Оперезуючий герпес – причини виникнення, симптоми, діагностика та засоби лікування

Оперезуючий герпес (Zoster – лат.) – Вірусне захворювання, що характеризується висипом з рідкими пухирями в локалізованій області, що супроводжується гострим больовим синдромом і шкірним свербінням. Захворювання має спорідненість із застудою на губах, але викликається іншим вірусом із сімейства герпесвірусів. Ускладнені форми вірусу зостера відрізняються збільшеним розміром пухирів і меншою загоєнням рубців.

Що таке оперізувальний герпес

Герпес – млявий, що має зворотний характер, явище. Локалізація висипань при зостері має чітко окреслений слід, схожий на пошкодження шкіри від частого тертя об ремінь. Висипання виступає широкою смугою на одній із сторін тіла або особи, супроводжується гострим м'язовим болем, підвищеною температурою, загальним нездужанням організму.

Розрізняють атипові форми оперізувального лишаю:

  • Абортивна. Немає пухирчастих висипань, больовий сидром відсутній.
  • Пухирна (бульозна). Пухирі великі з нерівними краями в зоні поразки.
  • Геморагічна. Везикули заповнені кров'яними згустками, після загоєння залишаються рубці на шкірі.
  • Гангренозна (некротична). Виявляється некрозом тканини з подальшим утворенням глибоких шрамів.
  • Дисемінована (генералізована). Генералізовані висипання розташовуються з обох боків тіла.

Збудник

Оперезуючий лишай викликається реактивацією вірусу вітряної віспи в організмі. Після первинного попадання зостера в тіло, він тривалий час перебуває усередині нервових клітин у латентному стані. Ослаблення імунної системи людини сприяє активації вірусу під час зустрічі з носієм. По нервових закінченнях герпес надходить у шкірний покрив, викликаючи болючі відчуття, коросту і почервоніння шкіри. Трохи пізніше з'являються бульбашки, наповнюються бурою рідиною, потім лопаються з утворенням скоринки. Механізм реактивації вірусу вивчений слабо.

Шляхи передачі

Герпес передається повітряно-краплинним шляхом, контактним способом та через кров матері плоду. Носіями збудника є хворі на оперізувальний лишаєм або вітряною віспою. Після інкубаційного періоду, що триває 10-20 днів, з'являються перші бульбашки. Їхня поява супроводжується болями, свербінням, загальним нездужанням.

Оперезуючий герпес - причини виникнення, симптоми, діагностика та засоби лікування

Симптоми

Симптоми оперізувального герпесу:

  • різкий м'язовий біль;
  • дерматит;
  • головний біль;
  • інтоксикація організму;
  • гарячка;
  • загальне нездужання;
  • свербіння;
  • висип;
  • почервоніння шкірного покриву;
  • поява пухирів;
  • локальна зміна поверхні шкіри.

Біль

Захворювання вражає нервові закінчення, що викликає гострі болючі відчуття в області шкірних висипань і нестерпний свербіж. Характер болю приступоподібний, пекучий, зі збільшенням інтенсивності вночі. Глибина хворобливих відчуттів може виглядати як апендицит, невралгія трійчастого нерва, напад жовчнокам'яної хвороби, печінкові кольки, що стає причиною помилкового діагнозу на ранніх стадіях захворювання.

Оперезуючий герпес у дітей

Діти до 10 років рідше хворіють на оперізувальний лишаєм, ніж дорослі. У групі ризику є діти з імунодефіцитом. Вагітна жінка при контакті з носієм герпетичної інфекції може передати вірус новонародженому. При ураженні вірусом у дітей характерна поява гострої лихоманки та високої температури, перші висипання на шкірі з'являються протягом 1-2 днів, швидко набирають чинності і через 10-15 днів струпи відвалюються, рідко з утворенням шрамів. Діти не страждають від невралгічних симптомів. Ускладнені форми лишаю зустрічаються рідко.

Причини виникнення

Вірус оперізувального лишаю виникає як повторна інфекція в осіб, які перенесли вітряну віспу. Після первинного інфікування патогенні клітини селяться у нервових вузлах уздовж хребта, у міжреберній частині або у черепній коробці. Тривалий час вони можуть перебувати у сплячому стані. Повторний контакт з хворими на віспу або герпесвірус може призвести до зараження вірусом. Сприятливими факторами для рецидивного виникнення інфекції є:

  • зниження імунітету;
  • стрес;
  • фізичні травми;
  • переохолодження;
  • ВІЛ;
  • онкологічне захворювання;
  • гепатит;
  • вікові зміни (у осіб похилого віку);
  • інфекційні захворювання;
  • гормональне лікування, променева, фото чи хіміотерапія.

Оперезуючий герпес - причини виникнення, симптоми, діагностика та засоби лікування

Ускладнення після оперізувального герпесу

Навіть простий перебіг герпетичної інфекції може супроводжуватися небезпечним ускладненням:

  • розлади шкірної чутливості;
  • набряки;
  • рубці;
  • некроз тканин;
  • поперечний мієліт (запалення спинного мозку);
  • порушення рухових функцій рук, ніг, спини;
  • параліч;
  • ослаблення та втрата зору при висипанні в області віку;
  • поява запалень на слизових оболонках;
  • рецидиви захворювання;
  • розвиток злоякісних утворень;
  • серозний менінгіт, енцефаліт, гостра мієлопатія;
  • виникнення вторинних інфекцій;
  • ураження внутрішніх органів;
  • пневмонія;
  • дискомфорт травлення;
  • розлади сечовипускання.

Найчастіше захворювання проходить повністю, рідко спостерігається збереження невралгічних болів. У тяжких пацієнтів біль переростає в хронічний і триває роками.

