Біль під щелепою, набряк збоку шиї або чутливий горбок за вухом — це типові ознаки того, що лімфатичні вузли реагують на інфекцію чи запальний процес. Такий стан називають лімфаденітом, і він рідко виникає сам по собі. Найчастіше збільшені вузли — це сигнал, що десь поруч організм бореться з бактеріями, вірусами або іншими подразниками. Лікування залежить від першопричини, тому важливо не просто зняти симптоми, а зрозуміти, чому саме запалилися лімфовузли на шиї.
Чому запалюються лімфовузли на шиї
Лімфатичні вузли — це фільтри імунної системи. Вони затримують хвороботворні мікроорганізми, які потрапляють з лімфою або кров’ю, і запускають імунну відповідь. Коли бактерії чи віруси проникають у вузол, він збільшується, стає болючим і щільним. Це нормальна захисна реакція, але вона вказує на наявність вогнища інфекції неподалік.
Найчастіше шийні лімфовузли запалюються через захворювання порожнини рота та верхніх дихальних шляхів: ангіну, ГРЗ, грип, карієс, пародонтоз. Інфекція може поширюватися також із гнійних ран, фурункулів, при тромбофлебіті, остеомієліті, скарлатині, сифілісі чи дифтерії. У деяких випадках причиною стають системні або автоімунні порушення, злоякісні процеси.
Як локалізація допомагає визначити причину
Місце, де саме збільшився вузол, може підказати, який орган потребує уваги. Лікарі використовують цю ознаку для попередньої діагностики, хоча остаточний висновок роблять після обстеження.
| Локалізація запалення | Характер лімфовузла | Можливі причини |
|---|---|---|
| Права сторона шиї | Набряклий, збільшений, щільний, болючий при дотику; шкіра може червоніти та бути гарячою | Інфекції ротової порожнини та горла; збільшення правої мигдалини; порушення роботи правої частини щитовидної залози; інфекції зубів, обличчя, рота, язика |
| Ліва сторона шиї | Аналогічні зміни, що й справа | Ті самі причини, що й для правої сторони, плюс захворювання органів черевної порожнини |
| Задні шийні вузли | Збільшені, чутливі; часто супроводжуються набряком обличчя та болем у шиї | Інфекційний мононуклеоз (найчастіше), лімфогранулематоз, герпетичне ураження |
| Привушні вузли | Набухають, стають жорсткими, збільшуються | Фурункул зовнішнього слухового проходу, запалення слухового нерва, захворювання ротової порожнини |
| Підщелепні вузли | Утворюється пухлина під щелепою, шкіра червоніє, горить | Імунні порушення (ревматоїдний артрит, сироваткова хвороба), мононуклеоз, верхні респіраторні та бактеріальні інфекції, злоякісна плоскоклітинна карцинома шиї та голови, лімфома |
Важливо розуміти, що збільшення лімфовузла не завжди означає серйозну хворобу. Наприклад, під час звичайної застуди вузли можуть збільшуватися на кілька днів, а потім повертатися до норми. Однак якщо вузол залишається збільшеним довше двох тижнів, стає щільним, не зміщується під пальцями або супроводжується високою температурою, нічною пітливістю чи втратою ваги, потрібна консультація лікаря.
Медикаментозне лікування лімфаденіту
Оскільки причин запалення багато, терапію підбирають індивідуально. У більшості випадків починають з консервативного лікування, спрямованого на усунення збудника або основного захворювання.
Протигрибкові засоби
Якщо аналізи показали грибкову інфекцію, призначають препарати типу Клотримазолу або Кетоконазолу. Вони діють на патогенні грибки, а також на умовно-патогенні, які активізуються при ослабленні імунітету. Такі ліки мають фунгіцидну дію (вбивають грибок) і фунгістатичну (пригнічують його розмноження).
Антибіотики
При бактеріальній природі запалення призначають антибіотики. До отримання результатів посіву лікар може виписати препарат широкого спектра дії, часто з групи пеніцилінів (наприклад, Ампіцилін). Після уточнення збудника терапію коригують. Іноді використовують цефтріаксон або Орацилін. Антибіотики нерідко вводять у вигляді ін’єкцій: так вони швидше потрапляють у кров і менше подразнюють шлунок. Однак при захворюваннях нирок такий спосіб може бути протипоказаний, оскільки препарат виводиться саме нирками.
Противірусні препарати
Коли причиною є вірусна інфекція, наприклад інфекційний мононуклеоз, призначають противірусні засоби: Віферон, Гроприносин, Ремантадин, Циклоферон або препарати інтерферону. Вони не лише борються з вірусом, а й стимулюють імунітет, що важливо для одужання.
Місцеві препарати для зняття запалення
Місцева терапія дозволяє впливати безпосередньо на запалений вузол, швидше зменшити набряк і біль, уникнути системних побічних ефектів. Найчастіше використовують мазі та лініменти.
- Мазь Вишневського — містить дьоготь, рицинову олію та ксероформ. Має антисептичну, бактерицидну та місцеву імуномодулюючу дію. Наносять тонким шаром до 3 разів на добу. Орієнтовна ціна — 30–40 грн.
- Гепаринова мазь — покращує відтік лімфи, зменшує застій і запалення. Завдяки гепарину, бензокаїну та бензилнікотинату вона також знеболює. Застосовують 2–3 рази на день. Вартість близько 65 грн.
