Гнійний отит гострий та хронічний – ознаки та як лікувати в домашніх умовах

Погіршення слуху, біль та шум у вухах, підвищення температури, запаморочення – привід запідозрити гнійний отит. Це ускладнена форма запалення органу слуха. Відсутність лікування може спровокувати розрив барабанної перетинки, глухоту, менінгіт, енцефаліт, абсцес мозку.

Що таке отит

Орган слуху запалюється при ураженні його тканин патогенними організмами. Захворювання поширене серед маленьких дітей, але трапляється у дорослих.

У зоні ризику – плавці, а також люди, які перенесли гострі респіраторні захворювання.

Патологічні процеси можуть розпочатися у будь-якому відділі органу слуху, що складається з 3 частин – зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха. Залежно від місця ураження, у міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) отит значиться під такими кодами:

  • H60 – зовнішня форма. Патологія розвивається між вушною раковиною та барабанною перетинкою.
  • H65 – негнійний (катаральний) середній отит. Патологія вражає барабанну порожнину. Під впливом деструктивних процесів утворюється серозний ексудат – рідина, що виділяється у тканини з капілярів при запаленні.
  • Н66 – гнійний та неуточнений середній отит. Серозний ексудат змінює фізичні властивості, стає густим. Він робить слиз сприятливим середовищем для бактерій. В результаті утворюється гній.
  • H67 – отит, що є наслідком бактеріальних, вірусних та інших хвороб.
  • H83.0 – лабіринтит (запалення внутрішнього відділу органу слуху). Найнебезпечніша форма, яка може спровокувати глухоту, абсцес мозку, енцефаліт та інші смертельні хвороби. Найчастіше є ускладненням середньої форми.

Механізм утворення гною у вусі

Гнійний отит гострий та хронічний – ознаки та як лікувати в домашніх умовах

Гнійний ексудат, який утворюється в тканинах при запальних процесах, – це скупчення загиблих лейкоцитів та знищених ними патогенів (стафілококів, стрептококів, пневмококів та ін.). У запущеному випадку він може з'явитися у будь-якій частині органу слуху.

Найпростіше виявити виділення у вушному каналі. Спочатку розвивається правостороннє чи лівостороннє запалення, потім інфекція може перейти на інше вухо. Слуховий прохід під час огляду добре переглядається спеціальним приладом.

Запалення в середньому вусі часто вражає дітей віком до 5 років.

Пов'язано це з ширшими та короткими євстахієвими трубами, ніж у дорослих. Ці канали з'єднують середній відділ вуха (барабанну порожнину) із носоглоткою. Ними сюди надходить кисень. Він урівноважує тиск повітря, яке з іншого боку тисне на барабанну перетинку. В результаті мембрана зберігає свою форму, звук від неї відбивається правильно.

Гній у барабанній порожнині – ускладнення гострого респіраторного захворювання, через яке бактерії та віруси спочатку потрапили до євстахієвих труб, спровокувавши запалення (євстахіїт), потім – у барабанну порожнину. Якщо лікування відсутнє, можливі 2 варіанти розвитку подій:

  • Гнійний слиз прориває барабанну перетинку і витікає назовні. Після цього часто відбувається загоєння.
  • Гній прориває мембрану, яка з'єднує середній відділ із внутрішнім. Він може зруйнувати цю частину органу слуху, спровокувавши глухоту.

Найнебезпечніша форма – лабіринтит (запалення внутрішнього вуха).

Цей відділ органу слуху виконує дві важливі функції. У 1 частини обробляється звукова інформація, інша відповідає за рівновагу. З цієї причини лабіринтит часто супроводжується запамороченнями.

Інфекція у внутрішнє вухо може потрапити з барабанної порожнини або розташованих поруч тканин. Клітини цього відділу дуже тендітні, гній знищує їх безповоротно, що призводить спочатку до приглухуватості, потім – до глухоти. Єдиний шанс почути звуки такого хворого – слуховий апарат або кохлеарна імплантація. При ушкодженні слухового нерва людина глухне назавжди.

