Артроз суглобів

Артроз – це захворювання, що характеризується поступовим руйнуванням суглоба через розвиток дистрофічних змін у тканинах. За даними ВООЗ, із цією проблемою стикається кожен десятий житель планети. Після 50 років ризик появи захворювання становить близько 30%, а до 70 років сягає 80-90%.

Артроз суглобів: симптоми, причини, діагностика та лікування

 

Загальна інформація

Артроз – це хронічний, тривалий поточний процес, що зачіпає не тільки суглоби. У міру його прогресування дистрофічні та дегенеративні зміни та допоміжний апарат. У процесі пацієнт стикається із запаленням хрящової та кісткової тканини, капсули суглоба та навколосуглобової сумки, а також контактуючих з ними м’язів, зв’язок та підшкірної клітковини.

Незалежно від локалізації патологічний процес відбувається за єдиною схемою. Спочатку в товщі тканини порушується баланс між процесами росту та руйнування хряща, і рівновага зміщується на користь дистрофії та зворотного розвитку (дегенерації). У цей час відбуваються непомітні оку зміни в мікроструктурі хряща, що призводить до його витончення та розтріскування.

У міру прогресування хвороби суглоб втрачає свою еластичність і стає щільнішим. Це знижує його здатність до амортизації, швидкість пошкодження тканин постійно наростає внаслідок вібрації та мікротравм при рухах. Витончення хрящового прошарку провокує активне зростання кісткових структур, внаслідок чого на гладкій поверхні суглоба з’являються шипи та виступи – розвивається остеоартроз. Рухи стають все більш обмеженими та болючими. Розвиваються спазми м’язів, що оточують постраждалу ділянку, що посилює біль і деформує кінцівку.

Стадії захворювання

Артроз суглобів розвивається поступово і в процесі проходить три послідовні стадії, що визначають ступінь тяжкості захворювання:

  • 1 стадія: патологія не виявляється на рентгені чи УЗД, проте процеси руйнування вже запущені; змінюється склад суглобової рідини, у результаті тканини отримують менше поживних істот і стають більш чутливими; підвищене навантаження на область ураження викликає запалення (артрит) та болі;
  • 2 стадія характеризується активним руйнуванням хрящової тканини, а по краях суглобового майданчика (області дотику поверхонь) з’являються кісткові шипи та нарости; у цей час біль стає звичним, а запальні процеси йдуть то сильніше, то слабше; періодично відзначаються спазми, пов’язані з суглобом м’язів;
  • 3 стадія: області руйнування торкаються практично всієї поверхні хряща, суглобовий майданчик деформований, постраждала кінцівка відхиляється від своєї осі; обсяг рухів знижується, а зв’язки слабшають і стають короткими.

Деякі фахівці виділяють також IV стадію розвитку артрозу. Вона характеризується майже повною нерухомістю суглоба.

Види

Залежно від причини захворювання розрізняють первинний та вторинний артроз. У першому випадку патологія виникає самостійно і натомість комплексного впливу сприятливих чинників. Вторинна форма є наслідком інших захворювань і поділяється на такі групи:

  • ураження суглобів, що виникло внаслідок порушень обміну речовин або ендокринних захворювань (подагра, цукровий діабет, акромегалія, гіперпаратиреоз);
  • руйнування, пов’язане з вродженими патологіями (хвороба Педжета, уроджений вивих стегна, сколіоз, гемофілія тощо);
  • посттравматичний артроз, що виник на тлі переломів, тріщин, некротичних процесів або хірургічних операцій, а також виник через особливості професії.

Найбільш затребувана класифікація остеоартрозу залежно від локалізації патологічного процесу:

  • гонартроз: ураження коліна, одним з різновидів якого є палетофеморальний артроз – руйнування суглоба між стегнової кісткою та надколінком);
  • артроз гомілковостопного суглоба: виникає на тлі великого навантаження та частих травм;
  • артроз суглобів стопи: найчастіше страждає великий палець у місці з’єднання зі стопою; поразка розвивається на тлі подагри чи вальгусної деформації;
  • плечовий артроз характеризується ураженням плеча і найчастіше зустрічається у молодому віці на тлі підвищеного фізичного навантаження (вантажники, спортсмени, будівельники);
  • коксартроз: ураження кульшової сполуки; можливо, як одностороннім, і двостороннім і є однією з частих причин інвалідності в людей старше 50 років;
  • вертебральний артроз: руйнування хрящових дисків між хребцями, що найчастіше зачіпає шийний та поперековий відділ хребта;
  • артроз суглобів кисті: найчастіше уражаються суглоби пальців рук, патології особливо схильні до жінок у менопаузі;
  • артроз скронево-нижньощелепного суглоба: зустрічається досить рідко, найчастіше на тлі хронічного запалення через порушення прикусу або неправильне протезування;
  • артроз ліктьового суглоба: рідкісна форма захворювання, що найчастіше пов’язана з травмами цієї області.

Причини розвитку

Головним фактором розвитку артрозу є невідповідність між випробуваним навантаженням і здатністю суглоба це навантаження витримувати. Гострий або хронічний цей процес неминуче призводить до руйнування тканин.

До списку причин, що підвищують ризик розвитку артрозу будь-якої локалізації, входить:

  • спадковість;
  • ендокринна патологія (цукровий діабет);
  • травми суглобового апарату: забиті місця, вивихи, переломи або тріщини кісток усередині суглобової сумки, повні або часткові розриви зв’язок, що проникають поранення;
  • регулярне підвищене навантаження на суглоби, пов’язане з професією);
  • ожиріння;
  • переохолодження;
  • перенесені запальні захворювання суглобів: гострий артрит, туберкульоз тощо;
  • захворювання крові, за яких часто відбуваються крововиливи в суглоб (гемофілія);
  • різкі зміни гормонального фону (вагітність, менопауза);
  • локальні порушення кровообігу у зв’язку з атеросклерозом, варикозним розширенням вен, тромбофлебітом тощо;
  • аутоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак тощо);
  • дисплазія сполучної тканини (вроджена патологія, що супроводжується, у тому числі, надмірною рухливістю суглобів);
  • уроджені патології опорно-рухового апарату (плоскостопія, дисплазія або вроджений вивих тазостегнового суглоба тощо);
  • вік старше 45-50 років (підвищення ризиків пов’язане із зменшенням синтезу колагену);
  • остеопороз (розрідження кісток);
  • хронічна інтоксикація організму (зокрема солями важких металів, наркотиками, алкоголем);
  • хірургічні втручання на суглобах

Симптоми

Симптоми артрозу практично не залежать від його причини та локалізації, оскільки зміни у суглобах йдуть за однаковим сценарієм. Захворювання розвивається поступово і починає проявляти себе, коли хрящі досить серйозно пошкоджені.

Однією з перших ознак неблагополуччя служить хрускіт у проблемній області під час руху. Найчастіше він зустрічається при поразці коліна чи плеча. Одночасно людина може відчути невелике зниження рухливості після тривалої бездіяльності, наприклад, вранці.

На питання, які симптоми виникли при артрозі, більшість пацієнтів насамперед називає біль. Спочатку незначна і слабка, поступово вона набирає сили, не даючи нормально рухатися. Залежно від стадії та локалізації патології, людина може відчувати:

  • стартові болі: виникають при перших рухах після тривалої бездіяльності суглоба та пов’язані з утворенням на поверхні хряща тонкої плівки із зруйнованої тканини; після початку роботи плівка зміщується, та дискомфорт зникає;
  • біль при тривалому фізичному навантаженні (стоянні, ходьбі, бігу тощо): з’являються за рахунок зниження властивостей суглоба, що амортизують;
  • погодні болі: провокуються низькою температурою, вологістю, перепадами атмосферного тиску;
  • нічний біль: пов’язані з венозним застоєм та підвищенням тиску крові всередині кісток;
  • блокади суглоба: різкий, сильний біль, пов’язаний із утиском шматка хряща або кістки, що знаходиться в порожнині суглоба.

У міру розвитку артрозу симптоми стають помітнішими, пацієнт зазначає наступні ознаки:

  • наростання ранкової скутості;
  • посилення та збільшення тривалості болю;
  • зниження рухливості;
  • деформація суглоба з допомогою кісткових розростань;
  • деформація кісток та навколишніх тканин: процес добре помітний на кінцівках та пальцях рук, які стають помітно викривленими.

