Коксартроз тазостегнового суглоба

Артроз тазостегнового суглоба (коксартроз) – це хронічна патологія, що супроводжується поступовим руйнуванням хрящової тканини ураженої області з подальшим залученням до процесів розташованих поруч структур. Захворювання вимагає тривалого лікування, а у тяжких випадках єдиним способом повернути рухливість є ендопротезування суглоба.

Коксартроз тазостегнового суглоба: симптоми, причини, діагностика та лікування

 

Загальні відомості

Коксартроз належить до групи дистрофічних захворювань. Воно починається поступово з мікроскопічних змін у структурі хряща. Підвищене навантаження, запальні захворювання, порушення кровопостачання призводять до структурних перетворень та витончення хрящової тканини, а вони, у свою чергу, деформують контури суглобового майданчика. В результаті змінюється розподіл навантаження на дотичні поверхні кісток, і зони з максимальним тиском починають зношуватися швидше. Це запускає цілий каскад патологічних реакцій:

  • поява мікротріщин та ділянок ущільнення у хрящовій тканині;
  • зниження гладкості суглобових поверхонь;
  • розростання хряща у місці витончення та заміна його на кісткову тканину;
  • поява остеофітів (кісткових розростань) по краях суглобового майданчика;
  • ущільнення та зниження еластичності капсули суглоба;
  • склерозування та зниження міцності зв’язок;
  • зміна складу синовіальної рідини (природне мастило всередині суглоба);
  • звуження суглобової щілини;
  • зрощення між собою всіх елементів суглоба (анкілоз).

Без лікування коксартроз неминуче стає причиною нерухомості та інвалідності.

Причини

Залежно від причин розвитку захворювання, виділяється первинний та вторинний коксартроз. У першому випадку він виникає сам собою, наприклад, на тлі спадкової схильності, у другому – провокується іншими захворюваннями або травмами. У більшості випадків процес дегенерації хрящової тканини виникає через поєднання кількох факторів. Причиною може бути:

  • уроджений вивих стегна;
  • плоскостопість, сколіоз та інші ортопедичні проблеми;
  • хвороба Легг-Кальве-Пертеса;
  • запалення суглобів (артрит) незалежно від походження;
  • травми та мікротравми кульшового суглоба на тлі надмірної маси тіла, професійних занять спортом тощо;
  • дисплазія кульшового суглоба;
  • розлади обміну речовин;
  • ендокринні захворювання (особливо цукровий діабет);
  • порушення кровопостачання нижніх кінцівок;
  • часті стреси;
  • спадковість (коксартроз у батьків або інших близьких родичів значно підвищує ризик розвитку його у дитини);
  • вроджені патології та аутоімунні захворювання сполучної тканини (гіперрухливість суглобів, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак тощо);
  • перенесені операції у суглобі.

Важливим фактором є вік. За даними статистики, після 45 років ймовірність розвитку коксартрозу значно зростає.

Симптоми

Основні симптоми коксартрозу кульшового суглоба не залежать від причини розвитку. Більшість пацієнтів зазначає:

  • обмеження руху: один з ранніх симптомів, обумовлений витонченням хрящового шару і підвищеним тертям суглобових поверхонь кісток; надалі поява хрящових зростання ще більше посилює проблему;
  • біль: тертя позбавлених хрящового прошарку кісток один про одного, поступове залучення до дегенеративного процесу всіх елементів суглоба, зниження кровопостачання тканин стають причиною больових відчуттів, які наростають у міру розвитку хвороби; біль носить стріляючий характер і часто посилюється до кінця дня;
  • спазм м’язів, який призводить до посилення больового симптому та обмеження обсягу рухів у суглобі;
  • зменшення довжини ноги: цей симптом з’являється на пізніх стадіях хвороби у зв’язку із звуженням суглобової щілини та поступовим сточуванням головок кісток через постійне тертя; різниця між ногами може досягати 2 см;
  • кульгавість: пов’язана з вираженим болем та обмеженням руху, а також укороченням ноги; є несприятливою ознакою, що говорить про серйозне ушкодження суглобового апарату.