Гнійний отит гострий та хронічний – ознаки та як лікувати в домашніх умовах

Класифікація патології

За характером перебігу хвороби виділяються:

  • Гостра форма. Вона характеризується різко наростаючими симптомами, потребує термінового лікування. При лабіринті запаморочення, нудота можуть зникнути через кілька днів або перейти в хронічну форму, що при гнійній формі трапляється частіше. Симптоми гострої форми середнього отиту спостерігаються довше, але прогноз сприятливіший. При адекватному лікуванні можливе повне лікування.
  • хронічна форма. Діагноз ставиться, якщо отит триває більше місяця, або протягом року сталося 4 рецидиви. Хронічний гнійний середній отит характеризується постійним зниженням слуху, помірним болем.

Симптоми гнійного отиту

Спочатку запалення проходить катаральну стадію. Потім утворюється гній. Найпростіше його виявити у слуховому каналі – із вушної раковини з'являються виділення. Якщо гнійний отит вражає внутрішній чи середній відділ органу слуху, патологія виявляється відразу. Загальні симптоми:

  • ниючий, стріляючий або пульсуючий біль у вухах, голові, скронях;
  • зниження гостроти слуху;
  • закладеність у вусі;
  • фебрильна (висока) температура (необов'язкова ознака).

Гнійний отит гострий та хронічний – ознаки та як лікувати в домашніх умовах

Симптоми гнійного середнього отиту у дорослих та дітей залежать від стадії захворювання:

  • Доперфоративна стадія. Запальні процеси розвиваються всередині порожнини, але барабанна перетинка тіла. Симптоми – біль сильно виражений, нестерпний, віддає в зуби, ковтку, шию, очі. Гострота слуху знижується, посилюється шум у вухах. Температура тіла перевищує 38 °.
  • Постперфоративна стадія. Відбувається розрив мембрани. Гній із сукровицею витікає по вушній раковині назовні. Біль слабшає, температура нормалізується. Шум у вухах залишається, гострота слуху погана.
  • Репаративна стадія, або етап загоєння. Запальні процеси стихають, краї мембрани гояться, утворюється рубець. Гострота слуху може повністю або частково відновитись.

Запаморочення, нудота, блювання – симптоми лабіринтиту.

При хронічній формі вони тривають кілька хвилин, при гострому стані можуть затихати кілька днів. Часто спостерігаються ністагм (мимовільні коливальні рухи очей), порушення рівноваги, при якому людина не може ходити та стояти. При дифузній формі гнійного лабіринтиту можлива втрата слуху.

Причини гнійного запалення

Катаральна форма не завжди переходить у гнійну. Ускладнення часто трапляються і натомість ослабленого імунітету. Основна причина – відсутність лікування, через що гнійні мікроорганізми отримали сприятливі можливості для розвитку.

Зовнішній

Гнійну форму зовнішнього отиту у дорослих та дітей можуть спровокувати:

  • відсутність лікування чи не до кінця вилікувана катаральна форма;
  • пробка у слуховому каналі;
  • регулярне чищення вушних каналів ватними паличками, що травмують шкіру;
  • фурункули, карбункули у слуховому каналі;
  • локальні нариви через травми;
  • грибкова інфекція (отомікоз);
  • попадання води в слуховий канал: вушна сірка набухає і стає сприятливим середовищем для розвитку патогенів;
  • шкірні захворювання – екзема, себорея, контактний дерматит;
  • алергія на ліки місцевого застосування.

Гнійний отит гострий та хронічний – ознаки та як лікувати в домашніх умовах

Середній

Патогенні бактерії проникають у середню частину органу слуху євстахієвою трубою або через пошкоджену барабанну перетинку. Цьому сприяють такі фактори:

  • гострі респіраторні захворювання (80% випадків);
  • хронічне запалення слизової оболонки носа або приносових пазух – гайморит, синусит;
  • чхання, сморкання, неправильне промивання носа, через що рідина проникла в євстахієві канали;
  • травма барабанної перетинки;
  • пухлина у носоглотці;
  • алергічний риніт.

Внутрішній

Гнійний лабіринтит у дорослих та дітей можуть спровокувати такі фактори:

  • ускладнення вірусних чи бактеріальних хвороб, що розвиваються неподалік внутрішнього відділу органу слуху;
  • черепно-мозкова травма;
  • ускладнення після операції в органі слуху;
  • герпес;
  • туберкульоз середнього вуха;
  • сифіліс.

