Гіпотиреоз: коли дієта та негормональні засоби справді допомагають, а коли без гормонів не обійтися

Гіпотиреоз належить до найпоширеніших захворювань ендокринної системи. Особливо часто його виявляють у жінок після 65 років, а також у людей, які живуть далеко від моря і тому отримують недостатньо йоду з їжею та водою. Хвороба може бути вродженою або набутою, тривалий час протікати без виразних симптомів, а згодом вимагати серйозного лікування. Чи завжди потрібні гормональні препарати, чи на ранніх стадіях можна обійтися дієтою та негормональними засобами? Розбираємося детально.

Що таке гіпотиреоз і чому він виникає

Термін «гіпотиреоз» походить від латинського thyreoidea — щитовидна залоза, і грецького префікса «гіпо-», що означає зниження або недостатність. В офіційній медицині так називають стан, спричинений стійким і тривалим дефіцитом гормонів щитовидної залози. Він може розвиватися в будь-якому віці, але має дві крайні клінічні форми:

• Мікседема — у дорослих: супроводжується набряком тканин через порушення білкового обміну.
• Кретинізм — у дітей: характеризується затримкою розумового та фізичного розвитку, оскільки тиреоїдні гормони впливають на ріст і формування організму.

Захворювання вперше описали в 1873 році, а важку форму виділили через п’ять років. Специфічний стан, яким є гіпотиреоз, повністю минає після компенсації гормонального дефіциту. В Україні хворобу діагностують у 19 із 1000 жінок та у 21 із 1000 чоловіків, але часто не на ранній стадії, оскільки первинні симптоми стерті, а форми розвитку неспецифічні.

Основні синдроми та прояви гіпотиреозу

Клінічна картина гіпотиреозу складається з кількох синдромів, які можуть проявлятися по-різному залежно від ступеня недостатності гормонів та індивідуальних особливостей організму.

• Обмінно-гіпотермічний: мерзлякуватість, пожовтіння шкіри через накопичення каротину, гіпотермія (зниження температури тіла), надмірна вага, непереносимість холоду.
• Анемічний: розвиток недокрів’я.
• Мікседематозний: одутлість обличчя та кінцівок, набряк язика з відбитками зубів по бічних краях, утруднене носове дихання, порушення слуху, огрублення голосу.
• Гіперпролактинемічного гонадизму: у жінок — порушення роботи яєчників (аменорея, безпліддя, менорагія), галакторея; у чоловіків — еректильна дисфункція.
• Ектодермальні порушення: тьмяність, ламкість і випадіння волосся, повільний ріст, сухість шкіри, витончення та розшарування нігтів.
• Ураження центральної нервової системи: загальмованість дій і мислення, сонливість (особливо денна), депресія, зниження сухожильних рефлексів, м’язові болі, погіршення уваги, інтелекту та пам’яті.
• Ураження серцево-судинної системи: брадикардія, гіпотонія, іноді гіпертонія, ознаки перикардиту, уповільнення серцебиття.
• Ураження опорно-рухової системи: суглобові набряки, біль при русі, м’язова слабкість.
• Ураження травної системи: гепатомегалія, дискінезія жовчовивідних шляхів або товстої кишки, часті запори, погіршення апетиту, нудота, зниження ваги, блювотні позиви.

На початковій стадії більшість людей відчувають лише слабкість, зниження працездатності, погіршення пам’яті, сухість шкіри, мерзлякуватість і випадіння волосся. Можуть з’явитися набряки кінцівок або обличчя, огрублення голосу, збільшення маси тіла. Вираженість симптомів залежить від причини розвитку гіпотиреозу, рівня дефіциту гормонів та індивідуальних особливостей.

