Хронічний риніт – причини, симптоми, лікування у дорослих

Хронічний риніт – це запалення розташованих у носі слизових оболонок. Хвороба то, можливо наслідком ускладнення гострого риніту чи розвиватися самостійно і натомість патологій інших органів чи під впливом шкідливих зовнішніх чинників. Перш ніж розпочинати лікування, потрібно визначити конкретну форму хронічного риніту. Зробити це можна, виділивши основні симптоми захворювання, після проведення лабораторних та апаратних досліджень.

Хронічний риніт

Причини виникнення захворювання

До розвитку хронічної форми зазвичай наводять:

  • часті випадки виникнення гострого риніту та інших респіраторних захворювань;
  • перегрівання або переохолодження;
  • тривалі дії різних речовин на слизові оболонки (пилу, газу, диму, різних алергенів);
  • знаходження у безпосередній близькості від носа джерел інфекції (наприклад, каріозних зубів або аденоїдів);
  • хвороби внутрішніх органів (серця, нирок, шлунка), що сприяють зниженню імунітету;
  • неправильна будова пазух або носової раковини, викривлення перегородки носа;
  • ушкодження слизових оболонок – механічне або що виникло внаслідок тяжкого захворювання (дифтерії, скарлатини);
  • порушення інструкції з використання судинозвужувальних крапель;
  • спадкова схильність.

Хронічний риніт може спричинити виникнення більш серйозних захворювань. Наприклад, алергічна форма часто трансформується в бронхіальну астму, тому важливо вживати необхідних заходів, щоб позбавитися хвороби.

Характерні ознаки хронічного риніту

Нормальний нежить проходить в середньому за 5-10 днів. Якщо ж симптоми зберігаються довше за цей час, можна підозрювати розвиток хронічного риніту. Тривалі періоди загострення можуть змінюватися короткими ремісіями, проте потім хвороба знову дається взнаки. Симптоми захворювання можна умовно поділити на загальні та приватні, характерні для певних форм риніту. Як часті симптоми, що діагностуються практично при всіх різновидах хронічного риніту, можна відзначити:

  • закладеність носа;
  • наявність виділень;
  • чхання;
  • набряк слизової;
  • дискомфорт усередині носа, печіння, свербіж;
  • зниження нюху або його повну відсутність.

Також пацієнти, у яких діагностована хронічна форма хвороби, скаржаться на закладеність вух, що викликає зниження слуху, головний біль, втрату апетиту, слабкість та зниження працездатності, розлад.

Деякі симптоми, будучи специфічними, допомагають встановити конкретну форму хвороби. Ось які прояви можуть спостерігатися за різних видів риніту:

  1. Катаральний риніт. Форма, що найчастіше зустрічається. При такому риніті спостерігається помірна скрута дихання, а також велика кількість виділень. Вони зазвичай слизово-прозорі, проте можуть ставати гнійними, набувати жовтого або зеленого кольору при приєднанні бактеріальної інфекції. Полегшення при хронічному катаральному риніті часто приносить просту зміну положення тіла або збільшення інтенсивності фізичних навантажень. Риноскопія виявляє наявність набряку слизової та гіперемії.
  2. Атрофічна форма риніту. Її симптоми – сухість, часті носові кровотечі, утворення скоринок. Ще одна характерна ознака хронічного атрофічного риніту – виділення слизу, що має неприємний запах. Її поява провокує спеціальні бактерії. Що важливо, сам хворий не відчуває запаху через зниження нюхової функції. Проведення риноскопії виявляє множинні ущільнення в носі та атрофію.
  3. Субатрофічний риніт. Симптоматика схожа з характерною для атрофічної форми – сухість, епізодичні носові кровотечі, втрата нюху, а в деяких випадках ще смак. На слизовій оболонці утворюються виразки та ерозія, вона покривається скоринками. Озема (інша назва нежить з характерним неприємним запахом) при цьому різновиді хронічного риніту виникає дуже рідко.
  4. Гіпертрофічна форма риніту. У хворого спостерігається постійна здавленість у носі та закладеність, яку неможливо зняти навіть судинозвужувальними краплями, з’являється хропіння, змінюється голос, з’являється гугнявість. Діагностика виявляє потовщення слизових оболонок носа, яка може бути частковою (обмежений гіпертрофічний тип риніту) або повсюдною (дифузний гіпертрофічний тип риніту).
  5. Медикаментозна. З’являється при неправильному або занадто тривалому використанні деяких ліків. Характернимисимптомами є сильна набряклість та виділення великої кількості слизу.
  6. Алергічна форма риніту. Для неї характерні сильне чхання, рясні виділення рідкого типу, а також ускладнення у вигляді кон’юктивіту. Виявляється під впливом певних алергенів, тому часто має сезонний характер, з’являючись виключно влітку або навесні.
  7. Вазомоторні. Головна ознака – це приступоподібність закладеності носа. Вона може виникати при пробудженні або зміні пози під впливом холоду або спеки, а іноді навіть при надмірно яскравому освітленні. Інші симптоми – рясне виділення прозорого слизу, синюватий відтінок слизової оболонки, що визначається при риноскопії.

