Полінейропатія: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

Полінейропатія – це порушення, пов’язане з множинним ураженням периферичних нервів. Воно може розвиватися і натомість інтоксикацій чи соматичних захворювань, і проявляється розладами чутливих і рухових функцій, і навіть формуванням трофічних виразок. Тільки своєчасне повноцінне лікування допомагає звернути процес назад та відновити нормальну роботу нервових волокон.

Полінейропатія: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

Інформація про полінейропатію

Слово «полінейропатія» перекладається з грецької мови як «ураження багатьох нервів». Цей термін дуже точно описує суть патології. Всі структури організму обплутані мережею тонких нервових волокон, які поділяються на три групи:

  • моторні: відповідають за рухові функції;
  • сенсорні: забезпечують чутливість тканин;
  • автономні (вегетативні): необхідні для неусвідомленого регулювання діяльності тих чи інших структур, наприклад, судин або внутрішніх органів.

Поразка тих чи інших волокон неминуче тягне у себе порушення їх функцій. Найбільш поширена змішана полінейропатія нижніх кінцівок, при якій виявляються симптоми дисфункції чутливих та рухових нервів.

Причини

Поразка периферичних нервів може виникнути на тлі наступних станів:

  • цукровий діабет: найпоширеніша причина полінейропатії, що виникає за рахунок порушення обміну речовин у мієліновій оболонці нервових волокон; уражаються в основному нижні кінцівки;
  • виражений та тривалий дефіцит вітамінів групи В, необхідних для повноцінної роботи нервової системи;
  • інфекційні захворювання: ВІЛ, кліщовий бореліоз, проказа;
  • ниркова недостатність;
  • зловживання алкоголем;
  • гострі та хронічні інтоксикації, у тому числі лікарські;
  • аутоімунні захворювання: ураження відбувається на тлі збою у роботі імунної системи; найбільш поширені хронічна та гостра запальна полінейропатія (синдром Гійєна-Барре);
  • тривале перебування в реанімації, наприклад, при великих травмах або тяжких захворюваннях;
  • вплив іонізуючого випромінювання;
  • вагітність: виношування дитини може стати причиною авітамінозу та аутоімунних уражень.

Крім того, виділяють спадкові форми захворювання, що передаються від родичів, а також ідіопатичну полінейропатію, причину якої не вдається встановити.

Види

Полінейропатія ділиться на кілька видів залежно від типу уражених волокон:

  • сенсорна: страждають нерви, що забезпечують чутливість;
  • моторна: виявляються порушення роботи рухових нервів;
  • моторно-сенсорні: змішана форма, за якої переважають рухові порушення;
  • сенсорно-моторні: змішана нейропатія, за якої більше виражені порушення чутливості;
  • вегетативна: на перше місце виходять порушення роботи внутрішніх органів, зміни тонусу судин та пов’язані з ним трофічні порушення.

Значні розбіжності у симптоматиці помітні лише з початкових стадіях розвитку хвороби. Надалі в патологічний процес залучаються всі нервові волокна, і прояви набувають змішаного характеру.

Існують інші види класифікації захворювання:

  • залежно від причини: алкогольна, діабетична, ідіопатична тощо;
  • залежно від локалізації вогнища: полінейропатія верхніх чи нижніх кінцівок;
  • залежно від типу течії: гостра, підгостра, хронічна;
  • залежно від механізму виникнення: демієлінізуюча (руйнується оболонка, що покриває нервові волокна), аксональна (формується при загибелі нервових відростків – аксонів), аксонально-демієлінізуюча.

