Кров, що витікає з пошкоджених судин не назовні, а в замкнені порожнини тіла, називають паренхіматозною кровотечею. Її головна небезпека — організм не здатен спинити крововтрату власними силами. Без негайної лікарської допомоги такий стан швидко призводить до критичної втрати крові й загибелі.
Які органи називають паренхіматозними
Внутрішні органи людини поділяють на дві групи: порожнисті та паренхіматозні. Останні не мають порожнини, а складаються з функціональної тканини — паренхіми, вкритої щільною сполучнотканинною капсулою. Від капсули всередину відходять перегородки (трабекули), які ділять орган на часточки. Така будова забезпечує захист, але водночас робить неможливим природний спазм судин при пошкодженні.
До паренхіматозних органів належать:
- печінка;
- селезінка;
- нирки;
- підшлункова залоза;
- легені;
- передміхурова залоза та деякі інші.
Чому виникає внутрішня кровотеча
Паренхіматозні органи мають надзвичайно розвинену мережу кровоносних судин. Навіть незначне ушкодження здатне спровокувати масивну кровотечу. Усі причини можна згрупувати в кілька категорій:
- Травми. Тупий удар у живіт або грудну клітку, переломи ребер (уламки яких ушкоджують печінку чи легені), проникаючі поранення.
- Захворювання. Онкологічні пухлини на пізніх стадіях, туберкульоз та інші інфекції, що руйнують тканини.
- Розрив патологічних утворень. Кісти, доброякісні пухлини, аневризми судин, які живлять орган.
Кожен орган має характерні для нього механізми пошкодження. Узагальнимо їх у таблиці:
| Паренхіматозний орган | Характерні причини кровотечі |
|---|---|
| Печінка | Травмується уламками ребер при переломі. Можливий двоетапний розрив: спочатку кров накопичується під капсулою, а через кілька днів капсула розривається, і кров виливається в черевну порожнину. |
| Селезінка | Тупа травма або наскрізне поранення живота. Часто страждає при автомобільних аваріях та падіннях. |
| Нирки | Сильний прямий удар у поперек, здавлення, розрив кіст або пухлин. |
| Підшлункова залоза | Ускладнення панкреатиту, розрив кіст, злоякісні пухлини, тупа травма верхнього відділу живота. |
| Легені | Переломи ребер, проникаючі поранення грудної клітки, туберкульоз, рак легені. |
Чому паренхіматозна кровотеча настільки небезпечна
Головна загроза полягає у неможливості самостійної зупинки крові. У порожнистих органах або на поверхні тіла пошкоджена судина рефлекторно спазмується, а навколишні тканини стискають її, сприяючи утворенню тромбу. У паренхіматозних органах судини проходять усередині щільної маси клітин і не мають здатності до спазму. Крім того, сама структура органу не створює механічного тиску на місце розриву.
Кров, що виливається, просочує навколишні тканини або накопичується в порожнинах (черевній, плевральній), формуючи гематому. Без хірургічного втручання крововтрата триває, що призводить до:
- гострої анемії (різке падіння рівня гемоглобіну та еритроцитів);
- геморагічного шоку — критичного стану з падінням тиску та порушенням кровопостачання життєво важливих органів;
- поліорганної недостатності — відмови кількох систем організму через кисневе голодування.
Як розпізнати внутрішню кровотечу
Клінічна картина залежить від швидкості та об’єму крововтрати. При повільному витіканні симптоми можуть бути стертими. Однак існують загальні ознаки, які повинні насторожити:
- різка слабкість, швидка втомлюваність;
- виражена блідість шкіри та слизових оболонок;
- запаморочення, шум у вухах, потемніння в очах;
- холодний липкий піт;
- частий слабкий пульс і падіння артеріального тиску;
- відчуття спраги, сухість у роті;
- загальмованість або втрата свідомості.
