Біль у долонях і ступнях, що виникає після гарячої ванни або фізичного навантаження, не завжди є реакцією на втому. Коли до цього додаються дрібні синюваті плями на шкірі, а з віком приєднуються проблеми з нирками чи серцем, лікарі можуть запідозрити рідкісне спадкове порушення — хворобу Фабрі. Цей стан відомий також під назвами дифузна універсальна ангіокератома, спадковий дистонічний ліпідоз або хвороба Андерсена. Частота народження варіюється в межах від 1:476 000 до 1:117 000, що робить його одним із небагатьох лізосомних захворювань із доведеним ефективним лікуванням.
Що відбувається в організмі при хворобі Фабрі
В основі синдрому лежить порушення ліпідного обміну. Через неповне розщеплення глікосфінголіпідів ці речовини поступово накопичуються всередині клітин. Найбільше страждають три типи тканин:
- ендотеліальні судини — внутрішня вистилка артерій, вен і капілярів;
- гладком’язові клітини судинної стінки;
- клітини центральної нервової системи.
Накопичення ліпідів спричиняє хронічне запалення, потовщення судинної стінки та порушення кровопостачання органів. Саме тому хвороба з часом зачіпає нирки, серце і мозок, навіть якщо перші симптоми здавалися суто шкірними.
Генетична причина та механізм успадкування
Причина хвороби Фабрі — мутаційні зміни гена GLA. Він розташований на довгому плечі статевої Х-хромосоми і складається з семи ділянок (екзонів) довжиною 92–291 пар основ. Цей ген кодує фермент альфа-галактозидазу А, без якого розщеплення певних жирів стає неможливим.
Синдром Фабрі належить до Х-зчеплених патологій із домінантним принципом успадкування, однак із неповною проявністю в жінок. Щоб зрозуміти ризики для нащадків, варто пам’ятати кілька правил:
- Жінка має дві Х-хромосоми, чоловік — одну Х та одну Y.
- Дитина завжди отримує Х-хромосому від матері; від батька — або Х (тоді народиться дівчинка), або Y (тоді хлопчик).
- Оскільки мутація міститься в Х-хромосомі, жінка-носій передає дефектний ген із імовірністю 50% кожній дитині, незалежно від статі.
- Чоловік із хворобою Фабрі передасть мутантний ген усім своїм донькам (бо віддає їм свою єдину Х-хромосому), але жодному синові (сини отримують від нього Y-хромосому).
У хлопчика, який успадкував дефектну Х-хромосому від матері, розвивається класичний тип синдрому Фабрі — він є гемізиготним носієм, оскільки не має другої, здорової копії гена. У дівчат ситуація інакша: вони можуть отримати мутацію від матері або батька, але друга Х-хромосома частково компенсує дефект. Тому в гетерозиготних носіїв хвороба часто проявляється м’якше, починається пізніше і має атиповий перебіг.
Як проявляється хвороба: від шкірних змін до системних уражень
Перші ознаки зазвичай з’являються в ранньому дитинстві, проте через неспецифічність симптомів правильний діагноз нерідко встановлюють лише після 10 років. Із віком клінічна картина стає яскравішою, хоча в кожного пацієнта вона залишається суто індивідуальною.
Зовнішній вигляд і шкірні симптоми
Одним із найпомітніших проявів є ангіокератоми — дрібні плями від червоного до синюватого кольору, які можуть бути плоскими або злегка піднесеними над поверхнею шкіри. Висип зазвичай локалізується:
- на пальцях рук;
- на сідницях та навколо пупка;
- у паховій ділянці;
- на колінах та ліктях.
Обличчя уражається рідко, хоча висип здатен поширюватися на кон’юнктиву очей і ротову порожнину. З віком плями поступово збільшуються, і їх може супроводжувати незначне свербіння.
Крім шкірних змін, у частини пацієнтів формується характерний фенотип, що нагадує акромегалію: виступаючі лобові бугри та супраорбітальні дуги, збільшені губи, випнута нижня щелепа, запала перенісся. Згодом можуть розвиватися деформації міжфалангових суглобів кистей і стоп.
Особливості больового синдрому
Головною ознакою хвороби є біль. Найчастіше він виникає вже у 2-річному віці та з часом прогресує. Провокують больові епізоди стреси, перегрів тіла, зміни погоди, втома та фізичні вправи. Виділяють два характерних типи болю:
- Нейропатичний біль, або акропарестезія — відчуття печіння та поколювання в долонях і ступнях, яке може тривати годинами.
- Криз Фабрі — напад пекучого, сильного болю, що починається в долонях чи ступнях і здатен поширюватися на інші частини тіла. Такий криз часто потребує невідкладної допомоги.
Неврологічні порушення
Накопичення сфінголіпідів у судинах мозку порушує мозковий кровообіг. Це призводить до різноманітних неврологічних симптомів, серед яких:
- уповільнення розумових процесів;
- геморагічний або ішемічний інсульт — одне з найнебезпечніших ускладнень;
- посилене потовиділення (гіпергідроз) або, навпаки, його зниження;
- проблеми з пам’яттю та концентрацією уваги;
- порушення координації рухів.
Сучасна тактика лікування та прогноз
Оскільки хвороба має генетичну природу, повністю вилікувати її наразі неможливо. Однак прогноз вважається умовно сприятливим за умови постійної замісної терапії. Вона дає змогу запобігти розвитку небезпечних ускладнень і суттєво покращити якість життя. Без лікування більшість випадків із тяжкими ускладненнями закінчуються летально.
Основа лікування — довічне ферментозаміщення препаратами, що містять альфа-галактозидазу А. Найчастіше використовують два лікарські засоби:
- Фабразіма (агалсідаза-бета) — синтезується з яєчників китайських хом’яків.
- Реплагала (агалсідаза-альфа) — виробляється на основі фібробластів людської шкіри.
Обидва препарати вводять внутрішньовенно. Дозування суворо визначає лікар, враховуючи індивідуальні особливості пацієнта. Стандартна схема передбачає інфузії двічі на місяць.
Додатково призначають симптоматичну терапію, що допомагає контролювати біль, артеріальний тиск і захищати нирки. У схему можуть входити:
- нестероїдні протизапальні препарати для зменшення больового синдрому;
- антигіпертензивні засоби для контролю тиску;
- блокатори рецепторів ангіотензину для захисту нирок.
Ранній початок замісної терапії — ключ до уповільнення прогресування хвороби. Тому при підозрі на синдром Фабрі важливо якомога швидше звернутися до лікаря-генетика або спеціалізованого центру, де можна провести необхідні обстеження та розпочати лікування.
