Діагностика гломерулонефриту – визначення форми захворювання

За частотою виявлення серед усіх захворювань нирок гломерулонефрит посідає третє місце. Патологія може зустрічатися у людей різного віку, але найбільша кількість випадків реєструється серед пацієнтів до 40 років. Своєчасна діагностика допомагає правильно поставити діагноз та розпочати лікування.

Гломерулонефрит та його симптоми

Захворювання нирок аутоімунного або інфекційного характеру, що супроводжується патологічними змінами в клубочках, канальцях та інтерстиціальній тканині, називають гломерулонефритом. Існує кілька різних форм патології. Якщо розглядати хворобу за часом прояву, виділяють:

  • Гострий дифузний гломерулонефрит з'являється через 2-3 тижні на тлі бактеріальних або вірусних захворювань. На стадії характерна поява загальних симптомів: слабкість, підвищена температура тіла, біль. Поступово блідніють шкірні покриви, з'являються набряки, зменшується обсяг сечі, що виділяється, підвищується тиск.
  • Хронічний дифузний гломерулонефрит. Характеризується наявністю стадій спокою (ремісії) та загострень. Може протікати майже безсимптомно. При загострення виникають загальні симптоми гострої стадії.

Діагностика гломерулонефриту - визначення форми захворювання

Без своєчасного лікування гострий гломерулонефрит призводить до появи тяжких симптомів:

  • еклампсії – синдром, що характеризується судомами, спазмом артерій мозку, втратою свідомості;
  • сильного кашлю з пінистим мокротинням, хрипів – ознак набряку легень;
  • гіпертонічний криз;
  • порушення зору – нечіткість бачення, поява чорних крапок перед очима.

Методи діагностування гломерулонефриту

З появою будь-яких незрозумілих симптомів варто звернутися до терапевта, лікаря-уролога або нефролога. Для підтвердження чи спростування підозр та постановки правильного діагнозу фахівець призначить низку диференціальних тестів:

  • аналіз крові;
  • аналіз сечі;
  • ультразвукове дослідження;
  • біопсія нирки;
  • імунологічне дослідження чи інші методи діагностики за необхідності.

Опитування та огляд пацієнта

Діагностика захворювання ґрунтується на скаргах пацієнта, загальному огляді, результатах лабораторних тестів. Більшість пацієнтів гломерулонефрит проявляється такими симптомами:

  • Загальна слабкість;
  • підвищена температура тіла;
  • зниження чи відсутність апетиту;
  • нудота блювота;
  • набряк м'яких тканин;
  • біль та дискомфорт у попереку;
  • зміна кольору сечі;
  • утруднене сечовипускання;
  • підвищення артеріального тиску

Діагностика гломерулонефриту - визначення форми захворювання

Гострий та хронічний гломерулонефрит у стадії загострення схожі за симптоматикою. Крім того, хвороба часто протікає у прихованій (латентній) формі, коли частина ознак відсутня. Це означає, що, ґрунтуючись лише на скаргах пацієнта чи зовнішньому огляді, поставити правильний діагноз не можна.

Лабораторні дослідження при гломерулонефриті

Основою лабораторної діагностики будь-яких захворювань є аналіз крові та сечі, імунологічне дослідження. При гломерулонефриті лікар може додатково призначити пробу Зимницького. Це дослідження допомагає визначити здатність нирок концентрувати та виводити сечу.

Аналіз крові

Пацієнтам із підозрою на запалення нирок призначають два види аналізу крові:

  • Загальна. За його результатами встановлюється прискорення ШОЕ (швидкості осідання еритроцитів), наявність лейкоцитозу (збільшення рівня лейкоцитів у крові).
  • Біохімічний. Визначає рівень холестерину, сечовини та інші показники.