- Мазь або гель Диклофенак — нестероїдний протизапальний засіб, що знімає біль, жар і запалення. Втирають у шкіру над вузлом 2–3 рази на добу, максимальна добова доза — 8 г. Ціна — 80–120 грн. Аналогічну дію має Кетопрофен.
- Іхтіолова мазь — містить іхтаммол, який має антибактеріальну, антисептичну та місцевоанестезуючу дію, а також допомагає витягувати гній. Мазь наносять без втирання, зверху накладають марлеву пов’язку. Компрес тримають 2 години, повторюють 2–3 рази на день. Ціна — 80–90 грн.
Перед використанням будь-якої мазі варто переконатися, що шкіра не пошкоджена, і не наносити засіб на відкриті рани. Якщо через 2–3 дні покращення немає, слід звернутися до лікаря.
Знеболювальні та жарознижувальні засоби
Для полегшення болю та зниження температури при лімфаденіті застосовують нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Вони не лікують причину, але покращують самопочуття.
- Німесил (німесулід) — блокує фермент циклооксигеназу, який бере участь у виробленні простагландинів, що викликають запалення. Порошок розводять у 100 мл теплої води і випивають. Приймають по 1 пакетику двічі на день. Ціна — близько 270 грн.
- Ібупрофен — має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Зазвичай приймають по 200 мг (1 таблетка) 3–4 рази на день. Упаковка з 50 таблеток коштує 20–30 грн.
- Парацетамол — ненаркотичний аналгетик, що впливає на центри болю та терморегуляції. Протизапальний ефект у нього слабкий. Добова доза — до 4 г. Ціна 20 таблеток — 15–20 грн.
Ці препарати не можна поєднувати без консультації лікаря, особливо якщо є хвороби шлунка, печінки або нирок. Тривалий прийом НПЗП може викликати побічні ефекти, тому їх використовують короткими курсами.
Коли потрібна операція
Якщо лімфаденіт переходить у гнійну форму, консервативне лікування може бути неефективним. У такому разі хірург розкриває вогнище, видаляє гній і встановлює дренаж, щоб забезпечити відтік. Після операції обов’язково призначають антибіотики, оскільки наявність гною свідчить про бактеріальну інфекцію. Якщо загоєння проходить добре, рану зашивають через кілька днів.
Оперативне втручання має ризики, про які варто знати:
- поширення інфекції на сусідні тканини, зокрема на головний мозок, що може призвести до менінгіту;
- потрапляння інфекції в кров — сепсис;
- рознесення інфекції по всьому організму, що загрожує життю.
Тому не можна зволікати з візитом до лікаря, якщо лімфовузол стає надзвичайно болючим, шкіра над ним червоніє і стає гарячою, а температура тіла підвищується.
Народні методи: що можна, а що небезпечно
Деякі домашні засоби можуть доповнювати основне лікування, але лише після консультації з лікарем. Вони не замінюють медикаментозну терапію, особливо при бактеріальній інфекції.
Безпечні компреси
- Цибуля з дьогтем. Цілу цибулину запікають у духовці до м’якості, очищають, подрібнюють і змішують з 1 ст. л. дьогтю. Суміш наносять на хворе місце, накривають марлею і фіксують пластиром. Тримають 20 хвилин. Повторюють кожні 3 години.
- Каніфоль з цибулею та милом. Шматочок технічної каніфолі розтоплюють на сковороді, додають трохи олії, потім вводять натерту цибулину та шматочок господарського мила. Суміш викладають на тканину і прикладають до запаленого місця на 20–30 хвилин. Повторюють 4–5 разів на день.
- М’ята з лимонним соком. Свіжі листки м’яти змочують лимонним соком, прикладають до вузлів, накривають тканиною і обмотують шарфом. Залишають на 30–60 хвилин.
Чому не можна гріти лімфовузли
Прогрівання запалених лімфовузлів категорично заборонене. Тепло розширює судини і прискорює кровообіг, через що інфекція швидше поширюється з током лімфи та крові. Це може призвести до потрапляння бактерій у сусідні тканини і навіть у мозок. Якщо ж причиною лімфаденіту є злоякісний процес, тепловий вплив підвищує ризик метастазування.
Тому будь-які зігрівальні компреси, грілки, гарячі ванни або розтирання спиртом у зоні запаленого вузла — під суворою забороною. Навіть якщо народний рецепт здається безпечним, краще спершу порадитися з лікарем.
Коли звертатися до лікаря
Самолікування лімфаденіту може бути небезпечним, особливо якщо невідома причина. Обов’язково зверніться до терапевта або отоларинголога, якщо:
- лімфовузол залишається збільшеним понад два тижні без ознак застуди;
- вузол дуже щільний, нерухомий, не зменшується;
- шкіра над вузлом червона, гаряча, з’явився гній;
- температура тіла вище 38°C, є нічна пітливість, слабкість, втрата ваги;
- біль у шиї заважає ковтати або повертати голову.
Лікар проведе огляд, за потреби призначить аналізи крові, УЗД лімфовузлів, рентген або біопсію. Тільки після встановлення діагнозу можна підібрати правильне лікування.
Запалення лімфовузлів на шиї — це сигнал, який не можна ігнорувати. Своєчасна діагностика та лікування першопричини допоможуть уникнути ускладнень і швидше повернутися до нормального життя.
