Енцефалопатія: симптоми, ознаки та лікування енцефалопатії мозку

Енцефалопатія – це збірна назва, що включає однотипні ураження головного мозку, що виникають під дією різних причин. Патологічний процес супроводжується загибеллю окремих нейронів та руйнуванням зв’язків між ними. За відсутності медичної допомоги призводить до прогресуючого погіршення стану до повної деградації особистості.

Енцефалопатія: симптоми, ознаки та лікування енцефалопатії мозку

 

Загальні відомості

Енцефалопатія виникає на тлі порушення метаболізму у клітинах головного мозку. Незалежно від причини, патологія протікає за єдиним сценарієм. Спочатку відбувається зниження активності нейронів, потім – поступова їхня загибель. Вогнища дистрофії розташовуються у всьому головному мозку, що викликає різноманітну симптоматику.

Пошкодження мають незворотний характер, але при своєчасному зверненні до фахівця та якісному лікуванні стан пацієнта може покращитися. Непошкодженими нейрони, що залишилися, частково беруть на себе функцію загиблих клітин, і робота головного мозку значно покращується. Якщо захворювання було застало на ранній стадії, пацієнт зберігає повну ясність розуму.

Причини

Поразка нервових клітин може виникнути і натомість впливу різноманітних патологічних чинників.

  • перенесена травма;
  • гостра чи хронічна інтоксикація солями важких металів, наркотичними речовинами, алкоголем;
  • порушення кровопостачання (атеросклероз, артеріальна гіпертонія, амілоїдоз тощо);
  • інфекційні захворювання (дифтерія, ботулізм, правець та інші);
  • порушення роботи печінки або нирок, що супроводжуються накопиченням токсинів у крові;
  • порушення обміну глюкози;
  • нестача вітамінів (особливо групи В);
  • затримка води, нестача натрію в крові та спровоковані цим набряки;
  • імунодефіцитні стани;
  • вплив іонізуючого випромінювання;
  • гіпоксія: недостатнє надходження кисню до клітин головного мозку.

Види

Лікарі виділяють вроджену та набуту енцефалопатію. Перша виникає на тлі неправильного перебігу вагітності або пологів і часто розвивається ще під час перебування плода в утробі матері. Її ознаки виявляються відразу після пологів або з’являються у перші тижні життя. Діагностикою та лікуванням цього стану займаються неонатологи та педіатри.

Отримана енцефалопатія зустрічається вже в дорослому віці. Вона поділяється на кілька видів залежно від причини загибелі нейронів:

  • посттравматична: виникає на тлі перенесеної черепно-мозкової травми; найчастіше, розвивається вже через кілька років після неї і нерідко призводить до тяжких розладів психіки;
  • токсична: пов’язана з гострим або хронічним отруєнням організму алкоголем, отрутами, наркотичними препаратами, лікарськими засобами, солями важких металів тощо; нерідко у межах цього виду окремо виділяють алкогольну енцефалопатію;
  • метаболічна: пов’язана з порушенням обміну речовин в організмі; виділяють такі підвиди патології:
    • печінкова: виникає при ураженні печінки або жовчовиносних шляхів;
    • уремічна: пов’язана із порушенням роботи нирок;
    • діабетична: є одним із частих ускладнень цукрового діабету, що виникає на тлі стійкого порушення мікроциркуляції та підвищення в’язкості крові;
    • аноксична: розвивається після перенесеної клінічної смерті та пов’язана з кисневим голодуванням головного мозку з подальшим розвитком «метаболічної бурі»;
    • синдром Гайє-Верніке: енцефалопатія, спричинена дефіцитом вітаміну В1;
    • панкреатична: є ускладненням запалення підшлункової залози;
    • гіпоглікемічна: виникає на фоні різкого зниження глюкози крові;
  • дисциркуляторна: пов’язана з порушенням циркуляції крові у судинах головного мозку; розрізняють кілька форм патології:
    • атеросклеротична: розвивається через атеросклероз та потовщення стінок судин;
    • гіпертонічна: пов’язана із стійким підвищенням артеріального тиску;
    • венозна: виникає через порушення венозного відтоку крові.

