Синдром роздратованого кишечника: ознаки, симптоми, лікування

Синдром роздратованої кишки в середньому страждає близько 15-20% дорослого населення планети. При цьому багато пацієнтів за наявності симптомів даної патології не звертаються за медичною допомогою. Через це вони можуть виявлятися тривалий період часу, нерідко все життя.

Синдром роздратованого кишечника

Симптоми та лікування

Вас турбують часті запори чи діареї? Чи є скарги на здуття живота, загальну слабкість, швидку стомлюваність, безсоння? Можливо, це синдром роздратованого кишківника. Це одне з найпоширеніших захворювань у гастроентерології. Синдром роздратованої кишки в середньому страждає близько 15-20% дорослого населення планети. При цьому багато пацієнтів за наявності симптомів даної патології не звертаються за медичною допомогою. Через це вони можуть виявлятися тривалий період часу, нерідко все життя. Хоча сам собою синдром роздратованого кишечника не несе безпосередню загрозу для життя, він істотно знижує її якість і може викликати важкі неприємні ускладнення.

Встановлено, що жінки страждають на синдром роздратованої кишки вдвічі частіше в порівнянні з представниками сильної статі. Здебільшого хвороба вражає дорослих. Приблизно у половини пацієнтів вона проявляється у віці до 35 років.

Особливості захворювання

Синдром подразненої кишки може виникати як самостійне захворювання або супутнє прояв інших патологій органів шлунково-кишкового тракту. Основна характеристика – порушення функцій подразненого кишечника, супроводжується дисептичними явищами, порушеннями роботи шлунково-кишкового тракту, порушеннями харчової поведінки та іншими неприємними проявами.

За сукупністю ознак розрізняють три різновиди синдрому роздратованого кишечника:

  • що супроводжується діареєю. Виражається в частих позивах до дефекації, особливо після їди, больових відчуттях, частому рідкому стільці;
  • синдром подразненої кишки із запором. Проявляється тривалою відсутністю випорожнень (тиждень і більше), болем, у деяких випадках – домішками слизу та крові в калових масах;
  • що супроводжується метеоризмом. Виявляється здуттям, відчуттям розпирання живота. Побічні ознаки – задишка та прискорене серцебиття. Виникають через розпирання бані діафрагми і, відповідно, внутрішнього тиску.

Синдром подразненої кишки не може бути ізольовано. Він призводить до розвитку дуоденального рефлюксу (попадання жовчі в шлунок) та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (попадання рідин у стравохід). Це сприяє запаленню слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, як наслідок – розвиток гастритів, холициститу, ентероколіту, панкреатиту і навіть виразок. Тільки своєчасна діагностика та правильно призначена терапія дозволяють запобігти цим ускладненням.

Можливі причини захворювання

Одна з причин появи синдрому подразненого кишечника – перенесений інфекційний гастроентерит. Близько 30% пацієнтів, які звернулися із симптомами даної хвороби, перенесли інфекцію. Точні причинно-наслідкові зв’язки між певними факторами та ознаками подразненого кишечника не встановлені. Сучасні фахівці вважають, що розвитку патологічних процесів сприяють зниження якості сну, некоректне харчування, хронічні стреси та інші несприятливі фактори, які переважно залежать від самого пацієнта. Саме тому в більшості випадків лікування передбачає розробку дієтичного меню та корекцію способу життя.

Серед причин синдрому роздратованого кишечника називають:

  • стреси, неврози, депресивні стани;
  • вживання страв із підвищеним вмістом жиру;
  • зловживання кофеїновмісними напоями;
  • недолік фізичної активності, що призводить до слабшання м’язів черевної стінки;
  • дефіцит лактобактерій у організмі;
  • зміна моторики кишківника. Якщо моторика прискорюється, це призводить до розвитку діареї. Якщо сповільнюється, то може виникати запор. Зміна моторики супроводжується больовими відчуттями через різке скорочення м’язів;
  • гормональний дисбаланс. Виявлено зв’язок загострення синдрому подразненої кишки із фазами жіночого циклу. У деяких випадках захворювання може виникати під час вагітності або лактації.

