Дірофіляріоз у людини: як передається, як розпізнати й лікувати

Дірофіляріоз — це паразитарна інвазія, за якої в організм людини потрапляють личинки круглого хробака роду Dirofilaria. Своїм основним хазяїном цей гельмінт обирає свійських або бродячих тварин, і саме там він проходить повний цикл розвитку. У людському тілі дирофілярії зберігають життєздатність лише на стадії личинки й не досягають зрілості. Проте навіть така «зупинена» личинка здатна завдати чималої шкоди — від болючого вузлика під шкірою до важких алергічних реакцій.

Що це за хвороба і кого вона вражає

Дірофіляріоз належить до рідкісних інвазій, які складно розпізнати. Захворювання характеризується ураженням дерми — середнього шару шкіри — та внутрішніх органів. Найчастіше інфікуються дорослі люди віком від 20 до 40 років, причому ймовірність зараження не залежить від статі.

Попри те що хвороба більше поширена в спекотних країнах, випадки інфікування дирофіляріями реєстрували й в Україні. Для холодних регіонів зараження менш характерне — передусім через малу кількість переносників личинок: комарів, кліщів та інших кровососних комах.

Збудник: чому «зла нитка»

Латинська назва Dirofilaria перекладається як «зла нитка». Таку аналогію підказав зовнішній вигляд паразита: це ниткоподібні гельмінти довжиною від 13 до 30 см. Описано близько 20 видів, але для людини небезпечні два з них:

  • Dirofilaria immitis — спричиняє легеневі та деякі позалегеневі форми: ураження серцево-судинної системи, печінки, черевної порожнини, матки;
  • Dirofilaria repens — відповідальна за підшкірне та очне зараження нематодами.

Місцем «проживання» паразити обирають життєво важливі органи: очі, мозок, легені, серце. Щоб дістатися туди, нематоди переміщуються кровоносними судинами.

Чим небезпечний дірофіляріоз для людини

У людському організмі гельмінт розташовується в оболонці слизових або під шкірою. Паразит оточений капсулою, що містить гнійно-серозний ексудат, фібробласти, нейтрофільні лейкоцити й білки. Поки капсула ціла, організм ніби ізолює «непроханого гостя». Коли вона руйнується, токсичний вміст потрапляє в тканини й запускає запалення.

Чим небезпечний дірофіляріоз для людини

Розрив капсули може призвести до низки патологічних процесів:

  • гнійної інфекції організму;
  • незворотної сліпоти;
  • алергічних реакцій — свербежу, набряклості, кропив’янки;
  • колапсу, тобто різкого падіння тиску;
  • анафілактичного шоку.

Саме тому дірофіляріоз не варто сприймати як «безпечних глистів, які все одно не виживуть у людині». Вони не завершують розвиток, але й не зникають безслідно.

Як відбувається зараження

Джерелом Dirofilaria для людини й тварини є комарі та інші кровососні комахи. Інфікування відбувається після укусу комахи, зараженої личинками паразита, — це трансмісивний шлях передачі. Сам кровосос, своєю чергою, заражається від хворих тварин.

Важливо розуміти ланцюжок: хвора тварина → комар → людина. Людина не є джерелом інфекції для інших людей, адже в її організмі паразит не дозріває.

Форми та симптоми: що відчуває людина

Ознаки зараження в кожної людини виявляються по-різному — багато залежить від стану імунітету. Перші симптоми можуть з’явитися як через місяць після інфікування, так і через кілька років. Останній варіант особливо ускладнює діагностику.

Коли личинка потрапляє в організм, на місці укусу утворюється невелике запалення. Через кілька годин воно зникає, бо гельмінт швидко переміщується. У цей період деякі інфіковані відзначають слабке ворушіння під шкірою на місці знаходження личинки, хоча це радше нагадує нервові парестезії.

Легеневий дірофіляріоз

Інкубаційний період становить близько 5 місяців. При легеневому інфікуванні дирофілярії переміщуються по всій венозній системі та гинуть у правому шлуночку серця. Вмираючи, личинки закупорюють просвіт легеневої артерії, що призводить до появи фіброзних вузликів. Серед симптомів патології — субфебрильна температура тіла в межах 37,1–38,0 °C.

Очний дірофіляріоз

При ураженні очного яблука хворі скаржаться на відчуття стороннього предмета в оці. Після укусу зараженої комахи на повіці формується невелика зона запалення, яка згодом набуває щільної структури. У пацієнтів розвивається кон’юнктивіт, а також спостерігаються інші симптоми, зокрема підвищений внутрішньоочний тиск.

