Пароксизмальна форма фібриляції передсердь – ознаки та медикаментозна терапія, дієта та прогноз

Синонім поняття «фібриляція передсердь» – миготлива аритмія. Це одна з найпоширеніших форм порушення серцевого ритму. Пацієнти можуть жити з такою патологією, не відчуваючи жодних суб'єктивних відчуттів. Це небезпечно, оскільки миготлива аритмія може призводити до розвитку тромбоемболії та тромбоемболічного синдрому. Пароксизмальна фібриляція відрізняється змінним характером – напади тривають від кількох секунд на тиждень, тобто. продовжуються непостійно. Захворювання лікують за допомогою медикаментів, а у тяжких випадках – хірургічними способами.

Що таке пароксизмальна форма фібриляції передсердь

У медицині фібриляцією передсердь називають неузгоджені порушення міокарда передсердь до 350-700 разів на хвилину без повноцінного їх скорочення. Залежно від конкретного показника частоти під терміном «миготлива аритмія» мають на увазі дві форми передсердних аритмій:

  • Мерехтіння передсердь. При ній міокардом хаотично поширюються імпульси високої частоти. Надзвичайно швидко та неузгоджено скорочуються лише окремі волокна.
  • Тремтіння передсердь. У цьому випадку волокна серцевого м'яза скорочуються повільніше порівняно з фібриляцією (мерехтінням) – до 200–400 разів на хвилину. Передсердя все ж таки працюють, але до шлуночкового міокарда доходить лише частина їх імпульсів. В результаті вони працюють повільніше. Порушення гемодинаміки за такого виду фібриляції менш значні.

Імпульси впливають не на всі м'язові волокна серця, через що відбувається порушення роботи окремих серцевих камер. Така форма порушення ритму становить 2% від усіх видів аритмій. Фібриляція передсердь буває кількох видів:

  • вперше виявленою – характеризується першим у житті виникненням незалежно від тривалості та тяжкості;
  • пароксизмальної (змінної) – лікарі виявляють її, якщо збої у роботі серця тривають не більше тижня;
  • персистуючою – ця форма не закінчується мимовільно протягом тижня і потребує медикаментозного лікування;
  • тривало персистуючою – триває більше 1 року навіть за обраного методу корекції ритму;
  • постійної – характеризується хронічним перебігом, у яких спроби відновити ритм виявилися безуспішними.

Напади пароксизмальної фібриляції частіше припиняються протягом 2 діб. Коли порушення ритму зберігаються протягом більше тижня, діагностується постійна миготлива аритмія. Пароксизм фібриляції передсердь має окремий код МКХ-10 – I 48.0. Він вважається початковою стадією, оскільки без лікування спричиняє хронічні порушення серцевого ритму.

Причини

Лікарі відзначають, що пароксизмальна фібриляція передсердь виникає не лише на тлі серцевих патологій. Часто причиною є неправильний спосіб життя. Це стосується неконтрольованого прийому медикаментів (глікозидів), стресів, зловживання алкоголем, виснаження нервової системи та фізичних навантажень. Перелічені фактори ведуть до порушень роботи серця, включаючи пароксизмальну фібриляцію передсердь. Інші причини її виникнення:

  • недостатність серця;
  • есенціальна гіпертензія із збільшенням маси серцевого м'яза;
  • стан після операції;
  • слабкий синусовий вузол;
  • цукровий діабет;
  • недолік калію та магнію;
  • ішемічна хвороба серця;
  • перикардит, ендокардит, міокардит (запальні захворювання серця);
  • гіпертрофічна та (або) дилатаційна кардіоміопатія;
  • порок серця, вроджений чи набутий;
  • синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта;
  • інфекційні захворювання.

Пароксизмальна форма фібриляції передсердь - ознаки та медикаментозна терапія, дієта та прогноз

Класифікація патології

За однією з класифікацій фібриляція ділиться на дві форми: мерехтіння та тріпотіння. У першому випадку частота скорочень серця перевищує 300 ударів за хвилину, але скорочуються не всі волокна міокарда. Пароксизм тріпотіння передсердь спричиняє їх скорочення до 300 разів/хв. Синусовий вузол у своїй повністю припиняє своєї роботи. З цього можна зрозуміти, що частота скорочень при мерехтінні вище, ніж при тріпотінні.

