Вага, що перевищує норму вдвічі, — це не просто про зовнішність. У медицині такий стан має окрему назву: морбідне ожиріння. Його супроводжують обмеженість рухів і низка серйозних захворювань, які можуть призвести до смерті. Розберемо, як визначають цей ступінь, чому він розвивається, за якими ознаками його розпізнати та які методи лікування реально працюють.
Що таке морбідне ожиріння і як його визначають
У медицині існує класифікація ожиріння на три ступені залежно від кількості зайвої ваги. На останній стадії йдеться про перевищення нормальної маси тіла на 100%. Саме тоді діагностують ожиріння морбідного типу.

Для оцінки відповідності маси тіла та зростання людини використовують індекс маси тіла, скорочено — ІМТ. Показник розраховують за формулою:
Маса тіла (кг) / зріст у квадраті (м)
За отриманим значенням визначають, чи є зайва вага. Норма становить 18,5–24,9 кг/м². При перевищенні ІМТ рівня 40 кг/м² у пацієнта діагностують морбідне ожиріння третього ступеня.
Таке ожиріння зустрічається у 2–5% населення планети, причому лідером за показниками є США. З кожним роком зростає й кількість дітей з ожирінням морбідного типу. Вага пацієнтів із такою патологією перевищує норму у два рази.
Причини розвитку морбідного ожиріння
Основна причина патології — прогресування ожиріння першого та другого ступеня. Пацієнти навіть при підвищеному ІМТ продовжують неправильно харчуватися, вважаючи, що будь-якої миті зможуть позбутися зайвої ваги. На тлі дисбалансу між надходженням і витратою енергії жир починає відкладатися ще активніше.

При малорухливому способі життя у поєднанні з переїданням та порушеннями метаболізму людина може набирати до 10–15 кілограмів на місяць. Серед основних причин морбідного ожиріння:
- генетична схильність;
- нервові перенапруги;
- інфекції, що порушують обмін речовин;
- захворювання гіпоталамуса, гіпофіза, надниркових залоз, щитоподібної залози;
- зловживання легкозасвоюваними вуглеводами;
- захворювання печінки;
- сильна втома, недосипання;
- звичка «заїдати» всі проблеми.
Зверніть увагу: більшість цих чинників діють не окремо, а в сукупності. Саме тому спроби «просто менше їсти» без корекції способу життя зазвичай не дають стійкого результату.
Симптоми та супутні захворювання
У пацієнта накопичується не лише вісцеральний жир у зоні черевної порожнини та абдомінальний (в області талії та живота), а й жир на всіх інших ділянках тіла: руках, шиї, ногах, обличчі, грудях, спині. Люди не просто повніють — вони ще й набрякають.
Змінюється і психологічний стан людини. Це проявляється такими особливостями:
- хворий стає замкненим;
- веде спосіб життя з мінімальною кількістю пересування;
- дратується через дрібниці.
У хворого розвиваються кулінарні уподобання у вигляді зловживання великою кількістю їжі — порції стають просто величезними.
З фізіологічних порушень при морбідному ожирінні спостерігаються такі ознаки:
- пролежні у складках шкіри;
- великі жирові складки на боках та животі;
- форма ніг стає схожою на галіфе;
- емоційна нестійкість;
- хворобливе пересування;
- ослаблення м’язового каркасу.
На тлі морбідного ожиріння розвиваються інші захворювання внутрішніх органів, і більшість патологій стають хронічними. Основні з них:
- сечокам’яна хвороба;
- захворювання суглобів;
- атеросклероз судин;
- порушення травлення;
- онкологічні патології.
Методи лікування: що працює, а що ні
Поєднання дієти з фізичними навантаженнями допомагає лише 10% пацієнтів. Ефект зниження ваги тримається недовго, він нестійкий. У деяких випадках вага зменшується лише на 1–5 кг.
Дієта, прийом медикаментів та спорт використовуються, якщо немає явної загрози життю. При морбідному ожирінні доводиться вдаватися до кардинальніших методів, якщо високий ризик серйозних ускладнень і смерті.
Показання до хірургічного лікування
Більшості пацієнтів допомагає лише хірургічне втручання. Вибір оптимального методу — завдання хірургів та профільних фахівців. Показання до оперативного лікування такі:
- ІМТ понад 40 на тлі супутніх тяжких захворювань;
- ожиріння не піддається консервативним методам лікування;
- вік пацієнта від 15 до 65 років при тривалості захворювання понад 5 років;
- значне погіршення стану, розвиток тяжких форм гіпертонії, захворювань органів травлення, серцево-судинної системи, цукрового діабету.
Види баріатричних операцій
Для лікування ожиріння використовують баріатричні операції. Усі вони спрямовані на зниження ваги пацієнтів. Найпоширеніші варіанти втручань при морбідному ожирінні:
| Операція | Суть втручання | Особливості |
|---|---|---|
| Часткова резекція шлунка | Лікар видаляє частину органа, за рахунок чого він зменшується в об’ємі та стає схожим на тонку трубку | Пацієнт після операції дотримується дієти, насичується меншими порціями, за рахунок чого худне |
| Накладення бандажу на шлунок | На орган надягають кільце з нетоксичного силікону, яке поділяє його на дві частини | Частину шлунка над кільцем роблять спеціально меншою, щоб пацієнт насичувався меншою кількістю їжі. За статистикою, така операція допомагає 60% пацієнтів |
| Електростимуляція тканин шлунка | Використовують імплантовані електроди | За рахунок слабких імпульсів послаблюється перистальтика, їжа засвоюється повільніше, вага поступово падає |
| Комбінована операція | Якщо ІМТ перевищує 45 одиниць, хірург ділить шлунок на дві частини, нижню з яких зашиває, далі підводить канальці для надходження шлункового соку та жовчі у дванадцятипалу кишку | З недоліків відзначається слабке засвоєння поживних речовин |
Дієтотерапія: базові принципи
Жоден метод лікування при морбідному ожирінні не допоможе, якщо не змінити характер харчування. Тут складно навести універсальні правила, оскільки раціон людей з вагою 130 кг або 200 кг значно відрізнятиметься. Можна виділити лише основні принципи харчування:

