Плоскостопість: симптоми, причини, діагностика та лікування

Плоскостопість – це стан, при якому зменшуються або повністю зникають природні склепіння стопи. В результаті значно погіршується амортизація під час ходьби, що призводить до болю, деформації стоп та підвищення ризику розвитку захворювань опорно-рухового апарату.

Плоскостопість ✔: симптоми, причини, діагностика та лікування

 

Загальна інформація

Будова стопи забезпечує природну амортизацію під час ходьби. У нормі кістки та зв’язки утворюють два склепіння:

  • Поздовжній (внутрішній і зовнішній): йде від великого пальця до бугра п’ят;
  • поперечний: утворює арку вздовж основи пальців.

Конфігурація стопи підтримується комплексом з м’язів та зв’язок. При ходьбі, бігу та стрибках нога пружинить, пом’якшуючи удар. Це знижує навантаження на опорно-руховий апарат, а також допомагає підтримувати рівновагу.

Якщо м’язово-зв’язувальний апарат слабшає, стопа опускається донизу і стає більш плоскою. Амортизаційні якості знижуються, внаслідок чого з’являється дискомфорт та біль у ногах, змінюється конфігурація суглобів та постави. Лише своєчасна допомога лікаря може зупинити патологічний процес.

Види та причини

Залежно від локалізації змін, ортопеди виділяють три види плоскостопості:

  • поздовжнє: ущільнення поздовжнього склепіння стопи, що частіше формується в молодому віці;
  • поперечне: зменшення висоти поперечного склепіння, що виникає в середньому віці (35-50 років), часто на тлі носіння незручного взуття та стоячої роботи; є нормою віком до 10 років;
  • комбінування: поєднання двох варіантів.

Плоскостопість ділиться на види і в залежності від основних причин, що спричинили його виникнення:

  • уроджене: зміна форми стопи у зв’язку з порушеннями внутрішньоутробного розвитку; виявляється відразу після народження та зустрічається вкрай рідко;
  • придбане: пов’язане із зовнішніми або внутрішніми причинами; у межах цього виду виділяють плоскостопість:
    • статичне: обумовлено підвищеним навантаженням на стопу, зустрічається у 4 із 5 випадків захворювання;
    • травматичне: розвивається після травм стопи та гомілковостопного суглоба (переломи, вивихи, розтягнення та розриви зв’язок тощо);
    • паралітичне: пов’язане з паралічем м’язів стопи, наприклад, після перенесеного поліомієліту або інсульту;
    • рахітичне: зміна форми стопи на тлі нестачі вітаміну Д пов’язана з підвищеною м’якістю кісток.

Статична плоскостопість діагностується найчастіше. Воно розвивається і в дитинстві, і в дорослому віці і може бути обумовлено:

  • уродженою слабкістю зв’язкового апарату; часто поєднується з іншими видами ортопедичної патології;
  • надмірна маса тіла: створює підвищене навантаження на склепіння стопи;
  • малорухливий спосіб життя: від нестачі навантаження зв’язки, що утворюють каркас стопи, слабшають;
  • професійні фактори: тривала робота у стоячому положенні, постійне піднесення тягарів тощо;
  • вагітність: ущільненню стопи сприяють зростання ваги та усунення центру тяжкості;
  • носіння неправильного взуття: високий підбор або його відсутність.

Ступені

Ступінь плоскостопості визначає його тяжкість та прояви:

  • 1 ступінь характеризується ослабленням зв’язково-м’язового каркаса стопи, зовні форма не змінена, проте при тривалій ходьбі людина відзначає невеликий дискомфорт у ногах, що проходить після відпочинку;
  • 2 ступінь вже помітна візуально: стопа здається розпластаною по підлозі; болі стають сильнішими і нерідко віддають у гомілковостоп і коліно;
  • 3 ступінь – це різка деформація стопи та постійні болі; зміни зачіпають не лише нижні кінцівки, а й хребет, що призводить до вираженого больового синдрому; патологія може проводити працездатність, оскільки людина неспроможна довго стояти і ходити.

Симптоми

Основний симптом плоскостопості, що змушує людину звернутися по лікування, – це біль. Вона виникає при фізичному навантаженні та залежить від ступеня захворювання. При першому ступені дискомфорт локалізується виключно в області стоп, а при тяжкій поширюється далеко за межі нижніх кінцівок. Періодичні болі в кульшових суглобах, попереку, а також головні болі – це частий супутник людей з вираженим плоскостопістю.