Діагностика

Визначити гнійне запалення зовнішнього вуха допоможе отоскопія – огляд зовнішнього слухового каналу та барабанної перетинки за допомогою спеціальних інструментів. При перфорації мембрани ЛОР-лікар може вивчити барабанну порожнину. Для уточнення діагнозу або при підозрі на гострий гнійний середній отит лікар призначає:

  • Пневматичну отоскопію . До отоскопу прикріплюється груша, за допомогою якої лікар нагнітає повітря у слуховий канал. Під тиском перетин зміщується. Будь-яке обмеження рухливості свідчить про патологію.
  • Отомікроскопія. Так по-науковому називається огляд слухового каналу та перетинки під мікроскопом.
  • Комп'ютерна томографія. Це різновид рентгенів. Знімок демонструє структури вушних відділів, канали лицевого нерва, стан артерій, допомагає визначити запальні процеси.

Гнійний отит гострий та хронічний – ознаки та як лікувати в домашніх умовах

Загальний аналіз крові при отиті покаже відхилення лейкоцитів від норми. Під час перфорації перетинки береться зразок на аналіз. Якщо вона ціла, а хвороба протікає важко, оториноларинголог проколює мембрану для вилучення та дослідження ексудату. Метод допомагає визначити патогени та підібрати потрібний антибіотик.

При підозрі на лабіринтит знадобиться електроністагмографія.

Під час обстеження реєструються рухи очних яблук за допомогою електродів. Метод допомагає відрізнити запаморочення, спровоковані хворобами головного мозку від викликаних патологіями внутрішнього вуха.

Лікування гнійного отиту

Гнійне запалення зовнішнього вуха лікується амбулаторно. При середньому отиті дитина повинна бути в стаціонарі, тоді як дорослий може перебувати вдома під наглядом лікаря. Самолікування неприпустиме, оскільки можна спровокувати посилення запальних процесів.

Для ефективного усунення гнійного отиту лікарі застосовують:

  • очищення зовнішнього проходу від гною;
  • медикаментозну терапію;
  • хірургічне втручання;
  • продування слухової труби на стадії загоєння;
  • пневмомасаж барабанної перетинки для запобігання утворенню спайок.

Для видалення гною краще звернутися до лікаря. Лікар очищає слуховий канал за допомогою спеціального зонда.

Намагаючись очистити вухо самостійно, не можна засовувати в слуховий канал вушні палички.

Так можна поранити шкіру, проштовхнути гній глибше, зробити інфекцію. Палички використовуються лише для очищення шкіри навколо слухового каналу.

Медикаментозна терапія

Гнійний отит гострий та хронічний – ознаки та як лікувати в домашніх умовах

Основна причина отиту – бактерії, тому лікування передбачає антибіотикотерапію. Схема лікування підбирається залежно від форми захворювання, стадії недуги, симптомів, причин запальних процесів, супутніх хвороб.

Для лікування зовнішньої частини органу слуху лікар призначає вушні краплі, що містять антибіотик:

  • Отоф (рифаміцин);
  • Нормакс (норфлоксацин);
  • Анауран (поліміксин B, неоміцин сульфат, лідокаїн);
  • Полідекса (неоміцин, поліміксину В, дексаметазон);
  • Софрадекс (дексаметазон, неоміцин, граміцидин).
  • Левоміцетин (3% розчин).

Гнійний отит гострий та хронічний – ознаки та як лікувати в домашніх умовах

Крім антибіотиків, для лікування зовнішнього отиту лікар може призначити:

  • анальгетики (Парацетамол, Ібупрофен) – вони знімають біль, запалення, роздратування.
  • Антигістамінні засоби (Супрастин, Діазолін, Телфаст) – ці препарати прописуються при алергії.
  • протигрибкові препарати (Кандибіотик, Клотримазол) – призначаються після визначення різновиду патогену;
  • вітаміни (Дуовіт, Ревіт та інші) – стимулюють роботу імунної системи.

