Соціофобія: симптоми, причини та шляхи подолання

Що таке соціофобія

Соціофобія — це інтенсивний страх перед контактом із суспільством. Людина боїться негативної оцінки своїх дій з боку інших, через що відчуває сильну тривогу. Вона хоче спілкуватися, але очікування глузувань, критики чи засудження змушує її уникати соціальних ситуацій. У медицині цей стан називають соціальним тривожним розладом (social anxiety disorder) і класифікують як психічне відхилення.

Тривогу запускає конкретна ситуація, яка збуджує відповідні центри мозку. Імпульси передаються до кори головного мозку, що відповідає за сприйняття світла, звуку, запаху та дотику. Коли страх стає сильним, кора тимчасово «вимикає» деякі функції організму — наприклад, людині важко поворухнутися або говорити.

Реакція на соціальні ситуації залежить від етнічних і культурних особливостей. У різних країнах рівень соціофобії відрізняється. Особливо високий він у Японії, де з дитинства виховують страх образити іншого словом, жестом чи навіть поглядом.

За світовими даними, на соціофобію страждає близько 12% населення, але ця цифра занижена: багато людей не вважають свій страх хворобою і не звертаються по допомогу. Розлад однаково часто зустрічається у чоловіків і жінок, найчастіше проявляється у підлітків від 10 до 17 років. Після 30–35 років тривожні розлади зазвичай компенсуються життєвим досвідом і трапляються рідше.

Протилежністю соціофоба є соціопат — людина, яка генетично позбавлена совісті, повністю ігнорує права інших і не бачить перешкод на шляху до своїх цілей.

Чим небезпечний соціальний тривожний розлад

Соціофоб взаємодіє зі світом через призму недовіри. Впевнений, що колектив його не прийме, він сам уникає контактів. Очікування конфлікту чи негативної оцінки може бути настільки сильним, що призводить до серйозних наслідків:

• ізоляції від суспільства;
• соматичних розладів (проблем зі здоров’ям, спричинених постійним стресом).

Важливо розуміти: соціофобія і шизофренія — це два самостійні діагнози, вони не є причиною чи наслідком одне одного. Коли соціофоб не може реалізувати свої здібності в реальному світі, він часто намагається донести думки до суспільства віртуально — через інтернет, де відчуває себе безпечніше.

Об’єкти страху соціофоба

Кожна людина потребує спілкування, схвалення, визнання. Соціофоб переконаний, що не може отримати цього від суспільства. Тривогу викликають різні соціальні ситуації, серед яких:

• прийом їжі у громадському місці;
• знайомство з новими людьми;
• публічні виступи або відповіді на заняттях;
• розмова з авторитетними особами;
• відвідування вечірок чи корпоративних заходів.

Навіть думка про такі ситуації може викликати сильне занепокоєння.

Ознаки соціофобії

Перший показник соціального тривожного розладу — надмірна сором’язливість. Вона виступає захисним механізмом, що знижує ризик негативної оцінки. Інші симптоми менш очевидні, але їх можна помітити у спілкуванні:

• відсутність самоповаги;
• негативний стиль мислення;
• невтішні прогнози майбутнього;
• болюча реакція на негативну оцінку;
• панічний страх перед спілкуванням із незнайомцями.

Фізичні прояви

Під час нападу страху організм виділяє адреналін, на який реагує серцево-судинна система. Занепокоєння видають колір шкіри, тембр голосу, тремтіння рук. Зовні соціофоба можна розпізнати за такими ознаками:

• підвищена пітливість;
• тремтіння в голосі;
• підвищений артеріальний тиск;
• пришвидшене серцебиття;
• утруднене дихання;
• блідість або почервоніння обличчя.

Когнітивний ефект

Тривожний розлад часто виникає у людей, які дуже вимогливі до себе. Соціофоби страждають від думки, що вони гірші за інших, мають завищені критерії самооцінки і вважають, що не заслуговують на позитивну оцінку. Їм властиво:

• бачити себе в негативному світлі;
• вважати, що всі люди кращі за них;
• намагатися вразити оточуючих;
• заздалегідь переживати ситуації, де можна помилитися.