Окремо варто відзначити рецидивний тип пароксизму фібриляцій. Його відмінність – періодичне повторення у часі. Особливості такої миготливої аритмії:

  • спочатку напади з'являються нечасто, тривають кілька секунд або хвилин і практично не турбують людину;
  • надалі їх частота збільшується, через що шлуночки дедалі більше зазнають кисневого голодування.

Більшість пацієнтів із миготливою аритмією вже перебувають на обліку у кардіолога з вродженими або набутими захворюваннями серця. Інша класифікація фібриляції передсердь поділяє її на види з урахуванням фактора скорочення шлуночків:

  • Тахісістолічна. Цій формі властиве найбільша кількість скорочень шлуночків – 90-100 ударів за хвилину. Людина сама відчуває, що серце працює неправильно. Це проявляється почуттям нестачі повітря, постійною задишкою, болем у грудях та нерівномірністю пульсу.
  • Нормосистолічна. Характеризується невеликою кількістю скорочень шлуночків – 60-100 ударів на хвилину. Відрізняється сприятливішим прогнозом.
  • Брадисистолічна. Частота скорочень шлуночків найменша – не перевищує 60 ударів за хвилину.

Симптоми

Пароксизмальна форма миготливої аритмії має кілька характерних ознак, що відображають стан погіршення кровопостачання головного мозку. Першими з них з'являються такі симптоми:

  • тремтіння;
  • холод у кінцівках;
  • Загальна слабкість;
  • раптова поява сильного серцебиття;
  • відчуття ядухи та підвищеного потовиділення;
  • ціаноз – синюшний відтінок губ.

Тяжкий напад може супроводжуватися запамороченням, непритомністю та панічними атаками. Людина у своїй відчуває різке погіршення стану. Приступ закінчується посиленою перистальтикою кишечника та рясним сечовипусканням. Всі інші ознаки зникають, як тільки синусовий ритм приходить у норму. Деякі пацієнти, навпаки, можуть навіть не помітити, що у них миготлива аритмія. При безсимптомному перебігу патологію діагностують лише у кабінеті лікаря.

Ускладнення

Небезпека миготливої аритмії полягає в тому, що кров при ній виштовхується із серця нерівномірно. Внаслідок такого процесу в деяких відділах міокарда вона може застоюватися, що призводить до утворення тромбів. Вони легко прилипають до стінки передсердь. При постійній аритмії це може спричинити застійну серцеву недостатність. Через тромбоз артерій високий ризик розвитку гангрени.

Напад аритмії, що тривав понад 48 годин, викликає інсульт. До можливих ускладнень пароксизмальної фібриляції передсердь також належать:

  • тромбоемболія;
  • персистуюча або постійна миготлива аритмія;
  • набряк легенів;
  • ішемічний інсульт;
  • аритмогенний шок;
  • дилатаційна кардіоміопатія;
  • серцева астма.

Діагностика

Під час первинного огляду кардіолог виявляє неритмічність пульсу та ритму серця. Між серцевими скороченнями та пульсом при аускультації чути різницю. Додатково лікар дізнається у пацієнта про наявність супутніх захворювань серця, з'ясовує характер симптомів та час їх появи. Стандартом при діагностиці миготливої аритмії є електрокардіографія (ЕКГ). Ознаки цієї патології:

  • реєстрація замість зубців Р хвиль fc, що мають частоту 350-600 разів на хвилину;
  • різні інтервали RR і натомість незміненого шлуночкового комплексу.

