Абдомінальне ожиріння у чоловіків: симптоми, діагностика, лікування

Живіт, що помітно виступає, задишка після звичайних сходів, пітливість і сонливість удень — у чоловіків такий набір часто списують на вік або втому. Насправді йдеться про абдомінальне ожиріння: надлишковий жир відкладається в ділянці живота та навколо внутрішніх органів черевної порожнини. Це не лише питання зовнішності, адже такий жир тисне на органи, змінює обмін речовин і підвищує ризик серйозних захворювань.

Що вважають абдомінальним ожирінням у чоловіків

Основна візуальна ознака — збільшений обхват живота, зумовлений розростанням жирової тканини в черевній порожнині. Орієнтиром у клінічній практиці слугує коло талії понад 100 см. До типових скарг додаються сонливість і спрага. Нерідко чоловіче ожиріння супроводжується підвищеним артеріальним тиском і порушеннями травлення.

Важливо відрізняти абдомінальний тип від загального набору ваги: жир може накопичуватися переважно на животі, тоді як вага залишається відносно помірною. Саме тому лікар оцінює не лише цифру на терезах, а й розподіл жирової тканини.

Причини зайвої ваги в чоловіків

За етіологічною класифікацією ожиріння поділяють на два типи. Аліментарно-конституційне виникає внаслідок переїдання, нераціонального харчування, особливостей будови тіла або генетичної схильності. Симптоматичне ожиріння є наслідком іншого патологічного процесу, тому потребує окремого пошуку першопричини.

До основних причин зайвої ваги належать:

  • зниження рівня тестостерону;
  • порушення функції гіпоталамуса;
  • недостатній синтез серотоніну;
  • посилений синтез інсуліну;
  • розлади харчової поведінки.

Ці механізми часто діють у взаємозв’язку: гормональні зрушення змінюють апетит і обмін, а зайва вага, своєю чергою, поглиблює гормональний дисбаланс.

Ступені ожиріння та як їх визначають

Ступінь ожиріння встановлюють за двома основними показниками — обхватом талії та індексом маси тіла (ІМТ). Об’єм живота вимірюють сантиметровою стрічкою по природній лінії талії, тобто посередині між нижнім краєм ребер і гребенем клубової кістки. ІМТ розраховують за формулою: вага в кілограмах, поділена на зріст у метрах у квадраті.

Ступені ожиріння та як їх визначають

На практиці ці два виміри доповнюють один одного. Обхват талії показує, де саме відкладається жир, а ІМТ дає загальне уявлення про масу тіла. Разом вони формують клінічну картину, на яку орієнтується лікар під час обстеження.

Симптоми, на які варто звернути увагу

Головна ознака абдомінального ожиріння в чоловіків — великий обхват живота внаслідок збільшення обсягів черевної порожнини. Чоловіки із зайвою вагою відзначають сильне прискорене серцебиття після будь-якого фізичного навантаження, підвищене потовиділення, метеоризм.

Крім того, до симптомів ожиріння належать:

  • зниження працездатності;
  • варикозне розширення вен;
  • порушення жирового обміну (дисліпідемія);
  • гінекомастія, тобто збільшення грудей;
  • зниження сексуальної активності;
  • підвищений артеріальний тиск.

Кожен із цих проявів окремо не є діагнозом, але в сукупності вони створюють картину, яку варто обговорити з лікарем.

Як діагностують ожиріння у чоловіків

Перший етап постановки діагнозу — збір анамнезу життя та хвороби. Лікар з’ясовує, які чинники могли сприяти розвитку зайвої ваги: особливості раціону й способу життя, наявність шкідливих звичок, скарги пацієнта. Далі визначають ступінь ожиріння за допомогою огляду, пальпації живота, вимірювання його кола, зважування та обчислення ІМТ.

Другий етап діагностики охоплює лабораторні й інструментальні дослідження:

  • аналізи крові для визначення кількості тригліцеридів, інсуліну, глюкози та холестерину;
  • дослідження сечі на рівень кортизолу;
  • ультразвукове дослідження (УЗД) черевної порожнини.

Такий підхід дозволяє відрізнити аліментарно-конституційне ожиріння від симптоматичного та оцінити супутні порушення обміну.

