Наслідки після лапароскопії маткових труб та як їх уникнути

У гінекологічній практиці лапароскопія маткових труб – один із основних методів як лікування, так і діагностики. Переваги такої операції полягають у малій травматичності, невеликій кількості ускладнень у ранній чи пізній післяопераційний період.

Суть процедури та показання до її проведення

Лапароскопія проводиться хірургом-гінекологом під загальною анестезією. Після обробки операційного поля на передній черевній стінці за допомогою спеціальних інструментів (троакарів) проводиться 3-4 проколи діаметром 5-10 мм. Через ці отвори вводять відеокамеру, яка передає зображення на монітор та необхідні інструменти. У черевну порожнину подають вуглекислий газ для поліпшення видимості та збільшення простору для виконання маніпуляцій.

По завершенню хірургічного втручання із порожнини витягують інструменти, накладають шви та стерильну пов'язку. Тривалість операції залежить від виду втручання та становить від 30 хвилин до 2 годин. Показаннями для проведення лапароскопії маткових труб є:

  • безпліддя;
  • гідросальпінкс;
  • позаматкова вагітність, що локалізується у трубі або яєчнику;
  • пухлини матки, труб;
  • порушення прохідності труб унаслідок склерозування;
  • спайки органів малого тазу;
  • формування гематом;
  • осередки ендометріозу;
  • паратубарні серозні кісти.

Наслідки після лапароскопії маткових труб та як їх уникнути

Як відбувається реабілітація після лапароскопії маткових труб

Терміни реабілітації індивідуальні та становлять близько 3-7 днів. Шви знімають до кінця першого тижня після операції. Відновити статеве життя, заняття спортом рекомендується через 3-4 тижні. Для успішного відновлення слід виконувати наступні рекомендації:

  1. Протягом першої доби після втручання слід вживати велику кількість рідини (вода, соки, чай, бульйони).
  2. Страви, що споживаються, повинні бути в тушкованому або відвареному вигляді.
  3. Приймати їжу слід 5-6 разів протягом доби.
  4. Починати рухатися, слід ходити протягом перших 3-4 годин після операції.

Особливості післяопераційного відновлення

Ранній післяопераційний період після лапароскопії триває від 2-3 годин на добу залежно від обсягу хірургічного втручання. Після виходу з наркозу пацієнтка може скаржитися на головний біль, нудоту, втрату орієнтації у просторі, шум у вухах, сонливість. Протягом перших 1-2 днів спостерігаються також інтенсивні болі у животі, які посилюються при рухах, кашлі, чханні. Протягом раннього післяопераційного періоду можлива поява наступних ускладнень:

  • нудоти;
  • блювання;
  • набряків;
  • почервоніння, нагноєння швів;
  • кровотечі із рани;
  • виділень із статевих шляхів із домішкою крові, гною;
  • порушення сечовипускання;
  • підвищення температури тіла.

Наслідки після лапароскопії маткових труб та як їх уникнути

Наслідки проведеного втручання

Маточні труби функціонально, анатомічно пов'язані з іншими органами малого тазу (маткою, яєчниками тощо) іннервацій, кровопостачанням. Крім того, труби є частиною гормональної регуляції нейроендокринної системи, тому будь-яка зміна їхнього функціонування відбивається на всьому організмі. Після повного чи часткового видалення маткових труб, насамперед, відбувається порушення роботи надниркових залоз та щитовидної залози.

Гормональний збій

Більшість пацієнток після операції скаржиться на симптоми, пов'язані з гормональним збоєм.

:

  • нестійкість психіки;
  • тахікардія;
  • пітливість;
  • болючість молочних залоз;
  • різке збільшення ваги;
  • поява розтяжок;
  • відчуття припливів крові;
  • запаморочення та дискомфорт у серці.

Така клінічна картина, як правило, має непостійний характер і виникає переважно під час настання менструації. З часом виникають різні порушення менструального циклу (затримки, зміни характеру виділень тощо.).

Наслідки після лапароскопії маткових труб та як їх уникнути

Чи можна уникнути негативних наслідків

Основна мета заходів реабілітації після лапароскопії – зменшення ризиків тяжких ускладнень. Для попередження, корекції та зниження вираженості негативних наслідків після операції фахівці проводять наступні заходи:

  1. Введення в черевну порожнину лікарських рідин, що перешкоджають розростанню сполучної тканини.
  2. Курс розсмоктує, протизапальної фізіотерапії із застосуванням ультразвуку, електрофорезу, магнітотерапії.
  3. Медикаментозане лікування з використанням антибіотиків, пробіотиків, знеболювальних препаратів, ангіопротекторів та вітамінних комплексів.
  4. У випадках часткового або повного видалення маткових труб необхідно застосування гормонозамісної терапії для нормалізації роботи ендокринної системи.

Відео

EuroMD
Додати коментар