Сечівник у чоловіків служить для виведення назовні сечі і сперми. Довжина уретри – 18-20 см. Анатомічно у каналі виділяють три відділи: простатичний, перетинчастий, спонгіозний. Одним із симптомів урологічної патології є печіння при сечовипусканні.
Чи потрібно звертатися до лікаря під час паління
Нормальне сечовипускання не завдає хворобливих чи неприємних відчуттів. При різних патологічних процесах з'являється дизурія – симптомокомплекс, що включає різь, біль та печіння.
Поява різкого сильного болю в попереку, боці, частих хворобливих сечовипускань з домішками крові сигналізує про ниркову кольку або загострення сечокам'яної хвороби. У цьому випадку слід викликати швидку допомогу. Звернутися до уролога слід з появою:
- біль у ділянці лобка;
- тягнуть неприємні відчуття у нижній частині живота;
- болі в пахвинній ділянці та промежини;
- гематурії;
- піурії;
- різь отвори уретри при проходженні нею сечі;
- печіння у зовнішній частині уретри після закінчення акта сечовипускання.
Причини хворобливого сечовипускання у чоловіків
Основні причини дизурії умовно поділяються на дві групи: неінфекційні та інфекційно-запальні.
До першої групи відносять травматичну чи хімічну дію на уретру, нейрогенні порушення, сечокам'яну хворобу, пухлини. Інфекційно-запальна етіологія передбачає наявність таких патологій:
- цистит;
- венеричні захворювання;
- простатит;
- уретрит.
Кожному захворюванню відповідає ряд характерних йому супутніх симптомів. Особливості клінічного прояву допомагають правильно встановити першопричину нарущення сечовипускання та розпочати лікування.
Супутня симптоматика
Залежно від причини, неприємні відчуття у сечівнику у чоловіків супроводжуються іншими симптомами:
Захворювання | Супутні ознаки |
---|---|
Цистит |
|
Венеричні захворювання |
|
Простатит |
|
Запалення уретри |
|
Мочекам'яна хвороба |
|
Діагностика та лікування дизурії
Тактика лікування залежить стану пацієнта, характеру супутніх симптомів. Для встановлення причин дизурії проводять такі обстеження:
- загальний та біохімічний аналіз сечі, крові;
- пробу сечі за Нечипоренком, Земницьким;
- ультразвукове обстеження нирок, сечоводів, сечового міхура;
- оглядову урографію;
- бактеріологічний посів сечі;
- дослідження мазка із уретри;
- стинтиграфію нирок;
- томографію нирок;
- екскреторну урографію.
Цистит
Запалення слизової оболонки сечового міхура. Викликається кишковою паличкою, стрептококами, стафілококами та іншою умовно патогенною флорою. Цистит часто спровокований тривалим переохолодженням, введенням сечового катетера або імунодефіцитними станами. Захворювання протікає у хронічній чи гострій формі. Основа лікування – антибактеріальна, протизапальна та симптоматична медикаментозна терапія.
Венеричні захворювання
Різь при сечовипусканні у чоловіків супроводжує венеричні інфекції:
- кандидоз;
- гонорею;
- хламідіоз;
- герпес.
Венеричні захворювання вимагають специфічного лікування – антибіотикотерапії, застосування противірусних та протизапальних медикаментів. Перед призначенням лікарської терапії необхідне точне визначення збудника.
Простатит
Запальне ураження тканин передміхурової залози. Розвивається з кількох причин:
- переохолодження;
- малорухливий спосіб життя;
- запори;
- порушення нормального ритму статевої активності;
- цистит;
- пієлонефрит;
- статеві інфекції.
Лікування захворювання комплексне. Призначають протизапальні препарати, антибіотики, курси масажу простати та фізіотерапії. При розвитку абсцесу передміхурової залози необхідне хірургічне лікування – трансректальне або трансуретральне розтин та дренаж гнійника.
Запалення уретри
Інфекційні уретрити поділяються на два типи: специфічні та неспецифічні. У першому випадку захворювання викликане збудниками венеричних інфекцій (гонококи, трихомонади, хламідії та ін.). Неспецифічний уретрит – наслідок ураження умовно-патогенною флорою (стафілококом, стрептококом).
Тактика терапії визначається типом збудника. Лікування включає антибіотикотерапію, введення в уретру розчинів нітрату срібла, коларголу, заходи, спрямовані на нормалізацію імунної системи.
Мочекам'яна хвороба
Урологічна патологія, проявляється формуванням каменів у різних відділах сечовидільної системи. Відзначається схильність до тяжкого рецидивуючого перебігу. Виділяють три групи факторів, що схиляють:
Зовнішні | Місцеві внутрішні | Загальні внутрішні |
---|---|---|
|
|
|
Для лікування сечокам'яної хвороби застосовують хірургічне лікування та консервативну терапію. Схема терапії визначається урологом залежно від стану пацієнта, розташування та розміру каменю. Для видалення конгломератів проводять хірургічним шляхом. Якщо каміння утворено солями сечової кислоти, їх можна розчинити, застосовуючи цитратні суміші. При розвитку больового синдрому застосовують спазмолітичні засоби та ненаркотичні аналгетики.