Періанальний дерматит у дітей та дорослих

Найпоширенішим дерматитом, що виявляється у дітей під час амбулаторного візиту до педіатра, є періанальний. Через специфіку патогенезу це захворювання частіше розвивається в дитячому віці, але дорослі теж схильні до ризику запалення шкіри в цій чутливій області. При своєчасному та адекватному лікуванні прогноз одужання сприятливий, але самолікування чи ігнорування симптомів хвороби призводить до серйозних ускладнень.

Що таке періанальний дерматит

Група захворювань, пов'язана із запальними ураженнями шкіри, називається дерматити. В основі етіології хвороб цієї групи лежить алергічна реакція організму на дратівливі фактори фізичної, хімічної чи біологічної природи. Якщо запалення розвивається на ділянці, розташованій у безпосередній близькості до заднього проходу, цей дерматит називається періанальним.

Запальне ураження шкіри біля анусу відноситься до неспецифічних патологій періанальної області. Дерматит може розвинутися в осіб усіх вікових категорій незалежно від статі. Причини, через які з'являється запалення навколо анального отвору у дорослого та дитини, відрізняються, як і тактика лікування цієї хвороби, але клінічна симптоматика при цьому однотипна.

Причини

Механізм запалення шкіри навколо анусу запускається у відповідь на дію патогенних подразників або інші пошкодження. Чинниками, що провокують розвиток запального процесу у дорослих, можуть виступати:

  • недотримання правил особистої гігієни;
  • тривалий або регулярний вплив дратівливого характеру, що надається на шкіру ануса, – їзда на велосипеді, мотоциклі, машині, коні, носіння білизни з штучних тканин (синтетика, латекс) тощо;
  • хронічні (в т.ч. імуноопосередковані) запальні захворювання шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) – гранулематозний ентерит, виразковий коліт, парапроктит та ін;
  • глистні інвазії (гельмінтози) – найпоширенішим видом є ентеробіоз;
  • порушення цілісності шкірних покривів періанальної області – механічні пошкодження шкіри можуть виникнути внаслідок розчісування, тріщин (при геморої), розриву тромбованих вузлів;
  • стани, за яких створюються сприятливі умови для проникнення інфекційних агентів, – знижений імунітет, дисбактеріоз унаслідок безконтрольного прийому лікарських засобів, що пригнічують мікрофлору кишечника (антибіотики, глюкокортикостероїди);
  • пряма дія алергенів на шкіру періанальної області – засоби гігієни, пральний порошок, препарати зовнішньої дії;
  • тривала діарея, енкопрез (нетримання калу) – може виникати внаслідок деяких захворювань чи розвитку гормонопродукуючих пухлин.

Підвищений ризик розвитку дерматиту в анальній області схильні до людей похилого віку та особи, які мають зайву вагу, занадто високу активність потових залоз (гіпергідроз), гіперчутливість до алергенів. У новонароджених дітей запальний процес може розвинутись через:

  • невчасної зміни підгузника;
  • пошкодження ніжної шкіри малюка під час догляду;
  • контакту поверхні шкіри ануса із брудним одягом;
  • алергії на миючі засоби, що застосовуються для прання дитячих речей.

Періанальний дерматит у дітей та дорослих

Періанальний дерматит у дитини

Запальний процес перианальной області розвивається в дітей віком частіше, ніж в дорослих, що з високої чутливістю ніжної шкіри новонародженого до подразникам. Малята, що знаходяться на грудному вигодовуванні, рідше хворіють на цю недугу. Основним сприятливим чинником появи висипу в дітей віком є тривалий контакт шкіри з вологою (випорожненнями). Несвоєчасна зміна пелюшок або підгузників призводить до накопичення в них сечі та калових мас, внаслідок чого відбувається мацерація (розм'якшення) рогового шару шкіри та втрата їм бар'єрних функцій.

