Порятунок життя за перших симптомів сибірки залежить від своєчасної діагностики. Для людини це захворювання становить смертельну небезпеку, може викликати епідемію, протікає дуже болісно. Важливо розрізняти клінічні різновиди хвороби у людини, знати симптоми, шляхи передачі зараження та основні методи діагностики.
Механізм розвитку захворювання
Збудник сибірки – спороутворююча бактерія паличкоподібної форми Bacillus anthracis. Вогнищем її локалізації є ґрунт та вода. Людина інфікується контактно-побутовим способом – через слизові оболонки, пошкоджену шкіру від хворих сільськогосподарських тварин, під час переробки зараженого м'яса, шкур. Існують трансмісивний (через укус), харчовий, повітряно-пиловий шлях зараження.
Розвиток захворювання відбувається у 20% інфікованих унаслідок невисокої природної сприйнятливості людини до заражених суперечок. Інкубаційний період залежить від типу захворювання:
- Для шкірного та кишкового різновиду цей час становить 2-3 дні.
- Легенева форма розвивається швидше – від кількох годин до 1-2 діб.
Проникаючи в організм людини, сибірка бактерія утворює запальне вогнище або карбункул. Це шкірне ураження з елементами некрозу або омертвіння тканини прилеглих лімфовузлів. Їх запалення відбувається через виділення спорами екзотоксин, з яким намагаються боротися кров'яні клітини.
Особливості клінічної картини
Течія хвороби відрізняється деякими особливостями клінічної картини. До них відносяться:
- Короткий період інкубації – симптоми можуть проявитися через 5–6 годин після зараження.
- Поразка регіонарних лімфовузлів, що відбувається на першій стадії хвороби.
- Проникнення збудника у кров. Дана клінічна картина є найнесприятливішою для життя людини.
Як проявляється сибірка у людини
Інфекційне захворювання поділяється на дві основні форми – шкірну та генералізовану. Перша зустрічається у 95% випадків. Симптоми небезпечної хвороби залежать від її різновиду. Шкірний тип інфекції класифікується на карбункульозну, едематозну та бульозну форми.
Карбункульозна форма
Цей різновид отримав свою назву через формування карбункула в місці інфікування. Першим симптомом є пляма червоного кольору, що переходить у багряну папулу. Через 5-6 годин вона формується у везикулу, наповнену рідиною. Швидкий запальний процес призводить до появи виразки після того, як везикула лусне. Через 2-7 днів середину виразки покриває некротичний струп чорного кольору.
Характерною ознакою є наявність карбункулу. До інших симптомів відносяться:
- слабкість;
- головний біль;
- лихоманка до 40 ° С на початку хвороби та різке зниження температури через 5-7 днів;
- тахікардія;
- біль у суглобах, м'язах, животі;
- відторгнення струпа до кінця 2-3 тижнів.
Едематозна та бульозна
Ці типи сибірки зустрічаються рідко. Їх характерні такі признаки:
|
Едематозна |
Бульозна |
|
Розвиток набряку на початку захворювання без формування видимого карбункулу |
Формування бульбашок з геморагічною рідиною у місці проникнення інфекції |
|
Набряк щільний, без больових проявів |
Утворення виразок на 5-10 день після порушення оболонки пухирців |
|
Поява некрозу зі струпом |
Гарячковий стан |
|
Характерні ознаки сильної інтоксикації |
Генералізовані форми
Такий різновид сибірки зустрічається нечасто. Вона поділяється на такі типи:
|
Симптоми генералізованої форми |
||
|
Легенева |
Кишкова |
Септична |
|
Прискорене дихання |
Висока температура |
Слабість |
|
Кашель |
Печіння, біль у горлі |
біль в голові |
|
Нежить |
Нудота |
Озноб із різким підвищенням температури |
|
Сльозотеча |
Блювота з кров'ю |
Шкірні або слизові оболонки геморагії |
|
Задишка |
Гострий біль у животі |
Інфекційно-токсичний шок |
|
Тахікардія |
Діарея |
|
|
Багряний відтінок обличчя |
||
|
Геморагічні або петехіальні висипання |
||
|
Тривожність, страх |
||
Діагностичні критерії
Швидкому лікуванню сприяє своєчасна діагностика сибірки. Вона поділяється на три етапи:
- Збір анамнезу з метою встановлення можливих шляхів зараження.
- Лабораторна діагностика.
- Додаткові способи діагностування.
Ефективними є методи лабораторної діагностики. До них відносяться:
- Загальний аналіз крові. Якщо бацила вразила організм людини, то спостерігатимуться зниження рівня лейкоцитів, збільшення швидкості осідання еритроцитів та кількості лімфоцитів.
- Бактеріоскопічний – Виявлення в біоматеріалах хворого (елементи шкіри, кал, мокротиння, плевральний випіт) патогенних мікроорганізмів за допомогою мікроскопа.
- Імунофлюоресцентний – виявлення інфекції шляхом нанесення біоматеріалу на скло, що покривається спеціальним розчином. Якщо збудник знайдено, його палички будуть світитися під мікроскопом.
- Бактеріологічний – бакпосів інфікованого матеріалу на живильних середовищах (м'ясний бульйон, агар). Якщо аналіз позитивний, то паличка сибірки почне утворювати колонії.
- Проби на тваринах (морські свинки, миші). Їм вводять заражену кров і перевіряють наявність чи відсутність збудника.
- Серологічний – реакція термопреципітації по Асколі. З біоматеріалу хворого робиться витяжка, яка фільтрується і з'єднується з преципітуючою сибірковою сироваткою. Якщо межі матеріалів утворюється помутніння як кільця, то реакція позитивна.
- Шкірно-алергічний – визначення чутливості людини до антитіл сибірки шляхом введення в середню область передпліччя антраксину (гідролізату вегетативних різновидів сибіркової виразки).
У разі пізньої форми захворювання призначають додаткові методи функціональної діагностики. Ними є:
- Рентгенографія – візуальне визначення плевриту чи пневмонії, як симптому легеневого типу захворювання.
- Плевральна пункція – використовується при генералізованому типі для уточнення наявності збудника у досліджуваній рідині.
