Щитовидна (щитоподібна) залоза, незважаючи на свій невеликий розмір, слугує основним регулятором усіх обмінних процесів в організмі людини. Це орган ендокринної системи, тобто він виробляє певні гормони. Головні гормони щитовидної залози (ЩЗ) – це тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3). У разі їх недостатнього синтезу виникає гіпотиреоз – зниження функції щитовидки, а за надлишку – гіпертиреоз, надлишкова активність ЩЗ.
Як повідомляє одеський новинний портал Град, перше, що порекомендує лікар-ендокринолог за підозри на те чи інше захворювання щитовидної залози – це здача крові для визначення рівня тироксину (Т4) і тиреотропного гормону (ТТГ).
Тиреотропний гормон виробляється не у ЩЗ, а у гіпофізі, але саме він повністю регулює функцію щитовидної залози. Під його впливом клітини залози отримують з плазми крові йод, з якого й синтезуються гормони Т3 і Т4. Якщо концентрація Т4 підвищується – він пригнічує тиреотропний гормон, знижуючи його рівень. За нестачі ж Т4 рівень ТТГ підвищується.
Якщо підвищено лише ТТГ, а рівень вільного Т4 залишається у нормі – це вказує на субклінічний гіпотиреоз. Якщо ж ТТГ підвищено, а вільний Т4 знижено – це маніфестний гіпотиреоз. Зниження рівня ТТГ майже завжди вказує на гіпертиреоз (крім випадків ТТГ-секретуючої аденоми гіпофізу або стійкості до інгібуючої дії тиреоїдних гормонів), найчастіше пов’язаний з вузловим або дифузним зобом.
Важливо! Хоча лабораторні норми допускають показник ТТГ до 4 одиниць і навіть вище, задля доброго самопочуття та нормального функціонування усіх органів і систем організму рекомендується “тримати” його у межах до 2,5.
Найчастіше лікарі насамперед дивляться на результати аналізу на ТТГ, а вже потім, за необхідності, призначають інші аналізи, УЗД щитовидки тощо.
Симптоми можливого захворювання ЩЗ часто проявляються у вигляді:
- змін маси тіла без змін раціону;
- дискомфорту і відчуття “стискання” у ділянці шиї, труднощів з ковтанням;
- загальної слабкості, зниження активності;
- перепадів настрою, погіршення пам’яті;
- підвищення температури тіла, пітливості;
- підвищення тиску, почастішання серцевого ритму (тахікардія), задишки;
- поганої переносимості холоду або спеки;
- набряків, м’язової слабкості;
- порушень менструального циклу, зниження лібідо, проблем із зачаттям тощо.
Основні групи ризику
Умовно кажучи, у групі ризику перебуває практично кожна жінка, особливо у віці 25-50 років. У жінок захворювання ЩЗ діагностуються майже вдесятеро частіше, ніж у чоловіків.
Крім того, здоров’ям щитовидки ризикують усі мешканці йододефіцитних регіонів – це насамперед західні регіони України, а також Чернігівська область. Дефіцит йоду є найчастішою причиною розвитку захворювань щитовидної залози.
Також проблеми із ЩЗ можуть виникнути на тлі:
- гіповітамінозу А (дефіцит ретинолу в організмі);
- різних аутоімунних запалень;
- травм передньої частини шиї;
- пухлин безпосередньо ЩЗ або інших органів;
- прийому деяких ліків, наприклад антиаритмічного лікарського засобу аміодарону тощо;
- мозкової патології з порушенням синтезу ТТГ гіпофізом;
- уроджених органічних аномалій тощо.
Бережіть своє здоров’я! Час від часу перевіряйте стан щитовидної залози навіть за відсутності тривожних симптомів.
