Протрузія міжхребцевих дисків

Протрузія міжхребцевих дисків – це одне з найчастіших ускладнень остеохондрозу. Вона є зміною форми диска, що супроводжується його випиранням межі нормальних контурів без пошкодження фіброзної оболонки. У процесі формування протрузія може викликати здавлення нервових корінців або спинного мозку, стаючи причиною болю та неврологічних порушень. Своєчасне лікування дозволяє загальмувати прогресування захворювання та впоратися з його неприємними проявами.

Протрузія міжхребцевих дисків ✔: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Опис захворювання

Міжхребцеві диски є пружною прокладкою між хребцями, що забезпечує амортизацію і гнучкість хребетного стовпа. Вони складаються з желеподібного ядра, оточеного фіброзною волокнистою оболонкою. При прогресуванні остеохондрозу відбувається поступове звуження простору між хребцями, а також порушення живлення дисків. В результаті зовнішня оболонка стає тоншою і починає вибухати під тиском ядра. Формується протрузія, яка за відсутності допомоги перейде в грижу (при розриві фіброзного кільця).

Найчастіше зустрічаються протрузії дисків, розташованих у попереково-крижовому відділі хребта, оскільки саме ця зона зазнає найбільшого навантаження при вертикальному положенні тіла. На другому місці за частотою виникнення стоять протрузії шийного відділу.

Причини

Найчастішою причиною протрузі є остеохондроз. Без лікування дегенеративні процеси хрящової тканини неминуче призводять до пошкодження патології дисків. Сприятливими факторами є:

  • травми хребетного стовпа;
  • порушення постави, сколіоз;
  • підвищене навантаження на хребет: частий підйом тяжкості, надмірна маса тіла, вагітність;
  • слабкість м’язового корсета спини через вроджені порушення або нестачу фізичної активності;
  • регулярні вібраційні навантаження на хребет;
  • перенесена операція з видалення міжхребцевого диска (зростає навантаження сусідні ділянки);
  • різкі рухи, що виходять за рамки звичних для людини;
  • інфекції хребта або навколишніх тканин.

Види

Протрузії хребетних дисків класифікуються залежно від напрямку випинання. Розрізняють такі варіанти:

  • медіани: область протрузії розташовується в центральній частині хребетного каналу; нерідко супроводжується неврологічними порушеннями;
  • парамедіанні: випинання формується праворуч або ліворуч щодо хребетного каналу, нерідко викликаючи утиск нервових корінців та сильні болі;
  • форамінальні: освіта розташовується у природних отворах між хребцями, де проходять нервові коріння; навіть при невеликому обсязі дефекту викликають значні неврологічні порушення та біль;
  • дифузні: рівномірно розподіляються по всій задній стороні диска.

Симптоми

Більшість видів протрузій тривалий час протікає безсимптомно. Перші ознаки патології виникають лише, коли освіти починають давити на нервові коріння.

Найбільш помітними проявами є:

  • біль: інтенсивність та тривалість залежать від величини та розташування протрузії; зустрічаються як гострі, сильні, але недовгі напади, так і тривалі, ниючі болючі відчуття;
  • корінцевий синдром може виявлятися порушенням чутливості, рухової функції, роботи внутрішніх органів, і навіть комбінацією різних збоїв залежно від виду протрузії.

Протрузія в поперековому та крижовому відділі

Це найпоширеніша локалізація патологічного процесу. Епіцентр болю розташований у ділянці нирок, але відчуття нерідко віддають у сідницю, ногу або живіт. При рухах болючі відчуття посилюються, розвивається виражений м’язовий спазм. Поразка нервових корінців зазвичай проявляється:

  • тягнуть больовими відчуттями в нозі;
  • патологічними відчуттями (парестезіями) – відчуття печіння, оніміння, повзання мурашок у ногах чи пахвинній ділянці;
  • зниженням м’язової сили та слабшенням рефлексів з ураженої сторони.

Протрузія у шийному відділі

Характерними симптомами цієї патології є:

  • ниючий або різкий біль у шиї, що значно збільшується при рухах і спробах повернути голову; відчуття можуть поширюватися на потилицю, плече, руку;
  • виражений спазм м’язів шиї, через який повороти голови стають скрутними;
  • поколювання, печіння в руці з постраждалого боку, ослаблення м’язової сили та рефлексів;
  • головний біль, запаморочення.

Протрузія у грудному відділі

Зустрічається вкрай рідко через невелику рухливість цієї області і невисоке навантаження на неї. Зазвичай протрузії формуються на тлі травм та супроводжуються болем та дискомфортом при диханні, відчуттям нестачі повітря. Якщо випинання розташоване в нижній частині грудного відділу, воно може впливати на роботу тазових органів, кишківника, а також менструальний цикл у жінок.

