Клітина живе, поки до неї надходять поживні речовини й у ній врівноважені процеси синтезу та розпаду. Цю рівновагу забезпечує трофіка — сукупність механізмів засвоєння, переробки й виведення речовин. Коли регуляція трофіки збивається, клітина втрачає здатність до саморегуляції, змінюється її структура, ушкоджується міжклітинна речовина, і поступово руйнується весь орган. Такий стан називають дистрофією.
Що таке дистрофія
Латинське dystrophia буквально означає розлад харчування тканин, що виник унаслідок порушення обміну речовин. Ідеться не про харчування в побутовому сенсі, а про те, наскільки ефективно клітина отримує, перетворює та використовує ресурси.
Дегенеративні зміни виражаються в критичному зменшенні або збільшенні маси тіла. Патологічний процес може розвинутися в людини будь-якого віку й статі, але більшість пацієнтів — діти раннього віку: від народження до трьох років.
Механізми розвитку дистрофії
Медицина описує кілька шляхів, якими формується дистрофічне ураження тканин:
- Трансформація. Поживні речовини, що надходять у клітину, перетворюються на інші, схожі за будовою та складом.
- Інфільтрація. Тканини отримують надлишок речовин, які не можуть переробити, або через зниження активності не справляються навіть із нормальним обсягом.
- Декомпозиція. Під час розпаду клітинних структур руйнуються ліпідно-білкові комплекси, а продукти метаболізму накопичуються в тканинах.
- Збочений синтез. У тканинах утворюються речовини, нехарактерні для них і непотрібні організму.
Чим небезпечне порушення трофіки
У дитини дистрофія призводить до затримки фізичного та розумового розвитку, знижує опірність організму до застуд і інфекцій. Недоношені діти належать до групи ризику. При вродженій формі з ураженням тканин центральної нервової системи смерть може настати протягом першого року життя.
У дорослих зміни метаболізму торкаються життєво важливих органів — серця, печінки, нирок, мозку. Запаси корисних речовин виснажуються, страждає імунна система. Серед наслідків — параліч, туберкульоз, пневмонія, дизентерія. Не виключений летальний результат на тлі серцевої недостатності або приєднаної інфекції.
Види дистрофії
Класифікація дистрофії будується одразу за кількома ознаками, і саме це допомагає лікарю зрозуміти причину та підібрати терапію. Нижче — основні форми, які варто розрізняти.

Аліментарна дистрофія у дорослих
Виникає внаслідок тривалого вимушеного або усвідомленого голодування. Характеризується загальним виснаженням організму та порушенням усіх обмінних процесів. Наслідками можуть бути тяжкі соматичні й психічні захворювання, а в жінок — безпліддя.
Дитячі форми: паратрофія, гіпостатура, гіпотрофія
Дистрофія в дітей має кілька різновидів, і плутати їх небезпечно, адже підхід до корекції різний.
- Паратрофія виникає при перегодовуванні новонародженого, переважанні в раціоні вуглеводів і нестачі білка. Виявляється надмірною масою тіла щодо довжини.
- Гіпостатура відрізняється відставанням у рості та нестачею ваги щодо віку.
- Гіпотрофія — найпоширеніший тип дегенеративної зміни. Характеризується дефіцитом ваги щодо довжини тіла й становить небезпеку для дитини. Може розвиватися як у пренатальний, так і в постнатальний період.
М’язова дистрофія
Це спадкове захворювання. Дегенерації піддається мускулатура, що підтримує кістковий скелет. Хвороба характеризується частковою або повною втратою рухових здібностей і атрофією м’язів. Повністю вилікувати її неможливо.
Жирова дистрофія печінки
Руйнує печінку й довго залишається непомітною через відсутність симптомів. Часто діагноз ставлять уже на стадії формування цирозу. Викликають такий стан гормональні порушення, цукровий діабет, зловживання алкоголем.
Класифікація за походженням, часом, масштабом і типом обміну
Для виявлення причин та боротьби із захворюванням розроблена розгалужена система класифікацій:
- За походженням: первинна патологія виникає внаслідок нестачі енергетичних речовин, вторинна перебігає на тлі інших захворювань.
- За часом виникнення: вроджена дистрофія зумовлена генетикою або шкідливим впливом на плід у період розвитку; набута розвивається під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників.
- За масштабом поширеності: місцева локалізується в одному органі, загальна охоплює весь організм.
- За порушеним обміном: білкова, жирова, вуглеводна, мінеральна.
- За локалізацією: паренхіматозна перебігає в клітинах, мезенхімальна — у сполучній тканині, змішана зачіпає одночасно клітини й тканини.
Симптоми дистрофії
Прояви хвороби залежать від її виду та тяжкості. Найзручніше розглядати їх за стадіями, бо саме стадія визначає, чи потрібна госпіталізація.
Стадії гіпотрофії
| Стадія | Дефіцит маси | Ключові прояви |
|---|---|---|
| 1 | 10–20% норми | Тургор шкіри трохи знижений, дратівливість, втрата апетиту |
| 2 | до 30% | Знижені рухова активність і м’язовий тонус, витончена підшкірна жирова клітковина, гіповітаміноз, порушення роботи серцево-судинної системи, чергування проносу й запору |
| 3 | понад 30% | Підшкірна жирова клітковина відсутня, знижені температура тіла й артеріальний тиск, пульс рідкісний і слабкий, повна атрофія м’язів, апатія, зневоднення через пронос і блювання |
Ознаки дистрофії зі збільшенням маси тіла
Тут на перший план виходять анемія, розлади кишечника, дисбактеріоз. Часто розвиваються алергічні реакції. У дітей у шкірних складках з’являються подразнення й попрілості. Дитина стає млявою, виникають головні болі, задишка.
Гіпостатура може визначатися конституційно низьким зростом і перебігати без симптомів дистрофії. При стійких порушеннях в ендокринній і нервовій системах спостерігаються сухість та блідість шкірних покривів, зниження тургору тканин. Опірність організму до інфекцій низька.
Ознаки аліментарної дистрофії у дорослих
- Перша стадія. Посилення апетиту й спраги, часті позиви до сечовипускання, потяг до солоної їжі.
- Друга стадія. Погіршується самопочуття, виникають набряки на ногах, знижується температура тіла. З’являються м’язова слабкість, втома, втрата працездатності, порушення психіки.
- Третя стадія. Кахексія, зникнення підшкірної жирової клітковини, м’язова атрофія. Шкіра стає сухою, як пергамент. Розвиваються тяжкі ускладнення — серцева й печінкова недостатність, анемія.
Чому порушуються метаболічні процеси в клітинах
Причини, які провокують порушення трофіки в пренатальному та постнатальному періоді, різні. Вроджене захворювання розвивається в утробі матері під впливом негативних чинників, що порушують гармонійний розвиток плода. Набута дистрофія викликається патологіями внутрішніх органів і систем або несприятливими обставинами.