Стадії

У розвитку коксартроз проходить кілька стадій, які залежить від ступеня ушкодження тканин.

  1. 1 ступінь. У цей час пацієнт відзначає невеликі ниючі болі в суглобі, що з’являються після інтенсивного або тривалого фізичного навантаження і швидко проходять після відпочинку. Як правило, дискомфорт виникає саме в області кульшового зчленування, але в деяких випадках він поширюється на стегно або коліно. Хода не змінюється, рухи ногою збережені у повному обсязі. На рентгенограмі спостерігаються специфічні зміни: субхондральний склероз.
  2. 2 ступінь. Болі стають сильнішими, виникають після навантаження, поширюються на все стегно і пах. Після навантаження може з’явитися невелика кульгавість. Виявляються складнощі при відведенні ноги. На рентгені відзначається значне зменшення відстані між кістками (на 50% і більше), деформація головки стегнової кістки та виражені кісткові розростання.
  3. 3 ступінь. Болі приймають постійний характер, ходьба без тростини стає неможливою. При пересуванні пацієнт помітно схиляється у хвору сторону, що ще більше підвищує навантаження на суглоб. Об’єм руху скорочений, м’язи ноги та сідниці атрофуються. Зазначається укорочення постраждалої кінцівки. На рентгені виявляється значна деформація суглоба, зміна контуру головки стегнової кістки та велика кількість остеофітів.
  4. 4 ступінь. Біль стає сильнішим і не припиняється ні на хвилину, пацієнт втрачає здатність до самостійного пересування. На рентгенограмі відзначається повна руйнація суглобових хрящів, а також ознаки зрощення кісток між собою (анкілоз). Впоратися із захворюванням на цій стадії можна лише хірургічним шляхом.

Діагностика

Виявленням симптомів та підбором лікування займається травматолог-ортопед. Для встановлення діагнозу та визначення ступеня захворювання він використовує:

  • опитування: вислуховування скарг пацієнта, виявлення факторів ризику (травми, захворювання, спадковість тощо);
  • огляд: оцінка рухливості кінцівки; визначення зон найбільшої болючості;
  • рентгенографія: рентгенівський знімок дає можливість оцінити стан кісток та хряща, розмір суглобової щілини, наявність та розташування кісткових розростань; щоб розглянути необхідні деталі ретельніше, дослідження доповнюється КТ (комп’ютерної томографією);
  • лабораторна діагностика: загальний аналіз крові дозволяє виявити ознаки запального процесу, біохімічний відзначити деякі фактори ризику, наприклад, рівень сечової кислоти;
  • МРТ (магнітно-резонансна томографія): дозволяє оцінити стан не тільки кісток та хряща, а й м’яких тканин: кісток, зв’язок, м’язів, суглобової капсули тощо;
  • пункція суглоба

При необхідності проведення диференціальної діагностики з іншими хворобами, а також оцінки супутніх патологій призначаються додаткові аналізи, інструментальні обстеження, консультації вузьких фахівців.

Коксартроз тазостегнового суглоба: симптоми, причини, діагностика та лікування

 

Лікування коксартрозу

Лікування коксартрозу тазостегнового суглоба залежить від його стадії та виразності симптомів. Патологія вимагає комплексного підходу з використанням різних методів:

  • медикаментозне лікування;
  • немедикаментозне лікування (фізіотерапія, лікувальна фізкультура);
  • хірургічне лікування;
  • корекція способу життя та дієта.

Медикаментозне лікування

Препарати, що призначаються при артрозі кульшового суглоба, націлені на:

  • зняття больового синдрому;
  • відновлення або принаймні уповільнення руйнування хрящової тканини;
  • поліпшення кровопостачання та харчування ураженої області;
  • лікування супутніх патологій

Знеболюючі препарати застосовуються у вигляді таблеток, внутрішньом’язових та внутрішньосуглобових ін’єкцій та засобів місцевої дії: креми, мазі, пластирі. На ранніх стадіях розвитку хвороби більшості пацієнтів є досить нестероїдними протизапальними препаратами на основі диклофенаку, індометацину, ібупрофену тощо. При вираженому больовому синдромі йдуть гормональні засоби: гідрокортизон, дипроспан та інші. Хороший ефект має введення аналгетиків безпосередньо в суглобову сумку.

