Різкий стрибок артеріального тиску при гіпертонічній хворобі, що супроводжується порушенням кровотоку в коронарних судинах, зміною функцій серця, головного мозку, нирок і збоями в роботі вегетативної нервової системи, називають гіпертонічним кризом. Цей стан може становити загрозу для життя, тому потерпілому потрібна термінова допомога. Важливо розуміти, як діяти в перші хвилини, які препарати допустимо використовувати і коли необхідна госпіталізація.
Лікування гіпертонічного кризу за стандартами
Купірування гіпертонічного кризу проводять з урахуванням його різновиду. Розрізняють короткочасні напади, які тривають кілька годин, і тривалі, що можуть розтягнутися на кілька днів. Окремо виділяють ускладнений і неускладнений типи. Ускладнені кризи, посилені кардіологічним або церебральним варіантом, супроводжуються порушеннями серцевого ритму, мозкового кровообігу, транзиторною ішемічною атакою, гіпертонічною енцефалопатією та іншою симптоматикою. Такі стани вимагають екстреної госпіталізації та лікування пацієнта в умовах стаціонару.
При неускладненому типі патології, після усунення нападу шляхом поступового — протягом 3–5 годин — зниження показників тиску, пацієнту пропонують перейти на амбулаторне лікування. Терапія включає прийом гіпотензивних лікарських препаратів, профілактику ускладнень з боку серцево-судинної системи, а також зниження або ліквідацію екзогенних і ендогенних факторів, що провокують високий тиск і його різкі стрибки.
Як зняти гіпертонічний криз у домашніх умовах
Клінічними ознаками нападу, що супроводжують підвищення показників артеріального тиску до позначок від 180/120 мм рт. ст. і вище, є запаморочення, нудота або блювання, судомний синдром, слабкість або перезбудження, неконтрольовані напади страху, біль у серці. При появі будь-якого з цих симптомів слід негайно викликати швидку допомогу.
Допомога при гіпертонічному кризі в домашніх умовах, яку потрібно надати хворому в очікуванні спеціаліста, полягає в проведенні наступних заходів:
- Забезпечте доступ свіжого повітря, відкривши вікна, та звільніть пацієнта від предметів одягу, що стискають горло і груди.
- Допоможіть хворому прийняти сидяче або напівлежаче положення, забезпечте стан спокою і залишайтеся поруч.
- Дайте потерпілому один із таких препаратів: Клофелін (Клонідин) (0,75–1,15 мг), Каптоприл (25–50 мг), Кордафлекс (10–20 мг) — під язик; Корвалол, валокордин або настойку валеріани — 15–30 крапель.
Важливо пам’ятати, що самостійне призначення ліків може бути небезпечним. Перед застосуванням будь-якого препарату слід враховувати протипоказання та, за можливості, проконсультуватися з диспетчером швидкої допомоги.
Препарати для купірування гіпертонічного кризу
Купірування гіпертонічного кризу проводять шляхом парентерального (внутрішньовенного або краплинного) введення гіпотензивних препаратів. Питання про спосіб проведення та місце терапії — вдома або в стаціонарних умовах — вирішує спеціаліст бригади швидкої допомоги залежно від стану пацієнта, клінічної картини нападу та історії хвороби потерпілого. Терапія здійснюється відповідно до симптомів, і використовуються засоби наступних груп:
- гіпотензивні препарати — у всіх випадках для приведення показників тиску до норми;
- інгібітори АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту) — при супутній серцевій недостатності, наявності інфаркту міокарда в анамнезі;
- бета-блокатори — при атеросклерозі судин серця чи мозку;
- засоби з венодилатуючою дією (препарати нітрогліцерину) — при ішемії міокарда, ризику розвитку набряку легень та серцевої недостатності, катехоламінових кризах;
- діуретики — при ризику розвитку набряку легенів або мозку;
- блокатори кальцієвих каналів — при симптомах ускладнень із боку серцевої діяльності (аритміях, ішемічній хворобі серця);
- заспокійливі засоби — за супутньої неврологічної симптоматики.
Бета-блокатори
Засіб для усунення гіпертонічного кризу з групи бета-блокаторів у поєднанні із застосуванням інгібіторів АПФ знизить ймовірність розвитку на тлі нападу гострих коронарних подій. Препарати цієї категорії мають виражену гіпотензивну дію, знижують частоту і силу скорочень міокарда, об’єми серцевого викиду, оптимізуючи коронарний кровотік. Можливі схеми застосування наведено в таблиці.
| Препарат | Форма випуску | Дія | Спосіб застосування та дозування | Протипоказання |
|---|---|---|---|---|
| Лабеталол | Розчин для ін’єкцій | Має виражений α-адренолітичний ефект, що забезпечує зниження загального периферичного судинного опору. | Внутрішньовенно в дозуванні 2 мл на 10 мл розчину. За відсутності ефекту введення ліків повторюють раз на 10 хв, максимальна доза – 10 мл (до 5 повторень). | Брадикардія, порушення атріовентрикулярної провідності, серцева недостатність |
| Атенолол | Таблетки | Антиаритмічна, протиангінальна, гіпотензивна дія | Сублінгвально (під язик), 10–20 мг при наданні першої допомоги | Вагітність, кардіогенний шок, синусова брадикардія та слабкість синусового вузла, гостра серцева недостатність |
| Есмолол | Розчин для ін’єкцій | Пригнічує автоматизм синусового вузла, уповільнює проведення атріовентрикулярним вузлом, гальмує симпатичну імпульсацію, знижує чутливість тканини до катехоламінів. | Парентерально, 500 мкг/кг внутрішньовенно протягом хвилини, потім – 50–300 мкг/кг/хв. | Непереносимість основного компонента, синусова брадикардія, атріовентрикулярна блокада, серцева недостатність |
Діуретики
У ряді випадків у комплексну терапію з усунення кризу включають діуретики (сечогінні засоби). Препарати цієї групи стабілізують показники артеріального тиску за допомогою зниження обсягів рідини в організмі, зокрема й обсягу крові. Можливі схеми лікування наведено нижче.
