Хвороба Шинця — Хаглунда: стадії, симптоми й методи лікування

Біль у п’яті в підлітка, який активно займається спортом, нерідко виявляється не розтягненням і не «натоптаною» мозоллю, а остеохондропатією бугра п’яткової кістки — хворобою Шинця — Хаглунда. Ідеться про асептичний некроз губчастої кістки п’яти: ділянка кісткової тканини втрачає нормальне живлення й поступово руйнується. Захворювання вважають переважно підлітковим і не надто поширеним, найчастіше його діагностують у дівчаток-підлітків. У дорослих атрофія п’яткової кістки реєструється рідко.

Чому виникає некроз бугра п’яткової кістки

Осередок ураження розташований у горбку на тильній частині п’яти. Саме ця ділянка бере на себе значну частину навантаження під час бігу, стрибків і швидкої ходьби. У стопі сходяться зв’язки, суглоби й сухожилля, зокрема ахіллове, і всі вони кріпляться поблизу п’яткової кістки.

Коли навантаження стає регулярним і надмірним, тонус судин у цій зоні знижується. Кістка недоотримує поживні речовини, і п’ятковий бугор поступово руйнується. Другий механізм — недостатнє кровопостачання саме по собі, без вираженого перевантаження. Обидва чинники лікарі описують як основу для розвитку асептичного некрозу.

Наскільки небезпечна остеохондропатія п’яти

У дитини синдром Хаглунда нерідко минає самостійно, коли стопа виростає до свого остаточного розміру. Якщо лікування розпочате вчасно, патологія Шинця проходить без сліду. Інший сценарій — коли терапію не почали або провели некоректно: п’ята може залишитися деформованою назавжди, і людині доведеться постійно носити ортопедичне взуття.

Окрема причина не відкладати візит до лікаря — необхідність диференціальної діагностики. Схожі симптоми бувають при захворюваннях, небезпечніших за синдром Хаглунда — Шинця, зокрема при туберкульозі кістки. Тому біль у п’яті, який триває або посилюється, не варто лікувати навмання.

П’ять стадій хвороби Шинця

Остеохондропатія бугра п’яткової кістки розвивається поступово, і фахівці виділяють п’ять послідовних стадій.

1. Некроз. Через судинні проблеми порушується повноцінне живлення кістки, формується зона окостеніння.
2. Імпресійний (внутрішньосуглобовий) перелом. Некротизована ділянка продавлюється всередину під вагою людини або через навантаження.
3. Фрагментація. П’яткова кістка розколюється на окремі фрагменти.
4. Розсмоктування. Некротична тканина поступово зникає.
5. Репарація. На місці омертвіння наростає сполучна тканина, яка згодом замінюється новою кісткою.

Як проявляється синдром Хаглунда

Спочатку захворювання дається взнаки болями, що виникають під час навантаження на п’яту. Згодом приєднуються інші ознаки:

• різкий біль після натискання на припухлу ділянку;
• кульгавість при швидкій ходьбі, іноді потреба користуватися тростиною;
• болючість при різких рухах ноги;
• труднощі зі згинанням і розгинанням стопи;
• стихання болю у положенні лежачи;
• почервоніння та гіперемія ураженої зони;
• поширення болю на ділянку, де п’яткова кістка з’єднується з ахілловим сухожиллям.

Симптоми виникають не самі по собі: їхня поява пов’язана з певними чинниками — навантаженням, травмами, супутніми хворобами.

Причини розвитку некрозу п’яти

Точні фактори, які б однозначно запускали хворобу, досі не визначено. Остеохондропатія бугра п’яткової кістки може бути наслідком травми, спадкової схильності або перенесених інфекційних патологій. Лікарі вважають, що до хвороби призводить сукупність цих факторів. Серед причин некротизації тканин називають:

• опік, обмороження, ураження електричним струмом;
• перевантаження у спорті;
• проникнення збудника анаеробної інфекції в ранову поверхню;
• травми п’яти, що постійно повторюються;
• хронічні хвороби — цукровий діабет, склеротичні зміни судин та інші.

Діагностика та рентгенологічні ознаки

Виявленням захворювання п’яткової кістки займається ортопед. Під час встановлення діагнозу фахівець враховує анамнез і з’ясовує причини хвороби, за результатами огляду визначає час початку патологічного процесу та фіксує наявну симптоматику. Для підтвердження діагнозу пацієнта направляють на рентгенологічне дослідження.

Найінформативніше зображення — бічна проєкція п’яти. На рентгені лікар шукає такі ознаки синдрому Шинця:

• неоднорідність ядра окостеніння;
• плями у зоні ураження;
• зміщення в бік секвестроподібних тіней;
• відділення уламків;
• ділянки, де вже сформувалася нова кісткова речовина;
• щілина між апофізом і п’ятковою кісткою;
• місця кісткового розпушування.

Лікування хвороби Шинця у дітей

Терапія здійснюється амбулаторно. Хворобу Шинця у дітей лікують тими самими способами, що й остеохондропатію п’яти у дорослих: консервативними методами, народними засобами та, за потреби, хірургічним втручанням.

Консервативні методи

Лікування синдрому Шинця починають консервативно. Воно включає обмеження навантаження на стопу та носіння ортопедичних устілок. При гострому болю на стопу накладають гіпсову лонгету. Доводиться відмовитися від взуття на суцільній підошві та високих підборах. При різкому болю призначають фізіопроцедури — електрофорез, мікрохвильову терапію.

Додатково прописують протизапальні препарати (ібупрофен, парацетамол), знеболювальні мазі (диклофенак, кетонал) і комплекси вітамінів (вітрум, комплівіт). Будь-які ліки, дозування й тривалість курсу визначає лікар — самодіяльність тут недоречна.

Оперативне втручання

Якщо основна терапія не дає позитивного результату або больовий синдром надто сильний, пацієнту рекомендують хірургічну операцію. Застосовують методику поперечної резекції підшкірного та великогомілкового нерва. Результат втручання — втрата чутливості із внутрішньої частини стопи; такий ефект звільняє від болю й не заважає нормальному життю.

Народні методи при деформації Хаглунда

Крім консервативної терапії, хворобу Шинця можна лікувати вдома самостійно — але лише за погодженням з лікарем. У джерелі згадано кілька народних засобів.

• Сольові ванни. У солону морську воду (40 г на 2 літри) опустіть хвору стопу. Тривалість процедури — 15 хвилин, температура води — 40–42 °C. Курс лікування морською сіллю — 20 сеансів.
• Свинячий жир і гашене вапно. Змішайте інгредієнти у співвідношенні 30 г жиру до 1 чайної ложки вапна. Перед сном наносьте засіб на уражену ділянку під пов’язку. Тривалість — 5 діб.
• Компреси з кислим молоком. Змочіть у кисломолочному напої марлю, складену кілька шарів, прикладіть до ураженої ділянки, зверху покладіть поліетилен і закріпіть пластиром. Робіть компреси щоночі протягом 5–7 діб.

Ці засоби не замінюють діагностику й основне лікування. Вони можуть полегшити дискомфорт, але не здатні зупинити руйнування кістки, якщо причина не усунена.

Прогноз і профілактика

При своєчасній терапії синдром Шинця піддається повному лікуванню: відновлення кісткової тканини на п’яті відбувається без наслідків. Якщо ж терапія некоректна або її немає, деформація може залишитися на все життя.

Для профілактики захворювання Шинця важливо вибирати взуття, яке має ортопедичний супінатор, а також стійкий і широкий підбор. Це зменшує надмірне навантаження на п’ятковий бугор під час ходьби та занять спортом.