Протягом 3 днів від початку запального процесу у 45-75% немовлят відбувається колонізація висипань грибками роду Кандіда. При сильно ослабленому імунітеті дитини може статися інфікування стафілококовими або стрептококовими агентами. Найсхильнішою до ураження навколоанусної області віковою групою є діти від 9 до 12 місяців. Після привчання дитини до самостійного відвідування туалету ризик розвитку захворювання знижується.

Класифікація

Гетерогенність (різнорідність) факторів, що провокують розвиток дерматозного запалення, зумовлює необхідність класифікування захворювань цієї групи. Основним критерієм для поділу дерматиту на види є причина його виникнення. За цією ознакою виділяють такі форми хвороби:

  • Алергічний – провокуючим чинником розвитку виступають подразники, під впливом яких у організмі починається алергічна реакція. Алергенами можуть бути будь-які речовини, до яких людина має підвищену чутливість.
  • Бактеріальний – провідну роль розвитку грають патогенні бактерії, які проникають у організм і натомість загального зниження імунітету (наприклад, і натомість хронічних інфекційних захворювань).
  • Грибковий – частіше виступає як вторинне захворювання, коли через шкірні пошкодження (утворилися в результаті розчісування або розриву пухирцевих висипань) проникають грибкові мікроорганізми.
  • Абсцедуючий («хвороба джипа», синдром водія) – найрідкісніший і найнебезпечніший прояв дерматиту, характеризується небезпекою розвитку ускладнень, що усуваються лише хірургічним шляхом. Причиною захворювання є тривала їзда на автомобілі та інших засобах пересування.

Симптоми

Більшість дерматитів має схожу симптоматичну картину. Характерними первинними ознаками запалення шкіри періанальної зони є папули (безпорожні ущільнення на шкірі), пустули (запальні елементи з гнійним вмістом), набряки, везикули (виступають над поверхнею шкіри бульбашки з водянистим вмістом), вторинними – коркові утворення, тріщини. До інших загальних симптомів захворювання, що виявляються при всіх формах, відносяться:

  • яскраво виражений періанальний свербіж (описується хворими, як нестерпний);
  • гіперемія і набряклість ураженої області (шкірні покрови набувають яскраво-червоного відтінку, що сильно відрізняється від нормального кольору шкіри, як на фото);
  • освіту навколо анусу виразок ерозивного типу (з часом вони покриваються скоринкою);
  • біль під час дефекації (виникає внаслідок постійного травмування шкіри при розчісуванні сверблячих елементів висипу).

Ступінь вираженості симптоматики залежить від поширеності патологічного процесу (у деяких випадках ураження торкається шкіри на сідницях). Крім проявів, типових всім видів дерматиту, кожна форма запалення періанальної області має свої специфічні особливості:

Вид дерматиту

Характерна симптоматика

Алергічний

Поява елементів висипу, що містить серозну рідину, супроводжується дуже сильним свербінням. Розтин бульбашок призводить до ерозивних змін шкіри. Після усунення алергічного фактора симптоматика швидко зникає.

Бактеріальний

Почервоніння навколо анусу супроводжується утворенням бульбашок, що містять гній. При розтині пустул (ініційованому чи самостійному) з їхньої місці формуються кірочки, з'являються мокнучі ерозивні освіти. Може спостерігатись підвищена температура тіла.

Грибковий

Контури вогнища запалення фестончасті (хвилеподібні із закругленими зубцями), може бути присутнім біло-сірий наліт. У місці поразки спостерігається почервоніння і лущення шкірних покривів, вздовж лінії периферії присутній дрібний пухирцевий висип.

Абсцедуючий (водійський синдром)

Відбувається утворення абсцесів (гнійників), що розповсюджуються в складковій ділянці періанальної зони. Фістули мають відновлюваний (абцседуючий) характер, на місці їх розтину утворюється виразка, що не гоїться.