Хронічний риніт не супроводжується гіпертермією. Температура у пацієнта підвищується лише якщо до захворювання приєднується бактеріальна або вірусна інфекція.

Методи позбавлення риніту

Лікування потрібно починати лише після вивчення симптомів хронічної хвороби, проведення повної діагностики та встановлення форми захворювання. Така обережність дійсно необхідна, адже за різних видів риніту застосовуються різні техніки лікування.

Терапія при катаральному риніті

При виявленні подібної форми хвороби проводиться симптоматичне та патогенетичне лікування. Перше полягає у полегшенні стану пацієнта за допомогою окремих препаратів. Лікарі для усунення закладеності призначають судинозвужувальні засоби. Проте їхнє застосування обмежується 3-5 днями через небезпеку спровокувати розвиток медикаментозного риніту. Тому в цей же час важливо проводити терапію, спрямовану на позбавлення від хвороби – патогенетичну.

Комплексне лікування передбачає прийом наступних препаратів:

  1. Антибіотики. Найбільш ефективними при хронічному риніті показали себе препарати групи цефалоспоринів та тетрациклінів.
  2. Протиалергічні засоби.
  3. Глюкокортикоїди.
  4. Різні репаранти та регенератори.

Підбором лікарських препаратів, розрахунком дозування та тривалості лікування займається лікар. Одночасно фахівець спостерігає хворобу в динаміці, за необхідності коригуючи схему прийому препаратів проти риніту.

Лікування хронічного гіпертрофічного риніту

У випадках коли захворювання не ускладнене, допускається застосовувати консервативне лікування. Пацієнту призначаються препарати, які одночасно полегшують перебіг риніту та сприяють зменшенню запалення слизової оболонки.

Основними елементами терапії виступають:

  1. Назальні склади, що мають протизапальний ефект.
  2. Судинозвужувальні краплі на основі таких діючих речовин, як фенілефрин, нафазолін, ксилометазолін або оксиметазолін. Однак їх застосування виправдане лише при частковій та незначній зміні епітелію.

Відмінно зарекомендував себе при лікуванні хронічного гіпертрофічного риніту такий препарат як гідрокортизон. Його рекомендується вводити прямо в зони, де спостерігається потовщення слизової оболонки. Засіб допомагає зменшити ступінь гіпертрофованості слизової оболонки, зняти запалення та прибрати закладеність. Однак лікарі використовують гідрокортизон виключно при лікуванні гіпертрофічної форми захворювання у дорослих, оскільки він відноситься до препаратів гормонального типу.

Якщо при гіпертрофічному риніті гіпертрофується значна частина слизової оболонки, застосовувати консервативне лікування недоцільно. Допомогти пацієнтові може лише хірургічне втручання. Тип операції залежить безпосередньо від ступеня ураження, а також його локалізації. Для усунення риніту проводиться:

  • остеоконхотомія, якщо хвороба торкнулася кісткової тканини;
  • конхотомія або видалення слизового шару;
  • гальванокаустика – припікання слизових оболонок.

