Збільшення секреції слинних залоз, що веде до надмірного виділення слини, або гіперсалівація (допускається назва «птіалізм») у дорослих є симптомом великої кількості захворювань. Проблема може виникати не тільки при активному виробленні слини, але і при порушеннях її ковтання. Чим це небезпечно та як лікується?
Процес салівації
Зволоження ротової порожнини – процес регулярний, що особливо активно відбувається в 2-х ситуаціях. Коли людина відчуває запах їжі, через кору головного мозку проходить дуга умовних рефлексів, а коли на язик потрапляє їжа, залози починають виділяти слину у відповідь роздратування рецепторів. В останньому механізмі беруть участь нервові волокна, що передають та виводять імпульси з центру слиновиділення у довгастому мозку. У дорослої людини за добу має у порожнині рота виробитися 2 л слини, а за 10 хвилин – приблизно 2 мл.
Причини гіперсалівації
Збільшення активності вироблення слини до 5 мл за 10 хвилин або об'ємом 2,5 л і більше за добу вважається дефектом і отримує назву «гіперсалівація», але не завжди це ознака захворювання чи патології. Процес може мати фізіологічний характер у дітей та дорослих, викликається надмірним роздратуванням рецепторів ротової порожнини зовнішніми факторами. Про хворобу заходить мова, якщо явище спостерігається постійно і завдає сильних незручностей. Гіперсалівація може мати 2 механізми виникнення:
- надлишкова секреція слинних залоз (найпоширеніший);
- порушення ковтального рефлексу (хибна гіперсалівація).
Фізіологічні
Дітям віком 3-6 місяців гіперсалівація вважається природним явищем, що з недосконалістю слинних залоз, що у стадії розвитку. Погіршується ситуація відсутністю у немовляти несвідомого рефлексу ковтання, тому слина збирається в ротовій порожнині і може витікати назовні. Короткочасна гіперсалівація у дітей віком до 2-х років також є нормою, оскільки супроводжує процес прорізування зубів. У дорослих до фізіологічних причин такого стану можна віднести:
- куріння;
- порушення прикусу (гіперсалівація спостерігається переважно вночі);
- вживання кислої, гострої, пряної їжі;
- отруєння ртуттю, йодом, свинцем.
Патологічні
За етіологією (природою виникнення) лікарі поділяють гіперсалівацію на бульбарну (пов'язану з неврологічними порушеннями), психогенну та соматичну. Остання група є найбільшою, оскільки до неї входять усі захворювання, не пов'язані з психоемоційним фактором, – порушення роботи органів шлунково-кишкового тракту, вірусні інфекції, стоматологічні хвороби. Переважно гіперсалівація виникає у таких ситуаціях:
|
Вид гіперсалівації |
Причина |
Провокуючі захворювання |
|---|---|---|
|
Бульбарна |
бульбарний або псевдобульбарний синдром: ураження черепних нервів, чиї ядра перебувають у довгастому мозку, або порушення іннервації м'язів глотки, язика, м'якого піднебіння. | пухлини, судинні патології, поліомієліт, нейродегенеративні захворювання, сирингобульбія, інсульт, епідемічний енцефаліт |
|
Соматична |
порушення роботи внутрішніх органів під впливом зовнішніх чи внутрішніх факторів | токсикоз під час вагітності, глистяна інвазія, опромінення головного мозку, виразковий стоматит, стеноз стравоходу, гастрит, виразкова хвороба |
|
Психогенна |
вплив психотравмуючих факторів (без органічних уражень нервової системи) | причини часто не виявляються, але важливу роль відіграють депресії, неврози, емоційні зриви, стреси |
Прийом лікарських засобів
Гіперсалівація може виникати як побічна реакція на тривалу або короткострокову терапію лікарськими препаратами, що містять солі літію, або засобами з наступних фармакологічних груп:
- М-холіноміметики;
- протисудомні;
- антигістамінні;
- діуретики.
Як виявляється підвищена салівація
Головний симптом – активне вироблення слини. Її доводиться дуже часто ковтати або, якщо цей рефлекс порушений, вона випливає з рота, переважно з куточка губ. При нічній гіперсалівації вранці на подушці залишаються характерні сліди, а в дітей віком можуть намокати речі.
Ознаки ускладнень
При патологічному порушенні роботи слинних залоз (або ковтального рефлексу) хворому доводиться постійно прикладати до губ хустку або носити ємність для збору слини. У таких станів можливі ускладнення:
- мацерація (порушення цілісності) шкірних покривів у зоні слини, що стікає;
- інфікування пошкодженої шкіри – супроводжується гнійничковим висипом (у дрібних бульбашках біляста субстанція з кров'ю);
- зневоднення (сухість у роті, спрага, головний біль, сонливість);
- порушення сну.
Лікування патології
Виявлення причини підвищеної слинотечі – основа терапевтичної схеми. При фізіологічних причинах необхідно їх усунення: корекція раціону харчування, відмови від куріння, полоскання рота протизапальними розчинами. В інших випадках лікування гіперсалівації складніше і передбачає:
- медикаментозну терапію;
- виконання вправ для м'язів особи;
- проведення фізіопроцедур;
- психотерапію (при психогенній природі проблеми)
- логопедичний масаж (переважно призначається дітям);
- променеву терапію чи хірургічне втручання.
Консервативні методи
Складанням схеми лікування гіперсалівації можуть займатися кілька спеціалістів: гастроентеролог, невропатолог, стоматолог, ендокринолог. Основні консервативні методи, рекомендовані дорослим та дітям:
- прийом холінолітиків (пригнічують активність парасимматичної нервової системи, зменшуючи вироблення слини), препаратів, що знижують кислотність шлункового соку;
- полоскання антисептичними розчинами та відварами трав (шавлія, ромашка) при запальних процесах та стоматологічних захворюваннях, гіперсалівації вагітних;
- вправи для м'язів особи пацієнтам, які перенесли інсульт, або мають інші захворювання нервової системи;
- кріотерапія для нормалізації ковтального процесу (при хибній гіперсалівації);
- ін'єкції ботоксу , які блокують привушні слинні залози на півроку.
Радикальні
За відсутності ефекту від консервативних методів або тяжких патологіях (бульбарний синдром, пухлини слинних залоз) призначається хірургічне лікування гіперсалівації або опромінення. Остання процедура є альтернативою хірургічному втручанню та вбиває частину клітин, відповідальних за слиновиділення, знижуючи його інтенсивність, що може призвести до карієсу. Операція з видалення великих слинних залоз ще більш радикальна і має велику кількість ускладнень:
- ушкодження лицьових нервів;
- асиметрія щелепи.
