Колостома кишечника – техніка виконання операції, дієта та ускладнення

Згідно зі статистикою, близько чверті всіх операцій на товстому кишечнику закінчується колостомією (colostomia) – виведенням частини кишки на передню стінку із формуванням штучного свища. До методики вдаються у випадках, коли природне виведення калових мас із заднього проходу порушено.

Що таке колостома

Основне призначення товстого кишечника – ущільнення та виведення калових мас. Досягається це за рахунок хвилеподібних скорочень стінок кишки. При серйозних пошкодженнях або перешкоди безперервність товстої кишки порушується колостомою.

Це штучно створена нориця, що забезпечує повідомлення здорової частини кишки із зовнішнім середовищем.

На очеревині робиться отвір (стома), куди вшивається кінець товстої кишки. Калові маси доходять до отвору та виводяться в прикріплений до нього дренажний мішок. Операцію зі створення стоми називають колостомією.

Призначення колостоми

Для виведення калових мас на постійній основі стома встановлюється, якщо кишківник не можна реконструювати. В інших випадках – це вимушений тимчасовий захід. До неї вдаються, коли можливість виникнення постопераційних ускладнень дуже висока. Наприклад, при лікуванні перитоніту, кишкових нориць або непрохідності.

Колостома кишечника - техніка виконання операції, дієта та ускладнення

Чи можна жити з колостомою

У здорової людини процес випорожнення кишечника досягається за рахунок безперебійної роботи сфінктерів. Люди зі стомою немає позивок до дефекації. Калові маси виходять самостійно – 2-3 десь у добу. Травлення при колостомі кишечника не порушується.

При правильному догляді за штучним заднім проходом можна підтримувати колишню якість життя. В даний час існують різні види калоприймачів, що забезпечують комфортне спорожнення. Випускається і низка допоміжних засобів:

  • пасти для герметичності скріплення калоприймачів зі шкірним покривом;
  • бандажі для фіксації мішка та розподілу навантаження;
  • анальні заглушки;
  • серветки, лосьйони для обробки шкіри навколо стоми;
  • мастила з нейтралізацією запаху.

Показання до створення штучного заднього проходу

Штучний шлях спорожнення створюється лише за наявності серйозних показань. До них відносяться:

  • аноректальне нетримання калу;
  • пухлинні утворення, що закупорюють просвіт кишечника;
  • травми товстокишкової стінки;
  • дивертикуліт – запальний процес, що призводить до появи рубців та абсцесів;
  • ішемічний коліт;
  • поліпоз;
  • важкий неспецифічний виразковий коліт;
  • абсцес стінок кишківника з перфорацією;
  • рак сечового міхура, кишечника, у матці або цервікальному каналі;
  • проктит, що виник через променеву терапію;
  • неспроможність накладеного анастомозу;
  • вроджені аномалії будови травного тракту

Види колостом

Крім поділу на тимчасові та постійні, стоми розрізняють за місцем розташування та формою. По локалізації штучні отвори поділяються на:

  • Висхідні (асцендостоми). Розташовується на відрізку ободової висхідної кишки у правій частині живота.
  • Поперечні (трансверзостоми). Розташовується у поперечно-ободовій кишці у верхній частині живота.
  • Східні (десцендостоми) та сигмовидні. Розташовуються у нижній лівій частині живота на кінці ободової кишки.

За формою та кількістю отворів колостоми поділяють на два підвиди:

  • Одноствольна або кільцева – через поздовжній розріз назовні виходить лише один отвір.
  • Двоствольна або петлева колостома кишечника – назовні виводяться два отвори. Одне для калових мас, друге – щоб розвантажити нижній відділ кишечника – навіть за відсутності калу там, як і раніше, продовжує вироблятися слиз.

Трансверзостома

Створюється у верхній частині живота на відрізку ободової кишки, у якому відсутні великі нервові стовбури – ближче до лівого селезінкового згину. Поперечні колостоми частіше мають тимчасовий характер і встановлюються для зниження ризиків ускладнень. Основними показаннями для проведення операції є:

  • онкологічні захворювання;
  • непрохідність кишечника;
  • травми;
  • уроджені дефекти;
  • дивертикули.

Колостома кишечника - техніка виконання операції, дієта та ускладнення

Висхідна стома кишечника

Розташовується на висхідному відрізку ободової кишки, тому отвір для виведення калу знаходиться з правої частини живота. При асцендостомі калові маси рідкі, лужні, часто з домішками травних ферментів. Показання для висхідної стоми ідентичні трансверзостомі.

Десцендостома та сигмостома

Східну (десцендостому) і сигмовидну колостоми встановлюють на нижній лівій частині живота, фактично на кінці ободової кишки. Такий метод формування штучної нори допомагає пацієнту повністю контролювати процес спорожнення кишечника. Калові маси зовні і за хімічними властивостями схожі на звичайні фекалії.

