Альбумін — ключовий білок плазми крові. Одна його молекула містить до 600 різних амінокислот, а на частку альбуміну припадає приблизно 50–65 % усіх білкових фракцій плазми. Частина цього білка перебуває не в крові, а в лімфі, лікворі та міжклітинному просторі, утворюючи своєрідний резерв. У дитини концентрацію альбуміну визначають за допомогою біохімічного аналізу крові.
Від чого залежить концентрація сироваткового альбуміну
Референтні межі, формула розрахунку та результати в різних лабораторіях можуть відрізнятися. Причина в тому, що для дослідження використовують різні набори тестових систем і реактивів, а їхня чутливість неоднакова. Саме тому розшифровувати показники має та сама лабораторія, яка виконувала аналіз: лише вона знає, з якими саме реактивами працювала і які межі вважає нормою.

На концентрацію сироваткового білка впливають:
- рівень артеріального тиску;
- фізіологічний стан організму;
- фізичні навантаження.
Це означає, що один і той самий показник у різних дітей або навіть у однієї дитини в різні дні може відрізнятися, не свідчачи про захворювання.
Нормальні значення альбуміну в крові в дітей
Вміст білка в крові залежить від статі пацієнта, проте норми визначають лише за віком — вони однакові для хлопчиків і дівчаток. Орієнтовні вікові межі виглядають так:

| Вік дитини | Орієнтовні значення альбуміну |
|---|---|
| Від 1 тижня до 6 місяців | Найнижчі показники за весь дитячий вік |
| Після 6 місяців і до підліткового віку | Поступове зростання до рівня, близького до дорослого |
Конкретні цифри завжди беріть із бланка своєї лабораторії: саме там зазначено референтний інтервал для використаної тест-системи. Порівнювати результат, отриманий в одній лабораторії, з нормами іншої некоректно.
Про що свідчить відхилення від норми
Стан, за якого рівень білка перевищив норму, називають гіперальбумінемією. Для діагностики це відхилення не має істотного значення, трапляється воно рідко, але його вплив на організм не стає від цього менш помітним: якщо рівень білка вищий за норму, кров згущується, а це небезпечно.

Підвищений альбумін може вказувати на такі стани та патології:
- дегідратація (зневоднення) внаслідок блювання, діареї, рясного потіння;
- прийом великої кількості вітаміну А;
- кишкова непрохідність;
- прийом кортикостероїдів, бромсульфалеїну;
- гепатит або цироз печінки.
Коли зниження показника не є небезпечним
Шкоди для здоров’я немає, якщо показники знизилися під впливом тимчасових зовнішніх чинників — наприклад, через надлишок солі в раціоні, у післяопераційному періоді або під час інфекційного захворювання. У таких випадках рівень зазвичай повертається до звичного, коли минає причина.
Захворювання та стани, пов’язані з низьким альбуміном
Низький альбумін також є ознакою таких захворювань чи особливих станів організму:
- гострих запалень в організмі;
- збільшеної проникності капілярів;
- захворювань шлунково-кишкового тракту;
- синдрому мальабсорбції;
- токсичного гепатиту, гострої атрофії або цирозу печінки;
- застійної серцевої недостатності.
Жоден із цих пунктів не є самостійним діагнозом. Відхилення альбуміну — лише один із орієнтирів, який лікар зіставляє зі скаргами, оглядом дитини та іншими лабораторними показниками. Саме тому результат аналізу обговорюють із педіатром, а не тлумачать самостійно.