Миготлива аритмія підтверджується, якщо хоча б в одному відведенні кардіограми спостерігаються зазначені ознаки. Крім ЕКГ, використовуються такі методи діагностики:

  • Холтерівське моніторування. Процедура полягає у безперервному реєстрації серцевої динаміки на ЕКГ протягом дня. Добове моніторування проводять за допомогою апарату Холтер, названий на честь Нормана Холтера, його винахідника.
  • УЗД серця (ехокардіографія). Допомагає виявити вади клапанів, структурні зміни міокарда, внутрішньопередсердні тромби.
  • Велоергометрія. Це проба з фізнавантаженням на апараті ЕКГ. За рахунок такого дослідження лікар може зрозуміти справжню частоту серцевих скорочень.

Лікування пароксизмальної форми фібриляції передсердь

Для призначення адекватної терапії лікар обов'язково визначає причину виникнення пароксизмальної фібриляції. Якщо вона з'явилася вперше і проходить самостійно, пацієнту рекомендується дотримуватись правил профілактики наступних нападів:

  • усунення проблем із травленням;
  • заповнення нестачі магнію та калію;
  • прийом ліків, що знімають емоційну перенапругу;
  • заняття лікувальною гімнастикою;
  • відмова від алкоголю та куріння;
  • зниження маси тіла за наявності зайвої ваги;
  • введення в режим більшого часу відпочинку.

Якщо напади повторювалися вже кілька разів, лікар призначить серйознішу терапію. Перед фахівцем у цьому випадку стоїть вибір: домагатися нормалізації ритму серця або зберегти аритмію, але стабілізувати частоту серцебиття. Згідно зі статистикою, обидва способи лікування ефективні. Навіть при збереженій аритмії за рахунок контролю пульсу лікарям вдається покращити показники виживання та знизити частоту розвитку тромбоемболії.

План лікування встановлюється індивідуально, виходячи з причини фібриляції передсердь, віку пацієнта та наявності у нього супутніх патологій. З урахуванням цих критеріїв терапія може включати:

  • медикаментозне підтримання цільової частоти пульсу;
  • кардіоверсію – нормалізацію ритму за допомогою електричного струму;
  • прийом антикоагулянтів для профілактики тромбоутворення;
  • хірургічне втручання при неефективності консервативної терапії передбачає видалення патологічних вогнищ міокарда.

Препарати

При пароксизмальній фібриляції передсердь, що вперше виникла, лікарі роблять спробу її купірувати. З цією метою проводиться медикаментозна кардіоверсія антиаритмічними препаратами:

  • І класу – Флекаїнід, Пропафенон, Хінідін, Новокаїнамід;
  • ІІІ класу – Аміодарон, Нібентан, Дофетилід, Ібутілід.

Перше в житті внутрішньовенне запровадження антиаритмічних препаратів здійснюється під контролем моніторування ЕКГ. Ефективним серед таких ліків вважається Новокаїнамід, заснований на прокаїнаміді. Схема його застосування:

  • дозування медикаменту – 1000 мг протягом 8-10 хвилин внутрішньовенно струминно;
  • для процедури препарат розводять до 20 мл ізотоничним розчином хлориду натрію;
  • введення припиняють після відновлення синусового ритму;
  • вливання здійснюють при горизонтальному положенні пацієнта.

Перевага Новокаїнаміду – у перші 30–60 хвилин у 40–50% пацієнтів усувається пароксизм фібриляції передсердь. Іншим показано повторне введення препарату. Новокаїнамід заборонений при аритмії на тлі передозування глікозидами, лейкопенії, АВ-блокаді 2-3 ступеня. Побічні ефекти препарати:

  • Атаксія;
  • судоми;
  • міастенія;
  • депресія;
  • головні болі;
  • галюцинації.

Пароксизмальна форма фібриляції передсердь - ознаки та медикаментозна терапія, дієта та прогноз

Якщо в анамнезі пацієнта є відомості про ефективність Новокаїнаміду або іншого з перерахованих препаратів, йому віддають перевагу. При тривалості нападу менше 48 годин допускається його усунути без антикоагулянтної підготовки, хоча введення нефракціонованого Гепарину або низькомолекулярних гепаринів внутрішньовенно буде в цьому випадку виправдане. Дозування – 4000–5000 ОД.