Залежно від швидкості розвитку процесу виділяють гостру і хронічну енцефалопатію. Перша може розвинутись протягом кількох днів чи годин, частіше виникає на тлі сильної інтоксикації, травми, інфекційного процесу. Хронічний процес може протікати роками та десятиліттями.

Ступені

Межі між ступенями тяжкості енцефалопатії умовні, але для зручності лікарі користуються наступною класифікацією:

  • 1 ступінь: клінічних ознак відсутні, при детальному обстеженні виявляються легкі зміни в структурах мозку;
  • 2 ступінь: симптоми енцефалопатії виражені слабо або помірно, нерідко мають тимчасовий характер;
  • 3 ступінь: тяжкі, незворотні зміни, що супроводжуються грубою симптоматикою, пацієнт стає інвалідом.

Симптоми

Ознаки енцефалоптії залежать від локалізації вогнища руйнування, а також ступеня розвитку захворювання. Найчастіше пацієнти та його родичі стикаються з такими симптомами:

  • біль голови: може захоплювати всю голову або концентруватися в окремих її ділянках; інтенсивність залежить від ступеня поразки та поступово наростає; больові відчуття погано усуваються прийомом анальгетиків;
  • запаморочення: виникає епізодично, супроводжується втратою орієнтації у просторі; нерідко людина змушена перечікувати цей стан у ліжку, оскільки найменший рух сприяє посиленню симптому; стан часто супроводжується постійною нудотою та блюванням;
  • порушення когнітивних функцій: поступове зниження здатності адекватно мислити є характерною ознакою енцефалопатії; людина поступово стає забудькуватою, розсіяною, погано концентрує увагу на конкретному процесі і насилу переключається між різними заняттями;
  • емоційні та поведінкові порушення: людина насилу контролює свої емоції, стає дратівливою, плаксивою, швидко збуджується; у міру прогресування захворювання виникає апатія, депресія та повне небажання робити що-небудь;
  • збільшення чи зменшення тонусу м’язів; часто супроводжується гіперкінезами (тремтінням у кінцівках, нав’язливими рухами тощо);
  • зниження зору та слуху;
  • підвищена метеочутливість.

Одні пацієнти переважають розлади поведінки, інші перестають нормально володіти своїм тілом; у третіх страждають, переважно, органи почуттів. У важких випадках людина вимагає постійного догляду та спостереження оточуючих.

Ускладнення

Ускладнення енцефалопатії пов’язані з сильним і необоротним ураженням головного мозку і є граничним ступенем симптомів, що спостерігаються:

  • втрата здатності до самообслуговування внаслідок рухових чи когнітивних порушень;
  • деменція: втрата знань та навичок аж до повного розпаду особистості;
  • втрата зору та слуху;
  • тяжкі розлади психіки;
  • судоми;
  • порушення свідомості: сопор, кома;
  • летальний кінець.

Діагностика

Діагностикою та лікуванням енцефалопатії займається лікар невролог. Обстеження пацієнта включає:

  • опитування: збір скарг та анамнезу; в обов’язковому порядку уточнюються відомості про перенесені захворювання, травми, фактори ризику, час появи перших порушень, швидкість розвитку тощо;
  • неврологічний огляд: оцінка рефлексів, чутливості, м’язової сили, рухової функції;
  • електроенцефалографію (ЕЕГ): оцінка електричних імпульсів, що виникають у процесі роботи мозку; дозволяє виявити ознаки епілепсії, запалення, наявності пухлин тощо;
  • УЗДГ судин головного мозку та шиї: оцінює якість кровотоку у великих судинах, виявити ділянки звуження, оцінити обсяг крові, що надходить;
  • реоенцефалографія: доповнює УЗДГ, дозволяє оцінити тонус та еластичність судин, виявити тромби;
  • ангіографія: рентгенологічне дослідження судин за допомогою введення у них контрастної речовини;
  • КТ та МРТ: дозволяють виявити осередки склерозу, пухлини, запальні осередки наслідки інсульту та інші структурні зміни;
  • аналізи крові (загальний, біохімічний): дають змогу оцінити роботу нирок, печінки, підшлункової залози, виявити токсини, що можуть вплинути на стан головного мозку.

