Інтерв'ю із мамою Вікторією
Я зможу зателефонувати з вами о 8-й вечора, коли покладу дитину, плюс-мінус 5 хвилин, – каже Вікторія на наше прохання про інтерв'ю і дійсно дзвонить рівно о 20.00.
Зараз її синові Демиду 1 рік і 3 місяці – щовечора після купання він сам засинає в ліжечку в окремій кімнаті, спить усю ніч і прокидається о 7 ранку. Також чітко все й із денним сном. Вікторія чудово виглядає навіть наприкінці дня, бадьоро та із задоволенням розповідає про свій досвід, а її чоловік у цей момент у сусідній кімнаті теж телефонує колегам. Батьки Деми впевнено будують плани на вечір. Тепер можуть.
Як швидко вдалося навчити Дему спати?
Серйозні зміни зі сном дитини ми побачили через 4 дні. Синові на той момент було 9 місяців, і до цього він спав тільки зі мною, засинав із грудьми і за ніч міг прокинутися до 7-8 разів. А тут я поклала його в ліжечко і за методикою, яку надіслав нам консультанта Sleep-expert, почала виходити з кімнати та повертатися через певні відрізки часу.
Син тоді заснув самостійно за годину, але все одно прокидався кілька разів до ранку і доводилося повторювати все заново. На другий день увечері Дема засинав уже без сліз і з кожним разом все легше. За три дні у нас нормалізувався нічний сон, і за тиждень – усі денні сни.
Найскладнішим був лише перший день і перша година. Нам здавалося, що він триває вічність.
Що тоді допомогло вам та синові заспокоїтися?
Коли я заходила до кімнати, Дема стояв у ліжечку і плакав. Я не брала на руки – просто підходила і гладила по спині і повторювала ту саму фразу: «Сину, ти все зможеш! Все добре. Мама поряд, тато поряд, ми тебе любимо».
Звичайно, було важко дивитись на те, як дитина плаче. Але я досить добре підготувалася до цієї роботи, налаштувалась, що це буде моя праця, праця чоловіка і насамперед нашої дитини. Я розуміла, або ми разом потерпимо 3-4 дні і далі вся сім'я буде солодко спати, або так і до школи висітимемо на грудях.
Мене також заспокоювала можливість заходити до дитини: то ти відчуваєш, що підтримуєш її. Допомогла підтримка консультанта Ірини, з якої ми розпочали цю роботу.
Першої доби я писала їй повідомлення, а Ірина знаходила правильні слова, які давали сил триматися. Вона хвалила мене за серйозний настрій, бажання не відступати від плану.
До того, як ми почали вчити Дему спати, Ірина надіслав мені документ на 16 сторінок, де детально було описано кожен крок. Майже всі мої питання були готові грамотні відповіді. Цей документ увесь час лежав у мене на тумбочці: щойно виникало питання, я відкривала і читала, що робити. Це теж заспокоювало.
Як оточуючі реагували на те, що ви працюєте з консультантом зі сну?
Близькі спочатку відмовляли – навіщо витрачати гроші, адже незабаром усе налагодиться, коли закінчимо ГВ. Але я ще до цього зрозуміла, що фраза «дитина сама переросла» – не зовсім коректна. Мама, хай і неусвідомлено, робила щось таке, що допомагає дитині зрозуміти – вона може спати окремо. Це ланцюжок певних дій, для кожного – свій.
Я щаслива, що ми живемо в той час, коли можна звертатися до професійних консультантів із різних питань. Коли я мав проблеми з ГВ, районний педіатр одразу запропонував суміш, а я не послухала і викликала консультанта з ГВ. І це було дуже правильне рішення.
У випадку зі сном я точно зрозуміла, що настав час діяти, коли одного разу вночі син прокинувся, поповз і впав з дивана, на якому ми обидва спали. Буквально наступного дня я написала у Sleep-expert. Я вже була занурена в цю тему, на 70% розуміла, які методики вони пропонують, що потрібно буде робити. І все одно хотіла отримати адресну професійну допомогу.
Головне, що мене підтримав чоловік. Одразу після народження сина ми з ним вирішили, що на кожну ситуацію ми матимемо свою думку і рішення ми прийматимемо лише вдвох. Ми до будь-якого питання підходили усвідомлено, читали багато книг і, якщо чогось не знали, шукали інформацію, реальні джерела, а краще кілька, на які могли покластися. На наш підхід та консультант звернула увагу.
Що змінилося з того часу, як дитина стала спати всю ніч?
На другу добу, коли Дема проспав 12 годин, мені було важко це усвідомити. Я була не у своїй тарілці: весь час хотіла до нього зайти, перевірити, чи він дихає. У мене теж була сильна прихильність спати з дитиною разом, тому перший місяць після таких кардинальних змін я просто звикала. Згодом уже могла багато зробити вдома, навіть без няні. Наприклад, спокійно приготувати вечерю, не бігаючи між Демою та сковорідкою. З'явився час на себе: я почала ходити на фітнес, могла ввечері піти на манікюр, салон або просто по магазинах.
Життя дуже сильно змінилося і від того, що ми перейшли на раннє укладання. Дема засинав всю ніч вже о 17.30 – 18.00. Щодня у нас був цілий вільний вечір.
Зараз ми з чоловіком можемо провести час удвох, навіть сходити в кіно, поки за сплячою Дьомою доглядає бабуся. Відкрилася купа можливостей. Коли дитина починає добре спати, ти згадуєш, що є й інше життя довкола. Знову вчишся знаходити час для себе.
Які висновки зробили, доки налагоджували сон дитини?
У мене загалом змінилися пріоритети. Тепер сон дитини завжди на першому місці. До цього я так ставилася до басейну. Ми плаваємо з місяця, і за будь-яких обставин я брала дитину, навіть якщо їй доводилося спати в машині. Втома і недосипання накопичувалися і виливались у безсонні ночі. Як тільки ми навчили його самостійного засинання і перейшли на раннє укладання, я дуже чітко почала стежити за часом. На мене, як на фрика, дивилися на дитячому майданчику, коли ми йшли спати о 5-6 вечора. Але я стратегію не змінювала.
Якби я зараз була вагітна, я б уважно вивчила тему сну у немовлят, постаралася б уникнути помилок при укладанні із самого початку. При цьому я не шкодую, що доволі довго ми з Демою спали разом. У мене були складні пологи – було важко вставати до дитини, тому я одразу забрала її до себе в ліжко. На той момент нам це було зручно. Я й зараз беру його до себе, коли він хворіє чи ріжуться зуби. Це добре заспокоює.
Що порадите мамам, які сьогодні почнуть навчати своїх малюків самостійному засинанню?
Я б порадила придумати заняття для себе, яке відверне від різних думок цієї ночі. Це може бути робота по дому, наприклад, готування або прасування. Тобто саме фізична праця, на якій ви зможете переключитися. Мені здається, марно читати або щось зовсім спокійне робити, поки малюк кличе (а першої ночі він так чи інакше спробує чинити опір новим правилам).
Дуже багато залежить від вашого настрою. Для себе особисто я зрозуміла, що багато проблем – у нас самих, у мамах. Ми самі не можемо відпустити якісь звички, тому діти продовжують поводитися так, як вели, їм це зручно. Робота зі сном – це не єдине завдання, з яким потрібно буде впоратися, поки дитина росте. Далі буде привчання до горщика, адаптація до дитячого садка, а потім уже й у школі. Наше завдання – виростити самостійних, дорослих, щасливих та здорових людей, і заради цього варто докласти зусиль.