Якщо пароксизмальна фібриляція триває більше 2 діб, то високий ризик розвитку тромбоемболії. У такій ситуації перед відновленням синусового ритму пацієнту призначають такі препарати:

  • антикоагулянти – Ксарелтон, Гепарин, Фраксіпарін, Варфарин, Фондапарінукс, Прадаксан;
  • антиагреганти – Ацетилсаліцилова кислота, Аспірин, Ацекардол;
  • низькомолекулярні гепарини – Надропарин, Еноксапарин, Гепарин.

Найстабільнішим препаратом із групи антикоагулянтів вважається Варфарин. Препарат заснований на однойменному компоненті. Варфарин призначають перед відновленням синусового ритму разом із низькомолекулярними гепаринами (Еноксапарином, Надропарином). Протизгортальна дія препарату проявляється через 36-72 години. Максимум терапевтичного ефекту спостерігається на 5-7 день після початку прийому. Схема прийому Варфаріна:

  • по 5 мг на добу (2 таблетки) перші 4 дні;
  • на 5-й день визначають МНО (INR, міжнародне нормалізоване відношення – показник функціонування системи гемостазу (згортання крові));
  • відповідно до отриманих результатів дозу коригують до 2,5-7,5 мг на добу.

Якщо купірування аритмії пройшло успішно, Варфарін продовжують приймати протягом місяця. З побічних ефектів виділяються кровоточивість, біль у животі, діарея, анемія, збільшення активності ферментів печінки. Протипоказання до використання Варфарину:

  • аневризм артерій;
  • гостра кровотеча;
  • виразка шлунка або 12-палої кишки;
  • бактеріальний ендокардит;
  • гострий ДВЗ-сиднром;
  • перші триместр вагітності та останні 4 тижні виношування плода;
  • тромбоцитопенія;
  • люмбальна пункція;
  • злоякісна гіпертензія.

Якщо лікарем було обрано тактику не збереження аритмії та ушкодження частоти серцевих скорочень, то пацієнту призначають не кардіоверсію, а антиаритмічні препарати. Мета їх застосування – збереження пульсу лише на рівні трохи більше 110 ударів на хвилину може спокою. Для забезпечення такого ефекту використовуються такі групи ліків:

  • Бета-адреноблокатори: Анапрілін, Кордарон. Знижують вплив адреналіну на бета-адренорецептори, за рахунок чого зменшують частоту та силу серцевих скорочень.
  • Серцеві глікозиди: Дігоксин. Зазначений препарат має антиаритмічну та кардіотонічну дію. Підвищує скорочувальну здатність серця, зменшує потребу клітин міокарда в кисні.
  • Антагоністи кальцію: Верапаміл, Ділтіазем. Уповільнюють процес проникнення цього електроліту через канали, за рахунок чого розширюються коронарні та периферичні судини. Використовуються за наявності протипоказань до бета-блокаторів.
  • Ліки на основі калію та магнію: Магнерот. Цей препарат підвищує стійкість кардіоміоцитів (клітин серця) до стресу, має пригнічуючу дію на нервово-м'язову передачу.

Для запобігання розвитку ішемічного стану міокарда додатково проводиться метаболічна терапія. Для неї використовують один із наступних препаратів-кардіопротекторів:

  • Мілдронат;
  • Продуктував;
  • Аспаркам;
  • Рибоксин;
  • Кокарбоксілаза.

Електрична кардіоверсія

Окрім медикаментозної існує і електрична кардіоверсія. Це відновлення синусового ритму у вигляді дії електричного струму. Така кардіоверсія показана при наростанні у пацієнта з гострою серцевою недостатністю або відсутності результатів після медикаментозного лікування. Електрична нормалізація ефективніша, але й болючіша. Тому процедура проводиться під загальним наркозом або на фоні прийому седативних засобів.

