Кодування від алкоголізму вдома: медикаменти, гіпноз і межі безпеки

Людина, яка п’є, рідко погоджується на лікування під тиском. Домашнє кодування працює тоді, коли пацієнт сам розуміє проблему і хоче її розв’язати, але з різних причин не готовий їхати до клініки. Саме на цьому будується вся логіка процедури: спочатку організм очищають від етанолу, потім лікар пропонує метод, який підходить конкретній людині, і лише за її згодою проводить кодування.

Курс лікування залежності завжди підбирають індивідуально. У більшості випадків він триває від місяця до року, а кодування стає одним із найрезультативніших його етапів. Нижче розглянемо, за яких умов процедуру взагалі можна проводити вдома, які методи використовують, кому вони протипоказані та чому самостійні експерименти з препаратами й травами небезпечні для життя.

Коли лікування від алкоголізму проводять удома

Виклик нарколога додому — послуга, яку найчастіше замовляють родичі. Приводів два: людину потрібно вивести з тривалого запою, або вона фізично не може чи не хоче йти до клініки. Після детоксикації лікар може запропонувати закодувати пацієнта — але тільки якщо той погоджується.

У звичній обстановці, поруч із близькими, людина одужує швидше й не відчуває додаткового стресу від лікарняної палати. Кодування завжди проводять анонімно та винятково за згодою пацієнта. Це не формальність: без добровільної згоди будь-які маніпуляції заборонені законом.

Процедура вдома можлива за кількох умов:

• організм повністю очищений від етилового спирту (етанолу);
• пацієнт справді хоче кинути пити;
• він готовий змиритися з незручностями, пов’язаними з процедурою;
• немає серйозних психічних захворювань (епілепсії, шизофренії), а також тяжких хвороб печінки, серця, нирок та інших органів.

Якщо хоча б один пункт не виконується, лікар обирає іншу тактику або переносить кодування до стаціонару.

Методи кодування в домашніх умовах

Закодуватися вдома можна самостійно, попередньо проконсультувавшись із наркологом, але безпечніше викликати лікаря до квартири. Саме цей варіант вважають контрольованим і передбачуваним. На практиці використовують два основні напрями — медикаментозний і психотерапевтичний.

Медикаментозний метод

Удома застосовують уколи й таблетки. Вшивання препарату завжди проводять у лікарні, оскільки це радикальна процедура. Механізм дії простий: ліки не поєднуються з алкоголем, тому навіть невелика доза спиртного запускає реакцію непереносимості — нудоту, блювання, різке погіршення самопочуття.

Переваги методу:

• широкий асортимент препаратів;
• підходить на будь-якій стадії алкоголізму;
• допомагає запобігти рецидиву;
• застосовний при отруєнні сурогатами алкоголю.

Психотерапевтичний метод (гіпноз)

Сеанс проводить спеціаліст, який працює з психікою пацієнта. Мета — сформувати стійке неприйняття спиртного. Сюди належать метод Довженка та якірний гіпноз.

Головне обмеження: за 10 днів до сеансу людині не можна вживати напої та ліки, що містять спирт. Виконати цю умову вдається далеко не всім, і саме тому частина пацієнтів до процедури не доходить.

Переваги психотерапевтичного підходу:

• стійкий результат уже після одного сеансу;
• невисока вартість процедури;
• простота проведення;
• відсутність побічних ефектів;
• можливість поєднувати з іншими методами лікування;
• формування стійкої відрази до алкоголю без нудоти й блювання.

Психотерапія: як працює навіювання

В основі психотерапевтичного кодування лежить навіювання. Лікар працює з підсвідомістю хворого під гіпнозом або у стані неспання й формує установку на добровільну відмову від спиртного. Найвідоміший підхід — метод Довженка: пацієнт перебуває при тямі, а лікар доступними словами вселяє огиду до алкоголю. Психічний стан при цьому не страждає — навпаки, багато хто відчуває приплив бадьорості.

Ефективність такого лікування напряму залежить від мотивації. Якщо людина прийшла лише тому, що наполягали родичі, результат буде нестійким.

Кодування не проводять, якщо у хворого є психічні відхилення, алергія на препарати, хвороби серця або патологія нирок.

Родичів обов’язково попереджають: навіть одна крапля спиртного після кодування небезпечна для життя. Наслідки — нудота, інтоксикація, блювання, аж до летального кінця. За відгуками фахівців психотерапія добре показує себе в лікуванні жіночого алкоголізму.

Медикаментозне кодування: як діють препарати

Кодування лікарськими засобами формує огиду до спиртного. У пацієнта виробляється фізіологічна непереносимість смаку й запаху етанолу. Ліки вводять внутрішньом’язово, перорально або внутрішньовенно.