Десцендостома і сигмостома практично завжди односторонні і встановлюються постійно. Випорожнення в калоприймачі відбуваються 1 раз на 2-3 дні. Двоствольна сигмостомія використовується лише за наявності:

  • неоперабельної пухлини прямої кишки, що звужує просвіт;
  • ознак гострої або підгострої непрохідності кишечника на тлі раку;
  • серйозних ускладнень у тазі після передньої резекції кишки чи низької сигми.

Техніка виконання колостомії

Локалізацію колостоми визначає хірург залежно від показань, стану підшкірної клітковини. За умови успішно проведеної операції через 2-3 місяці людина може повернутися до нормального способу життя і вести трудову діяльність. Важливо, щоб при цьому пацієнт не мав ускладнень.

Накладання колостоми

Операцію проводить кваліфікований лікар-хірург під загальним наркозом. Процес накладання односторонньої колостоми проходить у кілька етапів:

  1. Для ревізії черевної порожнини проводиться середня лапаротомія.
  2. Хірург робить надріз шкіри, апоневрозу, парієтальної очеревини.
  3. Візуально визначають ділянку з непрохідністю або місце розташування пухлини.
  4. Розріз для виведення колостоми роблять окремо від основного лапаротомічного надрізу.
  5. Краї парієтальної очеревини підшивають до апоневрозу та м'язів. Так виробляють тунель для виведення кишечника.
  6. У брижі кишки роблять отвір, в нього вставляють спеціальну гумову трубку.
  7. За допомогою трубки хірург виводить петлю кишки у рану.
  8. На місце гумової трубки встановлюється скляна паличка.
  9. Кінці палички накладаються на краї рани, фіксуючи кишку у підвішеному стані.
  10. Петля кишечника підшивається до парієтальної очеревини.
  11. Краї рани обробляються антисептичним розчином, закриваються марлевою пов'язкою.

Сучасні методи хірургічного втручання дозволяють зафіксувати калосбірник після операції. Перші кілька разів цю процедуру проводить медсестра, по ходу дії пояснюючи пацієнтові етапи догляду за шкірою та правила закріплення мішка для збирання калу.

Дзвонів

Це реконструктивно-відновлювальна операція із закриття тимчасової колостоми. Процедуру проводять через 2-6 місяців. Обов'язкова умова для проведення операції – відсутність закупорки відділів кишечника нижче. Колоколостомія проходить у кілька етапів:

  1. Хірург відступає приблизно на сантиметр від краю стоми та повільно розсікає спайкові елементи скальпелем.
  2. Потім виводить кишку назовні та видаляє край з отвором.
  3. Обидва кінці кишечника зшиваються і повертаються у очеревину.
  4. За допомогою розмаїття перевіряють цілісність швів.
  5. Проводять пошарове зашивання рани.

Післяопераційний догляд за колостомою

Після операції пацієнт 10-14 днів перебуває у клініці під наглядом медперсоналу. Лікарі оцінюють колір, форму стоми, лінії шва. У нормі кишка має червоний чи рожево-червоний колір. Це говорить про нормальний кровообіг та життєздатність кишечника. Темно-червоний або чорний відтінок свідчить про некрозі тканин.

Спочатку стома буде вологою та набряковою, має виступати над рівнем живота на 2-3 см. Догляд за штучним випорожнювачем здійснюють медсестри:

  1. Декілька ватних кульок заливають перекисом водню.
  2. Кульку беруть пінцетом, обробляють їм шкіру навколо слизової оболонки.
  3. Потім обробляють шкіру спиртом, наносять мажу ізолюючу.
  4. Накладають стерильну серветку з вазеліном та закріплюють пов'язку бинтами.
  5. При необхідності замість пов'язки на стому надягають калоприймач.

Колостома кишечника - техніка виконання операції, дієта та ускладнення

Що таке калоприймач і навіщо він потрібен

Резервуар для прийому калових мас у людей з колостомією називають калоприймачем. Зовні він схожий на невеликий мішок із запахонепроникної плівки з липким фланцем для скріплення резервуару зі шкірою. Калоприймачі різняться на вигляд, типу фіксації, розмірам.

Види калоприймачів

Спочатку після операції використовують великі прозорі калоприймачі. Такий вибір резервуару необхідний візуальної оцінки лікарями консистенції і кольору калових мас. Після виписки калосборники замінюють на менші за розміром. Оптимальний варіант підбирається лікарем ще етапі реабілітації. Усього існує три різновиди приладів:

  • Однокомпонентні складаються з мішка для збору калу та клейкої стрічки. Міняти їх необхідно 2-3 десь у день, залежно від частоти випорожнень.
  • Двокомпонентні оснащені стомним мішком і пластиною, що самоклеїться, що з'єднуються спеціальними фланцями. Зручність таких пристроїв у тому, що липку частину залишають на 3-4 дні, а мішок змінюють кілька разів на добу.
  • Дренажні – калосбірники для онкохворих при рідкому стільці або схильності до проносів. Такі мішки слід випорожнити після заповнення його на 1/3. Для цього пацієнт схиляється над унітазом та відкриває дренажний отвір.

