Грижа поперекового відділу хребта

Грижа поперекового відділу хребта – це патологія міжхребцевого диска, коли він прориває зовнішню фіброзну капсулу і виходить її межі. Залежно від локалізації та розміру випинання, воно може викликати роздратування та здавлення спинного мозку або спинномозкових корінців, стаючи причиною болю та специфічних неврологічних симптомів. Сьогодні ця патологія зустрічається все частіше, причому не лише у похилому віці, а й у молоді.

Грижа поперекового відділу хребта ✔: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Загальна інформація

Міжхребетна грижа найчастіше формується в нижній частині поперекового відділу хребта, а також у місці її переходу в крижовий сегмент. Саме ця зона зазнає найбільшого навантаження при вертикальному положенні тіла. Міжхребцеві диски в нормі виконують роль амортизаторів, що гасять вібрацію при ходьбі, бігу та стрибках. Підвищений тиск або нерівномірний його розподіл, а також звуження суглобової щілини при остеохондрозі веде до формування спочатку протрузії, потім грижі диска.

Причини виникнення

Найчастіша причина формування гриж поперекового відділу хребта – це остеохондроз. Дегенеративні процеси в хрящах та звуження просвіту між хребцями неминуче призводить до поступового випнування дисків. Сприятливими факторами також є:

  • переважно сидяча робота, гіподинамія;
  • підвищена маса тіла (створює надмірне навантаження на хребет);
  • високий зріст;
  • чергування тривалих періодів бездіяльності з надмірно інтенсивним фізичним навантаженням;
  • травми спини;
  • системні дисплазії хрящової тканини, м’язів тощо;
  • порушення кровопостачання поперекової області;
  • інфекції хребетного стовпа та навколишніх тканин (туберкульоз, сифіліс тощо);
  • остеопороз;
  • нерівномірне навантаження на хребетний стовп на фоні порушень постави, дисплазії тазостегнового суглоба, плоскостопості;
  • робота або хобі, пов’язані з частим підняттям важких речей;
  • порушення обміну речовин та роботи залоз внутрішньої секреції;
  • обтяжена спадковість;
  • неправильне харчування;
  • шкідливі звички: куріння, зловживання алкоголем;
  • професійний спорт із підвищеним навантаженням на поперекову область.

Види та стадії

Залежно від напрямку випинання розрізняють грижі:

  • передні: знаходяться допереду щодо тіла хребця; зустрічаються рідко та практично не викликають патологічної симптоматики;
  • задні: вибухають у напрямку до спинномозкового каналу; один з найчастіших і найнебезпечніших варіантів, оскільки при значних розмірах може здавлювати спинний мозок та його коріння, викликаючи болі та неврологічні розлади;
  • бічні: з’являються збоку від хребетного каналу, часто пошкоджують спинномозкові коріння, що проходять в цьому місці;
  • вертикальні (грижа Шморля): зростають у вертикальному напрямку, вдавлюючись у тіло хребця.

Стадії захворювання визначаються ступенем усунення диска:

  • 1 стадія (протрузія): диск зміщується щодо нормального становища, але з порушує цілісності фіброзного кільця;
  • 2 стадія (екструзія): фіброзне кільце проривається, спостерігається невелике випинання диска;
  • 3 стадія (пролапс): диск звисає у міжхребцевий простір;
  • 4 стадія (секвестрація): частинки диска відриваються та провалюються у хребетний канал; стан пов’язаний із вкрай високим ризиком розвитку паралічу.

Симптоми

Вираженість основних симптомів грижі поперекового відділу хребта залежить від її величини та виду. Одні пацієнти відзначають лише незначний дискомфорт при фізичному навантаженні, інші страждають на сильні болі. Найбільш типовими ознаками патології є:

  • біль у попереку, сідниці та нозі, як правило, що виникає з одного боку;
  • патологічні відчуття (парестезії) у стегні, паху, сідниці або нозі (поколювання, печіння, оніміння тощо);
  • посилення болю та парестезії при навантаженні на поперек: під час ходьби, сидіння, нахилів, підняття тяжкості;
  • обмеження рухів у попереку;
  • слабкість м’язів стопи, утруднення при спробі підняти пальці ноги;
  • порушення постави, сутулість, невеликий нахил корпусу у хвору сторону;
  • блідість або почервоніння шкіри в зоні ураження (поперек, сідниця, стегно, гомілка);
  • тазові розлади: повне або часткове нетримання сечі, калу, газів;
  • розлади сексуальної сфери: імпотенція, раннє сім’явипорскування, аноргазмія;
  • параліч м’язів ноги.

Симптоми наростають у міру прогресування захворювання. На ранніх стадіях формування грижі пацієнта може турбувати рідкісний, слабкий, ниючий біль у попереку, що виникає після фізичного навантаження і проходить у спокої.