Гнійний отит гострий та хронічний – ознаки та як лікувати в домашніх умовах

При лікуванні вушними краплями слід враховувати такі моменти:

  • Якщо хворіє дитина, перед застосуванням засобу необхідно переконатися, що ліки призначені для його вікової категорії.
  • Багато популярних препаратів (Отінум, Отіпакс) не можна застосовувати при розриві барабанної мембрани. Активні речовини цих ліків можуть пошкодити барабанну порожнину, спровокувавши приглухуватість.

Антибіотики, анальгетики, вітаміни, антигістамінні засоби призначаються і за середнього отиту, але лікування має свої особливості. Вушні краплі мало допомагають, оскільки ліки не здатні проникнути через барабанну перетинку. Виняток становлять ситуації, коли її було прорвано. При цьому ліки повинні бути розраховані на терапію цієї форми захворювання ( Отофа ).

Вушні краплі при гнійному отіті дозволяється використовувати для знеболювання.

Якщо мембрана ціла, можна застосовувати Отіпакс . Він містить протизапальні та знеболювальні компоненти – феназон, лідокаїн, гліцерин. Перорально рекомендовані ліки, що мають жарознижувальну, протизапальну дію (Парацетамол або Диклофенак).

На доперфоративної стадії ефективні судинозвужувальні краплі в ніс ( Нафтізін, Санорін, Тизін ). Вони знімають набряклість слизової оболонки носоглотки і євстахієвих труб, що дозволяє гною витекти природним шляхом, не розриваючи барабанної мембрани.

Гнійний отит гострий та хронічний – ознаки та як лікувати в домашніх умовах

Для лікування середнього гнійного отиту антибіотики призначаються у вигляді таблеток або уколів:

  • Амоксицилін – антибіотик із групи пеніцилінів.
  • Аугментін. Діюча речовина – амоксицилін. Ліки призначаються новонародженим.
  • Ампіцилін. Діюча речовина – із групи пеніцилінів. Ліки застосовують у вигляді внутрішньом'язових уколів. При необхідності його можна колоти немовлятам.
  • Ципрофлоксацин із групи фторхінолонів ІІ покоління. Ліки призначаються дітям від 1 року та дорослим.
  • Спіраміцин-Веро – препарат із групи макролідів. Антибіотик не призначається дітям віком до 6 років.
  • Авелокс. Діюча речовина – моксифлоксацин із групи фторхінолонів ІV покоління. Ліки дозволені до застосування з 18 років.

Курс терапії триває 7-10 днів, дозування призначає лікар залежно від стадії захворювання.

Якщо лікування запалення середнього вуха не дає результатів, через десять днів препарат замінюється. При появі висипу, сверблячки та інших симптомів алергічної реакції потрібно ліки замінити антибіотиком іншої групи. Зробити це може лише лікар.

Гнійний отит гострий та хронічний – ознаки та як лікувати в домашніх умовах

При розриві барабанної перетинки (на перфоративної стадії) гній починає витікати із вух. Стимулювати загоєння, зняти запальні процеси, покращити відтік гною допоможуть вушні краплі:

  • Отофа . Активна речовина – рифаміцин із групи ансаміцинів. Препарат можна застосовувати без вікових обмежень, зокрема. маленьким діткам.
  • Нормакс. Діюча речовина – норфлоксацин із групи фторхінолів. Краплі можна застосовувати дорослим та підліткам після 15 років.
  • Ципромед. Діюча речовина – ціпрофлоксацин. Використання дозволено з 15 років.

Гнійний отит гострий та хронічний – ознаки та як лікувати в домашніх умовах

На репаративній стадії відбувається загоєння. Щоб не допустити спайок на барабанній перетинці, призначаються ферментні препарати ( Тріпсін, Хімопсін, Лідаза ). Вони доставляють у просвіт слухової труби при електрофорезі.

Для підвищення резистентності організму рекомендується прийом вітамінно-мінеральних комплексів.

Оперативне втручання

При гнійному запаленні зовнішнього вуха лікар рекомендує хірургічне втручання. Операція передбачає розріз запаленої ділянки та дренаж абсцесу. Паралельно проводиться видалення гнійного нальоту зі слухового каналу.

Операція на середньому вусі призначається, щоб уникнути розриву барабанної перетинки при гнійному отіті.

Коли патологічні маси розривають мембрану, краї залишаються нерівними, що ускладнює загоєння, сприяє формуванню рубців. Шрами знижують гостроту слуху.