При необхідності можуть бути призначені інші аналізи та обстеження, а також консультації фахівців для точного визначення причин енцефалопатії.

Лікування

Чим раніше розпочато лікування енцефалопатії, тим більше шансів зупинити прогресування патології та відновити повноцінну роботу головного мозку.

Насамперед, необхідно усунути причину ураження нейронів:

  • скоригувати рівень цукру на крові;
  • стабілізувати артеріальний тиск;
  • відновити роботу печінки, нирок, підшлункової залози;
  • знизити рівень холестерину у крові;
  • вивести токсини;
  • нормалізувати рівень гормонів тощо.

Лікування безпосередньо енцефалопатії вимагає призначення препаратів, що покращують кровообіг у судинах головного мозку та обмін речовин усередині клітини. Залежно від причини та ступеня ураження лікарі можуть призначити:

  • ноотропи (церебролізин, пірацетам): спрямовані на посилення метаболізму;
  • кроворозріджуючі засоби (аспірин, пентоксифілін тощо): сприяють прискоренню кровотоку, перешкоджають утворенню тромбів;
  • антиоксиданти: нейтралізують токсини;
  • ангіопротектори (кавінтон, нікотинова кислота та інші): необхідні для прискорення кровообігу та обміну речовин;
  • вітамінно-мінеральні комплекси, амінокислоти;
  • симптоматичні засоби: заспокійливі, протисудомні препарати тощо.

При енцефалопатії курси лікування проводяться регулярно, щонайменше 2 рази на рік. Це дозволяє утримувати захворювання під контролем. Підбір конкретних препаратів та визначення дозування здійснюється лише лікарем. Єдиної схеми лікування всім хворих немає.

Для посилення дії лікарських засобів використовуються немедикаментозні методи лікування:

  • фізіотерапія (рефлексотерапія, електрофорез, магнітотерапія, лазерна терапія);
  • лікувальна фізкультура задля поліпшення стану м’язів, полегшення контролю над ними;
  • масаж для розслаблення та покращення кровообігу;
  • голковколювання.

В окремих випадках (при судинній природі енцефалопатії) доводиться вдаватися до хірургічного лікування:

  • усунення тромбу з просвіту судин;
  • розширення звужених ділянок артерії з установкою стента, що підтримує стінки правильному положенні;
  • шунтування: відновлення кровотоку за рахунок створення альтернативного шляху, що обходить уражену ділянку.

Енцефалопатія: симптоми, ознаки та лікування енцефалопатії мозку

 

Профілактика

Енцефалопатія – складне захворювання. Не існує чіткої методики, що дозволяє попередити її появу та усунути всі фактори ризику. Лікарі рекомендують дотримуватися наступних правил:

  • забезпечити собі повноцінний режим дня з чергуванням праці та відпочинку, повноцінним нічним сном;
  • мінімізувати стреси;
  • правильно та збалансовано харчуватися, не допускати переїдання та надмірної маси тіла;
  • забезпечити достатнє надходження вітамінів та мікроелементів;
  • відмовитись від куріння, наркотиків, алкоголю;
  • у помірній кількості (не професійно) займатись спортом;
  • своєчасно виявляти та лікувати хронічні захворювання: гіпертонію, цукровий діабет, атеросклероз;
  • звертатися до лікаря за перших ознак неблагополуччя.
EuroMD
Додати коментар