Шкірна форма

Цей вид гельмінтозу розвивається від одного місяця до кількох років. При підшкірній локалізації личинок у пацієнтів з’являються болючі шишки. Ущільнення найчастіше спостерігаються на таких ділянках тіла:

  • чоловічі геніталії;
  • верхня частина нижніх кінцівок;
  • інші ділянки під шкірою, куди мігрувала личинка.

Хто в групі ризику

Основний час інфікування припадає на весняно-літній період. Небезпека заразитися зростає в години активності комарів, тобто надвечір. Найбільш схильні до ризику:

Люди на дерев'яному помісті біля сільського ставка надвечір, коли активні комарі
  • люди, які живуть поблизу болотистої місцевості та водойм;
  • власники заміських будинків і дачних ділянок;
  • туристи, які часто відвідують спекотні країни;
  • працівники лісового та рибного господарства.

Спільною рисою цих груп є тривале перебування просто неба там, де багато комарів, а отже — більша кількість укусів.

Діагностика

Щоб виявити гельмінтоз, лікар-паразитолог проводить візуальний огляд склер очей і шкірних покривів, враховує скарги пацієнта. Фахівець також вивчає спосіб життя людини та її належність до групи ризику — це допомагає зрозуміти, чи був контакт із переносниками.

Методи діагностики дірофіляріозу:

Метод Що дозволяє виявити
Загальний аналіз крові Наявність антитіл
Цитологічне дослідження мокротиння Присутність гельмінтів у легенях
УЗД черевної порожнини та/або інших частин тіла Місця розташування хробаків
Рентгенографія грудної клітки Наявність глистів
МРТ (за потреби) Підтвердження діагнозу

Діагноз не ставлять за одним аналізом. Клінічна картина, епідеміологічний анамнез і результати обстежень працюють разом.

Лікування дірофіляріозу

Терапія гельмінтозу включає не лише знищення паразитів, а й усунення наслідків інтоксикації організму. Лікування дірофіляріозу в людини зазвичай проводять у два етапи: спочатку паразита видаляють хірургічним шляхом, а потім призначають курс медикаментозної терапії.

Лікування дірофіляріозу

Групи застосовуваних препаратів:

  • Протизапальні засоби. При ураженні очей призначають місцеві препарати, зокрема краплі з левоміцетином і тетрациклінову мазь.
  • Гормони-кортикостероїди. Для усунення вираженого запального процесу застосовують системні препарати — преднізолон, медопред.
  • Антигістамінні ліки. Потрібні для зменшення алергічної реакції — наприклад, лоратадин, ебастин.
  • Антигельмінтні засоби. Призначають, якщо виявлені паразитарні черв’яки в серці або діагностовані глисти іншого виду — зокрема діетилкарбамазин, івермектин.

Конкретну схему, дозування й тривалість курсу визначає лікар індивідуально. Самолікування тут небезпечне щонайменше з двох причин: препарати мають побічні ефекти, а руйнування капсули навколо паразита без нагляду фахівця може спровокувати тяжку алергічну реакцію.

Профілактика

У осередку паразитарної інвазії важливо знижувати чисельність популяції бродячих тварин. До обов’язків санітарних служб належить і знищення комах поблизу міських водойм. Що ж може зробити сама людина, аби зменшити ризик інфікування?

  • не допускати контакту домашніх тварин із комарами та іншими кровососними;
  • обробляти приміщення хімічними інсектицидами;
  • вчасно проводити дегельмінтизацію собак і котів;
  • користуватися відлякувальними засобами від комах у місцях їх поширення — в лісі, біля водойм;
  • обстежуватися на наявність гельмінтів після повернення з регіонів із високим рівнем ризику зараження паразитами.

Профілактика працює на розрив того самого ланцюжка «тварина — комар — людина». Захист домашнього улюбленця від укусів комарів і його своєчасна дегельмінтизація знижують імовірність того, що комар набере личинок і передасть їх далі.

Якщо після укусу в ендемічному регіоні з’явився щільний болючий вузлик під шкірою, відчуття стороннього тіла в оці або тривала субфебрильна температура, варто звернутися до лікаря й розповісти про подорожі та перебування поблизу водойм. Раннє обстеження дає більше варіантів лікування й менше ризику ускладнень.

EuroMD