Ехінокок – паразитичний стрічковий хробак. Доросла особина живе в кишечнику собак, вовків, лисиць та інших хижаків. Для людини небезпечні личинки паразита. Вони проникають у кровотік і розносяться організмом, викликаючи важкі ускладнення. Потрапляючи у внутрішні органи порушують їх функції.
Характеристика паразиту
Довжина половозрілої особи 3-6 мм. До стінок кишечника основного господаря (тварини) паразит ехінокок прикріплюється за допомогою присосок та гачків. Вони розташовані на голові гельмінту. Стрічкове тіло хробака складається з декількох члеників. В останньому знаходиться система розмноження.
Ехінокок містить чоловічі і жіночі статеві залози.
Дорослий хробак виділяє вже запліднені яйця. Вони витримують низьку температуру, зберігають життєздатність у грунті місяці, і навіть роки.
Сонячне світло – єдиний несприятливий чинник у розвиток майбутніх личинок. Оболонка висихає за два дні, що призводить до їхньої загибелі. Яйця паразита потрапляють у навколишнє середовище разом із калом інфікованої тварини. У великій кількості вони залишаються на шерсті хижака. Мікроскопічні яйця осідають на траві, поверхні ґрунту, предметах побуту.
Велика рогата худоба, вівці, кози, людина – проміжні господарі ехінокока. У їхньому тонкому кишечнику з яйця виходить личинка і зі струмом крові мігрує по організму. При попаданні в печінку, легені, м'язи, мозок формуються множинні кісти (або пухирчасті утворення). Вони поступово збільшують розміри.
Шляхи зараження
У більшості випадків ехінокок потрапляє до людини від інфікованих собак. Їхнє зараження відбувається при поїданні органів травоїдних тварин з яйцями стрічкового хробака. Кісти можуть потрапити в організм людини при вживанні їжі яловичини, свинини, субпродуктів, які не пройшли достатньої термічної обробки.
Інші шляхи зараження ехінококом:
- випадкове проковтування частинок забрудненого ґрунту;
- вживання неякісної води, немитих овочів, фруктів.
Уражені органи
Личинки ехінококо вражають органи людини:
- печінка;
- жовчний міхур;
- легені;
- селезінку;
- нирки;
- серце;
- головний мозок та інші.
Симптоми ехінококозу
Інкубаційний період триває кілька років. Захворювання не виявляє себе на початкових етапах. Симптоми ехінококозу у людини залежать від місця ураження та розмірів кісти.
Перші ознаки наявності паразита – біль, нудота, загальне нездужання, слабкість.
Головного або спинного мозку
Ехінококоз головного або спинного мозку зустрічається у 1-3% пацієнтів. Кісти бувають розміром з горошину, куряче яйце, людський кулак. Ознаки захворювання:
- головні болі;
- м'язова слабкість;
- судоми;
- нудота;
- блювання;
- погіршення зорової функції.
При ураженні мозку виявляються психічні порушення:
- галюцинації;
- маячня;
- психози;
- істерики;
- погіршення пам'яті.
Жовчного міхура
Симптоми ураження жовчного міхура личинками паразита:
- пожовтіння слизових оболонок та шкіри;
- гарячка;
- печінкові кольки;
- нудота блювота.
Легких
Для ехінококозу легень характерні задишка, висока температура тіла. Інші симптоми:
- біль у грудях;
- кашель із кров'ю;
- зміна форми грудної клітки;
- запалення та абсцес легень.
Печені та нирок
Поразка печінки – найпоширеніша форма ехінокока. Вона зустрічається у 70% пацієнтів. Невеликі міхури локалізуються у капілярах, повільно збільшуються у розмірах.
Головний симптом – біль у правому підребер'ї.
Інші ознаки присутності личинок паразита:
- втрата апетиту;
- нудота;
- жовтяниця;
- порушення випорожнення;
- гнійне запалення.
У більшості пацієнтів ехінококова кіста вражає ліву нирку. Вона змінює форму, розміри та зміщується. Основні ознаки хвороби:
- Загальна слабкість;
- сильні болі;
- підвищення температури.
Серця
Ехінококоз серця зустрічається рідко. Він діагностується у 2% заражених людей. Основні симптоми:
- біль за грудиною;
- тахікардія;
- серцева недостатність;
- інфаркт;
- блокади серця.
Селезінки
У поодиноких випадках зустрічається ураження селезінки. Ехінококовий міхур викликає збільшення органу, відмирання тканин. У міру зростання він вражає довколишні тканини. Розрив кісти викликає такі симптоми:
- нудота;
- кишкові розлади;
- блювання;
- кровотеча.