При запущеному ступені захворювання відзначаються виражені деформації стоп:

  • при поздовжній формі: внутрішній бік гомілковостопного суглоба підвертається всередину; за рахунок цього нога викривляється у цій галузі (вальгусна установка стопи); дана позиція стопи призводить до перевантаження таранно-човноподібного суглоба, що призводить до артрозу даного суглоба.
  • при поперечній формі: від перевантажень переднього відділу стопи формується деформуючі остеоартрози 2-4 плюснефалангових суглобів, на проекції даних суглобів на підошві стопи утворюється натоптиші, травмується підошовний апоневроз згиначів пальців, він ущільнюється, укорочується, що призводить до набувають молоткоподібного вигляду, тильні поверхні даних пальців травмуються у взутті, утворюючи натоптиші.

Хода при плоскостопості стає незграбною, жорсткою та важкою. Людина розводить шкарпетки в сторони або клишоногу в залежності від форми порушення.

Крім явних симптомів, є ряд непрямих ознак плоскостопості, якими людина може запідозрити проблему:

  • взуття швидше зношується із внутрішньої сторони;
  • при ходінні на підборах ноги втомлюються швидше;
  • стопа здається збільшеною, доводиться купувати взуття на розмір більше, ніж звичне;
  • виникають складнощі з утриманням рівноваги під час присідання.

Всі ці дрібниці у поєднанні з болем та тяжкістю в стопах після тривалого перебування на ногах мають стати приводом для звернення до ортопеда.

Діагностика

При підозрі на плоскостопість лікар-ортопед призначає кілька обстежень:

  • плантографія: одержання відбитка стопи на папері;
  • подоскопія: оцінка статичного становища стопи у спеціальному апараті;
  • подометрія: вимірювання стопи та обчислення декількох індексів, що говорять про відхилення;
  • подографія: аналіз біомеханіки ходьби за допомогою спеціального взуття та доріжки;
  • електроміографія стопи та гомілки: оцінка біоелектричної активності м’язів;
  • рентген: на знімку добре видно кісткові структури стопи, їх зміни та патологічні утворення.

Сучасна апаратура дозволяє розраховувати безліч параметрів та аналізувати відбиток стопи в автоматичному режимі. Це значно спрощує діагностику.

Плоскостопість ✔: симптоми, причини, діагностика та лікування

 

Лікування плоскостопості

Ефективне лікування плоскостопості можливе лише у дитячому віці, коли кістки та зв’язки ще не сформувалися до кінця. Надалі лікарі можуть лише загальмувати процес деформації, позбавити людину болю і попередити розвиток ускладнень. Для цього використовуються:

  • ручний масаж ступнів та гомілки: допомагає покращити кровообіг, зміцнити зв’язки та м’язовий каркас;
  • масаж за допомогою спеціального килимка або електричного масажера;
  • лікувальна гімнастика: ходьба на п’ятах та на шкарпетках, згинання та розгинання пальців ніг, збирання предметів з підлоги ногами, перекочування круглих предметів; рекомендується виконувати вправи щоденно;
  • фізіотерапія: магнітотерапія, фонофорез, електрофорез для стимуляції м’язів, покращення кровопостачання, а також ефективного введення лікарських засобів;
  • медикаментозне лікування: зняття болю прийомом анальгетиків, використання знеболювальних мазей (за призначенням лікаря);
  • носіння ортопедичного взуття: спеціальне взуття або устілки для звичайних моделей допомагають перерозподілити навантаження на стопу та позбавити болю; у дитячому віці сприяє правильному формуванню склепінь;
  • хірургічне лікування: єдиний спосіб позбутися плоскостопості у дорослому віці.

Профілактика

Найефективніший спосіб профілактики плоскостопості – носіння правильного взуття. Вона має бути підібрана за розміром, виготовлена з якісної шкіри та мати гнучку підошву. Висота підборів для дорослого: 4 см, для дитини: 0,5 см.

Крім того, ортопеди рекомендують:

  • уникати травм стоп;
  • вести активний спосіб життя з помірним фізичним навантаженням (не професійний спорт!);
  • використовувати масажні килимки, ходити босоніж по піску, траві, гальці;
  • не допускати надмірної маси тіла.

Ускладнення та наслідки

Плоскостопість тільки на перший погляд здається безпечним захворюванням. Неправильний розподіл навантаження на стопу та суглоби, відсутність повноцінної амортизації неминуче позначається на стані не тільки опорно-рухового апарату, а й усього організму.

За відсутності лікування у людини розвивається:

  • виражена клишоногість;
  • вальгусна деформація стопи;
  • артрити та артрози гомілковостопного, колінного, тазостегнового суглобів;
  • грижі та протрузії міжхребцевих дисків, біль у попереку, шиї;
  • головні болі;
  • варикозне розширення вен нижніх кінцівок;
  • п’яткова шпора.
EuroMD
Додати коментар