Алкогольна залежність: ознаки, стадії та лікування

Людина, яка вранці не може обійтися без чарки, а ввечері п’є «щоб розслабитися», рідко визнає, що це вже хвороба. Тим часом алкогольна залежність — це різновид токсикоманії, за якого формується фізична й емоційна прив’язаність до спиртних напоїв. Вона розвивається поступово, руйнує мозок, печінку, нирки та серце і зрештою призводить до деградації особистості. Позбутися потягу допомагають нарколог і психотерапевт, але лише за умови, що людина або її родина вчасно звертаються по фахову допомогу.

Як формується залежність від алкоголю

До складу алкогольної продукції входить етанол. Потрапляючи в організм, він пригнічує діяльність нервової системи: знижує тривожність, створює відчуття впевненості в собі. Саме тому перші чарки так добре «працюють» після стресу. Регулярне вживання поступово погіршує здоров’я і призводить до втрати контролю: дози зростають, з’являються провали в пам’яті.

Звичка формується на тлі сімейних традицій, побутових негараздів і психологічних проблем. На перших етапах спиртне пов’язують із потребою зняти напругу, «закріпити» успішну угоду на роботі, підтримати компанію. Окрема небезпека — пристрасть підлітків до слабоалкогольних напоїв: вона веде до формування пивного алкоголізму.

Метаболізм етанолу в організмі

Ендогенний етиловий спирт є частиною обмінних та енергетичних процесів організму. Він утворюється на етапі переробки, бродіння та засвоєння продуктів харчування. У нормі його вміст у крові людини не перевищує 0,18 проміле.

Екзогенний етанол надходить з алкогольною продукцією. З травного тракту він швидко всмоктується в кров і розноситься до всіх клітин та органів. При тривалому вживанні найбільше страждають нервова система й головний мозок.

Близько 90% етилового спирту розщеплюють клітини печінки; решта виводиться із сечею або через потові залози. При хронічному алкоголізмі продукти розпаду етанолу постійно циркулюють у крові й поступово отруюють внутрішні органи.

Чому залежна людина не може кинути пити самостійно

Етанол чинить токсичну дію на клітини головного мозку та нервової системи. Після порції алкоголю активно синтезується гамма-аміномасляна кислота — гальмівний медіатор. Це дає ейфорію, сонливість, розслаблення м’язів.

Етиловий спирт також провокує вироблення ендорфінів і дофаміну. У комбінації вони викликають відчуття насолоди й спонукають випити ще раз — так виникає психологічна залежність. Відмова від спиртного погіршує самопочуття, тому хронічні алкоголіки не можуть самостійно позбутися згубної звички.

Вплив алкоголю на організм

При зловживанні спиртним зменшуються лобові частки мозку й відмирають нейрони. Наслідки для здоров’я накопичуються:

Порожні чарки й келих на робочому столі поряд із розгорнутим зошитом та окулярами
  • знижується розумова здатність людини;
  • порушується концентрація уваги;
  • погіршується пам’ять;
  • виникають проблеми з координацією та орієнтацією у просторі;
  • знижується больовий поріг;
  • з’являється невиразна мова;
  • змінюється характер, відбувається деградація особистості.

Нейрони та тканини мозку не відновлюються. Якщо кинути пити на ранніх стадіях залежності, коли порушення мають функціональний характер, роботу більшості внутрішніх органів ще можна відновити. При відмові від алкоголю нормалізується тиск, зменшується ризик серцевої недостатності та цирозу печінки.

Хронічні запої призводять до алкогольної вісцеропатії — незворотних змін внутрішніх органів. З огляду на алкоголізм зростає ризик мозкового крововиливу, розвитку анемії, тяжких порушень печінки. У людей, які п’ють, знижується імунітет і підвищується небезпека розвитку раку.