Можливі наслідки
Найсприятливіший результат ехінококозу – повільне зростання і кальцифікація кісти. У складніших випадках новоутворення збільшується у розмірах, здавлює внутрішній орган, заважає його роботі. Розрив кісти – найнебезпечніший результат захворювання. Він може призвести до анафілактичного шоку, загибелі пацієнта.
Одне з ускладнень ехінококозу – скупчення всередині пухирчастого новоутворення гнійної рідини.
При розриві кісти патологічний вміст потрапляє у кров і розноситься у всьому організмі. При такій інфекції спостерігається набряк тканин, алергія, задишка. Личинки ехінококо швидко заражають мозок, легені та інші органи.
Діагностика
Для виявлення кіст паразитичного хробака використовують такі методи:
- УЗД інформативно під час обстеження серця, печінки, нирок.
- Магніторезонансна томографія (МРТ) виявляє утворення головного та спинного мозку.
- Комп'ютерна томографія (КТ) спрямовано дослідження черевної порожнини.
- Рентген використовують при ураженні легень.
Щоб уточнити діагноз, лікар призначає лабораторні дослідження:
- аналізи крові, сечі, мокротиння;
- імунологічні випробування.
Лікування
Ехінококоз не можна вилікувати засобами народної медицини.
З появою симптомів слід відвідати лікаря. Самолікування неприпустиме. Втрачений час посилить стан і призведе до ускладнень.
Позбутися личинок паразита можна двома способами. Це консервативні методи та хірургічна операція.
Протигельмінтні препарати
Лікарська терапія частково руйнує дрібні кісти. Повного зникнення личинок паразита вдається досягти у 10-30% пацієнтів. Зменшення розмірів міхура фіксують у 50-70% хворих. Відсутність терапевтичного ефекту становить 20-30% випадків.
Вермокс
Діюча речовина лікарського засобу порушує вуглеводний обмін паразиту, що призводить до його загибелі. Тривалість курсу лікування – від 6 тижнів до двох років. Серед побічних реакцій – біль у животі, нудота, зміна складу крові. За відгуками пацієнтів, це малоефективний препарат. Він протипоказаний при патологіях печінки та нирок, виразковому коліті.
Саноксал
Препарат блокує обмінні процеси ехінокока. Ліки слід приймати за призначенням та при контролі лікаря. Курс лікування включає 3 цикли по 4 тижні з перервою 14 днів. При терапії можливі побічні реакції: підвищення температури, порушення діяльності нирок, алергія та інші. Вермокс не призначають за індивідуальної непереносимості окремих компонентів.
Вормін
Діюча речовина лікарського засобу пригнічує синтез білків, засвоєння паразитом глюкози. Вормін надає на хробака паралітичну дію. При ехінококозі максимальну концентрацію препарату призначають у перші 6 днів терапії. При продовженні лікування її розраховують із урахуванням маси тіла пацієнта. Препарат добре переносить дорослі та діти.
Хірургічні методи
Операція з видалення кісти та поблизу лежачих тканин проводять при локалізації новоутворення на поверхні органу. При глибокому розташуванні міхура лікар видаляє з нього рідину та обробляє порожнину дезінфікуючими засобами. Зашивання кісти – завершальний етап операції. В окремих випадках вирізують частину ураженого органу. Для видалення багатьох новоутворень проводять кілька операцій.
Прогноз
Результат лікування залежить від форми захворювання та ступеня ураження органу. У 15% випадків після терапії може статися рецидив. Його основні причини:
- Під час пункції відбулося попадання личинок на прилеглі органи.
- Неповне виявлення кіст.
- Повторне зараження.
- Часткове видалення капсули новоутворення.
Профілактика
Основні правила захисту від зараження ехінококом:
- Строго дотримуйтесь гігієни, особливо після контакту з тваринами.
- Домашнім собакам, кішкам регулярно проводите протипаразитарну терапію, і слідкуйте за якістю корму.
- Ретельно мийте овочі, фрукти перед вживанням їх у їжу.
- Не пийте воду із природних водойм.
- Чи не купуйте м'ясо на стихійних ринках.
- Готуйте страви з яловичини, свинини за високої температури або тривалий час.
Пацієнти, які хворіли на ехінококоз, повинні перебувати на диспансерному обліку 8-10 років. Один раз на 2 роки їм необхідно проходити обстеження. Ці заходи допомагають контролювати стан пацієнта, запобігають рецидиву та можливим ускладненням.