Синусовий ритм відновлюється за рахунок кардіовертера-дефібрилятора. Він посилає у серце електричний імпульс, який синхронізований із зубцем R. Електрична кардіоверсія проводиться зовнішньо за допомогою дії розряду на шкіру. Існує і внутрішньосерцева версія такої процедури. Вона показана за неефективності поверхневої кардіоверсії. Залежно стану пацієнта йому призначають:

  • Планову кардіоверсію. Протягом 3 тижнів до та 4 тижнів після пацієнта приймає Варфарин. Планова процедура показана пацієнтам, у яких аритмія або триває більше 2 діб, або її тривалість невідома.
  • Термінову кардіоверсію. Проводиться при тривалості пароксизму менше 48 годин та наявності тяжких розладів кровообігу, наприклад, гіпотонії. Додатково обов'язково вводиться гепарин чи його низькомолекулярні аналоги.

Хірургічні методи

При неефективності медикаментозного та електроімпульсного лікування або частих рецидивах пароксизмальної фібриляції лікарі проводять хірургічне втручання. Це крайній метод терапії, який передбачає видалення вогнищ аритмії. Лікування проводиться методом абляції – руйнування патологічних областей серця шляхом запровадження катетера, що проводить електричний струм. Способи проведення такої операції:

  • Без розтину грудної клітки. Катетер у разі вводиться через стегнову артерію і прямує у серце, де електричним струмом і руйнується осередок аритмії.
  • З розтин грудної клітки. Це традиційний спосіб, який застосовується найчастіше. Нестача полягає у тривалому відновлювальному періоді.
  • Із встановленням кардіовертера. Це спеціальний апарат, який імплантують у серце. Прилад не попереджає аритмію, а усуває її у разі виникнення.

Дієта

Пароксизмальна форма фібриляції передсердь потребує обов'язкового дотримання дієти. Вона допомагає запобігти повторним нападам та можливим ускладненням. Раціон складають із упором на продукти, що містять калій, магній, кальцій. Ці мікроелементи необхідні нормальної роботи серцево-судинної системи. Їх містять такі продукти:

  • висівковий або зерновий хліб;
  • гречана крупа;
  • бобові – спаржева квасоля;
  • насіння гарбуза та соняшника;
  • пшеничні висівки;
  • какао;
  • паростки пшениці, соя;
  • червоний рис;
  • овес та вівсянка;
  • картопля;
  • банани;
  • кінза;
  • тверді сорти сиру;
  • жирний домашній сир;
  • горіхи;
  • рибне філе;
  • кисломолочні продукти;
  • рослинна олія.

Відмовитися при миготливій аритмії потрібно від цукру, солодощів, газування, енергетиків. Під заборону потрапляють кухонна сіль, жирні продукти. Уникати слід і наступних видів їжі:

  • домашньої сметани;
  • яєчні;
  • гострих страв;
  • спецій;
  • консервованих продуктів;
  • жирного м'яса;
  • копченості;
  • шоколаду;
  • маринадів;
  • наваристих м'ясних бульйонів;
  • сала;
  • алкоголю.

Пароксизмальна форма фібриляції передсердь - ознаки та медикаментозна терапія, дієта та прогноз

Прогноз

Якщо відновлення ритму після пароксизму пройшло успішно, то прогноз сприятливий. За дотримання всіх терапевтичних рекомендацій пацієнт зможе вести своє звичайне життя. Коли пароксизмальна фібриляція передсердь перейшла у постійну форму, прогноз погіршується. Особливо це стосується людей, які ведуть активний спосіб життя. Через кілька років при постійній миготливій аритмії розвивається серцева недостатність. Це значно обмежує рухову активність людини.

Профілактика рецидивів

Повноцінне життя при миготливій аритмії можливе. Важливо дотримуватись відповідної дієти, забезпечувати регулярну фізичну активність, лікувати наявні захворювання серця та судин. До профілактичних заходів попередження повторних пароксизмів відносяться:

  • відмова від стимуляторів, таких як кофеїн, нікотин, алкоголь;
  • дотримання схеми прийому ліків, призначеної лікарем;
  • регулярне проходження профоглядів;
  • виключення сильних стресів та переживань;
  • дотримання режиму роботи та відпочинку.

Відео

EuroMD
Додати коментар