Щоб цього уникнути, лікар робить акуратний прокол (мірінготомію) або розріз (шунтування). Потім він встановлює трубку, якою гній виходить назовні. Через деякий час запалення вщухає, дренаж забирається, рана рівно затягується.

Терапія гнійного лабіринтиту у дорослих та дітей потребує госпіталізації. За такого стану важливо вчасно забезпечити відтік гною. Для цього робиться прокол барабанної перетинки, встановлюється спеціальна трубка. Це допомагає перенаправити рух рідини із середньої частини вуха у бік зовнішнього каналу. Додатково лікар спрямовує зусилля для усунення гнійного вогнища, яке часто розташовується біля внутрішнього відділу.

Гнійний отит гострий та хронічний – ознаки та як лікувати в домашніх умовах

Чим лікувати гнійний отит у домашніх умовах

При гнійному отіті категорично не можна робити гарячі компреси: тепло стимулює розвиток запалення та виділення вмісту. Інші заборони:

  • Не можна самостійно розкривати гнійнички у зовнішньому слуховому каналі та видавлювати їх вміст. Це сприяє попаданню нових бактерій у осередок запалення.
  • Заборонено протикати барабанну перетинку, щоб випустити із середнього вуха гній. Таку маніпуляцію має робити лише лікар.
  • При перфорації барабанної мембрани не можна відкачувати гній самостійно. Потрібно звернутися до лікаря-ЛОРу, щоб не проштовхнути гнійні маси глибше та не спровокувати ускладнення.
  • Не можна закопувати у вуха спирт, особливо при перфорації барабанної перетинки. Етанол обпалює та ушкоджує слизову оболонку.

Народні методи лікування можна використовувати лише після консультації з лікарем. Зняти симптоми гнійного отиту допоможуть такі засоби:

  • Перекис водню. Вона застосовується при запаленні зовнішнього відділу, коли барабанна перетинка тіла. Потрібно розвести 15 крапель засобу в 25 мл кип'яченої води, закапати у вухо, лягти на бік і полежати 5 хвилин, щоб вушна раковина з ліками дивилася вгору. Потім повернути голову на протилежний бік, дати перекису витекти, ватяними паличками очистити шкіру навколо слухового каналу.
  • Сік цибулі, часнику або алое . Змішати з водою у пропорції 1:1. Змочіть у засобі турунду, вставте у слуховий канал на півгодини. Соки цих рослин не можна закопувати у нерозбавленому вигляді. Вони дратують шкіру, можуть пошкодити барабанну перетинку.
  • Лікувальні трави. Змішати 4 ч. л. низки, календули, подорожника з 3 ч. л. евкаліпту, 2 ч. л. деревію і солодки. 1 ст. л. трав залити склянкою окропу, наполягати годину, процідити. Настій розділіть на 3 частини та пийте вранці, в обід та ввечері. Засіб стимулює імунітет, покращує обмінні процеси.

Гнійний отит гострий та хронічний – ознаки та як лікувати в домашніх умовах

Ускладнення гнійного отиту

Якщо патологію не лікувати, у дорослих та дітей можуть виникнути ускладнення, пов'язані з можливістю переходу запалення на розташовані поруч тканини. Серед них:

  • приглухуватість і глухота;
  • менінгеальний синдром – запалення оболонок головного мозку;
  • мастоїдит – запалення соскоподібного відростка скроневої кістки, при якому гній накопичується в його осередках, а тканина руйнується;
  • параліч лицевого нерва;
  • енцефаліт – запалення мозку;
  • остит – запалення кісткових тканин;
  • абсцес мозку.

Гнійний отит гострий та хронічний – ознаки та як лікувати в домашніх умовах

Профілактика

Щоб не допустити гнійного отиту, потрібно:

  • своєчасно лікувати ЛОР-захворювання;
  • захищати слухові канали від попадання води;
  • не виходити з мокрою головою надвір;
  • правильно проводити гігієну вуха;
  • уникати переохолоджень, у холодну пору року надягати головний убір;
  • звертатися до лікаря з появою болю, прострілів, інших проблем з вухами.

Відео

EuroMD
Додати коментар