Коли у дитини після курсу антибіотиків починається тривала діарея, яка не піддається звичайним засобам, це може свідчити про розвиток псевдомембранозного коліту. Цей стан виникає через надмірне розмноження бактерії Clostridium difficile в кишечнику на тлі порушеної мікрофлори. Захворювання має виразну клінічну картину, потребує специфічного лікування і може призвести до серйозних ускладнень, якщо його вчасно не розпізнати.
Чому розвивається псевдомембранозний коліт у дітей
Основною причиною хвороби є анаеробна грампозитивна бактерія Clostridium difficile. Це умовно-патогенний мікроорганізм, який виявляється приблизно у 3% населення, причому в дітей він трапляється особливо часто. У здоровому кишечнику його кількість контролюється нормальною мікрофлорою, однак тривалий прийом антибактеріальних препаратів порушує цей баланс. На тлі зниженого імунітету створюються сприятливі умови для активного розмноження Clostridium difficile.
Бактерія виділяє токсини, які безпосередньо пошкоджують епітелій стінок кишечника. Це призводить до запалення слизової оболонки товстої кишки та утворення на ній характерних фібринозних плівок — псевдомембран. Саме ці плівки й дали назву захворюванню: псевдомембранозний коліт. Протяжність ураження може бути різною: найчастіше запальний процес охоплює сигмовидну, пряму або низхідну кишку, рідше — весь товстий кишечник.
Крім прийому антибіотиків (як пероральних, так і ін’єкційних), існують додаткові фактори ризику, що підвищують імовірність розвитку псевдомембранозного ентероколіту:
- застосування препаратів із групи блокаторів H2-гістамінових рецепторів;
- ниркова недостатність;
- імунодефіцитні стани;
- злоякісні новоутворення;
- великі хірургічні втручання.
Як розпізнати захворювання: симптоми за ступенями тяжкості
Прояви псевдомембранозного коліту залежать від того, наскільки глибоко розвинувся патологічний процес. Лікарі виділяють три ступені тяжкості, кожен із яких має свої особливості.
Легкий ступінь
На початковому етапі дитина скаржиться на переймоподібний біль у животі. З’являється діарея, часто з хибними позивами до дефекації. Випорожнення рідкі, рясні, можуть містити домішки слизу. Загальний стан характеризується симптомами інтоксикації: слабкість, головний біль, іноді нудота та блювання, підвищення температури тіла. Характерна ознака — після відміни препарату, що спровокував порушення, симптоми поступово згасають.
Середній ступінь
При прогресуванні хвороби діарея стає тривалою. Калові маси набувають вигляду рисового відвару із зеленуватим відтінком. У випорожненнях помітні слиз і прожилки крові. Через втрату рідини розвивається зневоднення, яке супроводжується зниженням артеріального тиску, прискореним серцебиттям (тахікардією). Можуть виникати парестезії, порушення м’язового тонусу та судоми.
Тяжкий ступінь
У важких випадках у випорожненнях з’являється значна домішка крові. Загальна інтоксикація стає яскраво вираженою. Дитина відчуває інтенсивний переймоподібний біль у ділянці сигмовидної кишки. Живіт здутий, через порушення білкового обміну з’являються набряки. Шкірні покриви бліді, на животі може проглядатися мережа застійних вен. Такий стан потребує негайної медичної допомоги.
Небезпечні ускладнення псевдомембранозного коліту
Найгрізнішим ускладненням псевдомембранозного ентероколіту в дитини є токсична дилатація — патологічне розширення товстої кишки. Якщо процес не зупинити, стінка кишки може перфоруватися, і її вміст потрапить у черевну порожнину, спричинивши перитоніт. Стрімкий розвиток перитоніту небезпечний дегідратацією, гіперкаліємією, кишковою кровотечею і навіть зупинкою серця.
Іншими можливими ускладненнями є ексудативна ентеропатія та реактивний артрит. Виразка уражених ділянок товстого кишечника може стати причиною калового перитоніту. У такому разі стан дитини стає надзвичайно важким: дихання поверхневе, шкіра набуває сіруватого відтінку, риси обличчя загострюються, знижуються сегментарні рефлекси, слабшає серцева діяльність. За несвоєчасної допомоги можливий летальний кінець.
