При легкому загостренні та відсутності ознак обструкції сечовивідних шляхів лікування здійснюють у «стаціонарі вдома». У цьому випадку лікарі виїжджають до пацієнта додому. Ще один варіант – терапія на денному стаціонарі. При гострому та обструктивному пієлонефриті та загостренні його хронічної форми лікування здійснюють лише в умовах стаціонару.
Показання для лікування в стаціонарі
Тільки стаціонарі можна відстежити динаміку процесів, які відбуваються під час лікування. Показання до обов'язкової госпіталізації хворого:
- загострення хронічного пієлонефриту з дизурією, поллакіурією, лихоманкою;
- обструкція сечовивідних шляхів;
- гострий первинний та вторинний пієлонефрит;
- серозна форма запалення нирок;
- гострий пієлонефрит єдиної або єдино функціонуючої нирки;
- підозра на гнійні ускладнення;
- загострення захворювання з ознаками ниркової недостатності;
- гостре запалення нирок на тлі цукрового діабету чи імунодефіциту.
Схема лікування пієлонефриту в умовах стаціонару
Між амбулаторним та стаціонарним лікуванням є різниця. У разі хворому забезпечують спокій, стежать над його харчуванням, періодично вимірюють тиск. Антибіотики у стаціонарі можуть вводити за допомогою крапельниць, що не можна зробити самостійно в домашніх умовах. Крім того, лікарі за необхідності беруть у хворого аналізи для відстеження динаміки лікування. Загальна схема терапії включає:
- прийом антибіотиків протягом 4-6 тижнів;
- строгий постільний режим;
- дотримання дієти;
- вживання щонайменше 2 л рідини невеликими порціями.
У лікарні пацієнт перебуває під наглядом близько 7-14 днів. Загальна тривалість лікування гострого пієлонефриту становить 1 місяць.
Після виписки пацієнт продовжує приймати антибіотики, але вже у таблетках, і отримує підтримуючу терапію у поліклініці за місцем проживання.
Режим хворого
Коли людина вперше зіткнулася з гострим пієлонефритом або його загостренням, постільний режим слід дотримуватися протягом 3-5 днів. Двигунний режим будується з урахуванням наступних принципів:
- Активність збільшується, якщо біль у попереку зменшився, полегшилася дизурія та знизилася температура.
- Протягом усього часу загострення хворому слід проводити в ліжку не менше 3-4 годин вдень та 10 годин вночі.
- Після закінчення рецидиву рекомендований денний відпочинок тривалістю 1,5-2 год.
Медикаментозна терапія
При гострому пієлонефриті проводиться етіотропна та симптоматична терапія. Перша – це прийом антибіотиків для придушення розмноження бактерій, які викликають запалення нирок. Симптоматичне лікування допомагає усунути ознаки пієлонефриту. Основні групи ліків, що призначаються лікарем:
Група препаратів | Приклади ліків | Середня тривалість прийому |
Антибіотики широкого спектра дії |
| 7-10 днів. |
Зміцнюючий імунітет |
| 3-10 днів. |
Вітаміни |
| 1 місяць. |
Сечогінні |
| Призначається лікарем. |
Лікувальна дієта
Раціон при гострому пієлонефриті повинен включати достатню кількість білків, жирів та вуглеводів. Меню будується переважно з легкозасвоюваних продуктів. Основні принципи дієти:
- Обмежити гострі, кислі продукти, спиртне, консерванти, смажені страви, наваристі бульйони.
- З приправ використовувати лише болгарський червоний перець чи томат-пюре.
- При артеріальній гіпертензії зменшити добову кількість солі до 3-4 г.
- Крім води, вживати відвар польового хвоща, журавлинний морс, настій листя чорної смородини, берези, плодів шипшини або суниці.
- Вживати кисломолочні продукти: кефір, сир, сметану.
- Включити в меню фрукти та овочі, каші, варене м'ясо.
- Дотримуватись денної норми калорійності в 2500 ккал.
Фізіотерапія
Показання до призначення фізіопроцедур – зняття запального процесу. Їх не проводять при активному пієлонефриті, на термінальній стадії запалення, полікістозі нирок. Основні методи фізіотерапії:
- ультразвукова терапія;
- діатермія ниркової ділянки;
- парафінові, грязьові та озокеритові аплікації на ділянку нирок;
- хлоридно-натрієві та вуглекислі лікувальні ванни;
- надвисокочастотна терапія;
- магнітотерапія;
- ультразвукові процедури;
- лазеротерапія на кожну нирку;
- електрофорез протимікробних препаратів
Додаткові методи лікування
За деяких індивідуальних проявів гострого пієлонефриту лікарі вдаються до додаткових методів лікування. Їх список включає такі процедури:
- Функціональна пасивна стимуляція бруньок. Показання – погіршення процесу відходження сечі. Вранці натще хворий приймає 1-2 таблетки Фуросеміду. Процедуру виконують 1-2 рази на тиждень.
- Прийом нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Показання: завзята лейкоцитурія, бактеріурія. Хворому призначають по 25 мг Вольтарену або Індометацину 3 рази на добу протягом 6-8 тижнів.
Хірургічне втручання
Головне показання до операції – вторинний пієлонефрит. Він виникає як гострий неспецифічний запальний процес і натомість інших патологій сечовидільної системи. Основні види хірургічного втручання:
- Катетеризація сечоводу. Це встановлення зовнішнього або внутрішнього стенту для відновлення пасажу сечі.
- Надшкірна пункційна нефростомія. Проводиться для відносно тривалого дренажу нирок, допомагає уникнути відкритої операції та через 3-4 тижні видалити камінь за допомогою малоінвазивних методів.
Деяким пацієнтам із гострим пієлонефритом лікарі призначають відкрите оперативне втручання. Основні показання до ендоскопічних операцій:
- гострий гнійний пієлонефрит;
- негативна динаміка адекватної антибіотикотерапії;
- неможливість дренування нирки малоінвазивними методами.
Якщо інші методи не принесли результатів, лікування при гострому пієлонефриті – нефректомія. Це операція з видалення нирки, яка здійснюється у таких випадках:
- при ознаках тромбозу ниркових судин;
- при гнійному запаленні нефункціонуючої нирки;
- при множинних зливних карбункулах нирки;
- при гнійному руйнуванні понад 2/3 нирки;
- гнійна інтоксикація, токсичний шок, декомпенсація супутніх захворювань.
