Трихомоніаз – інкубаційний період, ознаки у чоловіків та жінок

Статева інфекція, що провокує хронічне запалення органів урогенітального тракту, називається трихомоніаз. Патологія може протікати як у гострій формі, так і у хронічній. Захворювання більше схильні до жінок репродуктивного віку (від 16 до 45 років).

Що таке трихомоніаз

Урогенітальний трихомоніаз – це венеричне інфекційне захворювання сечостатевої системи людини. Перші ознаки часто проявляються і натомість загострення хронічних захворювань чи зниження імунітету. Симптоми неспецифічні, пов'язані із запаленням та загальними порушеннями функції урогенітального тракту.

Збудники закріплюються на слизовій оболонці та викликають формування запального вогнища. Продукти обміну речовин мікроорганізмів потрапляють у кровообіг, знижують імунітет людини. Завдяки рухливості мікроорганізмів інфекція швидко поширюється, але при цьому запалення розвивається повільно, хвороба тривалий час протікає безсимптомно.

Збудник захворювання

Урогенітальний трихомоніаз викликає піхвова трихомонада (Trichomonas vaginalis). Це найпростіші одноклітинні мікроорганізми. Їхня відмінна риса – здатність до пересування, самостійного існування поза іншим організмом. Найпростіші вражають сечовий міхур, уретру, шийку матки, простату, піхву, фалопієві труби та інші органи репродуктивної системи.

Трихомонади – внутрішньоклітинні паразити, тому діагностика трихомоніазу утруднена. Збудники продукують речовини, що визначають ступінь патогенності мікроорганізмів:

  • Ферменти протеази – руйнують білкові зв'язки та полегшують проникнення найпростіших у тканині.
  • Фібронектин – сприяє прикріпленню трихомонад до слизової оболонки сечостатевої системи.
  • Антитрипсин – захищає збудників від фагоцитозу та руйнування ферментами лейкоцитів.
  • Гемолітичний фактор – руйнує червоні клітини крові (еритроцити).

Трихомоніаз – інкубаційний період, ознаки у чоловіків та жінок

Чим небезпечний трихомоніаз

Найпростіші живуть у сечостатевій системі, кров'яному руслі, лімфатичних вузлах. Трихомонади можуть змінювати форму, маскуватися під клітини плазми, тому часто не розпізнаються імунної системою людини.

Найпростіші поглинають патогенні мікроорганізми і розносять їх сечостатевим трактом, що призводить до розвитку вторинного інфікування гонококами, кандидами, уреаплазмою, хламідіями. У деяких випадках захворювання запускає патогенетичні механізми розвитку раку органів урогенітального тракту. Трихомоніаз також може стати причиною:

  • кольпіту;
  • хронічного циститу;
  • простатиту;
  • внутрішньоутробних патологій плода

Шляхи зараження трихомонадою

Вхідні ворота для найпростіших – слизові оболонки статевих шляхів. Носієм трихомонад є лише людина. Випадки зараження побутовим способом (через посуд, рушники, білизна тощо) дуже рідкісні. Повітряно-краплинним або гемоконтактними шляхами найпростіші не передаються. Існує два способи зараження:

  • при незахищеному статевому контакті;
  • від матері дитині під час пологів (дівчатка заражаються частіше) або внутрішньоутробно протягом усього терміну вагітності.

Трихомоніаз – інкубаційний період, ознаки у чоловіків та жінок

Як проявляється захворювання

Середній інкубаційний період інфекції становить від 1 до 4 місяців, іноді захворювання може виявлятися протягом кількох років. Існує три форми течії:

  • Гостра – характеризується вираженою клінічною картиною. Настає протягом перших двох місяців після зараження або за наявності факторів, що спровокували загострення хронічної форми.
  • Хронічна хвороба протікає приховано, без ознак захворювання. Без лікування може прогресувати протягом кількох років.
  • Носіння – відсутність клінічних та лабораторних ознак захворювання при прицільному дослідженні.

Ознаки трихомонад у чоловіків

Захворювання у чоловіків не проявляється клінічно, є носіями інфекції. Наявність збудників, як правило, виявляється випадково або після розвитку ускладнень (уретриту, простатиту, епідидиміту та ін.). Трихомоніаз у чоловіків може спричинити безпліддя, т.к. найпростіші знижують життєздатність та рухливість сперматозоїдів. Іноді пацієнти відзначають виділення зі статевих шляхів, біль при сечовипусканні.

Симптоми трихомоніазу у жінок

Найпростіші у жінок вражають, насамперед, слизову оболонку піхви, уретри та вивідних проток залози. Продромальний період захворювання може бути коротшим, ніж у чоловіків – від 10 до 30 днів. Для гострої форми трихомоніазу характерні такі симптоми:

  • свербіж піхви, статевих губ;
  • почервоніння вульви;
  • рясні однорідні виділення;
  • відчуття неповного спорожнення сечового міхура;
  • біль при сечовипусканні, статевому акті.