Лікування абдомінального ожиріння

Вибір тактики залежить від етіології. Зайву вагу аліментарно-конституційного походження усувають через зміну харчових звичок і збільшення фізичної активності. Якщо ожиріння є симптомом іншого захворювання, призначають відповідну терапію для його усунення.

Лікування абдомінального ожиріння

Комплексне лікування включає:

  • Збільшення фізичної активності. Пацієнтам рекомендують тривалі прогулянки, гімнастичні вправи, плавання, спортивні ігри. Навантаження важливо не робити різким — активність слід нарощувати поступово.
  • Нормалізацію харчування. Для зниження ваги потрібне скорочення середньодобової калорійності. З цією метою з раціону прибирають жирну та солону їжу, солодощі, фастфуд, борошняні вироби.
  • Гормональну терапію. Показана при порушенні вироблення тестостерону, підвищенні кількості естрогенів, недостатній функції гіпофіза.
  • Прийом антидепресантів і седативних засобів. Препарати цих груп призначають при діагностованій клінічній депресії та неврозах.
  • Хірургічне лікування. Існує низка операцій, спрямованих на зменшення кількості їжі або на безпосереднє видалення жирового прошарку.

Жоден із цих напрямів не працює ізольовано. Ефект дає поєднання змін у способі життя з медичною підтримкою, яку підбирає лікар з огляду на стан пацієнта.

Медикаментозне лікування

Застосування лікарських засобів показане при тяжкому ожирінні, наявності ускладнень та неефективності дієти. Медикаментозна терапія спрямована на зменшення розщеплення й всмоктування жирів, прискорення насичення, пригнічення відчуття голоду та інші механізми. Призначати такі препарати має лікар після обстеження, адже самолікування може зашкодити.

Хірургічне лікування ожиріння

Якщо консервативна терапія протягом трьох місяців не дає результату або існує серйозна загроза здоров’ю, розглядають хірургічне втручання. Існує кілька оперативних методик:

Хірургічне лікування ожиріння
Методика Суть втручання
Бандажування На шлунок накладають кільце, яке поділяє орган на верхню (меншу) і нижню (більшу) частини. Рецептори наповнення розташовані у верхньому відділі, тому для насичення потрібно менше їжі.
Шунтування (рукавна гастропластика) З тканин черевної порожнини лікар формує новий маленький шлунок і розташовує його над основним, через що пацієнт не може вживати велику кількість їжі.
Вертикальна пластика Під час маніпуляції виконують вертикальний розріз на животі, потім видаляють зайві тканини. Зазвичай таку операцію проводять, щоб зменшити тиск на внутрішні органи.
Внутрішньошлунковий балон Силіконовий пристрій об’ємом близько 500 мл займає більшу частину органа й запобігає переїданню. Перевага методики — відсутність травматичності та змін анатомії травного тракту.

Кожен метод має свої показання й обмеження, тому рішення ухвалюють індивідуально після повного обстеження.

Ускладнення абдомінального ожиріння

Головна небезпека абдомінального ожиріння — здавлення внутрішніх органів черевної порожнини, через яке порушується їхня нормальна робота, лімфовідтік і кровопостачання. В організмі зростає продукування кортизолу, що провокує постійне відчуття тривожності, стресу та безсоння.

Зайва вага також небезпечна розвитком низки патологій, зокрема серцевої недостатності та бронхіальної астми. Саме тому ожиріння варто сприймати як стан, що потребує уваги й лікування, а не як тимчасову ваду фігури.

Профілактика

Головні умови запобігання зайвій вазі — збалансоване, помірне харчування натуральними продуктами та достатня фізична активність. Крім того, профілактика ожиріння включає:

  • регулярне загальне обстеження організму;
  • лікування хронічних захворювань;
  • прийом медикаментів лише за призначенням лікаря;
  • відмову від куріння та алкоголю;
  • щоденне виконання вправ;
  • достатнє вживання питної води;
  • уникнення стресів;
  • сон не менше ніж 7 годин на добу.

Ці заходи не гарантують миттєвого результату, але саме вони формують основу, на якій тримається здоров’я в довгостроковій перспективі. Якщо обхват талії наближається до 100 см або вже перевищує його, варто не відкладати звернення до лікаря: раннє виявлення дає більше варіантів лікування.

EuroMD