Ускладнення

Формою дерматиту навколоанусної області, що частіше за все призводить до неприємних наслідків, є фістулезна абсцедуюча. Найнебезпечнішим ускладненням цього виду захворювання виступає утворення свищевих ходів – порожніх каналів, що проникають у глибокі шари епітелію, за якими циркулює ранове відокремлюване (гній). Загоєння нориці утруднене постійним струмом рідкого вмісту, при цьому створюються сприятливі умови для проникнення патогенних мікроорганізмів у прилеглі тканини.

Всі форми запалення періанальної зони призводять до ослаблення місцевого імунітету, що стає причиною для розвитку вторинних захворювань та посилення перебігу патології, що спровокувала дерматит. Самостійне лікування із застосуванням препаратів, не погоджених з лікарем, загрожує ускладненнями, пов'язаними з неправильним вибором засобу. Звикання організму до медикаментів ускладнить досягнення бажаних результатів і відстрочить настання одужання.

Діагностика

З появою ознак розвитку запального процесу пацієнти рідко відкладають візит до лікаря з огляду на присутність яскраво вираженої та лякаючої симптоматики. Первинний огляд, під час якого проводиться опитування хворого та візуальний огляд, здійснює лікар-дерматолог. При виявленні симптомів патологій прямої кишки або кандидозного дисбактеріозу кишечника, до призначення лікування залучається проктолог.

Після визначення первинного діагнозу виникає необхідність його підтвердження, що здійснюється за допомогою бактеріологічного дослідження анального зіскрібка, мазка з ануса та елементів ураженої шкіри. Для визначення присутності в організмі паразитів, ознак дисбактеріозу чи грибкової флори призначається копроскопія (аналіз калу).

Після вивчення копрограми та результатів лабораторної діагностики лікар приймає рішення щодо необхідності проведення додаткових обстежень, які можуть здійснюватися із застосуванням наступних методів:

  • колоноскопія – оцінка стану прямої кишки (здійснюється із застосуванням ендоскопу);
  • ультразвукове дослідження (УЗД) – застосовується для виключення наявності новоутворень у прямій кишці чи кишечнику;
  • контрастна рентгенографія (ірригоскопія) – рентген органів травного тракту з використанням барію;
  • ректороманоскопія – візуальний огляд прямої кишки, попередньо наповненої повітрям (при кишковій кровотечі або сильному пошкодженні анального каналу метод не застосовується).

Періанальний дерматит у дітей та дорослих

Лікування періанального дерматиту

Виходячи із встановленої на підставі проведеної діагностики причини появи дерматозних висипань у періанальній ділянці лікар призначає схему лікування. Алергічна форма дерматиту легко усувається шляхом виявлення алергену та нівелювання його впливу. Бактеріальна та грибкова форми захворювання підлягають терапії згідно з протокольними методами знищення конкретних видів мікроорганізмів.

Періанальний дерматит у дорослих, викликаний механічними пошкодженнями внаслідок тривалої їзди за кермом або верхом на коні, передбачає симптоматичне лікування (за умови усунення першопричини шкірного ураження), основу якого складають лікарські засоби зовнішньої та місцевої дії. Медикаментозні методи доповнюються терапевтичними способами лікування, такими як:

  • фізіолікування (ультразвук, магнітотерапія, лікувальні ванни, лазеротерапія та ін);
  • лікувальне дієтичне харчування;
  • фітотерапія.

Медикаментозним способом

Основу медикаментозної терапії при лікуванні дерматиту навколоанусної зони складають пероральні препарати (спосіб прийому через рот) та засоби для зовнішньої обробки ураженої області (мазі, креми, розчини). Деякі форми патології потребують додаткового призначення ректальних свічок (Олестезін, Канестен). Найчастіше застосовуваними лікарськими засобами, що призначаються залежно від форми захворювання, є:

Вид дерматиту

Група препаратів для лікування

Препарати

Алергічний

Антигістамінні

Супрастин, Тавегіл, Кларітін, Діазолін

Бактеріальний

Антигістамінні

Супрастин, Тавегіл, Кларітін, Зіртек

Антибіотики

Амоксицилін, Тетрациклін, Левофлоксацин

Грибковий

Антимікотики

Клотримазол

Антигістамінні

Супрастин, Тавегіл, Діазолін, Квіфенаділ

Усі форми, при яких виявлено ознаки ентеробіозу

Антигельмінтні

Ворміл, Пірантел, Піперазін, Вермокс

Для зміцнення імунного захисту організму, ослабленого дією патогенних агентів, можуть призначатися імуномодулятори, які підбираються індивідуально. Виразки навколо заднього проходу у дорослих ефективно усуваються за допомогою наступних препаратів зовнішньої дії:

  • Долопрокт;
  • Кандід;
  • Ауробін;
  • Цинкова мазь;
  • Мікосептін;
  • Тридерм.

Маззю, що має комплексну дію, обумовлену багатокомпонентним складом, є Ауробін. Складові компоненти засобу усувають багато проявів дерматиту. Болючі відчуття і свербіж усуваються лідокаїном (анестетиком місцевої дії), інтенсивність запального процесу знижується за рахунок дії преднізолону (негалогенізованого глюкокортикостероїду), прискорення регенерації уражених тканин відбувається внаслідок дії декспантенолу.

Ауробін слід наносити тонким шаром на шкіру періанальної області 2-4 рази на день. Тривалість безперервного застосування мазі має перевищувати 7 днів. Одиничними побічними проявами виступають посилення симптоматики дерматиту та поява головного болю. Перевагами засобу є його висока ефективність та комплексна дія, недоліками – не підходить для лікування за наявності мокнучих ерозивних ран.

Швидка протиалергічна дія має препарат Кларітін (випускається у формі таблеток або сиропу), який не викликає звикання навіть при тривалому вживанні. Активною речовиною ліків є лоратадин – довготривалий блокатор гістамінових рецепторів. Для лікування дерматиту аноректальної зони слід приймати по 1 таблетці (або 2 ч.л. сиропу) щодня до зникнення алергічної симптоматики.

До протипоказань відносяться індивідуальна непереносимість складових компонентів, дитячий вік (до 2 років), період грудного вигодовування. Під час лікування Кларітином можуть виникнути такі побічні ефекти, як нудота, запаморочення, сонливість, сухість у роті. До переваг ліків відносяться швидконаступаючий ефект, до недоліків – седативну дію.

Народні методи

Дерматит періанальної ділянки викликає дискомфортні відчуття, що порушує звичний спосіб життя хворого. Неприємні симптоми можна усунути (або зменшити ступінь їхньої виразності) за допомогою засобів народної медицини. У рецептах приготування фітопрепаратів застосовуються рослинні компоненти, що мають протизапальну, протисвербіжну, підсушуючу та антисептичну дію. Для пом'якшення подразненої шкіри використовується олія обліпихи або шипшини. Популярними народними засобами лікування є:

  • Ванни з трав'яним відваром. Для приготування ванни необхідно залити окропом 200 г листя і квіток аптекарської ромашки і настояти 30 хв., після чого додати відвар в ємність з 5-6 л теплої води. Приймати ванни слід сидячи, опускаючи у воду уражену область на 15-20 хв. Лікування продовжується до поліпшення самопочуття хворого.
  • Примочки із прополісом. Маючи антибактеріальні властивості, прополіс застосовується в народній медицині як природний антибіотик. Для лікування періанального дерматозу можна використовувати розтоплений і з'єднаний з олією бджолиний клей, змочуючи в суміші ватний тампон і прикладаючи його 3-4 рази на добу до шкіри.
  • Гарбузові примочки. М'якуш гарбуза ефективно знімає запалення і зменшує набряклість. Сік, вичавлений з цього овоча, можна приймати як внутрішньо (для зміцнення імунітету), так і як основу розчину для компресів або примочок. Вчинення маніпуляцій 3-4 рази на день допоможе швидко усунути неприємну симптоматику.
  • Дубовий настій. Кора дуба має в'яжучі властивості, сприяє прискоренню загоєння ранових поверхонь та запобіганню поширенню запального процесу. Під час лікування дерматитів будь-якого походження слід щодня приймати ванни з додаванням настою з дубової кори – 200 г сировини залити 1 л окропу та настояти 2 год.