При приєднанні запалення уражена область набрякає, червоніє і стає гарячою на дотик. Натискання на неї викликає різке посилення болю.

Артроз суглобів: симптоми, причини, діагностика та лікування

 

Аналізи та діагностика

Діагностикою артрозу займається лікар-ортопед. Він проводить докладне опитування пацієнта для виявлення скарг та анамнезу. Лікар докладно розпитує про час появи перших ознак і швидкість їх розвитку, перенесені травми і хвороби, наявність подібних проблем у родичів.

Загальний аналіз крові дозволяє виявити запальний процес, який часто супроводжує артроз.

Основним методом діагностики є рентгенографія. На знімку добре візуалізуються такі ознаки:

  • звуження суглобової щілини;
  • зміна контурів кісток, що стикаються;
  • порушена структура кістки у ураженій зоні;
  • кісткові розростання (остеофіти);
  • викривлення осі кінцівки чи пальця;
  • підвивих суглоба.

Для більш детальної діагностики можуть бути призначені:

  • комп’ютерна томографія (КТ);
  • магнітно-резонансна томографія (МРТ);
  • УЗД суглоба;
  • артроскопія (внутрішнє дослідження суглобової порожнини за допомогою камери, запровадженої через невеликий прокол);
  • сцинтиграфія (оцінка стану кісток та обміну речовин у них за допомогою введення радіофармацевтичних препаратів).

За підозри на вторинний характер захворювання призначаються відповідні аналізи та консультації вузьких спеціалістів.

Лікування артрозу суглобів

Вибір методики лікування артрозу суглобів залежить від причини захворювання, його стадії та симптомів. В арсеналі лікарів є:

  • медикаментозні засоби;
  • немедикаментозне лікування;
  • хірургічні методики.

Крім того, від пацієнта потрібно суворо дотримуватися дієти та скоригувати свій спосіб життя, щоб мінімізувати подальше пошкодження суглобів.

Медикаментозне лікування

Призначення ліків при артрозі має дві основні цілі:

  • зняття больового синдрому та запалення;
  • відновлення хрящової тканини або хоча б зупинка подальшої дегенерації.

Для полегшення стану пацієнта використовуються різні види препаратів:

  • нестероїдні протизапальні засоби: ібупрофен, кеторолак, диклофенак та їх аналоги у вигляді пігулок, ін’єкцій, мазей чи свічок; вони добре знімають больовий синдром та запалення;
  • гормони (кортикостероїди): показані при сильних болях і найчастіше вводяться безпосередньо в порожнину суглоба;
  • інші анальгетики, наприклад, спазмолітичні дії (мідокалм): допомагають знизити рівень болю за рахунок розслаблення м’язів;

Важливо пам’ятати: всі види знеболювальних засобів використовуються лише для полегшення стану пацієнта. На стан хряща вони не впливають, а при тривалому прийомі прискорюють його руйнування та викликають серйозні побічні ефекти.

Основними препаратами для відновлення суглобів на сьогодні є хондропротектори. Вони сприяють насиченню хряща поживними речовинами, зупиняють грошезерацію і запускають процеси зростання клітин. Найбільш поширеним засобом цієї групи є глюкозамін та його аналоги. Вони надають ефект лише на ранній та середній стадії розвитку захворювання та за умови регулярного тривалого прийому.

Посилити ефект хондропротекторів допомагають препарати, що покращують мікроциркуляцію у тканинах та антиферментні засоби. Перші забезпечують хороше постачання ураженої області киснем та поживними речовинами, а другі уповільнюють процеси руйнування тканин.

Підбором конкретних препаратів, їх дозування та режиму прийому займається лікар.

Немедикаментозне лікування

Немедикаментозне лікування включає такі методики:

  • фізіотерапія:
    • ударно-хвильова терапія: руйнує кісткові розростання та стимулює кровообіг за рахунок впливу ультразвуку;
    • автоматизована електроміостимуляція: вплив електричними імпульсами для стимуляції скорочення м’язів;
    • ультрафонофорез: вплив ультразвуку у поєднанні з використанням лікарських засобів;
    • озонотерапія: введення спеціальної газової суміші у капсулу суглоба;
  • лікувальна фізкультура;
  • механотерапія: ЛФК із використанням тренажерів;
  • витягування суглобів зниження навантаження;
  • масаж.