Емоційні ознаки

Соціофоб постійно відчуває напругу, бо приховує страх перед громадською думкою. Він хоче виглядати успішним, тому часто поводиться неприродно. Така людина не довіряє колективу, має підвищене емоційне тло. Характерні прояви:

• уразливість, ранимість;
• безсоння, нічні кошмари;
• фізична та розумова втома.

Поведінкові ефекти

Помірний страх може стимулювати зібраність і концентрацію, але сильний страх перед тим, щоб виглядати безглуздо, заважає приймати правильні рішення. З часом формується стійка звичка уникати ситуацій, що провокують тривогу:

• не ходити на побачення;
• не відвідувати громадські місця;
• не брати участь у корпоративних заходах;
• уникати зорового контакту під час розмови.

Таку поведінку називають уникальною. Вона поступово звужує коло спілкування і може призвести до повної ізоляції.

Причини розвитку соціальної тривожності

Причини, через які ірраціональний страх набуває неадекватних форм, до кінця не вивчені. За спостереженнями вчених, у більшості випадків соціофобія формується в дитинстві через насильство або неправильне виховання. Дитина, якій постійно вселяють почуття сорому за вчинки, відчуває нестачу базової безпеки протягом усього життя.

Суспільство також висуває свої вимоги: оцінка поведінки залежить від соціального престижу, який люди мають різною мірою. Те, що прощається одним, може негативно характеризувати інших. Так створюються передумови для розвитку соціофобії у широких верств населення.

Основні причини можна диференціювати так:

• генетична схильність;
• посилена опіка в дитячому віці;
• часті критика, покарання дітей, порівняння з однолітками;
• перебільшення впливу вчинків дитини на життя суспільства;
• неприйняття дитини колективом;
• психологічна травма, пов’язана з приниженням;
• неправильне уявлення про себе як про особистість;
• негативний досвід оточуючих.

Лікування соціофобії

Соціофобія не є важким психічним відхиленням, її можна вилікувати. Терапія тривожних розладів проводиться за допомогою гіпнозу, психологічних тренінгів і лікарських препаратів, які дають стабільні результати. Після курсу лікування людина повністю одужує або суттєво знижує ступінь тривожності та адаптується в суспільстві, сім’ї, професії.

Медикаментозна терапія

Щоб вилікувати соціофобію, потрібно зменшити активність деяких ділянок головного мозку. Для цього організм має посилити вироблення серотоніну — гормону гарного настрою — або знизити чутливість до адреналіну. Лікарі призначають таблетки, які виконують одну з цих функцій. До таких препаратів належать:

• інгібітори зворотного захоплення серотоніну;
• трициклічні антидепресанти.

Ліки заспокоюють пацієнта і піднімають настрій, але призначати їх може лише фахівець.

Психологічна корекція

Соціофобію успішно лікують за допомогою психотерапії. На сеансах пацієнту пояснюють, що його вчинки не настільки серйозні, щоб через них перейматися. Психотерапевт разом із хворим аналізує ситуації, що викликають страх, і допомагає зрозуміти, як правильно мислити та діяти. Тренінги проводять індивідуально або в групах, де учасники можуть практикувати соціальні навички в безпечному середовищі.

Як позбутися соціофобії самостійно

Людина може провести самоаналіз, знайти причину свого страху і зрозуміти, що на соціофобію страждають багато людей. Щоб подолати тривогу, варто скласти план дій і поступово його виконувати:

1. Вивчити книги з лікування соціофобії.
2. Створити список із 10 ситуацій, що викликають страх (від найменш до найбільш лякаючих).
3. Пройти всі ситуації зі списку.
4. При поганому результаті продовжити роботу за книгами, потім скласти та пройти новий список.
5. Слідкувати за своїми думками, відстежувати негативні переконання.
6. Навчитися розслаблятися (дихальні вправи, медитація, м’язова релаксація).

Самостійна робота вимагає часу і терпіння, але вона може значно зменшити тривожність. Якщо страх заважає жити, не варто відкладати звернення до психотерапевта.