Лікування у дітей

Схема терапії дерматитів у дитини має розроблятися фахівцями високої кваліфікації на підставі підтвердженого за допомогою всіх необхідних методів діагнозу. У педіатричній практиці при лікуванні запалень періанальної зони особлива увага приділяється емоційному стану хворої дитини. Клінічні прояви хвороби пригнічують вплив на настрій малюка, у зв'язку з чим першочерговим завданням є усунення симптомів, що турбують.

Терапевтичні заходи ґрунтуються на медикаментозних засобах м'якої дії. Ефективним та безпечним препаратом для зовнішнього застосування є мазь Бепантен, яка усуває періанальне подразнення. Активна речовина засобу – декспантенол – відноситься до нетоксичних препаратів та добре переноситься пацієнтами. Для полегшення симптоматики дерматозу у дитини слід наносити мазь на шкіру після зміни підгузки.

З появою ознак алергічної реакції використання Бепантена слід припинити. Поодинокими випадками виникнення побічних ефектів є подразнення шкіри, кропив'янка, свербіж. До переваг мазі відносяться хороша переносимість, рідкісна поява небажаної дії. Недоліком є небезпека попадання мазі у вічі дитині.

Іншими зовнішніми засобами, що призначаються у разі виникнення дерматозного висипу у дітей, є Драполен і Клотримазол. При виявленні під час діагностики ознак ентеробіозу або дисбактеріозу показаний прийом антигельмінтних препаратів (Пірантел). Якщо у дитини діагностовано алергічний дерматит, призначаються антигістамінні засоби, до яких належать препарати Тавегіл та Діазолін.

Для усунення алергічних проявів дерматиту в дітей віком застосовуються таблетки з урахуванням клемастину – Тавегіл. Препарат відноситься до групи блокаторів гістамінових рецепторів нового покоління, які не мають вираженого седативного ефекту. Дія ліки починається через 2 години після прийому і триває до 12 годин. Таблетки можна приймати дітям з шестирічного віку (по 0,5-1 шт. двічі на день до їди). Пацієнтам віком від 1 г до 6 років рекомендується вводити препарат внутрішньом'язово (25 мкг/кг/добу).

Ліки можуть надавати побічну дію, що полягає у підвищеній збудливості, безсонні, диспепсичних розладах (нудоті, блювоті). Визначення тривалості та контроль лікування здійснюється лікарем. До переваг Тавегілу відносяться висока ефективність, до недоліків – стимулюючий вплив на центральну нервову систему дитини.

Періанальний дерматит у дітей та дорослих

Профілактика

Для запобігання розвитку запального процесу в області ануса у дорослих або дітей слід дотримуватися низки рекомендацій, основу яких є дотримання правил гігієни. До інших профілактичних заходів, які допоможуть уникнути появи висипань на шкірі біля анусу, відносяться:

  • своєчасна зміна підгузника або пелюшки у дитини (при цьому обов'язково проводити гігієнічні процедури);
  • для повсякденного носіння вибирати білизну із натуральних тканин;
  • використання гіпоалергенних миючих засобів для прання білизни;
  • дотримання принципів збалансованого харчування;
  • забезпечення нормального рівня рухової активності;
  • виконання заходів для зміцнення імунітету;
  • періодична здавання аналізів на гельмінтоз;
  • своєчасне лікування хронічних та інфекційних захворювань;
  • Звернення до лікаря при виявленні тривожних симптомів.

Відео

EuroMD