Шизофренія — це важке порушення психіки, яке змінює думки людини, її поведінку та почуття. Особистість пацієнта не зникає, але світосприйняття спотворюється, а переконання стають хибними. Людина поступово втрачає зв’язок із реальністю й починає помилково тлумачити дії, міміку та слова інших. Перші ознаки хвороби часто сприймають як зіпсований характер, нудьгу або депресію — саме тому розлад нерідко виявляють із запізненням.
Ранні ознаки шизофренії
Перші симптоми в пацієнтів можуть бути різними. Іноді ознаки розладу з’являються раптово, але найчастіше вони розвиваються місяцями чи навіть роками. Тривожні сигнали, які варто помітити:

- Слухові галюцинації. Сторонні голоси неіснуючих людей або померлих родичів часто вселяють нав’язливі думки — про переслідування, ненависть тощо.
- Відчуття стеження. Спочатку людина просто розповідає оточуючим, що за нею хтось ходить або підглядає (інша людина, інопланетяни, чорти). З розвитком хвороби вона стає дуже нервовою, постійно озирається, панічно боїться вийти з дому або, навпаки, повернутися туди.
- Різке необґрунтоване погіршення результатів у навчанні чи роботі. Пацієнти не можуть виконати елементарні завдання, з якими раніше справлялися.
- Зміна характеру. Людина стає надто емоційною, агресивною, дратівливою. Часті перепади настрою, коли хворий без причини плаче або сміється.
Симптоми шизофренії
Ознаки шизофренії вперше виникають у 20–30 років, іноді раніше. Хвороба протікає хронічно, періодично переходячи в гостру форму. Симптоми для зручності поділяють на дві групи — позитивні та негативні. Майже завжди є зміни настрою (депресія, пригніченість, суперечливість емоцій) та порушення мислення.
Позитивні симптоми
Поведінка змінюється через втрату зв’язку з дійсністю. Позитивні симптоми ще називають продуктивними — такими, що ніби доповнюють особистість. Вони з’являються й зникають залежно від стадії перебігу хвороби: іноді виявляються у тяжкій формі, а часом ледь помітні. Важливо, чи проходить людина лікування. До позитивних ознак належать:
- Галюцинації — зорові, слухові, нюхові чи тактильні. Найчастіше у хворих виникають голоси: вони коментують поведінку, наказують, попереджають про небезпеку.
- Шизофренічне марення — хибні переконання, які не мають нічого спільного з реальним світом. Наприклад, людина впевнена, що їй шкодять чи переслідують, вибудовує власну систему рахунку.
- Дезорганізоване мислення чи мовлення — порушена логіка оповіді, безладні й безглузді речення, відповіді невпопад.
- Розлад поведінки — дії не зосереджені на меті, тому виконати навіть елементарне завдання стає важко.
Негативні симптоми
Це ознаки, які умовно «зникають» від особистості хворого. Вони не завжди вказують на шизофренію — можуть бути її провісниками або симптомами інших психічних розладів. Серед негативних симптомів:
- Ізоляція від суспільства — людина замкнена, уникає нових знайомств і скупчень людей.
- Апатія — пацієнт нічим не цікавиться, втрачає інтерес до життя.
- Відсутність виражених емоцій — хворий реагує однаково на більшість подій.
Чим небезпечний шизофренік
Основна складність у спілкуванні з людьми з шизофренією — їхня непередбачуваність: вони не завжди усвідомлюють себе та свої дії. Щоб підтримувати контакт, потрібно знати особливості поведінки та тривожні симптоми. Під час нападу людина може завдати шкоди оточуючим або собі: завдає собі фізичних каліцтв, хоче покінчити життя самогубством, провокує конфлікти й бійки.
Теорії розвитку шизофренії
Цей розлад не має однієї причини. Існує три основні теорії його розвитку — спадкова (генетична), біологічна та вірусна. Кожна отримала відносні підтвердження під час досліджень, але описати механізм формування розладу фахівці досі не можуть.