Симптоми

Симптоми полінейропатії залежать від її причини та особливостей ураження волокон. До найпоширеніших ознак патології відносять:

  • зниження чутливості стоп та долонь, що призводить до суб’єктивного відчуття одягнених шкарпеток або рукавичок;
  • болі в уражених кінцівках (гострі або тупі, короткочасні або тягнуть, зазвичай посилюються у спокої та в нічний час);
  • судоми та посмикування м’язових волокон;
  • болючість при дотику до шкіри або натисканні на уражену кінцівку;
  • зниження рефлексів;
  • підвищену пітливість кінцівок;
  • трофічні порушення: набряки, зміни кольору шкіри та її сухість, трофічні виразки;
  • слабкість м’язів рук та ніг, дрібний тремор;
  • парестезії: патологічні відчуття повзання мурашок, печіння, похолодання;
  • атрофія м’язів;
  • синдром неспокійних ніг.

Алкогольна полінейропатія

Ця форма захворювання вражає найчастіше нижні кінцівки. Вона розвивається при тривалому безконтрольному вживанні спиртних напоїв і виявляє себе насамперед печінням і відчуттям поколювання в ногах. При подальшому розвитку патології пацієнт починає відчувати оніміння та судоми у м’язах, які розвиваються за рахунок супутньої нестачі вітамінів групи В.

Діабетична полінейропатія

Підвищений рівень цукру стає причиною ураження нервів стоп (дистальний варіант) та верхньої частини ніг (проксимальний варіант). У першому випадку людина відчуває характерний комплекс симптомів:

  • оніміння та зниження больової чутливості;
  • періодичні пекучі болі;
  • м’язову слабкість;
  • зниження рефлексів;
  • порушення координації рухів, що виявляється хиткістю ходи.

Поєднання полінейропатії з ураженням дрібних судин веде до появи трофічних виразок у нижній частині гомілки. Проксимальний варіант ураження характеризується різкими болями в сідниці та верхній частині стегна, а також поступовою атрофією м’язів у цій галузі.

Діагностика

Діагностика полінейропатії потребує всебічного обстеження, яке включає:

  • опитування: виявлення скарг пацієнта, уточнення часу та обставин виникнення кожного симптому;
  • збирання анамнезу: фіксація всіх перенесених захворювань, травм, інтоксикацій, хронічної патології, спадкових факторів ризику тощо;
  • неврологічний огляд: оцінка шкірної та пропріоцептивної (просторової) чутливості, рухової функції, сили мускулатури, якості рефлексів;
  • консультації вузьких спеціалістів: ендокринолога, нарколога, токсиколога, нефролога тощо;
  • загальний аналіз сечі, загальний аналіз крові, біохімія крові (визначення рівня глюкози, ліпідного спектру, вмісту вітамінів та мікроелементів, показників роботи нирок та інших параметрів);
  • аналіз крові на ВІЛ та інші інфекції;
  • генетичні та імунологічні дослідження за показаннями;
  • електронейроміографія дозволяє виявити ураження нервових волокон та виключити інші захворювання із подібною симптоматикою;
  • біопсія нервової та м’язової тканини;
  • люмбальна пункція (дослідження спинномозкової рідини) для виключення нейроінфекцій;
  • УЗДГ судин нижніх кінцівок.

Список обстежень може бути скоригований залежно від форми полінейропатії та супутньої патології.

Полінейропатія: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

Лікування полінейропатії кінцівок

Лікування спрямоване на усунення основної причини ураження нервових волокон, відновлення нормальної роботи, а також усунення неприємної для пацієнта симптоматики.

Залежно від причини захворювання може призначатися:

  • препарати для корекції рівня цукру у крові;
  • антигістамінні засоби;
  • імуноглобуліни та глюкокортикостероїди для усунення запалення та аутоімунного ураження;
  • плазмаферез та препарати для детоксикації;
  • Антибіотики при інфекціях.

Для відновлення нервових волокон використовуються:

  • вітаміни групи В (мільгамма, нейромультивіт);
  • препарати, що покращують кровообіг, обмін речовин та регенерацію тканин: актовігін, церебролізин, берлітіон (особливо ефективний при цукровому діабеті);
  • ангіопротектори: трентал, пентоксифілін;
  • засоби для посилення проведення нервових імпульсів до м’язів: нейромідін.

