Першим спадковим захворюванням, описаним як проблема накопичення глікогену в лізосомах, є синдром Помпе, хвороба генетичного характеру. Вона отримала назву на честь патологоанатома з Нідерландів Клауса Помпе. За МКХ-10 (міжнародної класифікації хвороб) хвороба має код Е 74.0 – порушення обміну глікогену.
Причини
Синдром Помпе обумовлений мутацією в гені GAA, розташованому в хромосомі 17. Цей ген відповідає за кодування лізосомного ферменту кислої альфа-глюкозидази. Вона є важливим каталізатором процесу розщеплення молекули глікогену до глюкози, що бере участь у енергетичному обміні клітин. Іншими словами, відбувається порушення глікогенного обміну, що є причиною нестачі енергії для м'язових та нервових волокон, печінки, міокарда.
Дистрофія, пошкодження клітин відбувається і через накопичення глікозиду в лізосомах. Спадкування гена GAA відбувається за аутосомно-рецесивним типом, тобто. хворий отримує мутантну алель від обох батьків. Форма захворювання впливає вибір лікування, подальший прогноз.
Класифікація
Хвороба Помпе у дорослих трапляється рідко. В основному глікогеноз схильні діти. Терміни розвитку хвороби, її симптоматика визначають форми захворювання:
- Рання – проявляється при народженні або перших місяцях життя, вважається найнебезпечнішою формою хвороби (смертність 100% у віці до 1 року).
- Пізня – симптоматика спостерігається у 1-3 роки. Часткове зникнення альфа-глюкозидази або зниження її активності визначає пізню форму синдрому Помпе.
- Ювенільна – розвиток характерних ознак 6-10 років.
- Доросла – розвиток симптоматики відбувається у діапазоні 20-40 років. У хворих спостерігаються повільно прогресуючі порушення міокарда.
Симптоми
Характерні ознаки генетичної хвороби залежить від форми глікогенозу. Симптоматика така:
|
Рання |
Пізня та Ювенільна |
Доросла |
|
Розлад дихання |
М'язова атрофія (до діафрагми) |
Наростаюча м'язова слабкість |
|
Здуття живота |
Проблеми з координацією рухів |
Ранковий головний біль |
|
Гіпертрофія м'язів при пальпації |
Пізніше початок ходьби |
Сонливість чи безсоння |
|
Кардіоміопатія |
Дисфагія (порушення ковтання) |
Сколіоз грудного відділу |
|
Зміна розміру мови (збільшення) |
Порушення дихальних функцій |
Задишка при фізичному навантаженні |
|
Розлад ковтання, мляве смоктання |
Часті застуди, ГРВІ |
Ортопное (порушення дихання у горизонтальному положенні) |
|
Збільшення печінки, серця |
Гепатоспленомегалія (збільшення селезінки, печінки) |
Ознаки серцевої недостатності |
|
Аритмія (порушення серцевого ритму) |
Затримка зростання |
Діагностика
Для виявлення синдрому Помпе використовують кілька методів діагностики. Початковий етап встановлення діагнозу вимагає виконання загальних процедур:
- аналіз сімейного анамнезу;
- визначення основних симптомів за допомогою огляду, пальпації, збирання даних;
- лабораторні аналізи (загальний та біохімічний аналіз крові, генетичні тести, проби методом ПЛР);
- МРТ, КТ, ЕКГ, ЕхоКГ;
- рентгенографія грудної клітки;
- ультрасонографія черевної порожнини – отримання зображення органів та тканин.
Уточнення діагнозу потребує застосування специфічної діагностики. До її методів належать:
- Амніоцентез – дослідження навколоплідної рідини щодо генетичних відхилень, проводиться у перинатальний період.
- Встановлення ступеня активності кислої альфа-глюкозидази проводиться методом перевірки лейкоцитів, а також сухих плям крові.
- ДНК-дослідження – вивчення GAA гена щодо мутації.
- Біопсія ураженої м'язової тканини – наявність скупчення глікогену, порожнин у цитоплазмі.
Пізня форма синдрому Помпе діагностується за допомогою певних способів. До них відносяться:
- Полісомнографія – дослідження показників крові під час сну, для встановлення апное.
- Електроміографія м'язів скелета – оцінка електричної активності м'язової маси.
- Встановлення життєвої ємності легень – визначення поразки діафрагми з допомогою різниці показників стоячи і лежачи.
Можливі ускладнення
Імовірність розвитку можливих ускладнень дуже висока навіть за умови раннього діагностування, наявності специфічної терапії. До основних наслідків хвороби відносяться:
- Порушення дихальної функції – зниження крові рівня кисню і підвищення концентрації вуглекислого газу.
- Поліорганна недостатність – Порушення функціонування декількох систем організму.
- Серцева недостатність – Порушення насосної функції серця.
Лікування
Синдром Помпі повному лікуванню не піддається. Специфічною терапією вважається довічне застосування ферментозамісного лікування. Воно здійснюється з використанням кислої рекомбінантної альфа-глюкозидази. Речовина допомагає покращити якість життя пацієнта, уповільнити прогресування симптомів, знизити ризик виникнення ускладнень.
У Росії її єдино доступним препаратом цієї групи є Майозайм. Його застосовують краплинно внутрішньовенно для відновлення уражених органів та систем. Використання рекомбінантного ферменту знижує смертність на 99%, а ризик ускладнень дихання – на 92%. Препарат призначений для постійного прийому.
Прогноз
Хвороба Помпе у дітей має несприятливий прогноз при ранній формі. Діти гинуть протягом 1-го року життя.
Негативна статистика і за пізньої, ювенільної форми синдрому Помпе – смертність 100% до 20-річного віку. Сприятливим прогнозом відрізняється доросла форма – хвороба повільно прогресує, дає змогу пацієнтам дожити до старості.