Діагностика

Діагностикою протрузі міжхребцевих дисків займається невролог. До комплексу обов’язкових обстежень входить:

  • опитування для виявлення основних скарг, історії появи симптомів, а також виявлення можливих причин та факторів ризику;
  • неврологічний огляд: оцінка чутливості, сили м’язів, симетричності та виразності рефлексів;
  • візуальна діагностика: рентген, КТ чи МРТ; найбільш чіткий результат дає МРТ, яка добре візуалізує як кісткові структури, а й м’які тканини різної щільності і дозволяє чітко побачити порушення форми диска;
  • УЗДГ судин шиї та головного мозку при ураженні шийного відділу: дозволяє виявити порушення кровопостачання, що виникли через спазму м’язів;
  • обстеження для виключення інших патологій зі схожою симптоматикою:
    • загальний аналіз крові та сечі;
    • біохімічний аналіз крові;
    • ЕКГ; добовий моніторинг ЕКГ;
    • УЗД органів черевної порожнини;
    • МРТ мозку;
    • рентген органів грудної клітки;
    • консультації гінеколога, кардіолога, пульмонолога та інших фахівців, залежно від проявів захворювання.

Повний перелік обстежень залежить від конкретних симптомів та ступеня їхньої виразності, хронічних захворювань та інших особливостей організму пацієнта.

Протрузія міжхребцевих дисків ✔: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Лікування протрузії дисків

Лікування шийного, грудного або поперекового відділів хребта спрямоване насамперед на усунення симптоматики. На перший план виходять медикаментозні засоби, що включають такі групи препаратів:

  • аналгетики та нестероїдні протизапальні засоби (анальгін, диклофенак, ібупрофен тощо): спрямовані на зняття запалення та знеболювання; призначаються як таблеток, мазей, пластирів, свічок чи ін’єкційної формі;
  • глюкокортикостероїди (гідрокортизон, дексаметазон тощо): застосовуються при недостатній ефективності м’якіших засобів; використовуються внутрішньо, місцево або як ін’єкцій, у тому числі для проведення блокад;
  • наркотичні знеболювальні (трамадол, морфін): необхідні при надзвичайно сильних болях, які не знімаються іншими препаратами;
  • міорелаксанти (баклофен, мідокалм): знімають м’язові спазми, що виникають на фоні здавлення корінців;
  • протисудомні препарати (прегабалін): сприяють зняттю корінцевого синдрому, м’язових спазмів;
  • хондропротектори (хондроїтин, румалон): сприяють частковому відновленню хрящової тканини при остеохондрозі;
  • вітаміни групи В (мільгама): сприяють покращенню проведення імпульсів по нервових волокнах, необхідні при корінному синдромі.

Немедикаментозне лікування сприяє більш швидкому зняттю болю, а також запобігає повторним нападам захворювання. Залежно від клінічної ситуації використовуються:

  • режим: у період загострення рекомендується мінімізувати навантаження на хребетний стовп, носити спеціальний корсет або комір, що підтримує;
  • фізіотерапія: магнітотерапія, ДДТ, лазерне лікування, електрофорез, фонофорез;
  • розтягування хребетного стовпа, підводне витягування: сприяє зняттю навантаження;
  • масаж та мануальна терапія: знімають м’язові спазми, допомагають зміцнити м’язовий каркас;
  • лікувальна фізкультура: призначається поза загостренням, сприяє зниженню маси тіла та зміцненню м’язів;
  • санаторно-курортне лікування: призначається у період ремісії.

Сучасні методи хірургічного лікування дозволяють обійтися без розрізів та швів. Втручання проводяться через невеликі проколи та спрямовані на повну або часткову руйнацію ядра. Залежно від ситуації, для цієї мети використовують: лазер, радіочастотну дію, сильний тиск рідини і т.п.

Ризик ускладнень

Найчастішим ускладненням протрузії міжхребцевого диска є розвиток його грижі – більш вираженого випинання, що виникає після розриву фіброзного кільця. В результаті виникає сильне защемлення нервових корінців, яке призводить до сильних болів, проявів радикуліту, повних або часткових паралічів, порушення тазових функцій.

Профілактика

Дотримання заходів профілактики є актуальним як для людей, у яких вже виявлено протрузії, так і для тих, хто не хоче допустити їх появи. Правила включають:

  • дотримання режиму праці та відпочинку, виключення фізичного навантаження;
  • регулярні заняття спортом (без прагнення рекордів), прогулянки на свіжому повітрі;
  • виключення спорту, пов’язаного зі стрибками, вібрацією, підйомом тяжкості (кінний спорт, важка атлетика тощо);
  • правильну поставу при сидінні та ходьбі;
  • повноцінне харчування з достатньою кількістю вітамінів та мінералів, особливо кальцію та колагену;
  • нормалізацію маси тіла за її надлишку;
  • сон на якісному ортопедичному матраці та зручній подушці;
  • регулярні обстеження лікаря, усунення хронічних захворювань.

Протрузія диска видається незначною проблемою в порівнянні з іншими захворюваннями, але саме вона може стати причиною сильних болів та неприємних розладів. Не доводьте захворювання до крайньої стадії, пройдіть діагностику та лікування.

EuroMD
Додати коментар