Якщо перебіг захворювання супроводжується спазмом м’язів, використовуються міорелаксанти, наприклад, мідокалм. Вони використовуються у поєднанні з іншими анальгетиками.

Прийом знеболювальних повинен бути обмежений за часом та дозами, щоб не викликати ще більшого пошкодження хрящової тканини та інших побічних ефектів (зокрема, розвиток гастриту та виразки шлунка).

Хондропротектори – це препарати, що сприяють відновленню хрящової тканини. Вони ефективні лише при тривалому регулярному прийомі, що поєднується з іншими методиками лікування, корекцією способу життя та дієти. Посилити їхню дію допомагають препарати для покращення мікроциркуляції крові: цинаризин, нікотинова кислота, пентоксифілін та інші. З аналогічною метою призначаються мазі, що розігрівають, наприклад, меновазин. Підбором дозування та режиму прийому займається лише лікар.

Немедикаментозне лікування

У цю категорію входять різні фізіотерапевтичні та мануальні методики, а також лікувальна фізкультура. Вони сприяють покращенню мікроциркуляції та відновленню рухів у пошкодженому суглобі. Залежно від ситуації лікар призначає:

  • ударно-хвильову терапію;
  • магнітотерапію;
  • електроміостимуляцію;
  • різні види електрофорезу та фонофорезу (супроводжуються введенням знеболюючих ліків);
  • механотерапію;
  • масаж та ЛФК.

Хірургічне лікування

Якщо захворювання дійшло до 3-4 стадії розвитку, медикаменти та фізіотерапія лише полегшать стан хворого, але не повернуть можливості повноцінно рухатися. І тут показано эндопротезирование, тобто. повна чи часткова заміна пошкодженого суглоба титановим протезом.

За наявності показань проводиться полегшений варіант втручання: шліфування ділянок кісток, що стикаються, і покриття їх спеціальними гладкими імплантатами, що полегшують ковзання.

Профілактика

Спосіб життя здатний значно знизити ризик розвитку коксартрозу, а також швидкість його прогресування. Важливо суворо дотримуватися правил:

  • вести активний спосіб життя: плавання в басейні, спортивна ходьба, їзда на велосипеді – фізична активність на аматорському рівні без гонки за рекордами сприяє покращенню кровопостачання та гальмує процеси дегенерації суглоба;
  • нормалізувати маси тіла зниження навантаження на ноги;
  • виключити травми, переохолодження та професійні фактори ризику (вібрацію, підйом тяжкості, стоячу роботу);
  • своєчасно лікувати всі хвороби, у тому числі й такі, що не належать безпосередньо до опорно-рухового апарату;
  • вчасно коригувати порушення постави, носити зручне взуття.

Дієта

За допомогою корекції харчування пацієнт може не лише знизити масу тіла, а й зменшити запальні реакції, відкладення солей у тканинах та порушення обміну речовин. Рекомендується дотримуватися збалансованого меню з достатньою, але не надмірною кількістю вуглеводів, білків та жирів, а також вітамінів та мінералів. Особливу увагу варто приділити ненасиченим жирам (оливкова та лляна олія), омега-3 кислотам (надлишком утримуються в рибі), колагену (холодці, заливне). Рекомендується мінімізувати швидкі вуглеводи, спиртну, міцну каву, продукти зі штучними ароматизаторами, консервантами та підсилювачами смаку.

Наслідки та ускладнення

Коксартроз – одна з найчастіших причин інвалідності у літніх людей. Без належного лікування патологія неминуче призводить до повної інвалідності, особливо у разі двостороннього ураження. Біль та обмеження рухливості не дають змоги працювати та обслуговувати себе, ось чому важливо своєчасно проходити лікування.

EuroMD
Додати коментар