Як доглядати за стомою кишечника в домашніх умовах

Через 10-14 днів після операції пацієнта виписують додому. Під час лікування у стаціонарі медсестра вчить хворого доглядати за стомою, правильно встановлювати та знімати калоприймач. У домашніх умовах важливо уважно спостерігати за станом шкірних покривів та загальним самопочуттям.

Перші 6-8 тижнів після операції розмір стоми поступово зменшуватиметься. У цей час необхідно навчитися самостійно підбирати розмір пластини, що клеїться, при кожній зміні калоприймача. Він повинен точно відповідати розміру та формі стоми. Якщо отвір вирізано правильно, зазор між штучним анальним отвором і клейовою пластиною не буде.

Наклеювання та спорожнення калоприймачів

Зміну калових мішків рекомендується проводити вранці та ввечері до їди, щоб не дратувати шкіру. Частіше можна змінювати пристрої з появою сверблячки, печіння або інших неприємних симптомів. Весь процес протікає у кілька етапів:

  1. Підготуйте все необхідне для зміни калоприймача – новий мішок, ножиці, вимірювач для стоми, м'які серветки, засоби догляду за шкірою.
  2. Обережно відклейте пластину, рухаючись зверху донизу.
  3. Ретельно вимийте шкіру навколо стоми теплою водою. Просушіть серветкою. Важливо: промивати шкіру необхідно без використання гелів для душу чи мила.
  4. Використовуючи спеціальний шаблон, підберіть необхідний розмір отвору для калосборника.
  5. Накладіть шаблон на паперове покриття калосборника, обведіть ручкою.
  6. Виріжте отвір у клейовому шарі за контуром.
  7. Нагрійте калоприймач до температури тіла, помістивши його пахву.
  8. Зніміть паперове покриття.
  9. Нижній край отвору розмістіть на нижній межі стоми.
  10. Повільно приклейте калоприймач, щоб утворилися складки.
  11. Притисніть пристрій до шкіри долонею на 1-2 хвилини.
  12. Якщо ви проводите процедуру вперше, перегляньте поетапні фото.

Догляд за шкірою

Щоб не допустити травмування та запалення, шкірі потрібен постійний догляд. Після зняття калоприймача очищати шкірні покриви рекомендується теплою водою. Дозволяється використовувати перекис водню або пасту “Клінзер”. Вона м'яко прибирає залишки клею, не дратує та не викликає алергії. Для надійної фіксації калоприймача використовуються:

  • Паста Колопласт. Препарат вирівнює складки та нерівності шкіри, забезпечує герметичне зчеплення клейкої основи з епідермісом.
  • Захисна плівка Друга шкіра. Вона запобігає розвитку дерматиту, захищає шкірні покриви від агресивної дії сечі та калу.

Особливості харчування пацієнтів із колостомою

Люди протиприродним заднім проходом часто спостерігаються проноси чи запори. Щоб нормалізувати випорожнення, необхідно вивчити вплив тих чи інших продуктів на частоту стільця. Прискорюють спорожнення:

  • цукор, мед, фрукти;
  • соління, маринади, копчення;
  • чорний хліб;
  • деякі сирі овочі;
  • рослинна олія;
  • молоко;
  • свіжий кефір;
  • фруктові соки.

Страви, що затримують спорожнення кишечника, повинні бути в'яжучими та легкозасвоюваними. При проносах рекомендується увімкнути в меню:

  • рис та інші злаки;
  • кисіль;
  • білі сухарі;
  • сир;
  • слизові оболонки супи;
  • кукурудзу;
  • міцний чай;
  • родзинки;
  • сухофрукти.

Колостома кишечника - техніка виконання операції, дієта та ускладнення

Колостома кишечника не передбачає дотримання спеціальної дієти, але лікарі рекомендують дотримуватися низки правил:

  • Виключити з раціону пекучі приправи, гострі страви, часник або використовувати їх у невеликих кількостях, поєднуючи з рисом, картоплею, макаронами.
  • Уникати продуктів, що викликають газоутворення – шпинату, капусти, спаржі, гороху, грибів.
  • Окремо від твердої їжі вживати щонайменше 1,5-2 літрів рідин.
  • Їсти часто (4-5 разів), але невеликими порціями. Ретельно пережовувати їжу.
  • Обмежити споживання солі до 6-9 г.
  • Вечеряти рано і їсти в невеликій кількості. Це допоможе зменшити кількість виділень уночі.

Можливі ускладнення після колостомії

Протиприродний задній перебіг може призвести до розвитку ускладнень. Серед них найчастіше зустрічаються:

  • Параколостомічна грижа – випинання кишечника через очеревину. Запобігти розвитку патології допоможе носіння спеціальних бандажів.
  • Некроз кишки. Розвивається у разі порушення кровопостачання. Усувається повторною операцією.
  • Стриктура (стягування) колостоми. З'являється при рубцювання оточуючих тканин, може спровокувати кишкову непрохідність.
  • Захід стоми. Виникає у разі порушення техніки операції. Усувається повторною реконструкцією кишківника.

Відео

EuroMD
Додати коментар