Як встановлюють діагноз
Попередній діагноз лікар формулює на основі ретельного збору анамнезу та скарг пацієнта. Особливу увагу приділяють інформації про нещодавно проведену медикаментозну терапію, адже захворювання може розвинутися навіть через 6–8 тижнів після завершення курсу антибіотиків. Для підтвердження діагнозу застосовують комплекс методів:
- фізикальне обстеження;
- біохімічне дослідження крові;
- загальний та бактеріологічний аналіз калу;
- діагностика дисбіозу кишечника (посів калу, мас-спектрометрія, хроматографія);
- ендоскопічне дослідження слизової оболонки кишок;
- контрастна рентгенографія;
- комп’ютерна томографія;
- колоноскопія (при підозрі на запалення у верхніх відділах товстої кишки).
Підходи до лікування псевдомембранозного коліту
Головна мета терапії — усунути симптоми, знищити збудника та відновити нормальну функцію кишечника. Лікування завжди комплексне і включає дієту, медикаментозну терапію та, за необхідності, хірургічне втручання.
Дієтичне харчування
Дієта є критично важливою складовою лікування. При сильному проносі лікарі рекомендують дитині голодування протягом перших 2 діб. У цей час дозволяється лише пиття води та відвару шипшини. Поступово, з покращенням стану, до раціону додають знежирений кефір і несолодкий кисіль. Далі, в міру відновлення функціональності кишечника, дозволяється вживати:
- слизові круп’яні відвари;
- тефтелі та котлети з нежирного м’яса (наприклад, птиці).
Харчування має бути дробовим — невеликими порціями 6 разів на день. На період лікування повністю виключають фрукти та овочі. Лише після значного поліпшення стану їх можна запікати чи відварювати (крім капусти). Категорично заборонені такі продукти:
- жирні, копчені, смажені страви;
- шоколад, кава, какао;
- кондитерські вироби;
- консерви, маринади;
- напівфабрикати, концентровані соки, газовані напої.
Медикаментозна терапія
Лікарські засоби призначають для санації кишечника від Clostridium difficile, усунення запального процесу та запобігання ускладненням. При виражених водно-електролітних розладах проводять інфузійну терапію, спрямовану на відновлення нормального об’єму рідини в організмі, усунення інтоксикації, корекцію електролітних порушень і заповнення дефіциту білка.
| Група препаратів | Приклади |
|---|---|
| Протипротозойні засоби | Метронідазол, Тінідазол |
| Антибіотики групи глікопептидів | Ванкоміцин, Тейкопланін |
| Пробіотики, еубіотики (живі корисні бактерії) | Біфікол, Колібактерін |
| Парентеральні електроліти | Розчин Рінгера, ізотонічний розчин хлориду натрію |
| Протидіарейні засоби | Застосовують з обережністю, за призначенням лікаря |
Хірургічне лікування
У середньому близько 5% маленьких пацієнтів потребують оперативного втручання. Показаннями до операції є:
- фульмінантний (блискавичний) перебіг хвороби;
- перфорація кишківника;
- токсична дилатація (розтягування товстої кишки).
Якщо стан дитини погіршується на тлі консервативного лікування, рішення про операцію приймає лікар індивідуально. Найчастіше виконують колонектомію — видалення ураженої частини кишечника з виведенням кінцевого відрізка на черевну стінку. Після стабілізації стану проводять другу операцію, під час якої цей відрізок з’єднують із прямою кишкою, відновлюючи природний пасаж.
Профілактика: як уберегти дитину від хвороби
Оскільки основною причиною псевдомембранозного коліту є прийом антибіотиків, ключове правило профілактики — правильне їх використання. Антибактеріальні препарати слід приймати виключно за призначенням лікаря, суворо дотримуючись дозування та тривалості курсу. Не можна самостійно змінювати схему лікування або переривати його раніше часу.
Інші важливі заходи профілактики включають:
- ретельне дотримання особистої гігієни дитини;
- збалансоване харчування, багате на клітковину та поживні речовини;
- зміцнення імунітету через повноцінний сон, загартовування та помірні фізичні навантаження.
Своєчасна діагностика та повноцінна терапія псевдомембранозного ентероколіту є запорукою успішного одужання. Уважне ставлення до стану дитини після курсу антибіотиків дозволяє вчасно помітити тривожні симптоми та звернутися по медичну допомогу, уникаючи небезпечних ускладнень.
