Хвороба Альцгеймера

Хвороба Альцгеймера – це хронічне нейродегенеративне захворювання, що поступово призводить до розвитку стійкої деменції та розпаду особистості. Це найчастіша причина втрати розуму у людей похилого віку, перші ознаки якої зазвичай виявляються після 60-65 років. Захворювання необоротне, але правильно підібране лікування може суттєво уповільнити або навіть зупинити процес дегенерації, тому так важливо своєчасно звернутися за допомогою до фахівця.

Хвороба Альцгеймера ✔: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Інформація про хворобу

Хвороба Альцгеймера отримала свою назву на прізвище німецького психіатра, який вперше описав її симптоми у 1901 році. У цьому перші згадки про втрату розуму зустрічалися ще античних трактатах. В даний час існує три теорії розвитку захворювання:

  • холінергічна: дегенерацію пов’язують зі зниженням синтезу ацетилхоліну, який відповідає за передачу нервових імпульсів;
  • амілоїдна: порушення роботи нервової системи виникає на тлі відкладення патологічного білка амілоїду;
  • тау-гіпотеза: розвиток хвороби провокується зміною структури тау-білка, який відповідає за правильну роботу нейронів.

На сьогоднішній день найімовірнішою теорією розвитку хвороби Альцгеймера є амілоїдна, але дослідження продовжуються.

Причини виникнення

Точні причини розвитку хвороби Альцгеймера поки що не з’ясовані. Доведено, що ризик захворювання суттєво зростає:

  • при спадковій схильності (доведено зв’язок захворювання з деякими генними мутаціями);
  • при гострих та хронічних порушеннях кровопостачання головного мозку (інсульти, транзиторні ішемічні атаки, атеросклероз, артеріальна гіпертензія тощо);
  • на фоні перенесених струсів або забій головного мозку;
  • при доброякісних та злоякісних пухлинах мозку;
  • у людей, які страждають на депресію, а також перенесли сильну психологічну травму;
  • на фоні шкідливих звичок (куріння, зловживання спиртними напоями), а також гострих чи хронічних інтоксикацій;
  • при низькій інтелектуальній активності протягом життя.

Вік є одним з головних факторів: чим старша людина, тим вищий ризик виникнення патології. Крім того, жінки хворіють частіше за чоловіків.

Стадії та симптоми

Хвороба Альцгеймера відрізняється тривалим перебігом. Вона розвивається поступово і довгий час практично не виявляє себе. У міру наростання патологічних змін симптоматика стає помітнішою. Лікарі виділяють чотири стадії розвитку захворювання, кожна з яких відрізняється своєю симптоматикою.

Передіменність

Це початкова стадія хвороби Альцгеймера, що характеризується стертими симптомами. Більшість із них може бути виявлено лише у процесі спеціального тестування. Згодом хворий та його родичі відзначають:

  • погіршення короткострокової пам’яті: людина погано запам’ятовує події, що відбулися напередодні, причому більш старі факти відтворюються чудово;
  • проблеми з здобуттям нових знань та навичок;
  • зниження здатності до зосередженої роботи;
  • утруднене згадування окремих слів, що не завдає значного дискомфорту під час розмови;
  • загальна уповільненість мови;
  • незначне погіршення координації рухів.

Поруч із порушеннями когнітивних функцій починає розвиватися апатія, що супроводжує людини всіх стадіях хвороби Альцгеймера.

Оскільки симптоматика слабо виражена, більшість людей не поспішає звертатися до лікаря, пов’язуючи проблеми із природними процесами старіння. Стадія триває 7-8 років.

Рання деменція

На цій стадії розлади короткострокової пам’яті стають добре помітними і списувати їх на звичайне старіння стає неможливо. При цьому людина чудово пам’ятає події зі своєї молодості, якісь вивчені факти, застосовує старі навички. У багатьох хворих також з’являються:

  • апраксія: розлад виконання послідовних дій, наприклад, розстібати та застібати гудзики, шити, малювати тощо;
  • агнозія: порушення впізнавання предметів, може бути зорової, слухової, нюхової, смакової або сенситивної (тактильної), а також тотальної;
  • Порушення мови: зниження її темпу, збіднення словникового запасу, проблеми з вираженням конкретних думок.

Хворий може виконувати найпростіші дії догляду за собою, але складні завдання йому вже не під силу.

Помірна деменція

За цієї стадії хвороби Альцгеймера хворий втрачає здатність до самостійної життєдіяльності. У нього спостерігаються:

  • виражені агнозія та апраксія;
  • парафазія: мова стає безглуздою, оскільки людина неправильно підбирає слова;
  • дисграфія та дислексія: втрата навичок письма та читання.

В результаті людина перестає виконувати щоденні завдання: прийом їжі, гігієнічні процедури, перевдягання. Розлад пам’яті продовжують прогресувати, хворий не пам’ятає і не впізнає навіть близьких людей. Розвивається психіатрична симптоматика:

  • емоційна нестабільність;
  • агресивність чи плаксивість;
  • відмова прийняти допомогу;
  • бродяжництво;
  • маячня.

Пацієнт на цій стадії вимагає постійного контролю з боку родичів, оскільки він може завдати шкоди собі чи оточуючим.

Тяжка деменція

Остання стадія хвороби Альцгеймера неминуче перетворює людину на безпорадного інваліда:

  • мова перестає бути зв’язною, хворий спілкується окремими словами чи короткими фразами;
  • розвивається сильна апатія, яка часом переходить в агресію;
  • втрачається здатність виконувати найпростіші дії;
  • зникає контроль за фізіологічними відправленнями.