Для кодування використовують препарати на основі дисульфіраму — зокрема Тетлонг, Еспераль, Антікол. Після їх уведення при вживанні алкоголю у хворого з’являються:

• пришвидшене серцебиття;
• сильний головний біль;
• виражене погіршення загального самопочуття;
• невгамовне блювання.

Поки людина не п’є, побічних ефектів вона не відчуває. Уся реакція запускається лише контактом з алкоголем — і саме тому цей механізм працює як запобіжник.

Як саме проходить кодування вдома

Якщо алкоголік усвідомлює потребу в лікуванні, але відмовляється йти до лікарні, родичам варто викликати наркологічну допомогу. Перший етап — очищення організму від етанолу: активоване вугілля, промивання шлунка, крапельниця з вітамінами.

Коли організм очищено й людина починає тверезо оцінювати свій стан, нарколог пропонує закодуватися. Перед процедурою лікар обирає методику з огляду на індивідуальні особливості пацієнта. Кожен спосіб застосовують добровільно — без згоди людини ніхто не має права використовувати ні препарати, ні гіпноз.

Найпоширеніший варіант — медикаментозний, його практикують у клініках і наркологічних диспансерах. Якщо таке лікування протипоказане, лікарі переходять до психотерапевтичних методів.

Внутрішньовенне введення препаратів

Перед ін’єкцією лікар з’ясовує, чи є в пацієнта хронічні захворювання, і детально пояснює, що станеться при порушенні заборони на алкоголь. Лише після цієї розмови фахівець робить внутрішньовенну ін’єкцію: препарат невеликими порціями надходить у кров. Далі — провокаційна проба, яка закріплює умовний рефлекс і формує відразу до етанолу.

Сеанс гіпнотерапії

Під впливом спеціаліста в мозку алкоголіка створюється своєрідний центр, який блокує бажання випити. Термін дії такого лікування індивідуальний: в одних він становить рік, в інших — усе життя. Найпопулярніші методики:

• Якірний гіпноз. Формує умовні рефлекси на алкоголь. Нарколог шукає у хворого такий психологічний якір, який у підсвідомості закріпив би стійку мітку на спиртне.
• Метод Довженка. Людина при тямі, лікар зрозумілими словами дає установку на неприйняття спиртного.
• Нейролінгвістичне програмування. Під час сеансу лікар витягує з підсвідомості правильні установки на задоволення з інших джерел, не пов’язаних з алкоголем. Це тривалий процес навіювання, який займає кілька тижнів.

Чому самостійне кодування небезпечне

Використовувати препарати, крапельниці та гіпноз удома без участі лікаря не можна: це призводить до негативних наслідків для організму і навіть до смерті. Крім того, без відома пацієнта кодування проводити заборонено законом.

Часто для позбавлення залежності вдома родичі вдаються до засобів народної медицини — відварів, трав, настоянок, які при одночасному вживанні з алкоголем викликають блювання й нудоту. Такі рецепти теж потребують постійного нагляду лікаря. Неправильно підібране дозування рослин або неправильно приготовлений відвар здатен убити пацієнта.

Переваги та недоліки домашнього кодування

Позитивний ефект полягає в тому, що організм очищується від етанолу, а людина починає вести тверезий спосіб життя. Інші плюси:

• Помірна ціна. Вартість залежить від препаратів, які вводять пацієнтові, та від кваліфікації психотерапевта, який проводить сеанс гіпнозу.
• Анонімність. Лікування в клініці, як правило, передбачає постановку на облік.
• Підтримка близьких. Поруч люди, які допомагають і підтримують.
• Простота процедури. Процес не забирає багато часу.
• Вища особиста мотивація. У рідних стінах вона сильніша, ніж у незнайомій лікарняній палаті, і пацієнт не відчуває додаткового психологічного навантаження.
• Звичний режим дня. Не потрібно відпрошуватися з роботи — процедуру проводять у зручний час.

Негативний бік пов’язаний із нестабільним психічним станом пацієнта. Мозок алкоголіка довго звикає до відсутності етанолу, і хворий не завжди розуміє, як це подолати. Такий стан здатен довести до депресії.

Серед недоліків домашнього кодування:

• небажання пацієнта звертатися по допомогу через страх, що його свідомість буде порушено;
• негативні наслідки при зривах — головний біль, діарея, проблеми з диханням, нудота.

Кому домашнє кодування не підходить

Протипоказання варто перевірити до, а не після процедури. Кодування вдома не проводять за наявності психічних розладів, алергії на препарати, хвороб серця та патологій нирок. Окремої уваги потребують пацієнти з ураженням печінки: саме цей орган бере на себе основне навантаження при взаємодії дисульфіраму з алкоголем.

Рішення про метод ухвалює лікар разом із пацієнтом. Домашній формат не скасовує головного правила: кодування — це медична процедура, а не побутова послуга, і проводити її має право лише фахівець.