- відмова від усіх шкідливих продуктів: майонезу, соусів, солодощів, жирного, борошняного, копченого, алкоголю, цукру, солоного, газованих напоїв;
- збалансоване меню з достатньою кількістю білків, вуглеводів та жирів;
- вживання їжі до 5–6 разів на добу;
- прийом вуглеводів переважно на сніданок, а білків — на обід та вечерю;
- обов’язкове вживання свіжих овочів і фруктів, рясне питво;
- розвантажувальні дні 2 рази на місяць;
- зелений чай, свіжі овочеві та фруктові соки.
Дієтотерапія — не тимчасовий захід перед операцією чи після неї, а постійна складова життя. Без неї навіть успішне втручання втрачає сенс.
Медикаментозні засоби
До консервативного лікування ожиріння належить прийом медикаментів. Вони можуть по-різному впливати на організм, але в результаті приводять до поступового схуднення. Основні групи застосовуваних препаратів:
- засоби, що знижують активність шлунково-кишкових ліпаз та зменшують кількість жирів, які всмоктуються. Їх можуть призначати незалежно від віку, вони не мають шкідливого впливу на інші органи. Серед побічних ефектів — неприємні виділення з ануса та часті випорожнення;
- препарати, що виступають інгібіторами рецепторів у головному мозку, які відповідають за відчуття голоду. Вони показують високу ефективність у поєднанні з іншими способами лікування, але мають безліч протипоказань, включаючи захворювання, що можуть розвиватися на тлі ожиріння.
Призначення медикаментів — це завжди компроміс між користю та ризиками. Саме тому рішення про початок прийому ухвалює лікар після оцінки супутніх захворювань, а не сам пацієнт за порадою з інтернету.
Що важливо пам’ятати
Морбідне ожиріння — це не питання сили волі, а медичний діагноз із чіткими критеріями (ІМТ понад 40 кг/м²) і передбачуваними ускладненнями. Консервативні методи — дієта, фізичні навантаження, медикаменти — працюють переважно тоді, коли немає прямої загрози життю, і дають стійкий результат лише в невеликої частини пацієнтів. Хірургічне лікування залишається найефективнішим варіантом для тих, хто відповідає показанням, але воно не скасовує дієтотерапії. Остаточний вибір методу завжди індивідуальний і належить до компетенції лікаря та профільних фахівців.