Факторами ризику появи синдрому подразненого кишечника також є:

  • вікова категорія віком від 50 років;
  • генетична схильність (наявність сімейного анамнезу);
  • прийом курсу антибіотиків;
  • анемія, лейкоцитоз;
  • перебування у районі з підвищеним рівнем інфекційних захворювань;
  • розвиток пухлинних процесів

Як виявляється хвороба

Основні скарги при синдромі роздратованого кишечника – біль, дискомфорт та спазми у ділянці пупка. При цьому вони можуть бути не постійними, а періодично з’являтися і зникати. В основному, біль зникає при звільненні кишечника від газів та калових мас.

Інші симптоми, які є «тривожними дзвіночками», що вказують на можливий синдром подразненої кишки:

  • порушення нормальної частоти випорожнень, зміна консистенції;
  • хибні позиви;
  • наявність слизу у калових масах;
  • відчуття неповного спорожнення кишечника;
  • нудота, іноді блювання;
  • часті відрижки;
  • головні болі;
  • відчуття втоми, яке було характерно раніше;
  • порушення апетиту;
  • відчуття переїдання навіть при вживанні невеликої кількості їжі;
  • болі у спині;
  • печія, роздратований сечовий міхур.

У хворого можуть спостерігатися лише деякі з цих ознак роздратованого кишечника, або хвороба проявляється сукупністю багатьох неприємних відчуттів, через що пацієнт зазнає цілого ряду незручностей. Найчастіше прояви посилюються під час вживання їжі (вживання рідини) або відразу після нього. Слід зважити, що такі ознаки можуть спостерігатися при різних патологічних процесах. Щоб було призначено адекватне лікування, потрібне ретельне комплексне обстеження.

Слід врахувати, що з синдрому роздратованої кишки не характерні такі признаки:

  • різка втрата ваги;
  • рясне виділення крові із прямої кишки;
  • сильні болючі відчуття під час дефекації;
  • найвищі показники температури тіла.

У людей похилого віку ознаки, характерні для синдрому подразненої кишки, можуть бути наслідком вікових змін в організмі.

Діагностичні заходи

Комплексна діагностика включає збирання анамнезу, вивчення фахівцем скарг пацієнта, лабораторні дослідження, інструментальні методи. Перелік діагностичних заходів може включати:

  • клінічний аналіз крові За допомогою цього методу виявляються запальні процеси в організмі (підвищена кількість ШОЕ), наявність анемії (знижений рівень гемоглобіну). Лікар може призначити аналіз крові на целіакію. Це специфічне захворювання органів травлення, при якому порушується процес перетравлення їжі, що надійшла в організм, через що може виникати діарея. Для перевірки організму на переносимість лактози можуть призначатися додаткові аналізи;
  • загальний аналіз сечі. Дозволяє виявити наявність мікроорганізмів, які провокують захворювання ШКТ, а відповідно – виключити синдром подразненого кишечника;
  • дослідження складу калових мас – дозволяє встановити ступінь перетравлюваності їжі, наявність ушкоджень шлунково-кишкового тракту (присутність крові у калі);
  • бактеріологічне дослідження калових мас – дає можливість виявити наявність патогенних бактерій, перевірити якість мікрофлори ШКТ;
  • ендоскопія – включає фіброгастродуоденоскопію та колоноскопію (дослідження слизової товстої кишки). Дозволяє одержати картину стану слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, встановити наявність ушкоджень, виразок, сторонніх утворень;
  • рентгенографія – дає можливість виявити анатомічні дефекти та функціональні порушення роботи ШКТ;
  • магніторезонансна томографія Обстежується ділянка в області живота та малого тазу. Даний неінвазивний метод дозволяє вивчити стан органів шлунково-кишкового тракту, виявити наявність пухлинних процесів та інших ознак, що підтверджують, так і виключають синдром подразненого кишечника.