Інфекція може протікати у прихованій формі або з незначними клінічними проявами (мізерні виділення з неприємним запахом, свербіж після сечовипускання). Для хронічного процесу характерне загострення при менструаціях, авітамінозі, при зниженні імунітету.

Трихомоніаз – інкубаційний період, ознаки у чоловіків та жінок

Вагітність та трихомоніаз

При наступі вагітності при трихомоніазі можливий мимовільний аборт. Найпростіші спровокують передчасні пологи, які часто ускладнені гіпоксією, інтоксикацією, внутрішньоутробними патологіями розвитку плода. При виявленому трихомоніазі рекомендується розродження шляхом кесаревого розтину для попередження зараження дитини, тяжких пологових ускладнень.

Дитяча форма трихомоніазу

Захворювання в дітей віком зустрічається рідко. Зараження відбувається побутовим шляхом хворих матерів. Інфекції піддаються більше дівчинки. Трихомоніаз проявляється виділенням зі статевих шляхів, свербінням, печінням геніталій, почервонінням вульви. Передача збудників новонародженим відбувається під час пологів (близько 5% випадків), при цьому захворювання протікає у легкій формі через особливості будови епітелію урогенітального тракту. Лікування не потребує.

Чинники ризику розвитку захворювання

Деякі стани організму створюють особливо сприятливе середовище для зараження трихомонадами та їх поширення організмом. До них відносять:

  • хронічні захворювання ендокринної системи;
  • порушення метаболізму;
  • тривале голодування;
  • авітаміноз;
  • період менструації.

Існує високий ризик зараження у період лікування онкологічних захворювань із застосуванням опромінення, хіміотерапії після серйозних хірургічних втручань. Трихомоніазу схильні до ВІЛ-інфікованих людей.

Діагностика

Трихомоніаз – інкубаційний період, ознаки у чоловіків та жінок

Виявлення захворювання утруднене через його схожість з іншими венеричними інфекціями, відсутність специфічної симптоматики. Для встановлення діагнозу проводять зовнішній огляд геніталій, при якому виявляють наступні ознаки трихомоніазу:

  • набряк, гіперемія зовнішніх статевих органів;
  • спостерігаються рясні пінисті жовті або білі виділення;
  • у жінок слизова оболонка шийки матки гіперемована, є точкові крововиливи.

Для лабораторної діагностики проводять мікроскопію мазків із піхви, уретри, методу полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для точного встановлення збудника. Додатково призначають УЗД органів малого тазу для жінок та простати для чоловіків. Дослідження допомагає оцінити поширеність патології, наявність ускладнень.

Лікування трихомоніазу

Для ефективної терапії необхідний комплекс заходів:

  • При проходженні курсу лікування слід виключити будь-які статеві контакти.
  • Важливо ретельно дотримуватися інтимної гігієни (підмивання із застосуванням антисептичних засобів, часта зміна натільної, постільної білизни та ін.).
  • Необхідне одночасне лікування обох статевих партнерів.
  • Курс лікування спеціальними протитрихомонадними препаратами у поєднанні з антибіотиками.

Після основної медикаментозної терапії проводять контроль лікування за допомогою мікроскопічного дослідження мазків із уретри або піхви. За потреби курс прийому препаратів повторюють.

Протитрихомонадні препарати

Трихомоніаз – інкубаційний період, ознаки у чоловіків та жінок

Схема та тривалість етіотропної терапії визначається індивідуально. Основна мета прийому протитрихомонадних засобів – повністю очистити організм від збудника. У середньому курс застосування ліків становить від 7 до 21 дня. Застосовують такі групи ліків:

  • Протипротозойні засоби (Трихопол, Тінідазол). Використовуються на лікування всіх форм хвороби. Додатково мають антибактеріальну дію, що допомагає знищити вторинну інфекцію. За стандартною схемою: першого дня потрібно приймати по 1 таблетці 4 р./сут., далі по 1 таблетки 3 р.сут.
  • Імуномодулюючі препарати (Віферон, Імупрет). Використовують для підвищення опору організму найпростішим. Показані до застосування у хронічній та гострій формі захворювання. Призначають по 1 таблетці 2 р/добу.
  • Місцеві антисептичні засоби (Фурацилін, Мірамістін). Знімають запалення, позбавляють вторинної інфекції. Використовуються переважно у гострій формі хвороби. Засоби слід застосовувати 3-4 р/день.

Профілактика

Основні заходи щодо запобігання інфекції спрямовані на захист від інфікування та своєчасне виявлення збудника. Для раннього виявлення захворювання важливо вчасно відвідувати гінеколога або уролога (не менше 1 разу на рік). Профілактика трихомоніазу включає:

  • використання презервативів та інших бар'єрних методів контрацепції;
  • відмова від випадкових статевих контактів;
  • своєчасну постановку на облік вагітності в жіночу консультацію;
  • сумлінну своєчасну здачу аналізів на інфекції, що передаються статевим шляхом.

Відео

EuroMD