Підвищена температура, сильний біль у горлі та помітно збільшені лімфовузли — така тріада у дорослого часто вказує не на звичайну застуду, а на інфекційний мононуклеоз. Захворювання викликає вірус Епштейна-Барр із родини герпесвірусів. Хоча більшість людей інфікується ще в дитинстві (до 5–7 років антитіла виявляють у 45–50% випадків), у дорослому віці хвороба трапляється рідше, особливо після 35 років. Проте саме у дорослих мононуклеоз може протікати важче й потребує уважного ставлення до діагностики та лікування.
Як передається вірус Епштейна-Барр
Основний шлях передачі — повітряно-краплинний. Вірус потрапляє в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і вражає насамперед лімфоїдну тканину ротоглотки. Джерелом інфекції стає хвора людина або вірусоносій, який може навіть не підозрювати про наявність збудника. Заразитися можна не лише під час розмови, кашлю чи чхання, а й через:
- близький контакт, зокрема поцілунки (саме тому мононуклеоз часто називають «хворобою поцілунків»);
- переливання інфікованої крові;
- користування спільними предметами побуту — посудом, рушниками, зубними щітками;
- трансплантацію органів від інфікованого донора.
Вірус здатен тривалий час зберігатися в організмі після первинного інфікування, періодично активуючись без виражених симптомів. Тому навіть людина, яка перехворіла багато років тому, може стати джерелом зараження для оточення.
Перші симптоми та клінічна картина
Інкубаційний період триває зазвичай 7–10 днів. Ще до появи основних ознак, у так званий продромальний період, хворий може відчувати слабкість, нудоту та біль у горлі. Ці симптоми легко сплутати з початком ГРВІ, однак далі клінічна картина стає більш характерною.
Гострий мононуклеоз
Гострий перебіг мононуклеозу у дорослих проявляється яскраво. Температура тіла підвищується до 38,5–39,5 °C, з’являється виражене почервоніння та набряк мигдаликів, часто з сіруватим нальотом. Лімфатичні вузли збільшуються симетрично — насамперед шийні (передні та задні), підщелепні, пахвові та пахові. Хворого турбує сильна пітливість, а на 7–9 день лікар може виявити збільшення селезінки, на 9–10 день — печінки. У частини пацієнтів спостерігається жовтушність склер і шкіри.
Хронічний перебіг
Хронічна форма мононуклеозу має стерті симптоми. Лімфаденопатія виражена слабко, гіперплазія мигдаликів незначна, а лихоманка може тривати трохи більше двох тижнів. Таке затяжне нездужання часто списують на перевтому або ослаблений імунітет, що відтерміновує правильний діагноз.
Діагностика: які аналізи підтверджують мононуклеоз
Під час огляду лікар збирає анамнез, уточнює послідовність появи симптомів і проводить фізикальне обстеження. Однак вирішальне значення мають лабораторні та інструментальні методи.
| Метод дослідження | Що показує при мононуклеозі |
|---|---|
| Загальний аналіз крові | Помірний лейкоцитоз, переважання лімфоцитів і моноцитів, відносна нейтропенія, зсув лейкоцитарної формули вліво, наявність атипових мононуклеарів. |
| Біохімічний аналіз крові | Помірне підвищення активності АсАТ і АлАТ, збільшення кількості зв’язаного білірубіну. |
| Визначення антигенів вірусу Епштейна-Барр | Антитіла до VCA-антигенів, сироваткові імуноглобуліни (виявляються ще під час інкубації), імуноглобуліни G (з’являються після перенесеної інфекції). |
| Серологічне обстеження на ВІЛ | Наявність мононуклеарів може спостерігатися і при ВІЛ, тому проводять триразовий аналіз: у гострий період, через 3 і 6 місяців. |
| ПЛР (змив із ротоглотки) | Виявлення ДНК вірусу Епштейна-Барр. |
| Букальний зішкріб | Підтверджує наявність ДНК вірусу в клітинах слизової оболонки щік. |
| УЗД черевної порожнини | Гепатоспленомегалія, збільшення мезентеріальних лімфовузлів. |
Комплексне обстеження дозволяє не лише підтвердити діагноз, а й виключити інші захворювання зі схожою симптоматикою, зокрема ВІЛ-інфекцію.
Лікування мононуклеозу у дорослих
Головна мета терапії — полегшити симптоми та запобігти бактеріальним ускладненням. При появі характерних ознак слід звернутися до терапевта, сімейного лікаря або інфекціоніста. Легкі та середньотяжкі форми зазвичай лікують амбулаторно, але за наявності ускладнень, вираженої інтоксикації, загрози асфіксії через збільшені мигдалини або температури 39,5–40 °C і вище пацієнта госпіталізують.