Оперезуючий герпес у вагітних

У вагітних жінок, які перехворіли на вітрянку, реактивація вірусу оперізувального лишаю може статися при ослабленні імунітету або наявності соматичної патології. Уникнути захворювання допомагає рання діагностика на етапі планування вагітності та профілактика. Повторна активація вірусу не така небезпечна для плода, як первинне попадання вітряної віспи в організм майбутньої матері. Інфікування дитини відбувається внутрішньоутробно через кров. Зостер матері викликає вітряну віспу у новонародженого.

При ураженні ослабленого організму, у вагітної жінки спостерігаються перші ознаки у вигляді загального нездужання та застудного синдрому без кашлю та нежиті. Через 2-3 дні в області ребер або поперековому відділі здуваються червоні горбики, що супроводжується пекучим болем та свербінням. У міру розвитку вони перероджуються в бульбашки з каламутною рідиною. Поступово пухирі зливаються в області більшого розміру, а потім підсихають з утворенням скоринок. Струпи відпадають без утворення рубців. Після висипань можуть залишатися болючі відчуття вздовж нервових стовбурів.

Діагностика

При розгорнутій клінічній картині на шкірі діагностика праці не становить. Можливі хибні діагнози на ранніх стадіях розвитку під час інкубаційного періоду. Точніший діагноз ставиться при лабораторних дослідженнях виділень: мікроскопії, серологічного методу, виділення вірусу на культурах тканин, імунофлюоресценції, ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція). Лабораторні методи дослідження проводяться у випадках виявлення захворювання у дітей хворих на імунодефіцит, у інфікованих немовлят, а також при атипових формах вірусу.

Лікування оперізувального герпесу

Захворювання може протікати без ускладнень. Лікування оперізувального герпесу на тілі необхідно проводити під наглядом лікаря. Воно застосовується для зниження больового симптому, прискорення одужання та запобігання ускладненням. З препаратів призначаються анальгетики, седативні та снодійні засоби. Застосовуються противірусні препарати, мазі та дезінфікуючі розчини для зовнішнього застосування. При невралгічних ускладненнях призначається фізіотерапія. Атипові форми герпесу вимагають госпіталізації та призначення антибіотиків.

Оперезуючий герпес - причини виникнення, симптоми, діагностика та засоби лікування

Лікарські засоби

Знеболення є ключовим при лікуванні лишаю. Зниження болю допомагає пацієнтові відновити сили, нормально дихати та рухатися. в Україні застосовуються ненаркотичні знеболювальні групи аналгетиків, такі як ібупрофен, напроксен, кетопрофен. Для зменшення нейропатичних болів застосовують антиконвульсанти аналогічні хворим, що прописуються епілептичним синдромом. Для загоєння виразок потрібне призначення противірусних мазей. Для придушення зостера в організмі людини застосовуються противірусні засоби.

Противірусні препарати

Лікувати оперізувальний лишай прийнято ацикловіром, фамцикловіром, валацикловіром. Ацикловір є аналогом одного із нормальних компонентів ДНК. Потрапляючи в організм людини, препарат зазнає ряду змін, вбудовується в структуру вірусу, блокуючи синтез ланцюга. Ліки діють вибірково, не впливаючи на ДНК носія . Шкірні висипання лікують маззю ацикловір.

Препарати ацикловіру призначають до застосування при інфікуванні герпесом усіх форм та вітряною віспою. Форми прийому: внутрішньовенно, перорально, зовнішньо (мазі, розчини). Перевага препарату у додатковій імуностимулюючій дії та безпеці, в т.ч. для організму дитини та під час лактації. Протипоказаний ацикловір для осіб з підвищеною чутливістю до його компонентів, при нирковій недостатності та невралгічних порушеннях. Препарат добре переноситься, побічні ефекти спостерігаються рідко.

Народні методи

Для зменшення больового синдрому, знезараження та якнайшвидшого загоєння виразок у домашніх умовах застосовують:

  • ванни з морською сіллю і з додаванням йоду;
  • компреси на спиртова настойка полину, відвар безсмертника, оману, чистотілу;
  • відвар перцевої м'яти використовують як притирання для зниження больових симптомів на уражених ділянках шкіри;
  • настоянка молодих волоських горіхів застосовується на стадії загоєння, т.к. має в'яжучі властивості і допомагає якнайшвидшому загоєнню рубців.

Наслідок

Наслідок перенесеного лишаю:

  • Параліч рухового нерва.
  • Порушення життєдіяльності внутрішніх органів (ШКТ, сечостатева система, легені, печінка).
  • Зниження зору до повної втрати.
  • Менінгоенцефаліт, що може призвести до інвалідності.

Наслідки оперізувального лишаю у жінок старше 50 років:

  • Гострий неврит, постгерпетична невралгія. Больові симптоми і спазми м'язів можуть спостерігатися тривалий час після повного одужання, іноді роками.
  • Поперечний мієліт, викликаний ураженням нервових закінчень одразу кількох зон мозку. Наслідок – параліч.
  • Очні хвороби: кон'юнктивіт, кератит, глаукома, ураження зорового нерва, сліпота.
  • Світлобоязнь, запаморочення, непритомність, галюцинації.
  • Параліч рук, ніг, кишечника, сечового міхура, м'язів живота.

Оперезуючий герпес - причини виникнення, симптоми, діагностика та засоби лікування

Профілактика

Основою профілактики при вірусних інфекціях є противірусна терапія, вакцинація. Важливим є здоровий імунітет. Для його зміцнення необхідні здоровий спосіб життя, відмова від шкідливих звичок, повноцінне раціональне харчування, загартовування, розумні фізичні навантаження. Рекомендується перебування на свіжому повітрі та обмеження впливу прямих сонячних променів. Психологічний стан людини грає важливу роль загального стану організму.

Відео

EuroMD
Додати коментар