Тільки після того, як було проведено всі необхідні дослідження, виключено інші захворювання ШКТ, інших органів та їх систем, встановлено точний діагноз, лікар призначає терапію. При цьому враховується ґендерна приналежність, вікова категорія та індивідуальні особливості організму пацієнта, специфіка перебігу захворювання.

Медикаментозна терапія

У терапії синдрому подразненої кишки застосовуються такі препарати:

  • олія м’яти перцевої – використовується для зниження вираженості симптомів;
  • спазмолітики – гіосцин, дротаверин та інші препарати, що підтвердили ефективність у лікуванні цього захворювання;
  • антидепресанти – можуть призначатися у межах комплексного лікування з метою зниження симптомів. Застосовуються трициклічні препарати або СІЗЗС. Як правило, лікування має на увазі прийом мінімальних ефективних доз. Курс прийому – від 4 до 12 тижнів. Якщо симптоми захворювання знижуються, тривалість курсу може бути збільшена лікарем;
  • пробіотики – включаються в лікування за наявності таких симптомів, як здуття та діарея. Застосовуються моноштами або комбіновані препарати, що благотворно впливають на мікрофлору кишечника;
  • Рифаксимін – курс прийому в терапії синдрому роздратованого кишечника становить близько 4 тижнів. Основна умова лікування рифаксиміном – відсутність такого симптому, як запор;
  • препарати поліетиленгліколю – використовуються у лікуванні за наявності запору. Інші симптоми впливу не надають;
  • лоперамід – знижує вираженість діареї. На інші симптоми не впливає.

Нефармакологічна терапія

У комплексі з медикаментозним лікуванням захворювання рекомендуються додаткові методи та прийоми, які прискорюють процес одужання:

  • фізичні навантаження у допустимих нормах (наприклад, заняття йогою). При надмірній вазі також необхідно застосування програм зниження індексу маси тіла;
  • дієтичне харчування, що виключає вживання речовин, що погано засвоюються, але включає продукти, збагачені розчинними харчовими волокнами. Крім того, необхідно виключити вживання продуктів, які провокують газоутворення;
  • психологічні консультації, програми навчання управлінню стресом.

Терапія у наших клініках

У наших клініках на вас чекає прийом провідних фахівців – терапевтів, гастроентерологів, а також комплексне обстеження із застосуванням сучасних методів. На першому етапі слід проконсультуватися з терапевтом, який проводить первинний огляд та спрямовує до профільного фахівця.

Лікарі призначають лікування після комплексного обстеження пацієнта та постановки точного діагнозу. Для кожного пацієнта розробляється індивідуальне дієтичне харчування, що включає відварене м’ясо, рибу, овочеві та фруктові пюре, натуральний кефір та інші продукти, що нормалізують роботу кишечника. Якщо серед причин синдрому роздратованого кишківника виявлено порушення роботи нервової системи, лікар призначає седативні препарати. При запорах підбираються проносні препарати з урахуванням симптоматики та індивідуальних особливостей організму. Процес терапії синдрому подразненої кишки може також включати ін’єкції нікотинової кислоти, фізіотерапію та інші лікувальні процедури.

На всіх етапах терапії синдрому подразненого кишечника лікар підтримує зв’язок із пацієнтом – це необхідно для контролю ефективності та внесення своєчасних коригувань.

Профілактика захворювання

Запобігти синдрому роздратованого кишечника значно простіше і дешевше, ніж його лікувати. Перегляньте свій спосіб життя. Скоротіть до мінімуму вживання жирної, смаженої, копченої, гострої їжі, відмовтеся від куріння та частого вживання алкоголю. Намагайтеся снідати, обідати і вечеряти одночасно, уникайте перекусів на ходу. Дотримуйтесь режиму дня. Не нехтуйте фізичними навантаженнями, включаючи піші прогулянки та вправи на зону преса. Зменшити рівень тривожності допоможуть позитивні установки, у складних випадках – консультації психолога чи психотерапевта.

EuroMD
Додати коментар