Діагностика

Діагностика грижі поперекового відділу хребта потребує консультації невролога. На першому прийомі лікар з’ясовує скарги пацієнта, час та обставини їх виникнення, фіксує відомості про перенесені захворювання та травми, хронічну патологію. Проводиться неврологічний огляд, що дозволяє виявити зони максимальної хворобливості, ділянки підвищеної чи зниженої шкірної чутливості, зміни м’язової сили та рефлексів.

Інструментальні та лабораторні обстеження спрямовані на підтвердження діагнозу та виключення інших патологій із подібною симптоматикою:

  • КТ або МРТ для візуалізації випинання, оцінки його форми та розмірів, а також ступеня здавлення нервових корінців або спинного мозку;
  • мієлографія з контрастом: призначається при підозрі на стиснення спинного мозку;
  • загальний аналіз крові та сечі;
  • біохімічний аналіз крові;
  • УЗД органів черевної порожнини та малого тазу (призначається за наявності тазових розладів);
  • консультації гінеколога, уролога за необхідності.

Список аналізів та обстежень коригується залежно від конкретної ситуації.

Грижа поперекового відділу хребта ✔: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Лікування грижі поперекового відділу

Лікування вимагає грамотного поєднання медикаментозної терапії, фізіопроцедур, масажу та інших допоміжних методів. Воно спрямоване на усунення больового синдрому та неврологічних розладів, відновлення хрящової тканини та нервових волокон.

Медикаментозне лікування може включати препарати з наступних груп:

  • нестероїдні протизапальні засоби (індометацин, диклофенак, ібупрофен): блокують запалення та знімають больовий синдром;
  • глюкокортикостероїди (преднізолон, дексаметазон, гідрокортизон): знімають запальний процес та набряклість, використовуються при неефективності НПЗЗ;
  • міорелаксанти (мідокалм тощо): знімають м’язові спазми, що виникли на тлі защемлення корінців;
  • хондропротектори (глюкозамін, хондроїтин): сприяють частковому відновленню хрящової тканини, зупиняють процес її виснаження;
  • вітаміни групи В (мільгамма): покращують процес проведення нервового імпульсу, призначаються при корінцевих розладах.

При вираженому больовому синдромі можуть використовуватися лікарські блокади (обколювання поперекової області розчином анальгетиків) або наркотичні анальгетики. Для досягнення стійкого знеболювального ефекту призначаються ін’єкції глюкокортикостероїдів пролонгованої дії (дипроспан).

Зараз читають:Дизартрія

Фізіопроцедури активно використовуються і під час загострення, і під час ремісії. Вони допомагають зняти біль та м’язовий спазм, покращити кровообіг та обмін речовин, прискорити процеси відновлення та посилити дію ліків. Залежно від симптоматики можуть призначатися:

  • електрофорез;
  • фонофорезу;
  • електростимуляція;
  • магнітотерапія;
  • Лазерна терапія.

Як додаткові методи лікування виступають:

  • лікувальна фізкультура: дозволяє укріпити м’язовий корсет спини;
  • масаж: розслаблює мускулатуру, посилює кровообіг та обмін речовин;
  • мануальна терапія;
  • голкорефлексотерапія;
  • санаторно-курортне лікування.

При значних розмірах грижі та неефективності консервативного лікування доводиться вдаватися до хірургічних втручань. Сучасні методи видалення гриж дозволяють обійтися невеликими розрізами та скоротити період відновлення.

Ускладнення

Якщо грижа діагностована на ранній стадії, дотримання рекомендацій лікаря дозволяє повністю позбутися випинання. Якщо пацієнт нехтує лікуванням, освіта збільшується. Зрештою, цей процес може стати причиною важких ускладнень. Частинки диска повністю перекривають спинномозковий канал, здавлюючи нервові коріння, що проходять. Розвивається синдром кінського хвоста, що виявляється:

  • найсильнішими болями;
  • втратою контролю над сечовипусканням та дефекацією;
  • повним або частковим паралічем нижніх кінцівок.

Стан потребує негайної хірургічної допомоги, оскільки відновлення роботи нервів можливе, якщо компресія усунена протягом 24 годин.

Профілактика

Профілактика грижі поперекового відділу – це дбайливе ставлення до свого організму взагалі і до хребта, зокрема. Лікарі рекомендують:

  • дотримуватися режиму праці та відпочинку, повноцінно висипатися;
  • дотримуватися принципів правильного харчування, забезпечити надходження достатньої кількості вітамінів та мікроелементів;
  • не допускати надмірної маси тіла;
  • регулярно займатися спортом без прагнення до рекордів (на аматорському рівні);
  • більше гуляти на свіжому повітрі;
  • робити гімнастику для зміцнення спини;
  • уникати підняття тяжкості;
  • своєчасно проходити обстеження у лікаря та виконувати всі його рекомендації.
EuroMD
Додати коментар