| Препарат | Форма випуску | Дія | Спосіб застосування та дозування | Протипоказання |
|---|---|---|---|---|
| Фуросемід | Розчин для ін’єкцій | Виводить надлишок рідини та солей | Один раз на добу, не більше 20 мг | Гостра ниркова недостатність, порушення електролітної рівноваги |
| Торасемід | Розчин для ін’єкцій | Надає виражені діуретичний та салуретичний ефекти. | Внутрішньовенно, 20–40 мг | Печінкова прекома або кома, гіпокаліємія |
| Гідрохлортіазид | Таблетки | Швидкодіючий, але короткочасний діуретичний ефект | Перорально, 25–50 мг на добу | Недостатність функції печінки, гострий інфаркт міокарда |
Блокатори кальцієвих каналів
Купірування стрибка артеріального тиску проводять із застосуванням блокаторів кальцієвих каналів, що знижують показники за рахунок зменшення навантаження на серцевий м’яз. Можливі препарати вибору наведено в таблиці.
| Препарат | Форма випуску | Дія | Спосіб застосування та дозування | Протипоказання |
|---|---|---|---|---|
| Ніфедипін | Таблетки | Тромозить рух іонів кальцію до кардіоміоцитів, клітин стінок коронарних та периферичних артеріальних судин, забезпечуючи зняття судинного спазму | Сублінгвально (під язик), 10–20 мг | Частіший пульс (тахікардія), інфаркт міокарда, кардіогенний шок, слабкість синусового вузла, стеноз мітрального або артеріального клапанів, серцева недостатність |
| Верапаміл | Розчин для ін’єкцій | Чинить діуретичну, судиннорозширювальну, гіпотензивну дію | Внутрішньовенно, 10–20 г протягом 7–10 хвилин | Брадикардія, атріовентрикулярна блокада, хронічна ниркова недостатність |
| Дилтіазем | Таблетки | Частішають серцевий ритм, що призводить до швидкого розширення судин | Під язик, 10–20 мг, разом із заспокійливим засобом | При показниках тиску систоли нижче 90 мм рт. ст., аортальному стенозі, вираженій тахікардії або брадикардії |
Заспокійливі препарати
При купіруванні кризу в домашніх умовах заспокійливий засіб дають разом з гіпотензивним препаратом. Необхідно, щоб потерпілий заспокоївся, інакше через високе навантаження на серцево-судинну систему можливий розвиток тяжкого ускладнення. У період відновлювальної терапії засоби, що впливають на нервову систему, призначаються суворо за наявності показань — підвищеної тривожності, нервових розладах — з урахуванням можливих побічних ефектів. Лікування проводиться під контролем лікаря.
| Препарат | Форма випуску | Дія | Спосіб застосування та дозування | Протипоказання |
|---|---|---|---|---|
| Діазепам | Розчин для ін’єкцій | Анксіолітик (транквілізатор) з вираженою антиневротичною дією | Внутрішньовенно або внутрішньом’язово, 5–10 мг | Шоковий стан, кома, міастенія, гостра дихальна недостатність |
| Корвалол | Краплі для перорального прийому | Має судинорозширювальну седативну дію | 15–30 крапель на прийом | Печінкова порфірія, хронічна серцева недостатність |
| Феназепам | Таблетки | Психотропний препарат, що впливає на лімбічну систему | 1–3 рази на добу по 5–10 мг | Непереносимість діазепаму, вагітність та період лактації |
Лікування гіпертонічного кризу в стаціонарі
Стаціонарне лікування при гіпертонічному кризі здійснюють на основі даних огляду, анамнезу та первинних діагностичних процедур. Відповідно до стану пацієнта розміщують у палаті загальної або інтенсивної терапії і в першу добу купірують напад, поступово знижуючи тиск за допомогою медикаментозної терапії. При цьому ведеться постійний моніторинг стану та основних показників життєзабезпечення.
Подальше лікування включає:
- прийом препаратів згідно з розробленою тактикою;
- додаткове діагностичне обстеження для визначення стану судинної системи, органів-мішеней (мозку, серця, нирок);
- консультації вузьких спеціалістів (невропатолога, кардіолога);
- розробку реабілітаційних заходів та рекомендацій щодо подальшого лікування та організації способу життя.
Гіпертонічний криз — це небезпечний стан, який потребує негайного реагування. Своєчасна перша допомога та правильна медикаментозна терапія можуть запобігти серйозним ускладненням і врятувати життя. Важливо дотримуватися рекомендацій лікаря та регулярно контролювати артеріальний тиск, щоб уникнути повторних нападів.
