений пошкодженням соматичних або вісцеральних больових рецепторів. Ноцігенний біль соматичної природи має чітку локалізацію і може «відбиватися» в зонах на тілі. Наприклад, при захворюваннях серця може турбувати біль зліва в грудній клітині. Ноцігенний біль пацієнти часто описують як «пульсуючий», «такий, що давить».
Нейрогенная форма больового синдрому з’являється внаслідок пошкодження нервової системи без роздратування больових рецепторів. Наприклад, такий біль турбує при невралгії, невриті. Він може проявлятися як «біль, що тягне», «обпалює», «стріляє». Часто нейрогенна форма больового синдрому супроводжується повною або частковою втратою чутливості в частині тіла. Часто больові відчуття з’являються у відповідь навіть на незначні подразники. Наприклад, при невралгії біль може спровокувати подув вітру.
Психогенний больовий синдром може виникнути у істеричних осіб. Ці болі не асоційовані з ураженням організму, а «надумані» людиною. Однак болі психогенної природи можуть з’являтися на тлі сильного больового синдрому ноцігенного або нейрогенного характеру.
Як лікують больовий синдром?
Відомо, що больовий синдром завжди погіршує емоційний стан людини, знижує працездатність і негативно відбивається на якості життя в цілому. З’являється тривожність, яка підсилює відчуття болю. Тому больовий синдром потрібно і можна лікувати.
Для усунення больових відчуттів використовуються немедикаментозні засоби (лікувальна фізкультура, компреси, масажі, голкотерапія, гіпноз) і кілька груп лікарських препаратів.
Наприклад, якщо незначний больовий синдром викликаний травмами суглобів або артритами, то для купірування болю можна використовувати зігріваючі мазі і компреси. Їх ефект пояснюється тим, що тактильні відчуття по спинному мозку передаються за аналогічними «каналам», що і больові.
У важких випадках для припинення больового синдрому в спинний мозок вводяться опіати або анестетики, проводиться хірургічне припинення нервів. До найпопулярніших і безпечних шляхів лікування больового синдрому низької і середньої інтенсивності належить прийом знеболюючих препаратів (анальгетиків), нестероїдних протизапальних засобів, заспокійливих засобів.
Оскільки виникнення больового синдрому пов’язано зі збоями як в периферичній, так і в нервовій системі, то для усунення больових відчуттів використовують комбіновані препарати. Зазвичай в їх складі є нестероїдні протизапальні засоби (мають протизапальну, жарознижувальну і знеболювальну дію) і компонент, спрямований на зняття «стресового» напруги. Компоненти цих препаратів впливають на різні зони формування больового синдрому.
Завжди важливо визначити причину больового синдрому, виявити його першоджерело. Для визначення максимально правильного методу лікування, необхідно звернутися до фахівця. Займатися самолікуванням – не можна! Обов’язково, перед початком прийому медпрепаратів для лікування больового синдрому рекомендується отримати консультацію лікаря.