Симптоматична терапія включає:

  • нестероїдні протизапальні засоби (ібупрофен, диклофенак, кеторолак), глюкокортикостероїди (гідрокортизон, дексаметазон), анальгетики (анальгін, лідокаїн) у вигляді таблеток, ін’єкцій або місцевих форм для усунення болю;
  • протисудомні засоби: тебантин, катена;
  • антидепресанти при хронічному болю;
  • снодійні засоби за показаннями.

Велике значення у лікуванні полінейропатії має немедикаментозна терапія. Вона включає:

  • загальнозміцнюючий та лікувальний масаж для стимуляції кровообігу в тканинах, їх живлення та регенерації, а також зміцнення м’язів;
  • електрофорез та фонофорез з аналгетиками, вітамінами групи В та іншими препаратами (використання електричного струму або ультразвукових хвиль полегшує доставку лікарських засобів до ураженої області);
  • електростимуляція м’язів;
  • магнітотерапія, УВЧ-терапія, опромінення ультрафіолетом;
  • дарсонвалізація: вплив змінного струму високої частоти для покращення метаболізму та регенерації тканин;
  • грязелікування: грязьові аплікації на уражену ділянку;
  • лікувальні ванни з мінеральними водами чи морською сіллю;
  • лікувальна фізкультура: дозоване фізичне навантаження забезпечує зміцнення м’язів та покращує кровообіг у них; при запущеній стадії захворювання необхідно почати з найлегшого комплексу та поступово його ускладнювати.
  • класична голкорефлексотерапія та електроакупунктура: стимулюють роботу м’язової тканини та нервових волокон;
  • заняття з ерготерапевтом: необхідні, коли не вдається повністю відновити функцію кінцівки; вправи спрямовані формування нових рухів, адаптованих під можливості руки чи ноги.

Для повноцінного лікування потрібна тривала комплексна дія на уражену область. Тільки якщо пацієнт досконально виконує всі призначення лікаря, вдається досягти успіху, але навіть у цьому випадку повноцінне відновлення функцій нервових волокон не гарантоване.

Ускладнення

Якщо вчасно не звернутися до лікаря і не усунути причину, що призвела до ураження нервових волокон, нейропатія неухильно прогресуватиме. Ускладнення захворювання включають:

  • значне зниження тонусу мускулатури із наступною атрофією м’язів;
  • втрата працездатності кінцівки;
  • розвиток великих трофічних виразок, які потребують хірургічного втручання;
  • втрата здатності до пересування та самообслуговування;
  • хронічне безсоння через біль та розвиток синдрому неспокійних ніг;
  • депресія та неврози.

Уникнути ускладнень можна, якщо своєчасно звернутися до лікаря за допомогою, а також дотримуватись заходів профілактики.

Профілактика

Полінейропатія – це стан, який можна попередити задовго до появи перших симптомів. Для цього необхідно:

  • своєчасно відвідувати лікаря та проходити комплексну діагностику, щоб вчасно виявити та усунути захворювання, які можуть стати причиною ураження периферичних нервових волокон;
  • виключити шкідливі звички: куріння та вживання спиртних напоїв, не допускати попадання токсинів до організму;
  • повноцінно харчуватися, включити до раціону достатню кількість макро- та мікроелементів, вітамінів; для повноцінної роботи нервової тканини особливо важливими є поліненасичені жирні кислоти, які містяться в рослинних оліях, оливках, горіхах, жирній морській рибі;
  • контролювати рівень цукру та холестерину в крові;
  • забезпечити організму регулярне фізичне навантаження без прагнення до рекордів (ходьба, плавання, їзда велосипедом тощо).

Полінейропатія – це небезпечне ускладнення багатьох станів та захворювань. Не варто сподіватися, що симптоми обмежуються простим поколюванням, згодом стан погіршуватиметься. Не затягуйте із зверненням до лікаря, запишіться на консультацію до невролога.

EuroMD
Додати коментар