При гломерулонефриті результати аналізів крові можуть містити такі значення:

  • зниження альбуміну (менше 65 г на літр);
  • зменшення кількості гемоглобіну;
  • зростання концентрації сечовини та креатиніну;
  • збільшення кількості лейкоцитів;
  • зниження концентрації білка;
  • незначне прискорення ШОЕ;
  • знижену кількість тромбоцитів.

Аналіз сечі

При патологічних змінах нирок сеча набуває рожевого або червоного відтінку. Її щільність значно вища за нормативні значення (норма 1010-1025). При діагностиці, крім щільності та кольору сечі, за основу беруть два лабораторні маркери:

  • Протеїнурія чи альбумінурія – наявність білка. Мембрана капілярів клубочків здатна пропускати чи затримувати компоненти крові. У нормі через неї білки не минають. При гломерулонефриті альбуміни потрапляють у сечу та виводяться з організму. Ця ознака свідчить про порушення функцій фільтрації нирок.
  • Гематурія – наявність еритроцитів. У нормі вони повинні бути відсутніми або виявлятися в кількості до 5 клітин у всіх полях мікроскопічного зору.

Діагностика гломерулонефриту - визначення форми захворювання

Імунологічне обстеження

Призначається для оцінки загального стану імунної системи та наявності антитіл у крові пацієнта. При хворобах нирок результати діагностики покажуть:

  • збільшення титру антистептолізину О (АСЛ-О);
  • зростання гамма-глобулінів IgG та IgM;
  • наростання антистрептокінази;
  • збільшення антидезоксирибонуклеази B;
  • підвищення антигіалуронідази;
  • зниження рівня комплементу С3 та С4.

Інструментальна діагностика гломерулонефриту

У деяких важких випадках лабораторних досліджень сечі та крові для встановлення точного діагнозу буває недостатньо. Для того щоб визначити розміри та стан нирок використовують додаткові інструментальні методи діагностики:

  • ультразвукове дослідження (УЗД);
  • біопсію нирки;
  • СКФ (визначення швидкості клубочкової фільтрації).

УЗД

Діагностика хронічного гломерулонефриту проводиться з використанням УЗД – відбувається зморщування та зменшення нирок у розмірі. Інші форми патології визначити за допомогою ультразвуку неможливо. Під час діагностики виявляються:

  • Аномально невеликий розмір нирки. У здорової людини розміри нирок становлять: 12-13 см – довжина, 5-6 см – ширина та 3-4 см – товщина. Середня вага органу – 120-200 грам.
  • Підвищення ехогенності паренхіми нирок – здатність тканин відбивати звук. Чим щільніший орган тим вище цей показник.
  • Зниження швидкості фільтрації клубочків.

СКФ

Друга назва діагностики – проба Реберга-Тарєєва. За допомогою методу оцінюють функцію виділення нирок, концентрацію креатиніну та об'єм сечі. У здорової людини показники ШКФ коливаються в межах 80-140 мл/хвилину у чоловіків та 75-130 мл/хв. у жінок. При гломерулонефриті показники ШКФ допомагають визначити стадію захворювання:

  • початкова – 30-50 мл/хвилина;
  • помірна – 15-30 мл/хвилина;
  • кінцева – менше 15 мл.

Діагностика гломерулонефриту - визначення форми захворювання

Біопсія

Процедура є отримання шматочка тканини нирки шляхом проколу або в ході операції. Надалі отриманий біоматеріал досліджується у лабораторії під мікроскопом. При гломерулонефриті результатами діагностики будуть:

  • виявлення розмноження клітин клубочків;
  • проникнення в клубочки імунних клітин;
  • наявність щільних відкладень (наповнення клубочків антитілами крові).

Процедура абсолютно протипоказана за наявності таких діагнозів або станів:

  • непереносимість анестетиків;
  • розширення ниркових артерій;
  • порушення згортання крові;
  • одна нирка повністю нефункціональна;
  • туберкульоз нирок фіброзної форми;
  • наявність тромбів у ниркових венах;
  • психоз.

Відео

EuroMD
Додати коментар