Техніка лікування руками відноситься до альтернативної (народної, допоміжної, нетрадиційної) медицини. Мануальну терапію називають також вертебрологія. Деякі називають техніку остеопатією, але вона є частиною загальної методики лікування руками.
Що таке мануальна терапія
Комплекс діагностичних та лікувальних прийомів ручного впливу на певні частини тіла людини з метою усунення болю, зняття напруги, повернення функціональної рухливості суглобів та хребців називають мануальною терапією. Історія розвитку методики бере свій початок з давніх-давен, коли мисливці вправляли вивихи за допомогою рук. Великий Гіппократ, який застосовував метод у своїй практиці, заявляв про ефективність терапії.
У 19 столітті мануальна методика поповнилася новими техніками лікування та знеболювання хребта. Потім відбулося злиття двох напрямків нетрадиційної медицини – остеопатії та хіропрактики. У 1958 році було засновано МФМЛ – міжнародну федерацію мануального лікування, членами якої були лікарі.
Вітчизняні фахівці-мануальники отримали офіційне визнання лише у 1988 році, коли у столиці відкрився Московський центр мануальної терапії, а у 1997 – визнання техніки самостійною лікарською спеціальністю.
Суть методу
Мануальний терапевт під час сеансу впливає як на тканини м’язів, як із звичайному масажі, а й зв’язки, суглоби. Фахівець руками відокремлює поверхні суглобів, повертає місце хребці, диски. Завдання мануальника:
- відновлення функціональності ушкоджених структур нервової системи;
- нормалізація кровообігу у тканинах, органах;
- підвищення опірності людського тіла до травм;
- поліпшення фізіологічної рухливості організму (сила та частота дихання, пульс, кістки, суглоби, м’язи).
Ефективність методики перевищує медикаментозне та апаратне лікування опорно-рухового апарату. Це зумовлено індивідуальним підходом до кожного пацієнта, його проблеми.
Переваги і недоліки
Як і в будь-якої іншої системи, манульна терапія має плюси і мінуси. Переваги методики:
- усунення сильного болючого синдрому вже на 1 сеансі;
- доступність для багатьох пацієнтів (дитячий та літній вік);
- корекція порушення постави;
- усунення дефектів, неврологічних проблем хребта;
- можливість поєднання з медикаментозним лікуванням.
Користь від сеансів терапії буде, якщо лікування проводить професійний мануальник. Недоліки методики:
- наявність протипоказань;
- ризик наслідків непрофесійного лікування;
- можливість неприємних відчуттів під час сеансу;
- необхідність дотримання правил під час та після лікування.
Методики мануальної терапії
Вертебрологія заснована на кількох способах дії. Застосування лише однієї з них є неефективним при лікуванні хвороб спини. Мануальні техніки:
- основні – м’яка, маніпуляційна, мобілізаційна;
- додаткові – міофасціальний реліз, акупунктура, вісцеральна та краніосакральна терапія, акупресура, прикладна кінезіологія.
Маніпуляційна техніка
Імпульсивний метод манульного лікування заснований на опрацюванні ураженої області короткими рухами поштовху. Результатом терапії стає:
- вивільнення міжхребцевих дисків;
- відновлення суглобової рухливості;
- зняття м’язового блоку;
- усунення головного болю, дискомфорту у всіх відділах хребта.
Сеанси проводяться кожні 2-3 дні, щоб м’язи зафіксувалися у правильному положенні. Під час процедури спеціаліст використовує маніпуляційну техніку без застосування сили. Область впливу – криж, хребет.
Мобілізаційна
Ця техніка часто використовується при малорухливому способі життя, стресах, емоційному перенапрузі пацієнта. Мобілізаційна методика полягає у збільшенні відстані між суглобовими поверхнями за допомогою тривалого розтягування, обертання, стискання пальцями м’язів та сухожилля.
Для запобігання травмам під час сеансу мануальник не здійснює різких рухів. Ефективність мобілізаційної техніки:
- розслаблення м’язів;
- покращення живлення хрящової тканини;
- нормалізація кровообігу великих судин.
М’які методики
Ця методика поділяється на дві техніки. Перша – тракційна, заснована на витягуванні хребта за допомогою спеціального столу. Він налаштовується під індивідуальні параметри і сприяє поступовому розсуву двох хребців, що стикаються. Методика знімає больові відчуття у шийних та грудних хребцях, відновлює здатність пацієнта рухатися.
Друга техніка м’якої методики – постізометрична релаксація. Мануальний терапевт плавно розтягує тканини, а пацієнт трохи напружує і потім розслаблює м’язи. Техніка відноситься до щадних та ефективних способів зміцнення кістково-м’язового апарату, усунення тонусу суглобів.
Показання до мануального масажу
Область застосування вертебральної методики велика. Показання до мануального впливу:
- артроз, остеохондроз, радикуліт;
- запаморочення;
- грижа міжхребцевих дисків;
- мігрені;
- порушення постави (сколіоз);
- невралгія міжреберна;
- гіпоксія плода, біль у спині при вагітності;
- порушення рухливості внутрішніх органів;
- біль у ділянці спини, шиї, ребра або грудини;
- протрузії міжхребцеві;
- гіподинамія;
- вегето-судинна дистонія;
- реабілітація після травм опорно-рухового апарату;
- стреси, хронічна втома.
Як проводиться сеанс мануальної терапії
Курсова терапія за допомогою манульних методик триває 5-7 процедур. Їхня кількість залежить від ступеня тяжкості проблеми. Тривалість одного сеансу становить 20-50 хвилин. Перерва між процедурами – 2-3 дні. Покроковий алгоритм проведення сеансу:
- Костоправ починає з ручної діагностики – оцінює стан м’язів, хребта, суглобів.
- Фахівець проводить релаксацію проблемної зони за допомогою м’якої методики.
- Тиск на тіло поступово збільшується. Застосовуються методи маніпуляції або мобілізації – постукування, натискання на хребці, повороти та скручування шиї, суглобів кінцівок.
- Процедура супроводжується характерними клацаннями, які говорять про повернення хребців на місце. До кінця сеансу хрускіт зникає.
- Завершується масаж спокоєм пацієнта протягом 3-5 хвилин.
Протипоказання до мануальної терапії
Нетрадиційна методика лікування хребта дозволена не всім. Протипоказання до проведення процедури:
- ревматизм;
- спондиліт туберкульозний;
- хвороби хребта чи суглобів інфекційної етіології;
- онкологія;
- порушення спинального та мозкового кровообігу;
- розлади психіки;
- травми давністю менше півроку;
- артеріальна гіпертензія;
- період після операції менше 2-3 місяців;
- ГРЗ, ГРВІ;
- патології серця, судин;
- хвороба Бехтерєва;
- гемангіома хребта (доброякісна пухлина);
- порушення процесу згортання крові;
- патології хребта (вроджена, мієлопатія).
Можливі ускладнення
Під час або після сеансів є ризик розвитку негативних наслідків. Вони виникають, якщо процедури виконує некваліфікований мануальний терапевт, або пацієнт не дотримується всіх вказівок лікаря. Можливі ускладнення:
- посилення больового синдрому;
- спазмування м’язового апарату;
- порушення кровообігу в ділянці впливу;
- перелом ребра, хребців;
- розрив зв’язок, сухожилля;
- крововилив у м’язову чи суглобову порожнину.