Народні засоби допомагають лише на початкових стадіях. При розвитку хронічної форми пацієнт повинен мати більш серйозне лікування.

Вазомоторний хронічний риніт: як лікувати

При риніті подібного типу лікування будується за такою схемою:

  1. Промивання носа морською водою, або фізрозчином. Рідина дозволяє позбавитися слизу, а також скоротити її вироблення за рахунок впливу на келихоподібні клітини.
  2. Використання глюкокортикостероїдів. Гормональні засоби поступово знімають набряк та полегшують дихання. Вони є чудовою заміною судинозвужувальних препаратів, які, хоч і швидко усувають неприємні симптоми, але не допомагають позбутися причин хвороби. Лікування глюкокортикостероїдами дає стійкий ефект. Призначаються переважно дорослим.
  3. Фізіопроцедури, масаж лицьових точок.

Якщо видимого ефекту від лікування немає, то усуненням риніту займеться хірург. Хворим показані ультразвукова дезінтеграція, радіохвильова хірургія, лазеродеструкція, латеропексія з вазотомією.

Дії при виявленні атрофічного та субатрофічкового риніту

Пацієнтам з подібним діагнозом при лікуванні доведеться використовувати цілих три види терапії в комплексі:

  1. Етіотропну, тобто усувати причину появи хвороби. Зазвичай лікарі рекомендують використання антибіотиків. Найбільш підходящий засіб підбирається залежно від конкретного типу бактерій, що спричинили появу риніту. Визначити їх різновид допомагає бакпосів, що проводиться на етапі діагностики захворювання.
  2. Патогенетичну, мета якої – покращення стану слизових оболонок, що ушкоджуються при атрофічному риніті. Рекомендовані зволожуючі засоби на основі морської води у формі аерозолів або крапель. Також призначаються антисептичні препарати, які здатні ліквідувати гнійні запалення, і загоювальні мазі.
  3. Симптоматичну, спрямовану полегшення стану хворого. Часто використовуються муколітики, що сприяють розрідженню слизу.

Курс лікування може тривати досить довго. При настанні ремісії рекомендується не забувати про догляд слизових оболонок і вживати заходів щодо попередження появи нового загострення риніту.

Чи лікується алергічний риніт

Головна причина появи риніту подібного виду – вплив певних дратівливих речовин, тому на першому етапі вирішення проблеми потрібно виключити чи хоча б мінімізувати контакт з алергеном, якщо повністю убезпечити від нього хворого неможливо.

Лікарі найчастіше наполягають на медикаментозному лікуванні, в рамках якого рекомендується:

  1. Імунотерапія. Пацієнтам вводяться невеликі дози алергену, щоб імунітет “звик” і перестав реагувати на його надходження.
  2. Прийом гормональних препаратів. Вони мають зменшити або повністю прибрати симптоматику. Засоби зменшують закладеність носа внаслідок зняття набряку, а також сприяють зниженню чутливості до алергену.
  3. інгаляції. Сприяють утворенню захисної плівки на слизових оболонках, яка перешкоджає проникненню алергену.

Оперативне втручання при даному виді риніту показане тільки якщо виявлені різні патології, наприклад, викривлення перегородки в носі. Вилікувати від хвороби хірургічним шляхом не можна.

Звільнення від медикаментозного риніту

Перший крок на шляху до лікування – це повна відмова від застосування ліків, що спричинили захворювання. Якщо це зробити неможливо, практикується поступове зменшення дози прийому чи заміна менш концентровані аналоги.

Хворим рекомендується більше бувати на свіжому повітрі, зволожувати слизову та промивати ніс сольовими розчинами, робити дихальні вправи. Доведено ефективність фізіотерапевтичних процедур, таких як електрофорез, інгаляції, лазерна та ультразвукова терапія. Дихання нормалізується через 1-3 тижні після відмови від препарату, що викликав риніт.

EuroMD