Причини набутої дистрофії
Зовнішні чинники, що провокують розвиток хвороби:
- Харчовий: нестача або надлишок поживних речовин у раціоні.
- Токсичний: харчові отруєння, інтоксикація на тлі приймання ліків, погана екологія.
- Соціальний: стреси у важких життєвих ситуаціях, психічні відхилення.
Внутрішні причини набутої дистрофії:
- розлади ендокринної системи;
- онкологічне захворювання;
- запальні процеси у шлунково-кишковому тракті;
- патології центральної нервової системи.
Чинники ризику вродженої патології
Причини пренатальної дистрофії:
- рання або пізня вагітність;
- стреси, шкідливі звички;
- порушення ендокринної системи, хвороби серця, інфекції;
- внутрішньоутробна гіпоксія плода.
Діагностика
Діагноз ставлять за клінічними симптомами, притаманними захворюванню. Лікар враховує:
- співвідношення ваги щодо зросту людини;
- кількість і розташування підшкірної жирової клітковини;
- поріг толерантності до їжі;
- опірність організму до інфекційних хвороб.
Для визначення стадії гіпотрофії проводять лабораторні дослідження крові та сечі, дослідження секреції шлунка. При симптомах гіпостатури скеровують на рентгенограму кісток, щоб виключити інші хвороби, які характеризуються уповільненим фізичним розвитком. Спадкові захворювання діагностують за допомогою генетичної експертизи або біопсії м’яза.
Лікування дистрофії
Залежно від форми та ступеня тяжкості захворювання підбирають комплекс терапевтичних заходів. Якщо дистрофія має вторинний характер, лікують патологію, що її спричинила. При первинному розвитку основну увагу приділяють корекції харчування за допомогою дієти, яку поєднують із медикаментозним лікуванням, масажем і гімнастикою. Проводять санацію хронічних інфекцій. Для гіпотрофії першої стадії госпіталізація не є обов’язковою.

При критичній втраті маси тіла та тяжких формах лікування проводять у стаціонарі. Хворого ізолюють у боксі, де підтримують оптимальну температуру й вологість та забезпечують захист від зовнішніх подразників.
Дієтотерапія
Мета методу — відновити дефіцит поживних речовин. Лікувальне харчування призначають з огляду на поріг толерантності хворого до їжі. Годують часто, маленькими порціями — 7–10 разів на день, поступово збільшуючи об’єм. У щоденнику харчування записують кількість і якість їжі, зміни випорожнень, частоту сечовипускання.
Дієта при дистрофії складається з трьох етапів:
- Адаптаційний. Відновлює функцію травлення, дозволяє вивести продукти розпаду й визначити переносимість їжі. Для цього добову норму зменшують на 30–60% залежно від стадії захворювання протягом 2–7 днів. Їжу приймають кожні 2–3 години.
- Репараційний. Переводить організм на нормальний режим харчування. Обсяг їжі поступово збільшується, до складу входить необхідна кількість білків, жирів і вуглеводів. Частота прийомів їжі зменшується на 1–2 рази. Етап триває близько трьох тижнів.
- Завершальний. Триває до відновлення травної функції та нормальної ваги. Частота прийомів їжі скорочується ще раз, порції збільшуються, калорійність продуктів підвищується.
Медикаментозне лікування
Терапія лікарськими препаратами спрямована на відновлення метаболічних процесів:
- для засвоєння їжі призначають ферментні препарати (Мезім, Фестал, Креон);
- внутрішньовенно вводять розчини білкових гідролізатів — Альбумін або Левамін;
- призначають курси вітамінів груп B і C, біологічні добавки з мікроелементами, імуностимулятори;
- при тяжких формах аліментарної дистрофії проводять переливання крові.
Усі ці призначення є лікарською тактикою, а не схемою для самостійного застосування: дозування, тривалість курсів і потребу в інфузіях визначає лікар за станом пацієнта.
Прогноз і профілактика
Прогноз залежить від форми дистрофії, стадії, на якій розпочато лікування, та від того, чи вдалося усунути причину. Раннє виявлення дефіциту маси або її надлишку в дитини, корекція раціону й лікування основного захворювання дають значно кращі шанси, ніж запущені стадії з кахексією та ураженням внутрішніх органів.
Профілактика передбачає збалансоване харчування, спостереження за вагою й зростом дитини, лікування хронічних хвороб шлунково-кишкового тракту та ендокринної системи, відмову від шкідливих звичок під час вагітності. За будь-яких стійких змін маси тіла без очевидної причини варто звернутися до лікаря — самодіагностика тут не працює.











