Вчені Університету Меріленда розкрили загадку втрати пам’яті на обличчя, коли людина не може згадати зовнішність іншої людини, з якою вона розмовляла лише кілька годин тому.
Про це повідомляють багато ЗМІ. Але коли читаєш далі, розумієш, що проблема дещо в іншому. Адже експеримент, опублікований у журналі Aging Cell, проводили мишками. І абсолютно точно вони не зможуть у дослідженні визначати не лише людські обличчя, а й свої мордочки. Втім, робота вчених все одно цікава і особливо перспективна щодо створення ліків, які покращують пам’ять.
Пам’ять – клубок асоціацій
Дослідження стосується так званої асоціативної пам’яті. Вона здатна впізнавати і запам’ятовувати не пов’язані один з одним слова, тексти, факти і т. д. Завдяки їй ми легше витягуємо з пам’яті потрібну інформацію, і чим ширша мережа асоціативних зв’язків у людини, тим краще вона запам’ятовує і потім легше згадує, що потрібно. Це найважливіша для нас пам’ять, вона є основою наших думок, суджень, смаків тощо. буд. Асоціативна пам’ять — основа нашої системи цінностей. З нею пов’язані мислення, сприйняття світу та прийняття рішень.
Асоціації, що виникають у процесі навчання, мають біологічну основу, і її якраз і вивчали американські нейробіологи. Вони працюють не лише в Університеті Меріленду, як запевняли нас у новинах, а й у Південно-Каролінському університеті. Їхній експеримент дуже складний, але головне, що вони виявили: погіршення асоціативної пам’яті з віком (цей процес добре відомий) пов’язане з посиленням активності гена, що кодує синтез особливого білка PDE11A4.
По хвилях нашої пам’яті
Сам білок працює виключно в гіпокампі. Так називають структуру мозку, схожу формою на морського ковзана (латиною він називається гіпокампом) і відповідальну за асоціативну пам’ять людини. Отже, це опосередковано говорить про залучення PDE11A4 до механізмів регуляції пам’яті.
Але вчені показали, що придушення активності цього білка покращує асоціативну пам’ять. І, отже, його роль пам’яті вважатимуться доведеною. А оскільки цей ген і білок присутні як у мишей, так і у людини, то експериментальні дані можна переносити на людей.
Інша цінність дослідження полягає в тому, що білок PDE11A є таким ферментом, для якого відносно нескладно розробити ліки, які регулюватимуть його активність. І якщо створити інгібітор PDE11A, то гальмуючи активність ферменту, він зможе покращувати асоціативну пам’ять у людини. Це така мета дослідників.