Хвороби, спричинені алкоголізмом

Зловживання спиртними напоями сприяє виникненню широкого спектра захворювань — від недокрів’я до уражень мозку:

  • анемія — недокрів’я, нестача гемоглобіну;
  • полінейропатія — множинні ураження периферичної нервової системи;
  • деменція — деградація пам’яті та мислення;
  • кардіоміопатія — ураження серця;
  • рак шлунка, прямої кишки, стравоходу;
  • аритмія — порушений серцевий ритм;
  • синдром Гайє-Верніке — ураження середнього мозку;
  • порушення обміну речовин;
  • панкреатит — запалення підшлункової залози;
  • мозковий крововилив;
  • нефропатія — запалення паренхіми нирок;
  • синдром Маллорі-Вейсса — розриви поверхні слизової оболонки шлунка, що супроводжуються кровотечею та блюванням.

Порушення психіки в людей з алкоголізмом

Етиловий спирт пригнічує функції центральної нервової системи. На початкових етапах сп’яніння виникає збудження, відчуття блаженства та ейфорії. При регулярному вживанні з’являється дисфункція кори головного мозку, мозочка та базальних ядер.

Три ступені сп’яніння

Фахівці розрізняють три ступені, для яких характерне наростання неврологічних ознак.

Ступінь Концентрація алкоголю Що відбувається з людиною
Легкий 0,3–0,5% Збудженість, приплив енергії, зниження критичної оцінки своїх дій, підвищена впевненість у собі, розкутіша поведінка
Середній 1,5–2,5% Ознаки розладу моторики, психічні порушення: погіршується пам’ять, знижується концентрація уваги, мова стає невиразною
Тяжкий 2,5–5,0% Загальмованість свідомості, провали в пам’яті, можливе мимовільне сечовипускання, кома й смерть від сильної інтоксикації

Види алкогольних психозів

Хронічний алкоголізм часто супроводжується психозами — розладами, що виникають разом із підвищеною нервозністю, дратівливістю та агресивністю.

  • Делірій (біла гарячка). Виникає на етапі відміни алкоголю разом із маренням, ознобом, підвищенням температури тіла. Іноді закінчується смертю.
  • Депресія. Характеризується руховою загальмованістю, апатією, байдужістю до того, що відбувається. Таких людей переслідують суїцидальні думки.
  • Галюциноз. Виникає раптово разом із розладом свідомості: людина бачить картини й події, яких немає в реальності.
  • Параноїд. Хворому здається, що його переслідують, хочуть убити, отруїти, завдати фізичної шкоди.
  • Алкогольна епілепсія. З’являється за тривалого отруєння організму продуктами розпаду етанолу. Супутні стани: епілептичні напади, непритомність, м’язові судоми, блювання.

Стадії алкоголізму

Симптоми залежності наростають поступово. На перших етапах людина може будь-якої миті відмовитися від спиртного без хворобливих наслідків; хронічних алкоголіків завжди тягне похмелитися. Виділяють чотири стадії:

Чотири склянки з різною кількістю алкогольного напою на кухонному столі
  • 0 — продром: людина ще не вважається алкоголіком, але систематично вживає спиртне;
  • 1 — посилений потяг до алкоголю;
  • 2 — збільшення кількості спиртного;
  • 3 — хронічне пияцтво.

Ознаки першої стадії алкозалежності

Потяг до спиртного зростає під час стресу, при проблемах у сім’ї чи на роботі. Якщо людині вдається випити, потреба в алкоголі зникає до наступної несприятливої ситуації. Характерні симптоми першої стадії:

  • зниження блювотного рефлексу;
  • періоди тверезості змінюються запоями, які тривають 1–3 дні;
  • під час сп’яніння виникають короткочасні провали в пам’яті.

Симптоми другої стадії

Кількість спиртного поступово зростає. Після першої дози зникає здатність контролювати обсяг випитого. На другій стадії при різкій відмові від алкоголю виникає абстинентний синдром:

  • тахікардія — прискорене серцебиття;
  • підвищений артеріальний тиск;
  • почервоніння обличчя;
  • тремор (тремтіння) рук;
  • нудота та блювання після їжі або пиття.