Хірургічне лікування

Найчастіше допомога хірурга потрібна на важких стадіях захворювання. Залежно від локалізації патологічного процесу та ступеня ураження можуть бути призначені:

  • пункція: прокол суглоба з видаленням частини рідини та, за показаннями, введенням препаратів;
  • коригуюча остеотомія: видалення частини кістки з подальшою фіксацією під іншим кутом для зняття навантаження із суглоба;
  • ендопротезування: заміна ушкодженого суглоба на протез; використовується у вкрай занедбаних випадках.

Артроз у дітей

Артроз вважається захворюванням людей похилого віку, але воно може зустрічатися і у дітей. Найчастішою причиною патології є:

  • уроджена патологія сполучної тканини;
  • тяжкі травми;
  • спадковість;
  • порушення обміну речовин та роботи залоз внутрішньої секреції;
  • ортопедичні порушення (плоскостопіє, сколіоз тощо);
  • зайва вага.

Дитячий артроз рідко супроводжується вираженою симптоматикою: біль носить ниючий характер, а тугорухливість та обмеження функції практично відсутні. Денегеративні зміни виявляються на рентгені, МРТ та УЗД. У процесі лікування використовуються самі засоби, що й у дорослих. Максимум уваги приділяється ЛФК та фізіотерапії, оскільки в юному віці вони особливо ефективні. Без лікування захворювання рано чи пізно переходить у занедбану стадію з повною втратою рухливості.

Дієта

Дієта – це один із найважливіших факторів лікування артрозу. За наявності зайвої ваги необхідно знизити його зменшення навантаження на суглоби. І тут призначається збалансоване харчування з дефіцитом калорій. Незалежно від індексу маси тіла, лікарі рекомендують повністю відмовитися від:

  • швидких вуглеводів (цукор, десерти, борошняне);
  • спиртних напоїв;
  • спецій;
  • бобових;
  • міцного чаю та кави;
  • надмірно жирних та гострих страв.

Консерви та субпродукти не виключаються, але значно обмежуються, так само як і сіль. Ідеальне харчування при остеоартрозі включає:

  • нежирні сорти м’яса;
  • рибу та морепродукти;
  • яйця;
  • молочні продукти;
  • лляна та оливкова рослинні олії;
  • овочі та фрукти, велика кількість зелені;
  • крупи у помірній кількості, макарони із твердих сортів пшениці;
  • продукти з великим вмістом колагену (холодець, заливне, желе).

Профілактика

Артроз простіше запобігти, ніж лікувати. Щоб зберегти здоров’я суглобів на довгі роки, рекомендується:

  • вести активний спосіб життя;
  • регулярно робити зарядку та відвідувати басейн;
  • правильно харчуватися, вживати достатню кількість омега-3 та колагену;
  • не допускати перевищення норм ІМТ;
  • носити зручне взуття.

Якщо захворювання діагностовано на ранній стадії, рекомендується регулярно проходити санаторно-курортне лікування, а також унеможливити професійні фактори ризику: тривале перебування на ногах, підйом тяжкості, вібрацію.

Наслідки та ускладнення

Артроз прогресує дуже повільно. При виконанні призначень лікаря його перебіг значно сповільнюється, що дозволяє зберегти рухливість суглобів набагато довше. Без лікування розвиваються незворотні наслідки:

  • виражена деформація суглоба;
  • зниження рухливості до повної її втрати (анкілоз);
  • укорочення кінцівки (при поразці колінного чи стегнового суглоба);
  • деформація кісток, викривлення кінцівок та пальців.

Прогноз

Прогноз при артрозі залежить від форми захворювання, його ступеня та якості лікування. Патологія є однією з найчастіших причин втрати працездатності, а при запущених випадках – здатності до пересування та самообслуговування. При важких формах ураження колінних та тазостегнових суглобів пацієнт отримує першу чи другу групу інвалідності (залежно від стадії та обсягу ураження).

 

EuroMD