Ступені тяжкості гіпотиреозу

• Субклінічний (латентний): підвищення тиреотропного гормону (ТТГ) при нормальному рівні тироксину (Т4), симптоматика майже відсутня.
• Маніфестний (клінічний): підвищення ТТГ і зниження Т4, клінічна картина яскраво виражена.
• Ускладнений: доповнюється порушеннями серцевої діяльності, вторинною аденомою гіпофіза, може призводити до мікседематозної коми та летального результату.

Причини виникнення гіпотиреозу

Основною причиною спонтанного розвитку первинного гіпотиреозу лікарі називають хронічний аутоімунний тиреоїдит — запалення щитовидної залози, при якому організм сприймає власні клітини як чужорідні та виробляє проти них антитіла. Первинний гіпотиреоз базується на патологіях, що зменшують масу залозистої тканини і гальмують вироблення тироксину та трийодтироніну. Цьому сприяють:

• особливості харчування з нестачею йоду або селену, надлишком тіоціонатів, іонів літію чи кальцію, які блокують захоплення йоду;
• опромінення щитовидної залози, видалення її частини, прийом певних ліків;
• вроджені аномалії: гіпоплазія, аплазія або агенезія щитовидної залози;
• уроджене порушення синтезу тиреоїдних гормонів;
• тиреоїдити (запальні захворювання щитовидної залози);
• спадкова схильність — генетично зумовлені дефекти біосинтезу гормонів Т3 і Т4;
• екзогенні впливи у внутрішньоутробному періоді, які можуть спричинити порушення розвитку скелета та розумову відсталість у дитини.

Окремо виділяють ідіопатичний гіпотиреоз, причини якого не встановлені. Крім прямого ураження тканин щитовидної залози, порушення регуляції її функцій можуть виникати при проблемах гіпоталамуса або гіпофіза. Такий вторинний гіпотиреоз називають гіпоталамічним або гіпофізарним. Його причинами можуть бути:

• черепно-мозкові травми з гематомами або некрозами головного мозку;
• ішемічне ураження мозку;
• ураження гіпофіза при аутоімунних захворюваннях;
• тривала терапія препаратами серотоніну.

Деякі фахівці також виділяють тканинний або периферичний гіпотиреоз, при якому порушується робота вже наявних тиреоїдних гормонів. Вони можуть вироблятися неповноцінними, або в організмі пошкоджені рецептори до них, або є дефекти транспортних білків. Рідше спостерігається проблема функціонування ферментних систем нирок або печінки, через які порушується перетворення Т4 на Т3.

Діагностика та загальні принципи лікування

Для призначення грамотної терапевтичної схеми обов’язково проводять диференціальну діагностику гіпотиреозу, щоб відокремити його від інших ендокринопатій. Вона вимагає контролю рівня тиреоїдних гормонів протягом певного часу. Додатково пацієнту можуть призначити магнітно-резонансну томографію, УЗД шиї, рентгенографію, комп’ютерну томографію або пункцію щитовидної залози.

Лікування комплексне та передбачає:

• етіотропну терапію — усунення первинних і супутніх захворювань;
• симптоматичний вплив;
• замісну гормональну терапію;
• дієту з корекцією харчування для збільшення рівня йоду і селену в організмі.

Медикаментозна терапія не призначається при субклінічній формі, коли рівень ТТГ нижче 4,2 мкМЕ/мл, та при периферичній, якщо симптоматика стерта. У таких випадках часто достатньо корекції раціону харчування. Точну схему лікування складає виключно лікар-ендокринолог, особливо щодо дозувань гормональних препаратів.

Негормональні препарати та дієта: коли вони працюють

Більшість лікарів радять розпочинати лікування недостатності гормонів щитовидної залози з етіотропної терапії, яка впливає на причину хвороби. Тут часто необхідно приймати препарати йоду (Бетадин, Йодід, Ендонорм), а також проводити боротьбу з тиреоїдитом та іншими запальними захворюваннями щитовидки. Одночасно призначають симптоматичне лікування:

• серцеві глікозиди (Коргликон, Дігоксин, Строфантин) — при серцевій недостатності;
• кардіопротектори (Предуктал, Рибоксин, Мілдронат, Триметазидин) — для захисту серцевого м’яза;
• ліки, що покращують мозкову діяльність (Пірацетам);
• вітаміни та полівітамінні комплекси (Мільгама, Неуробекс).