Генетична теорія
Шизофренія часто зустрічається у кровних родичів, що дозволяє припустити спадковий внесок. Наявність розладу в попередніх поколіннях сім’ї підвищує ризик прояву хвороби при гормональних або фізичних змінах (наприклад, під час вагітності чи в підлітковому періоді) та при сильному стресі.
Біологічна теорія
На думку фахівців, у людей із шизофренією порушено баланс хімічних речовин у великих півкулях мозку, через що передача сигналів між нейронами переривається. У результаті мозок неадекватно реагує на подразники й не справляється з інформацією, що надходить. Імовірно, саме цей механізм викликає галюцинації та інші ознаки шизофренії.
Вірусна та імунна теорія
Захворювання може бути наслідком вірусного зараження під час внутрішньоутробного розвитку. Імовірно, віруси проникають у мозок плода і зберігаються там до статевого дозрівання. Потім під впливом нестабільного гормонального тла інфекція активується, викликаючи симптоми шизофренії.
Діагностика
Під час встановлення діагнозу важливо виключити інші психічні розлади, а також вплив на психіку ліків чи психоактивних речовин. Шизофренію визначають за допомогою:
- аналізу сімейного анамнезу;
- аналізів крові та сечі на алкоголь і наркотики;
- спеціальних психологічних тестів.
Лікування
Специфічних ліків проти шизофренії не існує, але більшість хворих поступово адаптуються до життя за якісного лікування. Воно включає:
- Соціальну допомогу. Людям потрібен доступ до послуг, фінансової підтримки, препаратів та інших ресурсів, часто — до мінімального догляду.
- Групи самодопомоги та центри самопізнання. Тут надають постійну психологічну підтримку людям із шизофренією. Терапія допомагає пацієнту та всій сім’ї зрозуміти, усвідомити й прийняти прояви хвороби.
- Кризові послуги. Вони охоплюють цілодобову гарячу лінію, позаурочне консультування, розміщення в стаціонарі.
Антипсихотичні препарати
Ліки не усувають причини шизофренії, але допомагають контролювати її симптоми. Вони знижують імовірність загострень та ускладнень. Антипсихотичні засоби й антидепресанти приймають лише за рецептом лікаря — самостійне призначення може спричинити серйозні побічні ефекти.
Кветіапін
Цей нейролептик ефективний при помірному та середньому ступені захворювання. Препарат знімає як позитивні, так і негативні симптоми шизофренії. Кветіапін не призначають дітям, вагітним і жінкам, які годують груддю, а також літнім людям із вираженою деменцією. Під час прийому можливі побічні ефекти, зокрема збільшення маси тіла.
Галоперидол
Антипсихотик, який допомагає при стійких змінах особистості, маренні, галюцинаціях. Засіб добре переноситься пацієнтами, яким не допомагають інші, сучасніші нейролептики. Препарат заборонений при епілепсії, токсичному ураженні центральної нервової системи, під час вагітності та дітям до 3 років. Серед побічних дій зазначають пришвидшене серцебиття.
Клозапін
Нейролептик з антипсихотичною та седативною дією. Застосовують при шизофренії та маніакальних станах. Протипоказаний дітям до 5 років, при нирковій і печінковій недостатності. Зверніть увагу: клозапін підсилює ефект наркотичних, знеболювальних і снодійних препаратів.
Психотерапія
Схема психотерапії залежить від ознак захворювання, план лікування складають індивідуально. Обов’язкова умова для призначення: пацієнт має добровільно йти на контакт із лікарем і не становити небезпеки для оточуючих. Лікування проводять індивідуально або в групах. Психотерапію застосовують при залишкових ознаках захворювання або неускладненій формі. Існує два напрями терапії:
- Когнітивно-поведінкова. Широко використовується для подолання фобій, нав’язливих станів і надцінних ідей.
- Психоаналіз. Метод ґрунтується на індивідуальних бесідах із хворим. Протягом кількох тижнів лікар ставить питання, на які пацієнт має відповідати чесно. Потім психотерапевт формує власну оцінку особистості хворого й допомагає йому взаємодіяти з несвідомим.
Електросудомна терапія
Метод використовують, коли лікарська терапія не дає позитивного ефекту. Процедуру проводять у реанімації під загальним наркозом. На голову пацієнта накладають електроди та штучно викликають судомний напад. Курс лікування складається з 4–8 сеансів. Електросудомна терапія безпечна, добре переноситься, серед побічних ефектів — незначне зниження пам’яті.
Життя із шизофренією
Основна проблема соціальної адаптації хворих на шизофренію — негативне ставлення суспільства до людей із таким діагнозом. З іншого боку, самі пацієнти негативно ставляться до себе. Це змушує їх свідомо обирати ізоляцію, знаючи, що підтримки в оточуючих не знайдуть. Відсутність контакту із зовнішнім світом погіршує симптоми та часто призводить до суїциду.

Впоратися із серйозним психічним розладом непросто: людині потрібно прийняти хворобу та освоїти новий спосіб життя. Для адаптації до шизофренії дотримуйтеся рекомендацій:
- Дізнайтеся якнайбільше про шизофренію, її особливості та методи лікування.
- Вступіть до групи психологічної підтримки.
- Зосередьтеся на процесі лікування та майбутніх цілях.
- Звертайтеся до соціальних служб по допомогу з житлом, роботою та повсякденними справами.
- Навчіться контролювати емоції, освоєте йогу та медитацію.
- Намагайтеся жити повноцінним життям: займайтеся самоосвітою, знайдіть хобі.
Допомога близьких
Для людей із шизофренією підтримка сім’ї та друзів дуже важлива для тривалої ремісії. Якщо у вашого родича або друга виявили це захворювання, дотримуйтеся рекомендацій:
- Не віддаляйтеся і не сприймайте цю людину як потенційну загрозу.
- Вивчіть інформацію про захворювання, попросіть консультацію у психотерапевта.
- Не акцентуйте увагу людини на її недузі, спілкуйтеся з нею, як і раніше.
- Звертайте увагу на перепади настрою: депресивний стан може передувати нападу психозу чи спробі суїциду.
Схильність до самогубства у людей із шизофренією
Суїцидальні думки та поведінка дуже поширені серед людей із шизофренією. За статистикою, до половини всіх хворих робили хоча б одну спробу самогубства. Порівняно з психічно здоровими людьми ризик суїциду серед пацієнтів із шизофренією значно вищий.