Медикаментозна терапія
Схема лікування залежить від тяжкості перебігу. Застосовують як місцеві засоби, так і препарати для внутрішнього прийому, внутрішньом’язових або внутрішньовенних ін’єкцій. Основні групи ліків наведено в таблиці.
| Група препаратів | Призначення |
|---|---|
| Антигістамінні | Знімають набряклість слизових та інші алергічні прояви, які часто супроводжують вірусну інфекцію. |
| Противірусні, імуномодулятори | Зміцнюють імунну відповідь, допомагають організму боротися з вірусом Епштейна-Барр. |
| Антибіотики | Призначають лише при некротизуючих процесах у ротоглотці, щоб придушити вторинну бактеріальну мікрофлору. |
| Глюкокортикостероїди (наприклад, Преднізолон) | Використовують для зняття вираженого набряку мигдаликів, особливо при загрозі порушення дихання. |
| Жарознижувальні | Знижують температуру, коли вона перевищує 38,5 °C. |
| Гепатопротектори | Підтримують роботу печінки, яка потерпає від вірусного навантаження. |
| Судинозвужувальні краплі для носа | Полегшують носове дихання, зменшують набряк слизової. |
Важливо пам’ятати, що антибіотики не діють на сам вірус, тому їх застосовують виключно за призначенням лікаря при доведеному бактеріальному ускладненні. Безконтрольний прийом може лише погіршити стан.
Дієта при мононуклеозі
Оскільки вірус часто вражає печінку, харчування має бути щадним. Лікарі рекомендують дієту №5 за Певзнером. Її принципи: часте дробове харчування (5–6 разів на день) невеликими порціями, тепла їжа, максимальне подрібнення страв, щоб не дратувати слизову оболонку горла.
| Рекомендовані продукти та страви | Заборонені продукти та страви |
|---|---|
| Свіжий некислий сир | Мариновані продукти |
| Слизові рисові, вівсяні, вегетаріанські супи | Консерви, копченості |
| Відварена нежирна риба | Гострі приправи, соуси |
| Парові котлети, суфле з нежирного м’яса | Смажені, жирні страви |
| Каші на воді або розведеному молоці | Гриби, бобові |
| Печені яблука, некислі фруктові пюре | Свіжа випічка, здоба |
Дотримання дієти допомагає зменшити навантаження на печінку, прискорити одужання та уникнути диспепсичних розладів, які часто супроводжують інфекційний процес.
Народні засоби: допоміжна роль у лікуванні
Методи народної медицини можуть бути лише доповненням до основної терапії, а не її заміною. Перед застосуванням будь-якого фітозасобу обов’язково проконсультуйтеся з лікарем, адже навіть рослинні компоненти здатні спричинити алергію або вплинути на дію ліків.
Серед найбільш поширених рецептів:
- Настій меліси. 1 столову ложку листя залити 250 мл окропу, настояти 10 хвилин, процідити. Пити по пів склянки тричі на день маленькими ковтками до покращення стану.
- Ехінацея. 1 чайну ложку подрібненої сухої сировини залити 250 мл окропу, настояти 30 хвилин. Приймати по третині склянки тричі на день протягом усього офіційного лікування.
- Квітки календули. 1 столову ложку заварити склянкою окропу, настояти близько години, процідити. Пити по пів склянки до трьох разів на день до поліпшення.
Ці засоби мають м’яку протизапальну та загальнозміцнювальну дію, проте не здатні знищити вірус. Основним залишається медикаментозне лікування, призначене фахівцем.
Можливі ускладнення та наслідки
При неускладненому перебігу прогноз сприятливий. Ускладнення виникають рідко, переважно при тяжкому перебігу або відсутності адекватної терапії. До них належать:
- розрив селезінки (ризик становить 0,1–0,5%, але потребує негайного хірургічного втручання);
- обструкція верхніх дихальних шляхів через значне збільшення мигдаликів;
- інтерстиціальний нефрит;
- ревматоїдний артрит;
- гемолітична анемія.
Саме тому важливо не переносити хворобу «на ногах» і суворо дотримуватися лікарських рекомендацій, особливо щодо обмеження фізичних навантажень (через ризик травмування збільшеної селезінки).
Мононуклеоз і вагітність: особливі ризики
Зараження вірусом Епштейна-Барр під час вагітності небезпечне передчасним перериванням. Крім того, у плода можуть виникнути внутрішньоутробні порушення розвитку: гіпотрофія, гепатопатія, рецидивуючий хроніосепсис. Існує високий ризик інфікування самої дитини. У майбутньому це може призвести до тривалого субфебрилітету та синдрому хронічної втоми. Тому вагітним, які контактували з хворим, слід негайно повідомити про це лікаря та пройти обстеження.
Профілактика: як знизити ризик зараження
Специфічної вакцини проти вірусу Епштейна-Барр не існує. Тому профілактичні заходи спрямовані на загальне зміцнення імунітету та дотримання гігієнічних правил. Якщо людина спілкувалася з хворим, за нею встановлюють спостереження протягом 20 днів з моменту контакту. Інші методи профілактики включають:
- регулярне вологе прибирання приміщень із дезінфікуючими засобами;
- прийом м’яких імунорегуляторів та адаптогенів (за рекомендацією лікаря);
- повноцінне харчування, багате на вітаміни та білок;
- достатнє перебування на свіжому повітрі та помірну фізичну активність;
- уникнення тісних контактів із людьми, які мають ознаки респіраторної інфекції.
Своєчасне звернення до лікаря при появі перших симптомів, грамотна діагностика та комплексне лікування дозволяють уникнути тяжких наслідків і швидше повернутися до звичного життя.