Окрім загальних проявів, кожен уражений орган дає специфічні симптоми, які допомагають запідозрити джерело кровотечі:
| Орган | Специфічні симптоми |
|---|---|
| Печінка | Біль у правому підребер’ї, що може іррадіювати в плече, нудота, блювання з домішками крові, кров у калі. |
| Нирки | Інтенсивний біль у попереку, сеча червоного кольору (гематурія), нудота, блювання, підвищення температури. |
| Легені | Сильний сухий кашель, що переходить у вологий з харкотинням, яке містить прожилки або згустки крові, прискорене поверхневе дихання, хрипи, біль у грудях. |
| Селезінка | Напруження м’язів передньої черевної стінки, гострий біль у лівому підребер’ї, що віддає в ліве плече, задишка, нудота. |
З часом, через втрату заліза та еритроцитів, наростають ознаки анемії: задишка при найменшому навантаженні, серцебиття, ламкість нігтів і волосся. Від кисневого голодування найбільше страждають головний мозок і серце.
Перша допомога при підозрі на внутрішню кровотечу
Звичайні методи зупинки крові (пов’язка, джгут) у цьому випадку абсолютно неефективні. Єдине, що може врятувати людину — якнайшвидша доставка в хірургічний стаціонар. До приїзду швидкої допомоги необхідно:
- Викликати бригаду екстреної медичної допомоги або негайно транспортувати постраждалого до найближчої лікарні.
- Забезпечити горизонтальне положення з піднятими ногами — це покращує кровопостачання мозку та серця.
- Прикласти холод (лід, заморожені продукти, змочену холодною водою тканину) на ділянку ймовірного джерела кровотечі: праве або ліве підребер’я, поперек, грудну клітку. Холод спричинює звуження судин і може дещо сповільнити крововтрату.
- Не давати їсти та пити, оскільки може знадобитися екстрена операція під наркозом.
- Контролювати свідомість, пульс і дихання до прибуття медиків.
Працівники швидкої допомоги на місці вводять кровоспинні препарати, розпочинають внутрішньовенне вливання сольових розчинів для підтримки артеріального тиску та якнайшвидше доставляють пацієнта до лікарні.
Хірургічні методи зупинки кровотечі
Остаточно зупинити паренхіматозну кровотечу можна лише оперативним шляхом. Після термінового обстеження (аналізи крові, УЗД, рентген, за необхідності — комп’ютерна томографія) виконується екстрене хірургічне втручання. У неясних випадках може бути проведена діагностична лапароскопія для уточнення джерела кровотечі.
Основні хірургічні техніки:
- Електрокоагуляція. Припікання судин та поверхні органу електричним струмом, що спричинює швидке згортання білків і закупорку судин.
- Накладання спеціальних швів. Використовуються складні гемостатичні шви, які механічно стискають тканину разом із судинами.
- Застосування гемостатичних губок. Спеціальні матеріали, що накладаються на ранову поверхню, швидко всмоктують кров, набухають і створюють механічний бар’єр, одночасно активуючи фактори згортання.
- Емболізація судини. Через катетер у судину, що живить ушкоджену ділянку, вводять мікроскопічні спіралі або частки, які перекривають кровотік.
- Резекція. Видалення частини або всього органу, коли інші методи неефективні (наприклад, спленектомія при розриві селезінки).
Паралельно з операцією проводиться інтенсивна терапія: переливання донорської крові, еритроцитарної маси, плазми, сольових розчинів. Головна мета — не лише заповнити об’єм втраченої рідини, а й запобігти розвитку ДВС-синдрому (порушення згортання крові) та поліорганної недостатності. Після стабілізації стану пацієнта переводять у відділення реанімації для подальшого спостереження та лікування.
Своєчасне розпізнавання симптомів внутрішньої кровотечі та негайне звернення по медичну допомогу — єдиний шанс на порятунок при пошкодженні паренхіматозних органів. Жоден домашній засіб не здатен зупинити таку кровотечу.