Зрештою людина стає прикутою до ліжка, внаслідок чого відбувається втрата м’язової маси, розвивається запалення легенів, з’являються пролежні.

Хвороба Альцгеймера ✔: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Діагностика

Діагностикою хвороби Альцгеймера та визначенням її стадії займаються лікарі відділення Неврології та психіатри. Комплекс обстежень включає:

  • опитування та збирання скарг;
  • вивчення історії захворювання (коли з’явилися перші проблеми, з якою швидкістю вони наростали тощо);
  • оцінка анамнезу життя: перенесені та наявні захворювання, травми, спадковий фактор;
  • докладний неврологічний огляд;
  • лабораторну діагностику:
    • загальний аналіз крові та сечі;
    • біохімічний аналіз крові: рівень глюкози, ліпідний спектр, показники згортання тощо;
    • дослідження спинномозкової рідини для виявлення бета-амілоїду (одна зі специфічних ознак хвороби Альцгеймера);
  • інструментальну діагностику:
    • електроенцефалографія;
    • КТ або МРТ мозку (дозволяє виявити специфічні зміни);
    • позитронно-емісійна томографія (ПЕТ) з метою оцінки рівня метаболізму тканин (дає можливість виявити проблему на ранніх стадіях розвитку);
    • УЗДГ судин шиї та головного мозку (виявляє звуження, тромби, атеросклеротичні бляшки);
    • ЕКГ, УЗД серця для оцінки його роботи.

Одним з основних методів діагностики хвороби Альцгеймера є нейропсихологічні тести для оцінки когнітивних розладів:

  • назвати предмети, зображені малюнку;
  • запам’ятати 5 не пов’язаних між собою слів, повторити їх одразу і через 3 хвилини;
  • розподілити слова за категоріями (їжа, тварини, меблі тощо);
  • виконати найпростіші арифметичні дії;
  • намалювати годинник, що показує конкретний час;
  • змалювати малюнок або написати пропозицію під диктовку.

При необхідності призначаються додаткові консультації та обстеження.

Лікування хвороби Альцгеймера

Лікування спрямовано уповільнення прогресування патології. Лікарі використовують препарати різних груп для покращення роботи центральної нервової системи та усунення основних симптомів:

  • антихолінестеразні препарати, спрямовані на покращення пам’яті (донепезил, ремініл та інші);
  • мемантин, що уповільнює прогресування дистрофії та зменшує вираженість симптомів (єдиний препарат, схвалений ВООЗ для лікування хвороби Альцгеймера);
  • препарати для покращення обміну речовин у клітинах мозку (мексидол, вінпоцетин, пентоксифілін);
  • ноотропи (церебролізин, актовегін) для стимуляції формування додаткових зв’язків між нервовими клітинами;
  • симптоматичні засоби: антидепресанти, нейролептики, анксіолітики тощо.

Комбінація препаратів, їх дозування, кратність та термін прийому підбирається лікарем в індивідуальному порядку. Нерідко лікарська схема коригується у процесі лікування задля досягнення оптимального результату при мінімальному кількості побічних ефектів.

Як доповнення до медикаментозного лікування використовуються різні психотерапевтичні методики. Вони допомагають знизити агресію та тривожність, покращити якість мислення та стимулювати пам’ять. Гарний ефект забезпечують:

  • арт-терапія: покращує емоційний стан хворого, знижує рівень тривожності та депресії, зменшує агресію;
  • заняття в сенсорній кімнаті та сенсорна інтеграція;
  • терапія спогадами (використовується при тяжкій деменції, допомагає налаштувати пацієнта на позитивний лад).

Одночасно з терапією проводиться навчання родичів правилам поведінки з хворим та догляду за ним. Для підтримки стабільного стану пацієнта необхідно:

  • організувати чіткий та постійний розпорядок дня;
  • намагатися підтримувати самостійність та незалежність людини;
  • не обговорювати медичні проблеми між собою у присутності хворого;
  • підтримувати доброзичливу атмосферу у сім’ї;
  • уникати конфліктів та суперечок.

При необхідності члени сім’ї також працюють із психологом, оскільки постійне спілкування з пацієнтом потребує значної нервово-психічної напруги.

Профілактика

Комплекс заходів для профілактики хвороби Альцгеймера є актуальним для всіх людей. Він знижує ризик розвитку захворювання у здорових та зменшує швидкість його прогресування у хворих. Лікарі рекомендують:

  • дотримуватися режиму праці та відпочинку, не допускати хронічного стресу та перевтоми;
  • не допускати гіподинамії, регулярно давати організму помірне фізичне навантаження (піші прогулянки, плавання, їзда велосипедом);
  • виключити вживання спиртних напоїв, куріння;
  • контролювати рівень артеріального тиску, глюкози крові, олестерину;
  • правильно харчуватися: в раціоні має бути достатньо білків, жирів і вуглеводів, а також мікроелементів; бажано, щоб у меню регулярно були жирна морська риба, оливки та оливкова олія, цільнозерновий хліб, горіхи, шпинат, фрукти;
  • забезпечувати навантаження для головного мозку: вирішувати кросворди, вчити вірші, читати класичну літературу, грати у шахи тощо;
  • регулярно проходити обстеження у лікаря.
EuroMD