Ознаки алкогольної залежності обтяжуються психозом. У хворого починають чітко виявлятися порушення в роботі внутрішніх органів:

  • відсутність статевого потягу;
  • нетримання калу та сечі;
  • втрата орієнтації у просторі;
  • зниження якості зору;
  • погіршення пам’яті.

Прояви пізніх стадій залежності

Толерантність до спиртних напоїв знижується. Щоб досягти першого ступеня сп’яніння, людині достатньо мінімальної кількості спиртного — близько однієї чарки. Порушення в центральній нервовій системі призводять до повної деградації особистості, втрати контролю над власною поведінкою, байдужості до того, що відбувається навколо.

До цього моменту порушення психіки та роботи внутрішніх органів стають необоротними. При різкій відмові від етаноловмісних напоїв часто виникають біла гарячка й галюцинації. Запій, перерваний без медичної допомоги, може закінчитися раптовою смертю.

Чинники ризику розвитку алкоголізму

Психосоматику алкоголізму пов’язують зі слабкістю людини. Жінки починають пити через моральні та побутові негаразди. Сприятливими факторами є такі причини:

Жінка сидить на самоті на дивані у вітальні, поруч на столику склянка й відкрита пляшка
  • хворі діти чи літні батьки;
  • сімейне насильство;
  • відсутність статевого життя;
  • зрада чоловіка, розлучення;
  • проблеми на роботі;
  • бажання «зрозуміти» чоловіка-алкоголіка;
  • відсутність упевненості в собі.

Причини алкогольної залежності в чоловіків схожі з жіночими, до них належать:

  • низька заробітна плата;
  • відсутність поваги серед колег;
  • негаразди на роботі чи в сім’ї;
  • спадкова схильність до алкоголізму;
  • надмірний перфекціонізм — потреба завжди досягати ідеалу.

Діагностика алкогольної залежності

Діагноз встановлюють під час візуального огляду пацієнта, бесіди та збору анамнезу. Лікар враховує такі фактори:

  • потяг до алкоголю незалежно від негативних наслідків для оточення та шкоди здоров’ю;
  • збільшення кількості споживаного спиртного;
  • наявність синдрому відміни — безсоння, відсутності апетиту, галюцинацій, тривожності, нервозності;
  • підвищення толерантності до алкоголю;
  • наявність проблем із психікою.

Видимі симптоми підтверджують лабораторними тестами. Пацієнтам призначають такі дослідження:

  • Аналіз крові та сечі. Виявляє етанол та продукти його розпаду, а також анемію.
  • Печінкові проби. Вказують на дисфункцію органа, визначають міру відхилення кількості ферментів від норми.
  • Електрокардіограма. Допомагає відстежити роботу серця та виявити дисфункцію органа.

Лікування хворих на алкоголізм

Заходи щодо позбавлення залежності бувають екстреними або плановими. Перша допомога полягає у виведенні із запою та усуненні симптомів похмілля. Легкі стадії алкоголізму лікують вдома, хронічну пристрасть до спиртного усувають в умовах наркологічної клініки.

Лікування буде ефективним лише за добровільної згоди людини та її готовності змінювати спосіб життя. Тому робота з наркологом майже завжди поєднується з психотерапією: вона допомагає знайти причини пияцтва, навчитися справлятися зі стресом без спиртного й уникнути зриву після одужання.

Що важливо пам’ятати родині

Спроба самостійно перервати тривалий запій або «перетерпіти» абстиненцію вдома небезпечна: на тлі різкої відмови від алкоголю можливі делірій, галюцинації та судомні напади. Рішення про місце лікування — вдома чи в клініці — ухвалює лікар після огляду. Самодіагностика й самолікування тут не працюють так само, як і обіцянки «більше не пити» без фахової підтримки.

Стаття має ознайомлювальний характер і не замінює консультації лікаря. Якщо ви помічаєте в себе або близької людини кілька описаних симптомів, найрозумніший крок — звернутися до нарколога чи сімейного лікаря, який скерує до профільного фахівця.

EuroMD