Дієта при гіпотиреозі має бути збалансованою, з достатньою кількістю йоду та селену. Рекомендують включати в раціон морську рибу, морепродукти, йодовану сіль, горіхи, насіння, бобові. Водночас варто обмежити продукти, які можуть блокувати засвоєння йоду, наприклад, велику кількість сої, хрестоцвітих овочів у сирому вигляді. Важливо, щоб дієту підбирав лікар з урахуванням індивідуальних потреб і супутніх захворювань.

Гормональна замісна терапія: основні препарати

Лікування гіпотиреозу обов’язково передбачає проведення замісної терапії синтетичними аналогами гормонів щитовидної залози. Інші ліки є допоміжними. При гіпотиреоїдній комі пацієнту внутрішньовенно вводять Т3, але в інших випадках призначають препарати тироксину (Т4) — Левотироксин, Еутірокс, Баготирокс. Не виключено їх довічний прийом.

Найефективніші гормональні ліки при гіпотиреозі щитовидної залози:

• L-тироксин — таблетки містять 25–200 мкг левотироксину натрію. Активують функції нервової системи, судин, серця, прискорюють обмінні процеси. Призначаються при первинній та вторинній формах хвороби. Клінічний ефект спостерігається на 5-й день. Препарат заборонений при тиреотоксикозі, інфаркті міокарда, запаленні серцевого м’яза; з обережністю застосовується у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Дозування підбирають індивідуально, таблетки приймають натще, за півгодини до їди.
• Еутірокс — таблетки левотироксину натрію в дозі 25–150 мкг. Впливають на ріст і розвиток тканин, обмінні процеси. Терапевтичний ефект проявляється через тиждень (при низьких дозах — через 12 діб) і стільки ж зберігається після відміни. Показання, протипоказання та рекомендації щодо прийому аналогічні L-тироксину; препарати можуть замінювати один одного.

Важливо: дозування, кратність прийому та тривалість лікування визначає лише лікар на основі лабораторних показників і клінічної картини. Самовільне призначення або скасування гормональних препаратів неприпустиме.

Особливості лікування у жінок і вагітних

Якщо гіпотиреоз виявлено у вагітної, обов’язковим є призначення препаратів для замісного лікування та щомісячний контроль рівня тиреоїдних гормонів. Це максимально знижує небезпеку хвороби для плода. Пацієнткам старше 50 років також рекомендовано регулярне спостереження ендокринолога та корекція дозування з урахуванням вікових змін і супутніх захворювань.

У жінок гіпотиреоз часто супроводжується порушеннями менструального циклу, безпліддям, галактореєю. Своєчасна компенсація гормонального фону допомагає відновити репродуктивну функцію та покращити якість життя. Тому при плануванні вагітності важливо перевірити функцію щитовидної залози.

Коли звертатися до лікаря: практичні поради

Якщо ви помітили у себе кілька з перелічених симптомів — постійну втому, мерзлякуватість, набряки, випадіння волосся, зниження пам’яті, зміни ваги без очевидної причини — варто звернутися до ендокринолога. Лікар призначить аналіз крові на ТТГ і вільний Т4, а за потреби — додаткові обстеження. Раннє виявлення гіпотиреозу дозволяє уникнути ускладнень і часто обмежитися негормональними методами.

Пам’ятайте, що гіпотиреоз — це хронічний стан, який потребує регулярного контролю. Навіть якщо ви почуваєтеся добре, не припиняйте прийом призначених препаратів без консультації з лікарем. Правильно підібрана терапія допомагає повністю компенсувати дефіцит гормонів і вести активне життя.